AeroTim

Пожежники, військові, пілоти… але фінал завжди один. Астронавти теж починають з авіації 😉 З Днем авіації України!

Якщо вірити Нетфлікс, травень у нас буде гучним. Не просто гучним, а схожим на розкати грому. Цей звук, що його не сплутати ні з чим, багато кому вже знайомий в Україні. Але якщо для наших льотчиків регулярне витягування цього звуку з «громового птаха» – винищувача F-16 – це служіння і робота, то для однойменної пілотажної групи – це якесь дивне поєднання мистецтва і досконалості у максимально самурайському розумінні цього слова із одночасно антисамурайським підходом до роботи у групі, де вміння чітко йти за лідером і довіряти йому важливіше за твою особисту майстерність. Триматись не далі за 45 см від ведучого і сліпо довіряти йому, не розуміючи напевно, де земля, а де небо – це щось із глибокої античності із її великими героями та монолітними арміями. Льотчики «Громових Птахів» постійно на межі, і «I-am-gonna-die-factor» переслідує їх кожну секунду. Але без усього цього вони не були б тими, ким вони є – одною з найкрутіших пілотажних груп у світі – “Thunderbirds”. Ще трохи і ми дізнаємося, що стоїть за ефектними авіашоу на грані, які затьмарюють розум, серце і слух, останнє – у буквальному сенсі. 23 травня буде прем’єра фільму, виконавчими продюсерами якого є, якщо вірити Нетфлікс,..… Барак і Мішель Обама. Скоро дізнаємось, чи це жарт, чи ні. А поки – дивимось трейлер.

Рорі Бушфілд (Rory Bushfield) – це більше ніж легенда. Це символ того, як не зламатись, коли тебе ламає геть усе: від звичайних травм каскадера до втрати кохання свого життя – жінки, яка загинула на піку слави, через пару тижнів після реалізації своєї найбільшої мрії. Цей шалений канадієць ніколи не зупиняється. Він досяг максимуму у лижному фрістайлі та лижній акробатиці, а потім пішов у дайвінг з такими ж переможними результатами. Смерть дружини змінила його світ – він почав нове життя у напівзакинутому ранчо в безкрайніх горах Британської Колумбії разом із собакою Декстером – таким же аутсайдером як і сам Рорі. Ретріт наче мав утихомирити відчайдуха. Але ні. Його характер не змінився – у горах він знайшов новий сенс, нову мету. Канада і авіація – нерозлучна пара. Жити у далечині без літака тут не вийде, як і без лиж, які Рорі вже освоїв краще за власні ноги. Але як поєднати літак та лижі, щоб це було нешаблонно і вперше у житті? Як з цього зробити світовий рекорд? Звичайно ж перетворити на лижі…. власні ноги…., щоб таким чином… проїхатись по воді. Що з цього вийшло, дивіться у сьогоднішньому відео.

Намагаючись зазирнути у майбутнє цивільної авіації, у 1960-х фірма Boeing представила два абсолютно гігантські проекти: Королеву Неба Boeing 747 та гіперпопулярну на той час іграшку – макет надзвукового Boeing 2707. Змагання виграла велична Королева, розпочавши цілу епоху авіаподорожей, а від витрачання шалених грошей на надзвуковий лайнер з незрозумілими комерційними перспективами американці вирішили відмовитись. А оскільки святе місце порожнім не буває, то пальму першості цивільних надзвукових польотів розділили невдалий радянський Ту-144 та доволі успішний британо-французький Concorde. Завершення кар'єри останнього 2003 року нагнало страшного смутку на авіаційну громадськість. Невже тепер не можна буде прилетіти до Нью-Йорка раніше, аніж вилетіти з Парижу? Можна! Лиш треба трохи почекати, адже американці повернулись в гру. І не під прапором авіа-гігантів з державними субсидіями, а, у дусі часу, як технологічний стартап. До 2030-го має розпочатись комерційна експлуатація надзвукового лайнера з поетичною назвою Увертюра (Overture). У аеродинаміці сюрпризів не буває – новий проект до болі нагадує пенсіонера-Конкорда. Усе те ж трапецевидне крило та розташування двигунів групою під фюзеляжем, той же гордий ніс. Але він набагато технологічніший, легший і витонченіший. Як там буде, ми ще не знаємо, але тиждень тому, 28 січня 2025 року, 1/3 модель майбутнього лайнера, Boom XB-1, вперше перетнула швидкість звуку у горизонтальному польоті.

