Шептун UA 🇺🇦

Ексочільник Миколаївської ОВА Віталій Кім, якого призначили міністром у справах ветеранів, оприлюднив доходи за пів року За перші шість місяців 2026 року родина Кіма заробила близько 9,5 млн грн. Сам Віталій Кім отримав 2,195 млн грн зарплати на посаді голови ОВА та ще 273 тис. грн доходу від оренди. Його дружина Юлія задекларувала 6,93 млн грн від підприємницької діяльності та ще 62 тис. грн зарплати. Автопарк родини не змінився: Mercedes-Benz E200 2015 року та орендований Volkswagen Touareg R-Line Platinum 2024 року. У власності сім’ї також перебувають шість квартир і нежитлове приміщення. Заощадження родини становлять $95,6 тис., €141,9 тис. та 12,96 млн грн — готівкою і на банківських рахунках. Підписуйся на канал

Депутата Ужгорода обвиняют в сокрытии имущества на 78 млн грн Ужгородская окружная прокуратура направила в суд обвинительный акт против действующего депутата городского совета Арсена Мелкумяна. Ему инкриминируют умышленное внесение заведомо ложных сведений в декларацию о доходах за 2024 год (ч. 2 ст. 366-2 УК Украины). По данным Национального агентства по предотвращению коррупции, проведенная проверка выявила два основных нарушения. Во-первых, депутат не указал информацию о пользовании гостинично-ресторанным комплексом «Килькия», расположенным на окраине Ужгорода. Оценка стоимости этого имущества составляет почти 50 млн гривен. В состав комплекса входят отель площадью более 1074 кв. м, баня, бассейн, кафе-бар и другие объекты недвижимости, которые функционируют около 20 лет. Во-вторых, фигурант дела вместе со своей супругой задекларировали владение более 108 млн гривен наличными. При этом официально подтвержденные финансовые возможности семьи позволяли накопить лишь около 79,7 млн гривен. Таким образом, разница в незадекларированных или необоснованных доходах превышает 28,3 млн гривен. Арсен Мелкумян категорически отвергает обвинения, называя их давлением на него как на парламентария до вынесения судебного решения. Депутат утверждает, что спорное имущество не принадлежит ему, а является собственностью его матери уже на протяжении двух десятилетий. «Это имущество не принадлежит мне. Ведётся следствие. Они заранее, ещё не имея выводов суда, заведомо давят на меня как на депутата, как на гражданина. Отель принадлежит моей маме. И он принадлежит ей уже 20 лет. То есть я не стал депутатом и у меня появился отель», — пояснил Мелкумян. Теперь материалы дела находятся на рассмотрении в суде. Підписуйся на канал

