📖 Біблійний огляд / KCOC

4. «Придбаний» Можна подивитись ще інші переклади: «народ, взятий у власність» (переклад НУП), «люди, які належать Богові» (переклад НПУ), «люд власности Божої» (переклад Огієнка UBIO), «люд придбаний» (переклад Хоменка), «народ, який належить Богу» (переклад UMT). Це дуже важливий Біблійний концепт – викуплення: «знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1Пт.1:18-19) «адже всі згрішили й позбавлені Божої слави, але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі» (Рим.3:23-24) Ми викуплені дорогоцінною кров’ю Христа, щоб бути «придбаними», тобто Божими. Коли невіруючі борються за так звану власну «свободу» та незалежність, то зрештою стають рабами гріха та втрачають свою душу. Коли віруючі довіряють Христу, посвячуючи все своє життя Христу («люд придбаний»), то насправді стають вільними та щасливими: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт.5:3) Саме так писав апостол Павло Тимофію: «А ти, людино Божа, уникай цього. Шукай праведності, побожності, віри, любові, терпеливості та лагідності» (1Тим.6:11) Отже, брати та сестри, ви – генетично рідні Богу, священники Царя, святий народ (етнос), викуплені Христом, щоб належати Богу. Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла. Ви колись були «ненарод», а тепер народ Божий; ви колись були «непомилувані», а тепер ви помилувані» (1Пт.2:7-8) Сполучник «А» має значення протиставлення та протиставляє те, що було до цього, тому, про що йде мова зараз. Це як проведення риски: по одну сторону невіруючі в Ісуса Христа і ми говорили про трагедію невіруючих минулого разу, з іншого боку «ви» – віруючі в Ісуса Христа і зараз поговоримо про Божі благословіння для нас по вірі. 1. «Рід вибраний» Слово «рід» в оригіналі грецьке слово γενος (генос), що означає - 1) рід, сім'я; 2) плем'я; 3) нащадок, син; 4) вид, клас, розряд. По вірі в Ісуса Христа Бог всиновлює нас, робить нас рідними дітьми Божими. Ми тепер якби одної крові з Христом і Богом, ми реально рідні! Дух Божий оселяється всередині нас і «перепрошиває» наш «духовний генетичний код» по Христу. «Рід вибраний» - це значить ще до створення світу Бог бачив катастрофу гріхопадіння, задумав жертву Христа за наші гріхи та вибрав всиновлення нас через Христа по вірі: «Оскільки Він вибрав нас у Ньому раніше від створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, наперед призначивши нас для того, щоб усиновити Собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням Своєї волі» (Еф.1:4-5) 2. «Царське священство» Ще у гори Синай Бог проголосив Мойсею свій задум: «ви будете в Мене царським священством і святим народом! Перекажи ці слова нащадкам Ізраїля» (Вих.19:6). Тобто Божий задум – весь народ Ізраїля буде «царським священством». Але ізраїльський народ дуже швидко не втримав завіт (історія з золотим бичком Вих.32) і священниками згодом стали тільки левіти, а якщо точніше, то нащадки Аарона. Божий задум в повній мірі відбувся в Ісусі Христі. «Ви» - всі віруючі в Ісуса Христа завдяки Христу стали «царським священством». Ми – священники Христа! Це особливе положення серед людей і перед Богом. Тільки священники могли входити в «святе» в скинії, тобто люди певного походження та посвячення. Тільки віруючі в Ісуса Христа, пройшовши покаяння та хрещення (погребіння для старого життя та народження/посвячення для нового життя у Христі) можуть ввійти в Церкву та бути священниками Христа. Наше священство базується на Христі і тільки на Христі! 3. «Святий народ» Слово «народ» в оригіналі грецьке слово έθνος (етнос), що означає – «народність, нація, етнос». Визначення слова "етнос": Етнос – це стійке соціальне угруповання людей, що виникло упродовж тривалого історичного розвитку на певній території, де люди мають власну біологічну складову (раса, спільне походження), мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів (Вікіпедія) Якщо перевести на Божий лад, то святий народ – це віруючі в Ісуса Христа, які усвідомлюють своє походження (народжені Духом згори), свою мову (Слово Боже), культуру (по Христу), єдність (у Христі) та принципову відмінність від інших етносів (віра в Ісуса Христа, Христос – наріжний Камінь). «Ви колись були «ненарод», а тепер народ Божий; ви колись були «непомилувані», а тепер ви помилувані» #Важний #1Петра

