ХОДАКОВСЬКИЙ

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Олег Іващенко та командир Тактичної групи «Реванш», на пункті управління Міжнародного Легіону. Південний напрямок. Приєднуйся до підрозділу • Тактична Група «Реванш» • Instagram • YouTube • X

Восени Росію очікує мобілізація. 1-2 мільйони живої сили для діючої російської армії. Активізація наступальних дій на всіх напрямках фронту, і певно відкриття нових. А тим часом, анонсований МінОборони проект масштабного залучення іноземців до війська стоїть на місці. Сьогодні, я перечитував сотні нових заявок: хто завгодно, від США до Ефіопії, від Франції до Нігерії, сотні і сотні бажаючих. Їх треба лише доставити, навчити і вони готові будуть підтримати нас в бою. Але більшості я змушений казати «очікуйте оновлень». І в цьому навіть ніхто не винний, просто ми зайняті кадровими змінами, політичними інтригами та сподіванням на wunderwaffe дрони та балістику, а ще інколи на «реформу ТЦК». А тим часом сіряк все ширший і глибший, а час перебування українських піхотинців на ріденьких позиціях все довше й довше. @BV_Khodakovsky

Липень 2026. Степногірськ. Група російських десантників, з метою коригування вогневого ураження та проведення засідок, змогла проникнути в міжпозиційний простір СОУ. Після проведення нами тривалої розвідки та пошукових заходів, ворог допустив ряд помилок, що допомогло локалізувати його місцезнаходження. Після точкового вогневого ураження FPV-дронами, до виконання завдання приступила штурмова група зі складу колумбійських добровольців Тактичної групи «Реванш» Міжнародного Легіону ГУР МО України. В ході виконання завдання, бійцям вдалося знищити одного противника, другий потрапив в полон. Пораненому десантнику було надано необхідну медичну допомогу, після чого його евакуювали з району бойових дій. Працює: - Штурмова рота «Landsknechts» Результат: група російських військовослужбовців повністю ліквідована. Приєднуйся до підрозділу • Тактична Група «Реванш» • Instagram • YouTube • X

Брати-католики штурмують позиції російської десантури в Степногірську? Поляки нарешті перейшли на світлу сторону чи це просто сон при температурі +40С? Ні, бразильці з гранатометами та кулеметами насипають по елітних паратруперах РФ. В будь-якому разі звучить сюрреалістично. Легіонерський рух, а саме іноземні добровольці в складі інших армій, це не унікальне явище для воєнної історії. Але його масовість, різноманітність, організованість, а найголовніше мотиваційна основа - заслуга нашого історичного моменту. У мене є лише одне бажання - наступати. А для цього нам потрібно більше іноземних добровольців, що залежить від політичної волі державного керівництва. Будемо сподіватися, що заплановані Міністерством Оборони проекти та реформи будуть реалізовані. @BV_Khodakovsky

Червень, 2026. Степногірськ. Триває запекла оборонна операція на Запорізькому напрямку. Противник не полишає спроб інфільтрації в населений пункт, з метою закріплення, накопичення особового складу та подальших спроб просування в сторону міста Запоріжжя. Тактична Група «Реванш» Міжнародного Легіону ГУР МОУ виконує бойовий наказ по знищенню ворожого угрупування в населеному пункті, якому вдалось закріпитись на території складських приміщень. Ціль: проведення розвідувальних дій, виявлення противника, нанесення вогневого ураження та остаточна зачистка сектору закріплення окупаційних військ. Працює: - штурмова рота «Advanced». Результат: успішно проведені розвідувальні дії, особовий склад та укриття противника знищені. Приєднуйся до підрозділу • Тактична Група «Реванш» • Instagram • YouTube • X

⚡️«Моя робота – війна» Стаття Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерала Олександра Сирського Читати ⬅️ #Україна

Врешті решт, історія нашої перемоги запамʼятає солдат, офіцерів і генералів, а не чиновників, міністрів та ютуб-блогерів. Добре імʼя повернеться усім хто цього заслужив. @BV_Khodakovsky

