ГРОМАДЯНИН КУЛІБАБА ✙

Дуже багато накидів на ТЦК та СП, ті хто там працюють підтвердять, що їх за людей не вважають. Але мені здається, ми недостатньо говоримо про тих, хто фіктивно бронюється, тих, хто фіктивно влаштовується в школи, університети, і тих хто їх влаштувався. …

Дуже багато накидів на ТЦК та СП, ті хто там працюють підтвердять, що їх за людей не вважають. Але мені здається, ми недостатньо говоримо про тих, хто фіктивно бронюється, тих, хто фіктивно влаштовується в школи, університети, і тих хто їх влаштувався. Мало говоримо про тих, хто одружується з жінками з інвалідністю. Мало говоримо про тих, хто купує собі інвалідність чи інвалідність своїй дитині. Ми демонізували тих, хто працює над тим, щоб поповнювати наше військо, водночас забуваємо про тих, хто робить так, щоб це поповнення не було справедливим, чесним і рівним, щоб тягар війни був рівномірно розподілений і покладений на всіх. І цей допис, не про те, що ТЦК янголята, це про те, що той стиль роботи, це наслідок. Наслідок толерування ухилення, бажання бути «рівнішим» у правах за інших, корупції, і низької спроможності держави. Радий, що все більше відбувається розслідувань по схемам ухилення, і те що вони стають публічними. Страх бути викритим і покараним, чудова привенція.

Про вирубку 600 дерев на Теремках, або історія про те, як розповідають, що вибір стоїть між тим, щоб замерзнути взимку, і тим, щоб вирубати дерева, коли насправді — між тим, щоб вирубати дерева, і тим, щоб перекрити дорогу. Спробував розібратися в ситуації…

Про вирубку 600 дерев на Теремках, або історія про те, як розповідають, що вибір стоїть між тим, щоб замерзнути взимку, і тим, щоб вирубати дерева, коли насправді — між тим, щоб вирубати дерева, і тим, щоб перекрити дорогу. Спробував розібратися в ситуації й зрозумів, що об’єктивно немає нормальної комунікації з боку міської влади. І я не здивований. І, як я бачу зараз, пропонують або поганий, або дуже поганий варіант розвитку подій. Теплотраса дійсно потрібна для того, щоб забезпечити теплом н-ну кількість будинків, які можуть не мати тепла цієї зими через обстріли ₚосії. І якщо обирати між цим і вирубкою дерев, для мене очевидним є варіант із вирубкою дерев. Але ж чи так насправді? *** І відразу друге питання: як ми дійшли до цього моменту? З інформації, яка гуляє в мережі, відомо, що цей проєкт мав бути реалізований після 2023 року. І от зараз 2026 рік, три місяці до опалювального сезону, і терміново будують теплотрасу. Будують із максимально ненормальною комунікацією органів влади та без будь-яких пояснень для громади. Я не знаю, чого хотіли й очікували ті, хто нещодавно дав доручення зрізати дуби й дерева. На що вони розраховували? Що громада нічого не захищатиме? Але для мене зрозуміло, що тут глобальний проєб із комунікацією та поясненнями на цей момент. *** І от ми в точці, коли нам кажуть: у вас буде або теплотраса, або дерева, але за наявності теплотраси буде тепло. І ніхто не каже, що є варіант із перекопуванням дороги, і не пояснює, чому інакше не можна. А ще питання в тому, чи теплотраса зараз вирішить цю проблему, адже її почали будувати лише зараз, за три місяці до опалювального сезону. Чи встигнуть вони це зробити? Бо таке відчуття, що під соусом терміновості, архіважливості та смертельної небезпеки громаді впарюють дуже хуйові дії, бо хтось проєбав. І в певний що не понесе за це відповідальності. І про це мають прокомунікувати та пояснити: чому так зробили, чи встигнуть зараз завершити все до опалювального сезону і чому не через дорогу? І якщо на ці три питання будуть реально обговорені відповіді, то треба будувати цю теплотрасу. А якщо ні. То що взагалі ці чорти роблять? *** І навіть якщо теплотрасу буде побудовано, ми маємо встановити, хто проїбав. Хто допустив, що цього не було зроблено раніше? Хто також затягував і не зробив цього на пів року раніше — у тому ж травні чи червні? Щоб піти правильним, запланованим шляхом, а не через місце де ростуть дерева, де не треба було б вирубувати ці 600 дерев. Словом, громаді потрібні відповіді. Інакше це повна херня. *** А ще знаєте, що вкурвлює, що якщо зараз затягнеться у цих горе управлінців у місті, і тепла врешті решт не буде, то всі будуть казати, що винні активісти, люди, і тд. Навіть якщо, дерева зріжуть.