Как компания по продаже ковров заработала 593 млн грн на госзакупках дронов для армии? В рамках проекта «Армия дронов» Минцифры Украина переплатила почти 600 млн гривен за закупку беспилотников Autel EVO MAX 4T через Госспецсвязь. По словам занимавшего тогда пост министра цифровой трансформации Михаила Федорова, именно Госспецсвязь поставляла 95% дронов, используемых ВСУ для ударов по территории РФ. Победитель тендера: «Крион-М» из Кривого Рога Главным поставщиком дронов стало ООО «Крион-М», уставной капитал которого составляет всего 765 гривен. Основной вид деятельности компании в реестрах — торговля мебелью, коврами и лампами, а офис расположен в частном секторе на окраине города. Руководителем и бенефициаром выступает Максим Сажнев, имеющий также ФОП в сфере архитектуры и компанию по аренде недвижимости. С июля 2023 года «Крион-М» продала государству около 3900 дронов на сумму около 1,5 млрд гривен. Конкурентный отбор отсутствовал: заявки принимались только от компаний, приглашенных лично сотрудниками Госспецсвязи. Завышение цен Первые контракты (май–август 2023 года) предусматривали стоимость одного дрона на уровне 494–498 тысяч гривен. Даже после корректировок в дополнительных соглашениях цена оставалась на уровне 359–393 тысячи гривен. Для сравнения, рыночные показатели того же периода выглядели иначе: • Фонд Сергея Притулы закупал дроны за 212–280 тыс. грн (с батареей). • Житомирский горсовет — за 287 тыс. грн. • Львовское коммунальное предприятие — за 269 тыс. грн. • Официальный украинский партнер Autel, компания Flytechnology, предлагала оптовую цену в 212,5 тыс. грн. С учетом стоимости дополнительной батареи (около 15 тыс. грн) переплата государства составила примерно 593 млн гривен. Схема посредничества «Крион-М» не являлась производителем дронов. Техника закупалась у европейских посредников по уже завышенным ценам: 1. Польская компания UMO. В сентябре 2023 года «Крион-М» приобрела у нее 912 дронов за 447 млн грн (по ~490 тыс. грн за комплект). При этом официальный европейский дистрибьютор Autel предлагал те же модели в розницу за 280,5 тыс. грн. 2. Немецкая фирма Danator. Компания зарегистрирована в 2023 году в г. Кирхберг. Ее основатель — украинский гражданин Сергей Величук, ранее работавший в «Спецтехноэкспорте», киевской прокуратуре и МВД. «Крион-М» купила у Danator минимум 1074 дрона за 14,13 млн долларов (около 516,5 млн грн, или ~487 тыс. грн за штуку). Величук обосновывал высокую стоимость наличием «специальной прошивки», которая, по его утверждениям, стоила около 2000 долларов/евро за устройство. Однако эксперты Фонда Притули, проверив дроны из этой партии, подтвердили, что прошивка является стандартной заводской, без каких-либо модификаций. Стоимость такой «доработки» специалисты назвали необоснованно завышенной. Реакция чиновников В схеме фигурируют тогдашний глава Госспецсвязи Юрий Щиголь, его преемник Юрий Мироненко и министр Федоров. Федоров заявил, что о завышении цен узнал из сообщений других компаний в августе–сентябре 2023 года, а первые подозрительные счета увидел в конце сентября. В ноябре 2023 года он направил обращение в НАБУ с просьбой провести мониторинг контрактов. Министр подчеркнул, что Минцифры не проводило прямых закупок и не контролировало цены ежедневно, поскольку это входило в обязанности Госспецсвязи. После скандала в Минцифры пообещали перевести 50% будущих закупок в закрытый модуль системы Prozorro и ввести контроль каждого контракта отдельной командой. Підписуйся на канал

"У меня дочь заканчивает школу, и я говорю ей: «Доченька, уезжай отсюда [из страны], потому что тебе нужно строить жизнь, а не жить в войне»", - депутат Херсонского облсовета Хлань. Підписуйся на канал

Прямо зараз крилаті ракети та дрони атакують Одещину Фіксуються влучання в різних локаціях, подекуди виникають займання. Збиті повітряні цілі падають просто в море. Тим часом, як повідомляється, відпочивальники продовжують залишатися на пляжах. Підписуйся на канал