«каменем спотикання» - в оригіналі λιθος προσκομμα (ліфос проскома), що з грецької так і означає «камінь спотикання» або «камінь, як перепона». «скелею спокуси» - в оригіналі πετρα σκανδαλον (петра скандалон), що означає «камінь або скеля спокуси, пастки, капкану, петлі» Тобто Христос не просто камінь, через який перечепився і пішов далі, не просто капкан, з якого вибрався і продовжуєш свій шлях. Ні. «Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить» (Лк.20:18) Будь-яка ідеологія без Христа приречена на крах, будь-яка людська доля без Христа приречена на вічну загибель. Це трагедія невіруючих! 3. «Вони спотикаються, не вірячи в Слово» «не вірячи» - в оригіналі απειθεω (апейфео), що з грецької означає – «не слухатися, не підкорятися». Отже, тут «не вірячи» в сенсі більше, як не довіряти, не слухатись, не підкорятися. Саме це і є ознакою невіруючих людей – не слухатись, не підкорятись Слову. Ціле покоління ізраїльського народу не слухалось Слова і загинуло в пустині, Саул не послухався Слова і втратив царство, Єровоам не послухався Слова, впав сам і ввів весь народ в ідолослужіння, що призвело до загибелі всього його роду і т.д. Це трагедія невіруючих! 4. «на це вони й поставлені» Часто можна почути таку думку, що можна грішити все життя, а потім перед смертю покаятися і бути у вічності. Виходить, що і жив як хотів, і спасся. Але це велика пастка невіруючих! Воронка гріха так закручує, що можна і не вирватись, ставши рабом гріха. Дуже добре описана воронка гріха в першому розділі послання до Римлян: «Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця – оповиті темрявою. Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними, і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла» (Рим.1:21-24) Бути залишеними Богом – це трагедія невіруючих! Висновок: ніякі гоніння, страждання, війна, проблеми не можуть забрати у нас віру в Господа нашого Ісуса Христа: «Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, – це наша віра!» (1Ів.5:4) Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Вибачте, будь ласка, за паузу, пов’язану в більшій мірі з відпусткою. Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «Отже, для вас, які вірите, – дорогоцінність, а для тих, хто не вірить, – камінь, яким знехтували будівничі. Він став наріжним каменем, і каменем спотикання, і скелею спокуси! Вони спотикаються, не вірячи в Слово; на це вони й поставлені» (1Пт.2:7-8) Щоб нагадати, минулі рази ми розглядали попередні три вірші, контекст яких: Христос – це живий Камінь, коштовний Камінь, наріжний Камінь та вибраний Камінь і тому апостол Петро закликає – «приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом» (1Пт.2:4), а ми - «немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім» (1Пт.2:5). Апостол Петро пише християнам, які переживають важкі часи, коли вірити в Христа небезпечно для життя, гоніння на державному рівні. Очевидно, апостол Петро хоче підтримати своїх братів та сестер, нагадати: 1) Христос – це головна вічна опора життя - «живий Камінь»; 2) Христос – це головний скарб життя – «коштовний Камінь»; 3) Христос – це головне мірило життя – «наріжний Камінь»; 4) Христос – це єдиний шлях примирення з Богом – «вибраний Камінь». Але ж у важкі часи часто буває дуже страшно, дуже важко переносити страждання, починають лізти в голову різні думки про «полегшення ситуації та компроміси», «різні сумніви», «різні питання без відповіді», «сірі зони» і т.д. Характерним в цьому сенсі є Псалом 73:2-8: «А я ледь не спіткнувся, – мало не послизнулися мої ноги. Адже я позаздрив зарозумілим, побачивши добробут нечестивих. Вони не зазнають жодних страждань до самої смерті; їхні тіла здорові. Серед людей, які важко працюють, їх нема, і злидні звичайних людей їх не торкаються. Тому гординя стала для них намистом, вони наряджаються в насильство, наче в одежу. Їхні очі запливли жиром, а серця переповнені примарними мріями. Глузуючи, вони висловлюються підступно, – бундючно, погрожуючи насильством». А якщо не триматись так ретельно віри в Христа? А якщо не жити по Христу, а дати собі волю жити як хочеться? А якщо піти на компроміси з гріхом задля власної безпеки? І т.д. Ось чому апостол Петро показує, що буде, якщо не вірити в Христа: «Отже, для вас, які вірите, – дорогоцінність, а для тих, хто не вірить, – камінь, яким знехтували будівничі. Він став наріжним каменем, і каменем спотикання, і скелею спокуси! Вони спотикаються, не вірячи в Слово; на це вони й поставлені» (1Пт.2:7-8) 1. «камінь, яким знехтували будівничі» (1Пт.2:7) Віра визначає нашу систему цінностей. А система цінностей сформує наші почуття, мислення, бажання, волю, рішення та дії. Система цінностей – глибинний пласт нашої душі. Для віруючих Христос – «дорогоцінність», для невіруючих – щось не цінне, не важливе, чим можна «знехтувати». Це велика трагедія невіруючих! Без Христа – це шукати щастя там, де його немає. Без Христа – це шукати втіху там, де її немає. Без Христа – це шукати мир там, де його немає. Без Христа – це шукати здоровий глузд там, де його немає. Без Христа – це шукати мудрість там, де її немає. 2. «Він став наріжним каменем, і каменем спотикання, і скелею спокуси!» Апостол Петро використовує ці словосполучення як цитати з Старого завіту: «Господа Саваота – Його свято шануйте! Його Одного вам слід боятись і перед Ним вам треба тремтіти! Він буде Святилищем (для вірних), і каменем спотикання, – скелею спокушення для обох царств Ізраїлю, пасткою і сильцем для мешканців Єрусалима. Чимало з них через це спотикнуться і впадуть розбитими, – заплутавшись у сітях, будуть упіймані» (Іс.8:13-15) #Важний #1Петра