Знаю, що за цей допис мене, можливо, багато хто зненавидить. Але в моменти коли багато кого охопив відчай і зневіра, які зараз щедро підживлюються російською пропагандою, треба нагадати собі кілька речей. Перше. Згадайте 2022-2023 роки. Тоді нам не було чим збивати балістику взагалі, а крилаті ракети та «Шахеди» перехоплювали на межі технічних можливостей. Що ми маємо сьогодні? Ефективність російських крилатих ракет і дронів впала в рази, відсоток їх збиття зараз дуже високий. У росіян, по суті, залишилася лише балістика як надійний інструмент. Так, балістика, що зараз падає на голови — це жахливо. Бо ми під постійним ризиком. Але об'єктивно — зараз цих ракет летить менше, ніж під час найбільших атак перших років повномасштабки. Та зараз цей терор лягає на нашу хронічно втомлену кукуху, помножену на ІПСО. Треба співставляти реальність у всій її повноті, а не тільки в моменті, коли здається, що стало гірше, ніж учора. А позавчора як було? Війна річ динамічна і вкрай неприємна своєю мінливістю. Не вперше. Друге. Їхнє скиглення про «помсту». Будь-яка спроба росіян нав’язати наратив, що їхній терор — це «отвєтка» за наші удари по їхній економіці, має йти посилено нахер. Вони перші почали. Вони роками били по наших складах з ліками, логістиці, енергетиці та цивільних об'єктах. Те, що Україна зараз дзеркально (а місцями навіть інтенсивніше, враховуючи критичність вузлів) б'є по Росії — це абсолютно окей. Якщо вони намагаються своїм терором викликати в нас обурення ударами по їхній інфраструктурі, значить, їм справді дуже боляче. Висновок один: треба продовжувати робити те, що робимо. Третє. Найбільш непопулярне (але я, як цивільний, маю право це сказати про цивільних). Одержимість росіян спробами деморалізувати тил має один неочевидний, але надважливий наслідок: ракети і дрони, які витрачаються на цивільну інфраструктуру, не долітають до воєнної промисловості і безпосередньо до військових. А для виживання української нації і держави військові та ВПК — набагато важливіші, ніж майже будь-яка інша потенційна ціль. Це жорстко, але це об'єктивна математика виживання всієї спільноти у війні, яку проти нас ведуть. Я знаю, що багато кому хотілося б спокійно жити десь у Лондоні. Але ми опинилися в Лондоні зразка 1944 року. З купою балістики (тоді було більше, до речі) без особливих опцій захисту. Не зовсім відповідає очікуванням, але більше зупинити цих нацистів немає кому. В умовах дефіциту засобів ми бачимо їхню концентрацію на прифронті та Києві, крім окремих актів залякування по іншим тилам, тобто є обʼєктивний дефіцит для чогось масштабнішого. Звісно, якби партнери були рішучішими, а в Білому домі сидів хтось притомніший, ризиків було б ще менше. Але є як є. Гроші дають - добре. А інше треба дотискати. В будь-якому разі доведеться зібрати соплі і нерви (якщо треба - ліки за рецептом допоміжні), припинити панікувати, прийняти обʼєктивну реальність і робити максимум можливого. Не в ЗСУ - для ЗСУ. Їм кабзда. І шлях, що наближує це - єдиний реалістичний мирний план. Бо мир буде тільки тоді, коли у Росії Путіна не буде спроможності воювати далі. Все інше - намахалово.

Попри все, ми не відкладатимемо життя на потім. Коли ми в армії, зранку після обстрілів, без світла й у холоді — ми все одно будемо жити. Не просто виживати, а творити це життя.