Навіть коли твій літак – надійна і  перевірена часом техніка, воювати на ньому важко. Бо війна – завжди війна. А коли у тебе мало того що в руках – принципово нова машина зі ще сируватим реактивним двигуном, який дуже повільно змінює тягу, а ще й треба після бою посадити її на авіаносець – приземлитись живим і цілим не так-то і просто. І так шкода, коли ти вижив в бою, але розмазався об палубу, бо підвів повільний двигун, чи далась взнаки втома. Але часто доля грає із заплющеними очами, коли ти на волосину від смерті. Так буває. Саме таке чудове спасіння – на цьому відео. Ви не повірите, але пілот вижив! Хоч його красуня Пантера (Grumman F9F Panther) згоріла у вогняній кулі після удару об торець палуби. 1951 рік, Корея, знову невгамовна Корея.

Авіація має багато виявів і займатись нею можна по-різному. Навіть літати по-різному. Чого лиш варта вічна суперечка між пілотами літаків та вертолітниками, чи між ними разом та планеристами. Але усіх авіаторів щось об’єднує. Відчуття спільної справи, спільні емоції, спільна любов. Розуміння ризиків та важливості прийти на допомогу, коли щось йде не так. У цьому захопленні мінімум змагання, прагнення комусь щось довести чи похизуватись. Власник Боїнга, як правило, на рівних спілкується з власником Цесни чи Аеропракта. Таке рідко де зустрінеш у іншому місці. Відчуття команди, ком’юніті, якогось окремого світу, де усі рівні, тут проявляється як, напевно, ніде. Це дуже тонко підмітили у своєму ролику автори двигуна Rotax, який втілив мрію про небо вже для мільйонів пілотів.

Привіт друзі! Думаю, що прийшов вже час після такої великої перерви знову оживити наш канал цікавинками з авіації, веселими історіями та корисною інформацією. Ось, наприклад, я. Після досить довгої відпустки знову у відрядженні, знову розсікаю повітряний простір на яскравому Boeing 737 зі СкайАпівськими смайликами на хвості і двигунах. Їхала на роботу звичайно дуже знехотя, проклинаючи весь світ і думаючи про легкі альтернативні способи заробітку, де теж платять за годину, але значно більше, ніж червонооким совам, що так обожнюють літати ночами. З сумом констатуючи, що виховання мені цього не дозволить) Та ось – перший рейс, улюблений офіс і знову чітке розуміння того, що ніколи не зможу вже покинути того свого абюзивного коханця з ім’ям «лінійна авіація». Перший рейс – Єгипет. Так-так, мій улюблений! Звичні процедури, звичні такі теплі жарти. Звична комунікація з молдовським диспетчером. Бажаєш «ла рівідері» («бувай») із вже непоганою молдовською вимовою диспетчеру граунду, вирівнюєш літак по центрлайну злітної смуги, що світиться максимально святково, мов новорічна ялинка. РУДи на злітний режим і літак починає поступово набирати швидкість. Мені здається, саме у цей момент ти десь на підсвідомості говориш «ла рівідері» також геть усім проблемам, бо вони не встигають за літаком і залишаються на землі наче невдячні пасажири, які профукали свій «ласт кол» і не встигли на рейс. Незвично довгий після перерви переліт. Пересушене (але таке, бляха, смачне) бортове харчування з картоплі і курки, що, здається, ще квохкає у тебе в горлянці і ніяк не хоче провалюватися далі в шлунок. Захід на посадку і ось глісада. Диспетчер дає дозвіл на посадку. Літак швигорляє на прямій так, наче він от-от розвалиться на частини. – «Wind check?!» – питаєш диспетчера. – «Wind approximately calm», – відповідає голос з арабським акцентом. Дивно, що він не додав до цього звичне арабське «Ін-ша’алла», бо тоді це повністю переклало б відповідальність за інформацію про вітер з нього на всемогутнього Аллаха. З командиром не можемо стримати посмішок. Посадка. Зарулюємо. Поряд літак з українським прапором на фюзеляжі готовий до руління. Помічає нашу ліврею зі смайликами. – «СкайАпу привіт!», – роздається в ефірі. – «Навзаєм, приємного польоту!», – відповідаю я. – «нЭ разагаварівай!», – вклинюється роздратований голос диспетчера. Я сумувала за тобою – Країна Хабібі.