Друзі ми продовжуємо вивчення книги Ісайї. Подивимось 28-й розділ. Загалом, Ісайя проповідує в Єрусалимі , судячи з Іс 1/1, але тут він пише про те, що відбувається в Самарії. Про те, як БОГ покарав Самарію, як Ісайя і пророкував в Іс 8/4. Іс 28:1-3: "Горе вінку гордині п’яних єфремлян, уражених вином, зів’ялій квітці його красивого вбрання, яка на вершині родючої долини! Ось міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю. Ногами потоптаний буде вінок гордині п’яних єфремлян." І теоретично люди в Єрусалимі повинні були чомусь навчитись коли відбувалось знищення єфремлян Самарії , але нажаль вони не зробили висновків і Ісайя докоряє їм за це: Іс 28:7-8: "Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від п’янкого напою; священник та пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, стали безглуздими від п’янкого напою, у видінні помиляються, у міркуваннях спотикаються. Бо всі столи наповнені гидкою блювотою, немає чистого місця." І при цьому їх ГОРДИНЯ відповідає Ісайі таке: Іс 28:9-11: "А говорять: «Кого він хоче навчати знання? І кого наставляти проповіддю? Віднятих від грудного молока чи відлучених від сосків матері? Бо: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи». Тобто вони кажуть Ісаї: кого ти вчиш? Ми що діти? Що ти нам дитячі считалочки розповідаєш? Що ти нам оце: "Заповідь на заповідь, правило на правило". Тобто вони передражнюють його. Вони кажуть: " МИ СВЯЩЕННИКИ І ПРОРОКИ, МИ ВСЕ ЗНАЄМО, НЕ ПОТРІБНІ НАМ ТВОЇ ПОВЧАННЯ Ісайя !!!". ●●●●Чи буваю я такою ГОРДОЮ людиною? Коли мені хтось каже правду про мене чи відповідаю я так: "Не повчай мене, я не мала дитина, я все знаю" , і продовжую жити як жив. Нажаль таке буває. ●●●Але якщо люди в своїй ГОРДИНІ не хочуть чути слово Боже на їх звичайній мові, тоді вони почують до себе від БОГА іншу мову-- мову покарання. Іс 28:11: "За те незрозумілими словами і чужою мовою будуть говорити до народу цього." Це Ісайя каже про те, що за непокірність народу як покарання прийдуть ЗАГАРБНИКИ ( на той час прийшли ассірійці), і народ дуже гарно чув їх чужу мову і відчував приниження і пригноблення від цього зброду. І це повинно було підштовхнути їх згадати БОГА. Це було виконання пророцтва Повт.Зак 32:21: "Вони роздратували Мене тим, хто не Бог, марнотами своїми (ідолами) розгнівили Мене: і Я роздратую їх тим, хто не народ, народом нерозумним( загарбниками) розгніваю їх." ●●●●Це все повинно навчити нас ось чому: якщо ми хочемо, щоб була перемога над загарбниками , тоді нам , як християнам треба призивати наш народ до віри і каяття перед БОГОМ. ●●●●Доречі, цей уривок Іс 28/11 викорустовує Апостол Павло у 1-е Кор 14/21-22, щоб показати ЯКИЙ СПРАВЖНІЙ СЕНС ЗНАМЕННЯ ІНШИХ МОВ. Виявляється , що цей сенс був також і в Старому Завіті, як було показано вище ---- мовами інших народів, які були в очах євреїв НЕОБРАНИМИ БОГОМ, нижчими за ОБРАНИХ БОГОМ євреїв, з якими БОГ заключив Завіт Мойсея , а з іншими народами не заключив, мовами цих народів, які порабощають народ Божий, і стають в позицію вищу за нього, БОГ викликає СОРОМ ЗА ГРІХИ у народа Божого і РЕВНІСТЬ по Ньому. Так само у Новому Завіті-- знамення інших мов-- це знамення мов ІНШИХ НАРОДІВ ( а не якісь незрозумілі звуки) для НЕВІРУЮЧОГО народу Божого (на той момент євреїв), який не вірив в те, що Ісус є Христом (Дії 2 розділ), або не вірив в те, що язичників не потрібно обрізувати, а їх треба просто хрестити, щоб вони спаслись (Дії 10-й розділ). Коли БОГ в Новому Завіті проповідує до свого народу МОВАМИ ІНШИХ НАРОДІВ, які не були до того Божим народом, то це ПРИНИЖЕННЯ Божого народу (євреїв) тому, що це для них означає, що вони ВТРАЧАЮТЬ ДУХОВНЕ ПЕРВІНСТВО, так само як в Старому Завіті вони чули МОВИ ІНШИХ НАРОДІВ, які були знаменням того, що вони втрачали ФІЗИЧНЕ ПЕРВІНСТВО в рабстві. Цей сенс Павло ще підкреслює в уривку: Рим 11:13-14: "Говорю вам, язичники, як апостол язичників, я прославляю служіння моє, може, якось ВИКЛИЧУ РЕВНІСТЬ у рідних моїх за тілом (євреїв) і спасу декого з них." ●●●Гарного вам вивчення Писання друзі. #Писання #Лівшиць