Системный кризис власти: кадровые перестановки не решают проблему 18 августа парламент соберётся на заседание, где должно быть объявлено имя нового министра обороны. Уже понятно, что это не Михаил Федоров. Сам экс-министр заявил, что для него это станет финальным сигналом действовать по-другому. Однако суть не в том, как поступит Федоров, и не в том, кого ещё Зеленский переставит в правительстве. Суть в том, что система управления государством достигла дна. За семь с лишним лет каденции действующего президента власть прошла путь от концентрации полномочий до их полной деградации. Сосредоточив в своих руках всю вертикаль, Зеленский не сделал главного: не избавился от балласта «своих» в пользу компетентных и не дал сигнала системе о недопустимости коррупции. В результате на ключевых направлениях — обороне, энергетике, экономике — оказались люди, чьи навыки не соответствуют масштабу задач. Назначение Сергея Корецкого премьер-министром — яркий пример. Экс-глава «Нафтогаза» оказался в восторженном шоке от нового статуса, но его компетенций в широком формате Кабмина явно недостаточно. Своих людей у него практически нет, а черновик правительственной программы, по данным СМИ, представляет собой красивую обёртку без содержания. Рустем Умеров, переставленный на пост главы СВР, давно выполняет функции посла по особым поручениям президента, в том числе финансовым. Его роль в непубличной дипломатии и контактах с Турцией, Катаром и США очевидна. Но способен ли он возродить растоптанную внешнюю разведку, которая годами содержится по остаточному принципу? Вопрос открыт. Ещё более показательно назначение Евгения Хмары и.о. министра обороны. Бывший создатель Центра спецопераций «А» СБУ сел в кресло главы Минобороны, не имея опыта управления такой системой. Его военный опыт не конвертируется в способность руководить закупками, реформами и распределением миллиардной помощи. Некомпетентный министр обороны — это несубъектный министр, а значит, все ключевые решения остаются за Банковой. Отдельная история — Александр Поклад. Именно для его личности Зеленский расчищает путь к посту главы СБУ. По данным источников, голосов за Поклада в Раде пока нет, но монобольшинство сделает так, как скажет президент. Поклад известен как исполнитель деликатных поручений, включая вывоз нардепа-госизменника Христенко из ОАЭ. Его назначение замкнёт силовой блок на президенте и позволит продолжить давление на антикоррупционные органы. Параллельно власть методично ограничивает пространство для общественного контроля. Судебные иски против журналистов, запрет называть имена фигурантов, законопроекты о неразглашении деталей расследований — всё это создаёт среду, где следующему журналисту проще не написать, а следующему источнику промолчать. Система, которая всё меньше способна развиваться, защищается от тех, кто может показать, как она устроена. Протесты с картонками стали точкой сборки не столько против увольнения Федорова, сколько против самого способа управления. Люди чувствуют, что власть исчерпала себя. Это подтверждают и опросы: доля тех, кто готов к выборам до окончания войны, выросла с 12% до 38% за последние месяцы. А 88% украинцев ожидают перезагрузки центральной власти после войны. При этом Зеленский остаётся ключевым символом Украины для западных избирателей. Его уход может ослабить международную поддержку. Но если система не меняется, а протест не исчезает, то власти, возможно, придётся открыть политическую систему не потому, что это выгодно, а потому, что этого потребует общество. Главный вывод: проблема не в конкретных фамилиях. Проблема в способе управления, который производит, отбирает и защищает таких людей. И если власть не сможет перезагрузиться добровольно, ей придётся сделать это на совсем других условиях. Підписуйся на канал

Всі знають, що вийти з ТЦК коштує $10-15 тис. А щоб потрапити на посаду керівника районного ТЦК треба заплатити $50 тис., на обласного — $150 тис., — нардеп Качура «Треба повна ліквідація ТЦК і аудит кожної особи. В кожному місті знають, як живе ТЦКшник. Раніше на велосипеді їздив, а зараз в нього під будинком ленд крузер стоїть і на кайені дружина їздить». Підписуйся на канал

Наша информация подтвердилась. Что пишут СМИ о новой конфигурации власти В начале августа мы подробно разбирали, как изменилось окружение Зеленского после отставки Андрея Ермака. Тогда мы пришли к выводу, что монопольное влияние одного человека ушло в прошлое, а на смену пришла коллективная модель с несколькими центрами силы. Недавняя статья РБК-Украина полностью подтверждает наши тезисы и добавляет важные детали. Мы писали, что Давид Арахамия взял на себя внутреннюю политику и контроль над парламентом. Журналисты подтверждают: он стал главным архитектором сохранения большинства в Раде, лично участвовал в формировании нового правительства и обеспечивал голоса под назначения. Также именно он, по данным источников, стоял за увольнением министра обороны Федорова. При этом премьер Корецкий – не его креатура, его Зеленский присмотрел ещё раньше. Арахамия получил своих министров, но не стал всесильным. Мы отмечали, что Рустем Умеров сосредоточен на непубличной дипломатии и безопасности. В статье это подтверждается: он ведёт регулярные контакты с американскими представителями Виткоффом и Кушнером, обсуждает мирные планы и занимается поиском вооружений по закрытым каналам. Его назначение главой СВР не мешает ему оставаться ключевым переговорщиком, а прямой доступ к президенту даёт ему уникальные возможности. Мы утверждали, что Буданов, возглавив ОП, сосредоточился на внешней стратегии, но его влияние не тотально. Статья уточняет: его «притирка» с Зеленским завершилась, отношения конструктивные. Однако его рейтинг упал с 12-13% до 7,9% из-за роста популярности Федорова. В команде его видят как «младшего партнёра», который не ведёт собственных игр, но помогает в кадровых вопросах. В перезагрузке правительства он участвовал ограниченно, в отличие от Арахамии. Особенно ценно, что статья подтвердила наличие непубличных центров влияния, о которых мы также упоминали. Дмитрий Литвин, советник президента, проводит с ним несколько часов ежедневно, формирует вечерние обращения и отвечает за стратегические коммуникации. Мария Левченко, многолетняя помощница, управляет графиком и знает все интриги. Первая леди Елена Зеленская обладает неформальным правом вето на кадровые решения, что подтверждается долгим сохранением министра Лисового и продвижением Калашника. Также в статье говорится об усилении Олега Татарова после ухода Ермака, но уже не с абсолютным влиянием. Это тоже совпадает с нашими оценками. Таким образом, наша аналитическая модель полностью подтвердилась. Вместо одного всесильного фаворита сформировалась система сдержек и противовесов, где функции распределены между Арахамией, Умеровым и Будановым, а также непубличными фигурами. При этом Зеленский сохраняет финальное право решений и не допускает усиления одного центра. Главный принцип остаётся неизменным: все работают исключительно на президента, а попытки вести собственную игру приводят к отставке. Публикация РБК-Украина лишь подтверждает наши выводы и делает картину ещё более полной. Підписуйся на канал