У Норвегії планують заборонити соцмережі для підлітків до 15 років Так уряд хоче захистити їх від шкідливого контенту та алгоритмів соцмереж, які «протистоять мізкам маленьких дітей». 📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine в Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud

Повітряний Мішлен Дуже часто усілякі шоу та атракціони виникають із банального бажання заробити гроші, пропонуючи людям щось незвичайне, якесь нове «вау». Чесно кажучи, щось надзвичайне із цього виходить нечасто, бо у такому підході малувато щирості і забагато прагматизму, бракує глибини. А люди це відчувають. Але буває по-іншому. Крута ідея, пропущена через себе, у яку вкладена душа і безмежний талант, але…. вона не продається, бо це щось дуже особисте і не усі це відчувають. Так теж буває. Однак, буває, що зорі сходяться і виходить реальний, беззаперечний «Вау!». Анжеліці Шмайнк (Angélique Schmeinck) було мало бути просто однією з двох жінок-шеф-кухарів у Нідерландах, мало було працювати шефом у мішленівських ресторанах, вона хотіла йти далі і розвиватись, реалізовувати своє ставлення до кулінарії як до високого мистецтва. Спочатку було художнє фотографування приготованих страв високої кухні у не менш стильному інтер’єрі, яке вилилось у спеціалізовану картинну галерею, потім були картини з їжі, до 20 кв.м завбільшки, потім інфографіка смаків та ароматів (Аромографіка (Flavourgraphics)), нестандартні кулінарні шоу. Але коронною стравою майстрині стали кулінарні подорожі на… повітряній кулі. Це абсолютно шалений проект з елементами драйву, візуальної та смакової естетики, що дістав назву CuliAir – Sky Dining – щось на кшталт «Кулінарних Авіаліній». Це не просто політ на повітряній кулі з доставкою їжі на борт, а кулінарне шоу просто у небі. Якщо ви подумаєте, що ідея полягала у тому, аби просто взяти газ з бортової горілки і направити його на плиту – то ви дуже спрощено дивитесь на світ. Те, до чого додумалась Анжеліка, вражає як з кулінарної, так і з технічної точки зору. Вона якимось тонким геніальним відчуттям майстра зрозуміла, що внутрішня зона повітряної кулі є ідеальною конвекційною піччю, де температура сягає 100°С, а отже ідеально підходить для приготування страв. Разом із колегами вона спроектувала конструкцію, яка складається з готувальної поверхні, що піднімається спеціальним механізмом, схожим на ліфтовий, на потрібну висоту всередині кулі, і там відбувається приготування вишуканої страви. У Анжеліки в руках є датчик, який дозволяє бачити температуру і ідеально визначати час, коли усе готово, або піднімати чи опускати ліфт, якщо температура зависока, або замала. Після цього імпровізований ліфт опускає усе це до очей захопленої публіки, яка, поки суть да діло, насолоджувалась голландськими краєвидами. Вражає не лише подорож і незвичний спосіб приготування, але й саме меню. Тут і лобстер з червоним перцем і авокадо, і дикий окунь зі спаржею, і цесарка з білими грибами, і морепродукти з морквяним мусом, ну і звичайно вишуканий десерт та напої. Важко уявити, де може бути більшою одночасна концентрація краси, захоплення і смаків, ніж у такій подорожі. Триває вона до 5-ти годин, з яких півтори години – власне політ з обідом, а решта – пікнік на романтичній галявині з приготованими у повітрі стравами та вечірка з шампанським та десертом після приземлення. І найголовніше – ви можете орендувати кулю на двох і почати з цього своє майбутнє подружнє життя, або зібрати тусовку з десяти друзів і відправитись разом. Коштує це задоволення 550 євро з особи – більш ніж прийнятно як для такого ні з чим незрівнянного досвіду. Напишіть нам, хто б з вас не хотів би побувати у цьому Повітряному Мішлені, де сам шеф-кухар готував би усе при вас?