Доброго дня друзі, ми продовжимо книгу пророка Ісайі і подивимось 27-й розділ. БОГ через пророка Ісайю розмовляє багатою образною мовою, яка пересичена яскравими порівняннями. Він тут закінчує думку з попереднього розділу про майбутнє Його народу тим, що каже, що знищить ворогів роду людьського-- левіафанів-- змія швидкого , змія звиваючогося і морського дракона-- всі вони уособлення зла для людей. Далі Він порівнює народ Свій з улюбленим виноградником, про який Він піклується: Іс 27:3: "«Я, Господь, Охоронець його, кожної миті напуваю його, вночі та вдень стережу його, щоб ніхто не увірвався в нього." Але нажаль Ісаїя пророкує, що буде покоління, яке буде геть втраченим і тоді цей виноградник буде знищений, АЛЕ НЕ ЗОВСІМ. Іс 27:11: "....... Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його." ●●●БОГ має РЕВНІСТЬ до Свого народу, до його праведності Іс 27:4: "Гніву немає в Мені. Але якби були у ньому бур’ян і терня, Я пішов би проти нього війною, випалив би його зовсім." Як 4:5: "Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «До ревнощів любить Дух, що живе у нас?»" Це все тому, що гріх руйнує вічність людини. І навіть, коли БОГ карав свій народ за нерозкаяні гріхи Він робив це з милосердям: Іс 27:7-8: "Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що вбивали його? Мірою Ти карав його, коли відкидав його, викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру." І результат, який БОГ хоче досягнути-- це: Іс 27:9: "І через це зітреться беззаконня Якова, і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усе каміння жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть більше стояти діброви та ідоли сонця." Він хоче реалізувати свою обітницю і привести нас до вічності. Він ладний заплатити за нас будь-яку ціну. І ми знаємо , яка ціна була заплачена --КРОВ ХРИСТА 1-е Пет 1/19. Тому Його ревність до нас дуже зрозуміла. ●●●●Друзі, чи ревностні ми в боротьбі з гріхом? Гарного вам вивчення Писання друзі. #Писання #Лівшиць

Доброго дня друзі, вибачаюсь за довгу перерву. Давайте сьогодні подивимось Ісайя 26 розділ. Весь цей розділ-- це ПІСНЯ, ПОЕЗІЯ. Іс 26:5-6: "Він принизив тих, що жили на висоті, повалив місто, що високо стояло, повалив на землю, кинув його у порох. Ноги бідних, стопи вбогих топчуть його." Вочевидь мова йде про якесь поганське місто, яке в гордині своїй возвисилось над іншими містами і гнітило народ Божий. Це міг бути Вавілон, або Ніневія, або хтось інший. Але в усі часи-- лсь чим займається праведник в очікуванні судів Божих: Іс 26:8: "І на дорозі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе: до Імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша." ●●●●Я хочу звернути увагу на одне місце з цієї пісні: Іс 26:9-11: "Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе з раннього ранку, Бо коли суди Твої звершаються на землі, тоді мешканці світу навчаються правди. ●●●●●●Якщо безбожний буде помилуваний, то не навчиться він правди, буде чинити злочини на землі справедливих і не буде дивитися на велич Господа. Господи! Рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її. Побачать і посоромляться ті, що ненавидять Твій народ, вогонь пожере ворогів Твоїх." Історія вчить нас, що навіть на цій землі звершується Божа справедливість. Народи повинні бачити це, інакше беззаконні нічому так і не навчаться. Коли чаша гріхів якогось народу переповнюється в очах БОГА, а каяття немає, то приходить суд. Ми пам'ятаємо відомі приклади Божого суду-- потоп, Содом, знищення Ханаану, знищення Ассірії, Вавілону, падіння Македонської імперії, поганської Римської імперії. Їх зараз і сліду немає, а народ Божий продовжує свою роботу. Навіть за часів Нового Завіту ми пам'ятаємо падіння безбожних режимів-- халіфат, монгольська орда, фашистська Німеччина, навіть "непереможний" радянський союз. Усіх, хто воювали проти БОГА і людяності-- їх більше не існує. А народ Божий живе. ●Нам треба пам'ятати історію. Через неї гарно видно, що саме Наш БОГ--господарь цього світу. І це надихає, як надихало і Ісайю. Усі загарбники цього світу якщо не підкоряться БОГУ будуть знищені. І ніяка міць і зброя їх не врятує. А свій народ БОГ підійме з руїн. Іс 26:14: "Мертві не оживуть, велетні не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них." Це навіть про армаду велетнів-рефаімів, яка воювала проти народу Божого в Ханаані. Іс 26:20-21: "Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів. Бо ось Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинуту нею кров і вже не сховає убитих своїх." ●●●А нас очікує ВОСКРЕСІННЯ: Іс 26:19: "Оживуть померлі Твої, мертві мої постануть! Пробудіться і співайте, мешканці пороху....." ●● Тільки нам треба залишатись Божим народом і закликати до цього інших.