Binance передала російським слідчим дані про IT-фахівця, який переказував криптовалюту українським військовим, — Reuters Криптовалютна біржа Binance надала російським правоохоронцям інформацію про IT-фахівця Юрія Бєлєнка, який проживав у країнах ЄС та переказував криптовалюту на підтримку українських Збройних сил. Про це повідомляє Reuters. За даними російської влади, у період із січня 2023 року до березня 2024-го Бєлєнко переказав понад 60 тисяч рублів — близько $700. Згодом отриману від Binance інформацію використали як доказ у російській кримінальній справі, в межах якої чоловіка звинувачують у «фінансуванні тероризму». Підписуйся на канал

🔻 «Війна не закінчиться, якщо ми будемо з європейцями. Вона закінчиться, якщо ми будемо з Америкою», — офіцер командування Штурмових військ ЗСУ Ярославський За його словами, європейські країни не здатні самостійно забезпечити належний рівень безпеки навіть для себе, тоді як Україна фактично виконує роль їхнього «щита». Ярославський також заявив, що «коаліція охочих» не здатна суттєво вплинути на завершення війни, а ключовим партнером для України залишаються США. Водночас він наголосив на проблемі: Америка вже давно діє без України та Європи, тоді як сама Україна опинилася в ситуації, коли має великі амбіції, але гостро потребує фінансової та військової підтримки. За словами військового, на українське суспільство значно вплинули оптимістичні заяви європейських лідерів, зокрема Кіра Стармера та Еммануеля Макрона, а раніше — Бориса Джонсона, який закликав продовжувати боротьбу до перемоги. «Ми в рожевих окулярах і в глибокій ямі», — підсумував Ярославський. Підписуйся на канал

❗️У Києві СБУ затримала позаштатного секретного агента НАБУ Гончара, — експрокурор САП Броневицький За словами колишнього прокурора САП Станіслава Броневицького, 12 серпня Департамент військової контррозвідки затримав у центрі Києва Олексія Гончара. Йому нібито інкримінують перешкоджання діяльності ЗСУ, зокрема організацію за гроші фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних чоловіків у ГУР для ухилення від мобілізації. Броневицький стверджує, що Гончар, який також використовував прізвища Шевченко, Карпенко та Тороп, був «професійним провокатором» і міг використовуватися антикорупційними органами для провокацій людей на отримання хабарів. За інформацією експрокурора, Гончар виступав заявником у справах щодо голови Державної судової адміністрації Сальникова, колишнього заступника голови Дніпропетровської ОВА Орлова, а також був свідком у справі ексголови Верховного суду Князєва. Журналіст Володимир Бойко заявляє, що Гончар був позаштатним співробітником НАБУ. За його даними, справжнє ім’я чоловіка — Олексій Вікторович Карпенко, який народився у 1974 році в Оренбурзі. Бойко також стверджує, що у 2005 році Карпенка засудили в Омську до шести років ув’язнення за шахрайство в особливо великих розмірах. За словами журналіста, після переїзду в Україну чоловік став фігурантом ще двох кримінальних проваджень щодо шахрайства. Бойко також стверджує, що, перебуваючи під домашнім арештом, Гончар вільно пересувався Україною, носив військову форму та нібито «торгував посадами» у ГУР. Журналіст пов’язує це з його можливим співробітництвом із НАБУ. Окремо Бойко згадує зв’язок Гончара зі справою судді Князева та посилається на торішнє інтерв’ю чоловіка, в якому той розповідав про нібито торгівлю кримінальними справами у Верховному суді, називаючи прізвища, суми та інші деталі. Офіційної інформації СБУ чи інших правоохоронних органів про затримання наразі не оприлюднено. Зазначені звинувачення та твердження наразі не підтверджені офіційно. Водночас ситуація привертає особливу увагу на тлі тривалого протистояння між СБУ та НАБУ. У політичних колах висловлюють припущення, що влада може використовувати СБУ для тиску на НАБУ, яке розслідує низку справ щодо представників оточення Зеленського. Підписуйся на канал