​🟨 Ймовірність комбінованої атаки — на низькому рівні. Балістичні загрози на ніч стабільно на високому рівні. — Ніч виявилася спокійна. Настпна ніч, знову високий рівень. — знов, не йбнл ракетами. А ти весь цей час ідеш в укриття, виїжджаєш за місто, моніториш. Потім знову високий рівень. І знову не все спокійно пройшло. Ти такий: «Як же все задовбало». Лягаєш спати. 31 ракета за 30 хвилин. Ти вижив і з жахом розумієш, що сьогодні загинуло дев’ять людей, а ти видихнув. Видихнув, бо не ти. Видихнув, бо наступна ніч, швидше за все, буде спокійною. І відчуваєш полегшення. Дивне задушливе тягуче відчуття. *** І от ми в точці, коли неочікуваний масований балістичний обстріл ракетами змінює звичну для нас історію. Раніше ми могли прогнозувати обстріли та готуватися до них, розуміли, що можуть бути якісь масовані. Ми психологічно готувалися до цього. Можливо, хтось завчасно йшов в укриття, можливо, хтось виїжджав за місто. Але масований балістичний обстріл уже ніяк не можна запланувати, і це сильно змінює вже сформовану картинку в голові й сильно посилює тривогу. Протягом години — 41 балістична ракета. Десь тут у всіх, хто й так був не надто спокійний, тривожність досягла піку. Ну і Власне… Такий стан речей дуже сильно посилює глобальний накрут, у якому ми зараз опиняємося. Бо ця непередбачуваність небезпеки забирає єдине, що ми могли робити, — якось планувати. Забратися поглибше в підземний паркінг, у метро. А зараз — тривога, п’ять хвилин і приліт. Не знаю, можливо, це якась не надто загальна рефлексія, а відчуваю це тільки я. І врешті-решт доведеться й до цього ритму призвичаїтися, знайти свій варіант нормальності, розробити новий алгоритм реагування. І наразі поки прийняти той факт, що Кличко і Ко, не зроблять нічого, бо ситуація за обстрілами змінюється, але реакції, як не було, і прогнозую, так і не буде. *** І це все знову накладається на моральну ямку, яку ми зараз проходимо як суспільство і яка пов’язана з втомою. Чергова ямка. А перед цим був емоційний злет, коли вперше прилетіло по складах у Росії, коли ми дізнавалися про їхні проблеми, про наші успіхи з мідлстрайками. Власне, зараз нас накриває одна з хвиль. І таких хвиль уже було багато, і буде багато.

І це здається, не жарт 🫤

​Ну а тепер серйозно. Що робити з Києвом? Як на мене, є два варіанти. Перший. Мені він не подобається, але з кожним роком, дивлячись на те, як Київ проходить цю війну, він здається мені дедалі прийнятнішим. Це призначити на посаду голови КМДА іншу людину, зняти Кличка й порушити рішення Конституційного Суду про те, що посаду голови КМДА має обіймати обраний міський голова. Зараз усі гроші та виконавчі функції в Києві перебувають у руках мера міста і, відповідно, Київради. У разі, якщо цю функцію буде забрано, головою КМДА треба призначити когось ефективного, який зможе оперативно розв’язувати проблеми, з якими зіткнувся Київ і якіміська влада ігнорує. Це поганий варіант, але я вже не знаю. Те, що відбувається в Києві, — ненормально: не мати нормальних укриттів, не закупити завчасно генератори, не мати необхідних запасів в принципі і не вміти оперативно змінювати процедури відповідно до ситуації. Другий варіант — ухвалити зміни до закону про Київ і нарешті розділити ці дві посади. Щоб у Київраді з’явився повноцінний виконавчий орган, який очолював би мер, а також представник державної влади, який міг би реально контролювати, як місто виконує свої функції. Власне, другий варіант, як на мене, є правильним, бо він нарешті усуне ненормальне двовладдя, за якого Кличко одночасно є обраним мером, головою виконавчого органу міста й посадовцем у системі державної виконавчої влади. Посади міського голови та голови Київської міської державної адміністрації зараз нероздільні. І це не ок, бо виходить: сам вигадав, сам зробив і сам себе проконтролював. Саме тому ми перебуваємо в точці, де місто не готове до обстрілів, не має нормальних укриттів, є великий ризик проблем із теплом, мости тупо в аварійному стані, а взимку сніг можуть прибирати місяць — або просто чекати, доки він розтане. До опалювального сезону залишилося кілька місяців, масовані обстріли відбуваються майже щотижня, і як буде погано далі, вже не можна прогнозувати. І міському голові, залишається тільки радити, виїжджати з міста. Тому профнепридатність цієї команди, як на мене, вже факт. І в нас є два варіанти, як щось змінити. Перший мені не подобається, але він швидкий і ймовірно дієвий, в залежності від людини, яка займе цю посаду. Можливо, під час воєнного стану він був би доцільним. Другий варіант є правильним, і його потрібно просувати, щоб нарешті вийти з цієї ями. Тоді зникне постійна історія про тиск центральної влади на місцеву, а центральна влада водночас матиме механізм контролю на випадок, коли мер просто не здатний виконувати свої завдання. *** На фото будинок, який склався в минулому році, відтоді, це один з моїх страхів, з моменту, як у мене зʼявився син. Питання укриттів, опалення, і всього іншого, стосуються кожного хто живе у нашому місті.