[2/2] Між ідейним тактикульним вестерном, який готовий на мотивації провоювати два місяці, і десятьма заробітчанами, що з бойового досвіду мали лише дерев’яного патика, яким вони відбивалися від зграї голодних собак, я завжди віддам перевагу другим. Бо ідейна мотивація закінчується після першої відірваної голови побратима за кілька метрів від тебе, а фінансові проблеми — вічні. Всьому іншому ми їх навчимо, усе необхідне дістанемо та ефективно застосуємо їх на полі бою. Адже наша війна настільки жахлива, що з нею впораються лише злі, голодні та знедолені. Комплектація. Заяви про заповнення понад 50% штурмових посад іноземцями бадьорять. Але піхотних бригад, полків та окремих батальйонів у ЗСУ безліч. Втім, чи багато з них готові прийняти іноземців до своїх лав? Чи багато з них мають досвід управління операціями, під час яких задіюється десяток перекладачів? Інфраструктура та способи організації підрозділів, що мають досвід управління великими з’єднаннями з іноземним елементом, будуються та напрацьовуються роками. Це надважкий і надзвичайно специфічний досвід, що також враховує безліч соціокультурних особливостей. Значно вигіднішим та ефективнішим способом комплектації буде кратне розширення вже наявних формувань, які мають досвід застосування іноземців. У моєму підрозділі кількість бажаючих стати до зброї досі значно перевищує кількість наявних штатних місць. Людям доводиться чекати місяцями, доки хтось вибуде зі строю, аби отримати бажану посаду. Саме так потрібно діяти, якщо держава не хоче загрузнути в міжнародних скандалах і безконтрольних натовпах заморських гостей на вулицях, які розірвуть свої контракти наступного дня після підписання. Підрозділів здатних реалізувати багатотисячний потенціал іноземних добровольців дійсно небагато, але їх оперативне розгортання в щонайменше окремі штурмові полки реальне. Не потрібно плодити сутності, масштабуйте підрозділи, що вже довели свою ефективність. Для цього не потрібна нова концепція, потрібна лише політична воля. Але не обманюйтесь. Мобілізація сама по собі не вирішить проблему кадрового голоду. Іноземці — також. Не вирішить її й чергова реформа ТЦК чи новий рекрутинговий проєкт. Вирішити її може лише комплекс рішень, де кожен із цих елементів працюватиме одночасно. На війні не буває одного правильного рішення. Буває лише правильна система. Саме її і потрібно будувати. @BV_Khodakovsky

[1/2] Натовп здорових та енергійних молодиків, переважно напідпитку, весело трощить автомобілі ТЦК та б’є військовослужбовців. Кадри зі «столиці українського націоналізму» — Львова — бачив кожен. Популісти збирають політичні дивіденди, влада робить вигляд, що проблема її не стосується, але чесної відповіді суспільству не дає ніхто. Мобілізація — одна з найбільш непопулярних і водночас неминучих складових будь-якої великої війни. Так було завжди. Російська імперія під час Першої світової зіткнулася з масовим дезертирством і виснаженням резервів. Французька армія у 1917 році скотилася до бунтів після величезних втрат, як, до речі, й Італія, де ухилянти брали під контроль цілі міста. Під час в’єтнамської епопеї США пережили одну з найбільших соціальних криз у своїй історії. І це лише кілька найвідоміших прикладів. Чи ви гадаєте, що все було гладко в СРСР та Третьому Рейху? У кого дідусі служили в складі НКВС, поцікавтеся, раптом хтось із пращурів пам’ятає, ким переважно були жертви військово-польових судів? У всіх цих випадках суспільство, незалежно від рівня його громадської організації, критикувало систему мобілізації, чиновників, військові адміністрації та способи призову. Але жодна країна не знайшла «чарівного» рішення, яке дозволило б вести масштабну війну без постійного поповнення армії людьми. Багато з цих воєн були позбавлені внутрішнього змісту, що давало противникам мобілізації додаткову моральну перевагу. Але яка моральна перевага у наших критиків? Якої реформи вимагають омбудсмени та правозахисники? Що мають на увазі губернатори та нардепи, коли підливають масла у вогонь російської пропаганди, поширюючи відео та інші матеріали, спрямовані на зрив процесу мобілізації? Ні мобілізації — ні капітуляції? Так не буває. Війна не знає формули «без мобілізації». Вона знає лише дві формули: мобілізація або поразка. Крапка. Дискусія може вестися виключно в рамках гуманізації процесу: створення адекватних умов проходження ВЛК, бойової підготовки, надання фінансової допомоги під час БЗВП, аби вирвані з цивільних умов люди могли підтримати сім’ї, і ще багато чого хорошого та корисного. Але суть не зміниться: не хочеш обрати собі воєнну професію — значить, делегуєш виконання свого конституційного обов’язку державі. Нагадаю, що в арсеналі її найефективніших інструментів — полк «Скала». Втім, з кожного паркану досі пропонується широкий вибір підрозділів, де добровільна ініціатива винагороджується всіма можливостями для вибору бажаної професії. Водночас не можна не відзначити одну з небагатьох ініціатив, яка потенційно здатна розширити кадровий ресурс армії без додаткового навантаження на українське суспільство. Йдеться про анонсовані командою Михайла Федорова плани щодо системного залучення іноземних добровольців. Однак між оголошенням такої ініціативи та її практичним втіленням існує велика дистанція. Вербування, перевірка кандидатів, оформлення документів, логістика, взаємодія з державними органами різних країн, мовна підготовка, інтеграція у підрозділи та створення зрозумілої системи супроводу — усе це потребує окремої інфраструктури та координації, що в умовах кадрового голоду в міністерствах суттєво ускладнює завдання. Втім, фокус цієї ініціативи надмірно сконцентрований на рекрутингу та фантазуванні про те, як хтось з екзотичних країн приїде і замість українців штурмуватиме голодного ваньку, якого другий місяць не можна викурити з нори. Так, люди, готові їхати і воювати, є, їх багато, вони можуть давати реальний результат на полі бою. Але декілька дуже важливих питань, що досі знаходяться в «сірій зоні» цього задуму. Гроші. Фінансове забезпечення іноземців має бути значною мірою фіксованим і прозорим. Вони платять чужою кров’ю за нашу війну, ми маємо платити за це хороші гроші. Щонайменше три тисячі доларів на місяць для піхотинця. Краще більше. Наявність високого фінансового забезпечення — це основний фактор контролю та управління іноземними солдатами.