Найбільш промовиста деталь — нафтопереробка, яка традиційно вважалась чи не найстійкішим сектором російської економіки завдяки експортним доходам. Зараз вона перетворюється на слабке місце. Українські удари по НПЗ вже призвели до перебоїв з паливом і тиснуть на нафтопереробку, а атаки на склади та логістичну інфраструктуру зачіпають дедалі більше галузей. Чиновники попереджають, що закриття НПЗ може обмежити видобуток нафти, а перебої на паливному ринку загрожують зачепити ширше коло галузей. Це важливий момент: удари - це вже не просто локальна незручність для окремого заводу, вони починають впливати на видобувний сектор, тобто на джерело базових експортних доходів бюджету. І паралельно триває ще один напрямок тиску, менш очевидний, але не менш болючий — Україна одночасно наносила удари по складах Wildberries, що спричинило втрати товарних запасів у тисяч малих підприємств. Це вже удар не по великій держкорпорації, а по щоденній споживчій економіці, по логістичних ланцюгах, якими користуються звичайні росіяни. Додатковий і дуже конкретний наслідок — інфляція Паливна криза, спричинена ударами по НПЗ, вже призвела до найсильнішого за 16 років стрибка цін на бензин і дизпаливо, через що центробанк рф помітно підвищив прогноз інфляції на 2026 рік. І цей ефект має властивість розповсюджуватись по всій економіці, бо паливо — це витрати всіх без винятку галузей, від сільського господарства до логістики. Компаніям доводиться збільшувати витрати на безпеку і логістику, перерозподіляти запаси товарів, і це зрештою переходить у ціни для споживачів. Тобто удари по енергетичній і логістичній інфраструктурі перетворюються не лише на проблему постачання, а на класичний інфляційний шок пропозиції, який б'є по гаманцю кожного росіянина незалежно від його ставлення до війни. Інформаційні приводи різні - логічна лінія одна З одного боку, зовнішній тиск на Україну обмежує саме ті удари, які зачіпають інтереси конкретних американських компаній — нафтові танкери з казахстанською нафтою через Новоросійськ. З іншого боку, аналітика того ж західного медійного простору підтверджує, що удари по НПЗ, складах і логістиці всередині росії дають макроекономічний ефект і реально загрожують зірвати відновлення російської економіки. Це означає, що інструмент працює, але його намагаються звужувати вибірково, залежно від того, чиї гроші опиняються під загрозою. Практичні виклики для України Перший — питання суб'єктності: наскільки далеко союзники готові диктувати не лише що не можна робити зі зброєю, яку вони надають, а й що можна робити власними засобами, коли це зачіпає їхній комерційний інтерес. Другий — питання ефективності: якщо найбільш болючий для росії напрямок ударів частково закривається, тиск переміщується на ті цілі, які залишаються дозволеними, тобто НПЗ на території самої росії, склади, логістичну інфраструктуру всередині країни, а не морські маршрути експорту. Третій — питання довіри: подібні прецеденти, коли прохання союзника де-факто стає обмеженням воєнної тактики, формують очікування, що надалі будь-яка ефективна дія може наштовхнутись на аналогічний дзвінок, якщо вона зачепить не той актив. Межі дозволеного як маркер успіху Підсумок простий і тривожний водночас. Українські удари по енергетичній і логістичній інфраструктурі росії довели свою ефективність настільки, що про це пише Bloomberg мовою цифр, а не емоцій — уповільнення зростання, бюджетний дефіцит, інфляційний шок, крихкість відновлення. Але водночас саме ця ефективність починає наштовхуватись на межі, які визначає не військова доцільність, а комерційна логіка партнерів. І це головний процес, на який варто зважати в першу чергу: не хто перемагає на полі бою цього тижня, а хто і на яких умовах визначає межі дозволеного тиску на економіку агресора. Підписуйся на канал