Мистецтво подорожувати. Ще й на Аляску. Хоча, всі ми здогадуємося, коли вкладаєш стільки часу в те, щоб зафільмувати щось – втрачаєш оригінал. Так зараз напевно виглядають капіталісти. Буржуїни, які продають нам нашу тугу, намащену на куплений у звукових буржуїнів біт. І ще торгують мерчем. А бувають буржуїни духовних шляхів. Теж зі своїм мерчем. МакХатми.

Хтось з вас вже міг бачити наш кадр з дрона, що летить прямісінько у лоба формації з трьох літаків, які теж не стоять на місці. Скоординованість – це лише частина правди. Давайте глянемо на іншу, невдалу спробу і разом затамуємо подих. Це не FPV з GoPro, це – баян вагою кілограм із 12, з максимальною швидкістю у 290 км/год, зустріч з яким будь-якого Гамлета опустить на землю. У щоденному житті не бракує загроз. Тим більш, у нас на трьох в повітрі – восьмеро дітей. Ми не хочемо непотрібних ризиків. Та інколи, у вільний від льотної праці час, ми хочемо робити щось для себе, перпендикулярне рутині (так, в польотах вона теж є). Я довго вивчаю цю тему. Що призводить до інцидентів, а що сприяє їх уникненню? Звісно, компаративна машина. Хто є юзером соцмереж і прозріває їх механізм – розуміє, що там завжди є хтось кращий, молодший, красивіший, зухваліший. Він не просто є, алгоритми методично нагадують про його існування. І не просто так, в комплекті поставки з’являється твоя невпевненість, і в цей момент тебе продають. Ось, ти вже думаєш прикупити фотосесію, послуги кукухотерапевта, новітню дієту або фалосоподібне авто, ну хоча б його студійну фотографію. Справжня ідентичність – не гендер чи національність. Це твоя search history. Ти можеш сам не розуміти остаточно, хто ти. Справжня ідентичність відома лише хлопцям із Ґуґла. Тому вони не просто вгадують, а точно прогнозують або попросту формують наші бажання. На щастя, я таких глибин не прозріваю, тому просто намагаюся не бути збудженим при виконанні трюків і пам’ятаю, що в будь-якій справі можна знайти простір для творчості. А творчість багатолика, це може бути хвилююче, це може бути смішно, це може бути небезпечно. Тож, stay safe і памʼятайте Екклезіаста 9:11: «Повернувся я і побачив під сонцем, що біг – не для прудких, бій – не для сильних, хліб – не для мудрих, багатство – не для розумних і милість – не для тих, що пізнають, бо їх усіх зустріне час і випадок».

#Women На сьогодні вже дуже багато написано цікавих книг, статей та інших матеріалів про жінок у авіації. Але чомусь дуже мало знято фільмів. Може тому, що чоловіки завжди були на виду, і матеріалу про них багато: і відео, і фото, і текстів. А жінки проривались через стіни та бар’єри, приховували і свої захоплення, і свої мрії, а, згодом, свої досягнення. Тому часто про них мало фактів, фотографій чи зйомок. Цю прогалину заповнює чудовий емоційний фільм Розбиваючи Скло («Breaking Glass»). Він присвяченій не лише конкретній жінці, яка досягла своєї мрії і майже буквально розбила скло нерозуміння та неприйняття серед чоловіків того факту, що дівчата можуть виконувати будь-яку авіаційну роботу, а й усім жінкам, які досягли висот у авіації. Колективний образ жінок-пілотів, жінок-авіатехнків та бортінженерів розкритий через історію реальної дівчини Бонні Тібурці (Bonnie Tiburzi) – першої пілотесси у великій американській авіакомпанії American Airlines та першої жінки у світі, яка отримала диплом бортового інженера турбореактивного літака. Це – романтичний, емоційно насичений, хоча і трохи наївний фільм. У ньому є забавна компьютерна графіка та кілька невідповідностей, однак він захоплює прекрасною історією жінки, яка захотіла і змогла. Змогла розбити саме те скло, яке було потрібно. І саму історію, і режисерську роботу оцінили на цьогорічному кінофестивалі у Каннах, де фільм отримав золоту нагороду у категорії «молодих режисерських проектів» (Young Director Award). Гарного перегляду!