4. «Приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» Врешті решт, стиль нашого християнського життя – це служіння. «Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму» (Рим.12:1) Давайте усвідомимо все багатство християнського життя, яке Бог нам подарував! Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6) Минулого разу, розкриваючи 5-й вірш нашого уривку, ми побачили дивовижну динаміку нашого християнського життя: спочатку ми – «живе каміння», потім - «збудовуйтеся в духовний дім», потім – «щоби бути святим священством» і, врешті решт, - «приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» та розкрили перших два моменти: «живе каміння» і «збудовуйтеся в духовний дім». Продовжимо. 3. «Щоби бути святим священством» Це схоже на функціонал християнського життя, тобто яку головну функцію виконує християнин в цьому світі – «бути святим священством». Трохи далі апостол Петро зафіксує це знову: «А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (1Пт.2:9) Що ж це значить «бути святим священством»? Щоб краще зрозуміти це, нам потрібно зануритись в сиву давнину, коли Бог через Мойсея вивів єврейський народ з єгипетського рабства. Перед тим, як укласти завіт з народом, Бог відкриває Мойсею Свій задум: «Тож тепер, якщо уважно будете прислухатися до Мого голосу і дотримуватись Мого Заповіту, то будете Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів. Адже вся земля Моя. Ви будете в Мене царським священством і святим народом! Перекажи ці слова нащадкам Ізраїля» (Вих.19:5-6) Божий задум мав дві фундаментальні речі: зробити єврейський народ «особливою власністю з-поміж усіх народів» та «царським священством». До речі, в деяких перекладах слово «особливою власністю» ще перекладається як «особливою коштовністю». Який красивий Божий задум! Хочу зауважити: хто повинен був бути «царським священством»? Весь народ! Весь єврейський народ повинен був бути священниками, які б показували собою, сповіщали б та світили б усьому світу, всім іншим народам про істинного святого Бога. Але щось завадило цьому статися, бо священниками трохи згодом стане не весь народ, а коліно Левія. Що завадило? «Як же скоро вони зійшли з дороги, яку Я їм вказав, – зробили собі литого бичка і поклоняються йому. Вони принесли йому жертву, і сказали: Це твоє божество, Ізраїлю, яке тебе вивело з єгипетського краю!» (Вих.32:8). Чому саме коліно Левія? «Тож Мойсей став біля входу в табір і проголосив: Хто за Господом, до мене! Навколо нього зібралися всі сини Левія» (Вих.32:26). Це дуже драматична історія і рекомендую прочитати весь 32-й розділ книги Вихід. В чому полягало священицьке служіння левітів: «ви будете наглядати за Святинею і доглядати за жертовником, аби не було більше гніву на Ізраїльських нащадків» (Чис.18:5), а служіння первосвященника: бути представником ізраїльського народу перед Богом і представником Бога для народу. Тобто, як представник ізраїльського народу первосвященик повинен був приносити жертву як за свої гріхи (Лев.4:3-12), так і за гріхи всього народу (Лев.4:13-21). Як представник Бога для народу, первосвященик мав урім та туммім, щоб запитувати волю Бога та сповіщати народу. Але Бог не відмовився від Свого задуму і зреалізував його через Тіло Христа – Церкву. Кожен, хто по вірі в Ісуса Христа народжується згори, стає «святим священством». Вже немає священників та прихожан. Тепер кожен з нас несе це неймовірне священицьке служіння – світити, солити, проголошувати істину, відрізняти святе від грішного, чисте від нечистого, бути представниками людей перед Богом (молитись за людей) та бути представниками Бога для людей: «Отже, ми – посли від імені Христа, і тому наче Сам Бог просить через нас. Від Імені Христа благаємо: примиріться з Богом!» (2Кор.5:20) #Важний #1Петра

2. «Збудовуйтеся в духовний дім» Слово «збудовуйтеся» в оригіналі стоїть у пасивній формі, тобто не у формі «збудовуйте себе», наче ми самі повинні збудовувати себе, а «збудовуйтеся», тобто нас збудовують, у нас є сила, яка нас збудовує. Хто нас збудовує? Очевидно, що Дух Святий! А наше завдання - жити по Духу: «ви живете не по‑тілесному, а Духом, тому що Божий Дух живе у вас. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його» (Рим. 8:9) Отже, спочатку – народження згори, коли Дух Святий поселяється в нас, потім освячення – коли Дух святий «збудовує в духовний дім», тобто постійно ініціює духовну роботу всередині нас, щоб ми ставали все більше подібними до Христа: «адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина…» (Рим.8:29), це воля Божа для нас: «це ж воля Божа – ваше освячення, щоб ви берегли себе від розпусти, щоб кожний з вас умів свої посудини берегти у святості й честі» (1Сол.4:3-4). Ось чому Біблія закликає наповнюватись Духом Святим: «І не впивайтеся вином, у якому розпуста, а наповнюйтеся Духом, повчаючи самих себе псалмами, урочистими та духовними піснями, співаючи і прославляючи у ваших серцях Господа» (Еф.5:18-19) Як саме ми можемо збудовуватись Духом «в духовний дім»? 1) Слово Боже «Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова» (2Тим.3:16-17) 2) християнське спілкування (спільність) «Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Ів.1:7) «Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа» (Гал.6:2) 3) відношення до життєвих обставин «Благо мені, що я постраждав, аби таким чином зрозуміти Твої веління! Закон Твоїх уст для мене дорожчий, ніж безліч золота й срібла» (Пс.119:71-72) «Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, – то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння! Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!» (Авв.3:17-19) Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6) Минулі рази ми розкривали Ісуса Христа, як Камінь живий, Камінь коштовний, Камінь наріжний та Камінь вибраний. Скоріш за все, ви помітили, що це 4-й та 6-й вірші нашого уривку. Тепер ми розглянемо 5-й вірш, який в контексті Христа стосується кожного з нас: «І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1Пт.2:5). Це вірш, в який закладено повноту та багатство нашого християнського життя, навіть певну динаміку: спочатку ми – «живе каміння», потім - «збудовуйтеся в духовний дім», потім – «щоби бути святим священством» і, врешті решт, - «приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа». То ж давайте так і будемо розкривати. 1. «Живе каміння» Апостол Петро вже показав, що, перш за все, Христос – живий Камінь. Христос, як Людина, прожив безгрішне життя на землі в повній відповідності до Свого Отця, вмер за наші гріхи, але смерть не втримала Його, Він воскрес, як Носій істинного життя, яке не може обірватись смертю, як Носій життя вічного. Тепер кожен з нас, хто повірив в Ісуса Христа, прощений Богом та приймає Божий дар спасіння: «адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (Еф.2:8). Тобто і ми стаємо по вірі в Ісуса носіями вічного життя. Як Ісус – Камінь живий, так і ми – «живе каміння». Це природа християнина – вічне життя, ми - «живе каміння». У своєму другому посланні апостол Петро розкриє цю ідею ще сильніше: «Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила – пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою. Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі» (2Пт.1:3-4) Ми не тільки «живе каміння», ми ще й «стали учасниками Божественної природи». Отже, бажаю вам, дорогі брати та сестри, глибокого усвідомлення, що ви вже «живе каміння», ви народжені згори, носії вічного життя, смерть не має над вами влади, а лише буде переходом у вічність, ви вже переможці: «Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, – це наша віра!» (1Ів.5:4). #Важний #1Петра

Ісус Христос – вибраний Камінь. Ще до створення світу, коли буття існувало лише в середині Божої Трійці, народився Божий задум та Боже вибрання – спасіння нас через Христа: «І коли Отцем називаєте Того, Хто нелицемірно судить кожного за вчинок, у страху проводьте час вашого життя, знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця, Який був передбачений ще перед заснуванням світу, але з’явився заради вас у кінці часів» (1Пт.1:17-20) Світу, який вибирає свободу та незалежність від Бога, важко вибрати Христа – «живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми», але Бог вибрав єдиний можливий шлях нашого спасіння – саме через Христа: «живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом». Саме цей вибір або реакція нашого серця на Христа і визначає нашу вічну долю. Питання для нашого серця: чи будую я своє життя по Христу? Що ще «випирає» в моєму житті не по Христу та потребує виправлення? Чи доєднаний я до Божого вибрання вірою в Ісуса Христа як мого особистого Спасителя та Господа? Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6) Минулого разу ми розглянули вже, що Христос – це живий Камінь, це коштовний Камінь. Залишилось ще дві, не менш важливі, характеристики. Христос – це наріжний Камінь і Христос - це вибраний Камінь. 3. Ісус Христос – наріжний Камінь «Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний» (1Пт.2:6) Що таке наріжний камінь? Це камінь, з якого в давні часи починали будівництво будинку. Тобто саме цей камінь закладав направлення, визначав форму, саме по ньому мірялись та будувались в подальшому фундамент та стіни. Тобто Христос наріжний Камінь – це значить, що саме Христос закладає направлення нашого життя, саме Христос визначає форму, тобто є мірилом нашого мислення, наших почуттів, нашої волі, наших дій. Саме Христос визначає, так би мовити, дизайн нашого життя: що добре – а що погане, що корисне – а що не корисне, що приємне – а що не приємне, що пахне – а що смердить, що смакує – а від чого верне. «Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос; на Ньому вся будівля, досконало збудована, зростає у святий храм у Господі, в Якому й ви разом будуєтеся Духом в Божу оселю» (Еф.2:19-22) Тобто «вся будівля, досконало збудована» саме тому, що «наріжним каменем є Сам Ісус Христос», «на Ньому». Будівля вирівняна по наріжному каменю, тобто наше життя або вибудовується по Христу, грань до грані, сторона до сторони і це виглядає красиво та досконало, або щось «торчить» не по Христу, щось «випирає» не по Христу, щось ще залишається не обтесаним по Христу, що виглядає негарно та псує вигляд. Щоб це було практично, давайте подивимось декілька граней по Христу: 1) смирення та послух Богу; «Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної» (Фил.2:5-8) Коли світ продукує гордість та самовпевненість, християнство – смирення та послух Богу. 2) усвідомлення залежності від Бога та Його Слова; «Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, – [Отця]» (Ів.5:30) Коли світ продукує «свободу» та незалежність від Бога, християнство – повну залежність від Творця. 3) служіння; «так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!» (Мт.20:28) Коли світ продукує боротьбу за владу, самозначимість та вплив, християнство – служіння в любові. 4) святість та непорочність Церкви; «Чоловіки, любіть [своїх] дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна» (Еф.5:25-27) 4. Ісус Христос – вибраний Камінь «Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:6) #Важний #1Петра