США ВТРУТИЛИСЬ У ВІЙНУ або чому Штати заступились саме за нафтові танкери Путіна? Україна припинила бити по танкерах у Чорному морі не тому, що закінчились дрони чи немає даних розвідки, а тому що подзвонив віцепрезидент США і попросив зупинитись. І це красномовний вирок нашій зовнішній політиці та демонстрація нашої залежності від партнерів - нерішучих і слабкодухих. Особистий економічний інтерес США 31 липня під час телефонної розмови Джей Ді Венс попросив президента Володимира Зеленського припинити атаки, і Україна перестала бити по танкерах біля порту Новоросійськ у Чорному морі. Йдеться про судна, які перевозять нафту з Казахстану до терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму. Формальна причина проста і цинічна: американські компанії Chevron та ExxonMobil мають частки як у самому консорціумі, так і в родовищах на заході Казахстану, звідки постачається нафта — Chevron володіє половиною найбільшого родовища Тенгіз, Exxon чвертю. Українські удари по терміналу в липні зачепили не тільки російську логістику, а й прибутки конкретних американських акціонерів, і саме це, а не абстрактна "дестабілізація ринків", стало приводом для дзвінка. Вашингтон пояснив свою стурбованість тим, що Україна продовжує дестабілізувати нафтові ринки та завдавати шкоди американським компаніям. Київ пішов на поступку не повністю: Україна погодилась не атакувати інфраструктуру КТК і неросійські судна за умови, що ці судна не перебувають під українськими санкціями і не перевозять російську нафту чи інші російські вантажі. Тобто теоретично лазівка залишена, але на практиці це перше публічно підтверджене втручання адміністрації Трампа у конкретну воєнну тактику України саме через комерційний, а не гуманітарний чи дипломатичний інтерес. Інструментів обмаль - вимог безліч І тут виникає ключове протиріччя, яке варто розкласти по поличках. Зброю дальньої дії Україні дають дозовано і з постійними застереженнями щодо цілей у глибині росії. Політичного прикриття для ударів по нафтовій інфраструктурі теж ніхто офіційно не забезпечує — навпаки, є прохання зупинитись там, де це зачіпає чужі гроші. Але водночас від України продовжують очікувати результату: тиску на економіку агресора, зниження його спроможності фінансувати війну, демонстрації того, що санкційний режим і військовий тиск працюють. Виходить асиметрія: інструменти обмежують, а вимоги залишають на тому ж рівні. Якщо не більші. Насправді - це не нова конструкція у відносинах Києва і Вашингтона. Але вона стає дедалі відчутнішою саме зараз, коли ефективність далекобійних ударів України по нафтопереробці й логістиці росії почала показувати реальний економічний ефект. І саме тому, схоже, з'явився інтерес обмежити її вибірково, там, де це зручно. Економічні втрати рф від українських ударів Ефект справді є, і про це говорить не українська пропаганда, а Bloomberg. Економіка росії, ймовірно, зросла у другому кварталі після першого за три роки спаду, проте наростаюча хвиля українських атак дронів загрожує підірвати це крихке відновлення. Формально цифри ще виглядають стабільно: після спаду, економіка рф у другому кварталі зросла на 0,9%, Але це зростання ручне, штучно накачане державними замовленнями, а не органічне. І саме військове виробництво лишається головним драйвером, тоді як цивільна економіка вже показує ознаки виснаження.

🔴Путін хоче захопити Донбас до осені 2027 року, — джерела NYT За даними джерел The New York Times, російський диктатор Володимир Путін нібито поставив завдання встановити повний контроль над Донецькою областю до осені 2027 року. Західні чиновники та аналітики вважають, що якщо російській армії не вдасться виконати це завдання, ймовірність переходу до переговорів може зрости. Водночас співрозмовники видання очікують, що війна може стати ще більш руйнівною. Зокрема, Путін, за їхніми оцінками, наполягає на проведенні зимового наступу, тоді як Україна стикається з гострою нестачею засобів ППО. Частина джерел NYT також очікує нової мобілізації в Росії після парламентських виборів у вересні. Інші співрозмовники побоюються, що у разі відчуття загнаності в кут Путін може піти на подальшу ескалацію та спробувати перевірити готовність НАТО до колективної відповіді, вийшовши за межі гібридних атак у Європі. Підписуйся на канал