Ми, напевно, не збрешемо і не перебільшимо, якщо скажемо, що значна частина і авторів, і читачів цього каналу мріяла б опинитись на місці неймовірних хлопців та дівчат, які кожного дня піднімають у небо багатотонні винищувачі, бомбардувальники, транспортні літаки та бойові вертольоти, а також сидять за пультами систем ППО та усі ці залізяки обслуговують - усього того, що складає Повітряні Сили України, які забезпечують нам можливість спокійно спати та безпечно працювати у цей важкий час. Сідаючи за штурвал приватних чи спортивних літаків, або реактивних тренувальних машин, ми усе одно потайки мріємо бути у кабіні F-16 чи старого доброго Ан-26. Дякуємо вам, Соколи, за вашу роботу на небі та на землі. Вітаємо зі святом і чекаємо на переможний проліт строєм над небом Києва, Львова, Одеси, Дніпра, Харкова та звільнених Донецька, Луганська та Ахтіяра (Севастополя). З Днем Повітряних Сил України!

#Hijacking Ну що, друзі, сьогодні Шахерезада продовжить свою розповідь. Цим вечором ви дізнаєтесь про спроби з'ясувати, ким же насправді був таємничий авіа-викрадач Ден Купер, про якого ми почали розповідати вчора, якою була доля і самого терориста, і отриманих ним грошей після його карколомного стрибка з літака у нічному небі американського Заходу, і чим ці спроби закінчились. Гарного читання!

#Hijacking Як ми і обіцяли вчора, сьогодні у образі Шахерезади ми продовжимо розказувати вам неймовірні історії про абсолютно незвичайні викрадення літаків. І сьогодні на вас чекає перша частина абсолютно фантастичного викрадення – не лише однієї з найтаємничніших містерій у авіації, а й події, яка увійшла до переліку найбільших загадок ХХ століття. Це було ґрунтовно, до дрібниць продумане викрадення, здійснене непересічною особистістю, але яка мала абсолютно неочікуване завершення. Хоча, яке було її завершення, так ніхто ніколи і не дізнався. Гарного читання!

#Hijacking А вам не здається, дорогі наші читачі, що давненько у нас із вами не було лонгрідів? Ми виправляємось і повертаємось. І почнемо із захоплюючої розповіді про парочку абсолютно нешаблонних викрадень літаків, над якими ламали голови сотні розслідувачів, силовиків, журналістів та звичайних людей і так ні до чого і не прийшли. Обидва випадки так і лишились таємницею. Дух таємничості підтримаємо і ми. Через деякі тимчасові технічні моменти ми не опублікували наш матеріал на сайті, тому також тимчасово повернемось до формату Телеграфу, який трохи накладає обмеження на довжину тексту. І це дає нам можливість трохи побути Шахерезадою, яка ніколи не завершувала оповідання, а переносила наступну частину на новий день, чи вечір, як вже вам захочеться. Отже, сьогодні – Частина 1 Гарного читання!

Запалювання олімпійського вогню в Парижі. 📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine в Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud

Відкриття Олімпіади у Парижі кілька днів тому викликало багато різних і неоднозначних емоцій, від повного захоплення до тотального неприйняття. Але запалення олімпійського вогню не лишило байдужим нікого, особливо повітроплавців, бо так оригінально, на повітряній кулі, його ще не піднімали ніколи до цього. Це була шана братам Монгольф'єр, які 251 років тому у цьому самому місці, у садах Тюїльрі, здійснили перший у світі політ людини у небо. Захоплююче видовище 🔮

#Cinematography Багато тих, хто хоч раз піднімався у небо або робить це регулярно, намагалися передати це відчуття. Словами, музикою, навіть картинами та скульптурами. Але багатьом так і не вдалось якось висловити свої відчуття від польоту. Бо вони дуже глибокі, яскраві і часто дуже важко підібрати слова, які б максимально точно відобразили гамму почуттів, емоцій, картинок і звуків, які надає тобі політ. Але є слово, яке найчастіше вимовляють і ті, і інші – це «свобода». Саме з нею найбільше асоціюється політ. А ще усіх, хто доторкнувся до неба, поєднує бажання поділитись цією емоцією з іншими. Своїми почуттями і роздумами про відчуття польоту у красивому ролику «Infinite Sky» (Безкінечне Небо) ділиться із нами Джон «Пройдисвіт» Баум (John «Slick» Baum). Ці емоції помножує на 8 камера Canon R5 II, адже саме у такій якості вона знімає небо, літаки та політ.