Ісус Христос – коштовний Камінь. Очевидно, це про систему цінностей, що ціную я, який мій найголовніший скарб. Наприклад, якщо людське життя – це цінність, але воно зухвало обривається смертю, то Христос приніс нам вічне життя, яке обірвати вже неможливо: «Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це?» (Ів.11:25-26). Або якщо людина, як Боже творіння, є цінністю, але через гріхопадіння втратила свою цінність, занурившись у пітьму тління та нечистоти, то Христос відновлює нашу цінність та надає ще більш високий статус – діти Божі. Або якщо відносини з Творцем є життєво необхідні, але через гріхопадіння відносини були розірвані, то Христос примиряє нас з Творцем та відновлює відносини з Богом на якісно більш близькому рівні. Отже, найбільший наш скарб – це Христос! Ісус Христос – коштовний Камінь! Питання для нашого серця: чи є Христос мій найбільший скарб? Як це проявляється на практиці мого життя? Продовжимо наступного разу. Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6) Цікаво, що при першій зустрічі Симона-Петра з Ісусом Христом саме Ісус дав це імя Симону – Петро, що з грецької означає «камінь»: «… Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти – Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро» (Ів.1:42). Кифа – це «камінь» на арамейській мові, Петро – це «камінь» на грецькій мові. Потім при визнанні Петром Ісуса, як Сина Божого, Ісус ще раз підтвердив це: «І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її» (Мт.16:18). Тому для Петра це була рідна тема і він називає кожного з нас, хто повірив в Ісуса Христа – «І ви самі, немов живе каміння». Але, перш ніж перейти до нас, Петро вказує на головний камінь – на Ісуса Христа. Апостол Петро, натхненний Духом Святим, називає Ісуса – живим Каменем, коштовним Каменем, потім згадує пророцтво Ісаї (Іс.28:16), де Ісус – це наріжний Камінь, вибраний Камінь, і знову коштовний Камінь. Петро не міг по іншому, бо Ісус Христос – наш Господь! Тож давайте так і розглянемо. 1. Ісус Христос – живий Камінь «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя» (1Пт.2:4) Що таке камінь та що він означає? Камінь – це тверда гірська порода. Тобто це щось тверде, в переносному сенсі – щось тверде, як непохитне, надійне, стійке. Отже, Ісус Христос – це тверда, непохитна, надійна опора нашого життя. В порівнянні з Христом та Його вченням будь-яка інша релігія, філософія та ідеологія не витримують випробовування та виглядають ненадійними, нетвердими, мінливими. При цьому Ісус не просто Камінь, але «живий Камінь». Якщо у людства 100% смертність, то Христа, навіть як Сина Людського, смерть не змогла втримати, Він воскрес та переміг смерть. Гробниця пуста! Христос розірвав цю матрицю гріха, тління та смерті – Христос живий! Ми віримо в живого, воскреслого Христа, який є наш Спаситель та Господь! «І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене» (Гал.2:20) Тобто нашою вірою ми пов’язуємо себе з Христом: кардинально змінюється наша реальність життя, тепер ми шукаємо Його волю, Його вчення, вчимось Його почуттям, Його довірі Отцю, Його служінню, Його любові, Його силі і, нарешті, довіряємо Йому наше майбутнє, адже Він обіцяв: «І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були» (Ів.14:3) Питання для нашого серця: чи є Христос опорою мого життя, коли приймаю рішення, коли планую, коли відчуваю, коли мрію, коли люблю, коли кохаю, коли говорю, коли працюю, коли відпочиваю? 2. Ісус Христос – коштовний Камінь «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом» (1Пт.2:4). #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Вибачте, будь ласка, за такі довгі паузи. Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу: «Отже, відкладіть усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий» (1Пт.2:1-3) Минулого разу ми розкрили, що наше християнське життя – це «зростання для спасіння» та подивились ті перешкоди, які блокують наше духовне зростання: усяке зло, обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови. Друга частина нашого уривку показує те направлення або ті принципи, які забезпечують духовне зростання. Принцип №1 «Писання – це чисте духовне молоко» «як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока» (1Пт.2:2) Апостол Петро не просто так бере цей образ: немовля та молоко. Наведу декілька цікавих фактів на цю тему: • грудне вигодовування – це єдиний природній метод годування немовлят, суміші фігурують у світі лише останніх 100 років; • склад грудного молока є унікальним – воно містить більш, ніж тисячу різноманітних речовин: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи тощо; • грудне молоко виконує функцію імунітету для немовляти; • грудне годування важливе з точки зору психо-емоційного стану, бо доведено, що ті жінки, які годують малюків грудьми, набагато рідше страждають післяпологовою депресією. Ці факти можна застосувати і до Писання. Біблія – це природній, задуманий Богом, метод отримання чистої корисної поживи для нашої душі. Біблія має у собі унікальний склад історій, свідчень, чудес, пророцтв, глибин мудрості, повчань, почуттів тощо, що є найчистішою поживою для душі. Ніякі суміші не можуть замінити чисте Боже Слово. Боже Слово – це імунітет для нашої душі. Слово Боже – це втіха (психо-емоційний стан) для нашої душі. Принцип №2 «Писання – це те, чого жадає душа» «як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока» (1Пт.2:2) Слово «жадайте» в оригіналі це грецьке слово «επιποθεω», що означає «хотіти, бажати (дуже сильно), любити». Тобто це хороший український переклад – жадати. Наша душа реально жадає Боже Слово, бо Писання – це те, що забезпечує життя душі, як грудне молоко забезпечує життя для немовля. «Як люблю я Твій закон! Щодня роздумую над ним» (Пс.119:97) «Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!» (Пс.119:103) «Радію я Твоїм обітницям, як той, хто натрапив на велику здобич» (Пс.119:162) Як навчитись жадати Слово Боже? 1) зростати в усвідомлені своєї потреби в Бозі та Його веденні «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт.5:3); 2) зростати в усвідомленні цінності Божого Слова «Слово Твоє чисте понад найвищу пробу, і тому Твій слуга любить його» (Пс.119:140) Принцип №3 «Послух Слову» «щоб на ньому ви зросли для спасіння» (1Пт.2:2) Слово Боже – це незамінний інструмент нашого духовного зростання. «Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова» (2Тим.3:16-17) «Тому й ми від того дня, коли це почули, не перестаємо за вас молитися і просити, щоб ви сповнилися пізнанням Його волі в усякій мудрості й духовному розумінні; щоб ви поводилися гідно Господа, аби догодити Йому в усьому, приносити плід кожною доброю справою та зростати в пізнанні Бога» (Кол.1:9-10) Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

3) «лицемірство» в оригіналі слово «υποκρισις» (іпокрісіс) означає «вдавання, лицемірство, симуляція», тобто це гра, коли зовнішньо можна мати вигляд богобоязливої посвяченої Христу людини, а насправді внутрішньо мати зовсім інше наповнення. Ось як Христос говорить про таких людей: «цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Мт.15:8) Заклик для кожного з нас: «відкладіть лицемірство»! 4) «заздрість» в оригіналі слово «φθονοι» (фомі) означає «заздрість, недоброзичливість, ненависть, ревнощі». Дуже часто це почуття пов’язане з порівнянням себе з кимось: «адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої» (Екл.4:4) При цьому це дуже руйнівне відчуття: «лагідне серце забезпечує життя тіла, а заздрість, як гнилизна в кістках» (Пр.14:30) Заклик для кожного з нас: «відкладіть заздрість»! 5) «всілякі обмови» в оригіналі слово «καταλαλια» (каталалія) означає «наговор, наклеп, лихослів'я». Чув таку фразу: «якщо хочеш взнати людину – послухай, що вона говорить про інших». Дуже часто ми говоримо про певні факти, хоча насправді це не факти, а наше сприйняття фактів або наша інтерпретація фактів. «Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри], щоб воно принесло благодать тим, хто слухає» (Еф.4:29) Заклик для кожного з нас: «відкладіть всілякі обмови»! Що ж ми розглянули те, що заважає нашому духовному зростанню, наступного разу подивимось, що сприяє нашому духовному зростанню. Божих вам благословінь та миру! #Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра та розпочнемо 2-й розділ: «Отже, відкладіть усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий» (1Пт.2:1-3) Ми знаємо, що напочатку послання не було розділене на розділи та вірші, тому очевидно, що апостол Петро продовжує думку. Вказавши на значимість та цінність Слова Божого, апостол Петро робить висновок в цій частині, про що свідчить слово «отже». В чому полягає висновок? «Щоб на ньому ви зросли для спасіння» (1Пт.2:2). Тобто, минулого разу ми говорили про народження згори, про отримання дару вічного життя, тепер апостол Петро фокусує, в чому полягає це життя – духовне зростання для спасіння. Ознака життя всього живого – зростання. Живе – росте, мертве – гниє. Ми вже народжені згори, Дух Божий живе в нас, тепер ми носії життя вічного. При цьому ми ще на землі та маємо в наявності свою гріховну природу. Повнота спасіння ще попереду, коли прославленими будуть і дух, і душа, і тіло. Отже, чим характеризується наше християнське життя на землі – духовне зростання для спасіння. Дух Божий навчає нас, готує нас до небесного життя. А головний інструмент в цьому процесі – Слово Боже. Ось чому апостол Петро вказує на те, що заважає, перешкоджає або навіть блокує духовному зростанню. А також, що навпаки забезпечує духовне зростання. 1. Перешкоди, блокатори духовного зростання Апостол Петро чітко вказує на ті речі, які блокують духовний ріст. Що з ними робити? «Відкладіть». Тобто розчистіть собі шлях до духовного зростання. Приберіть все те, що реально заважає. Список блокаторів духовного зростання від апостола Петра: «усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови». П’ять перешкод. 1) «усяке зло» навіть в оригіналі це слово звучить неприємно - «κακια» (какіа), що означає «злість, порочність, зіпсованість, зло». Після гріхопадіння кожна людина має незалежне від Бога «я», яке в свою чергу має постійну претензію на значимість та цінність в самому собі (без Бога). Отже, кожна людина потенційно налаштована на захист свого «я» і сканує усіх оточуючих на предмет безпеки або небезпеки своєму «я». Саме так кожна людина визначає добро і зло, корисно і некорисно, морально і аморально, тощо. А тому оточуючі люди потенційно небезпечні та конкуренти. Це і є ця внутрішня «злість, порочність, зіпсованість». Тільки Бог, як мірило добра і зла, Творець всього сущого, може налаштувати серця на любов, на довіру, на прийняття. Ось чому надважливо – це віра та скрушення перед Богом та Його словом: «Адже усе це створила Моя рука, і воно все належить Мені! – говорить Господь. Але ось на кого Я зверну увагу: на лагідного і скрушеного духом, – на того, хто тремтить перед Моїм Словом» (Іс.66:2); Заклик для кожного з нас: «відкладіть усяке зло»! 2) «всякий обман» в оригіналі слово «δολος» (волос) означає «приманка, пастка; в переносному - хитрість, обман, підступність, лукавство, лестощі». Тобто, це не просто брехня, а щось більш завуальоване, коли в середині у людини одне, а нагора видається зовсім інше. Коли ми не можемо розкрити всього, бо це небезпечно або навіть нечисто, щоб відкривати. Все це блокує духовний ріст та заводить в іншу сторону. Які ліки від цього дає нам Святе письмо: «Коли скажемо, що маємо спільність з Ним, а ходимо в темряві, то говоримо неправду і правди не робимо. Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Ів.1:6-7) Заклик для кожного з нас: «відкладіть всякий обман»! #Важний #1Петра