Ну це пздц з укриттями. Якби я був мером Києва, я згорів би від сорому за такий стан/відсутність укриттів на п’ятому році війни й склав би свої повноваження. Просто. Немає слів.

Якби Україна не бомбила НПЗ - Росія б атакувала Київ. Якби Україна не бомбила логістику росіян - Росія б атакувала Київ. Якби Україна не топила російський флот - Росія б атакувала Київ. Якби Україна не палила російські порти - Росія б атакувала Київ. Якби Україна не знищувала російський генералів - Росія б атакувала Київ. Якби Україна в приступі безумства «вийшла з Донбасу» - Росія б атакувала Київ. Росія буде атакувати Київ поки Путін при владі і поки він і його держава спроможні атакувати Київ. Власне, точка, після якої атаки припиняться - Росія не може їх здійснювати. Зруйнована економіка. Зруйновані ланцюги постачання. Поразка на полі бою. Крах режиму. Будь-який з цих сценаріїв. Тому єдиний адекватний і доступний сценарій для нас - сприяти цьому. Все інше - в тому числі панічні заклики «тікати і ховатися» - не допомагають і не мають жодного сенсу.

Мер Кличко та його команда не спроможні керувати Києвом під час повномасштабного вторгнення. Вибачте, що вкотре повторюся. За час великої війни міська влада так і не спромоглася забезпечити місто всім необхідним для відповіді на виклики, які принесла повномасштабка. Не спромоглася оптимізувати витрати, переглянути пріоритети та змінити внутрішні процедури відповідно до умов війни. Привіт мости і некритичні розвʼязки. Системна робота зі створення мережі укриттів у місті відсутня. Переважна частина укриттів перебуває в неналежному стані, а в багатьох районах їх просто недостатньо або взагалі немає. Так само відсутня системна робота із забезпечення стійкості основних систем життєзабезпечення міста: громадського транспорту, теплопостачання, водопостачання та каналізації. І наприклад саме тому наступна зима в Києві з високою ймовірністю буде складною. Із такою самою ймовірністю місто проїбе і водопостачання, і каналізацію. Місто не спромоглося налагодити належні процеси обліку пошкоджень, інвентаризації ресурсів та ліквідації наслідків обстрілів. Один з найгірших показників серед усіх міст. Місто не створило ані достатньої мережі резервного живлення, ані необхідних для мільйонного міста запасів обладнання, матеріалів і ресурсів для ліквідації наслідків атак. Привіт, вода та їжа для постраждалих і рятувальників. Місто не забезпечує належного обслуговування критичних вузлів та об’єктів критичної інфраструктури, які перебувають у його власності або на балансі комунальних підприємств. Привіт, мости через Дніпро. Ба більше, ухвалюються управлінські рішення, які лише поглиблюють кризу. Привіт, повільне вбивство громадського транспорту. Ми бачимо, на що перетворюється Київ після сильної зливи. Бачимо, що стається після ракетних ударів і як місто ліквідовує їхні наслідки. Ми вже бачили, як Київ пройшов попередню зиму. А зараз ми бачимо, що єдине укриття в Києві, яке є загальнодоступне, стало переповнене. Зненацька. Питання лише в часі, коли місто знову зіткнеться з черговою невирішеною проблемою, яку роками тупо ігнорували, нічого не роблячи й сподіваючись проскочити між крапельками. А потім станеться те саме, що відбувається завжди. Кличко та його команда скажуть, що винні всі, крім них.

​Про влучання балістики на зустрічі зброярів. Але для початку я розповім одну історію. В одній військовій частині почастішали СЗЧ, і чомусь це ставалося в конкретному місці — там, де біля паркану стояли лавки. І коли вирішили, що з цим треба боротися, то…. Правильно. Ті, хто в армії або наближений до неї знають, що прибрали лавки. Про що ця історія? Прямі заборони, це найпростіше, і напевно тільки зашкодить, якщо не розібратися у чому полягає першопричина проблеми. І, можливо, варто не забороняти лавки, а щось змінити інше. До чого це я, і де тут зброярі. Як я розумію, державні органи не були повідомлені про проведення цього заходу, і це треба врегулювати. Не було взаємодії з армійськими корпусами, які могли знати про загрозу (окрім загальної тривоги), і тут треба взаємодія. Окремо від взаємодії, постає питання, яким чином такі заходи мають відбуватися, і що має забезпечити організатор: наявність укриття, швидких, взаємодію з ОВА, навігація на локації. Забороняти просто, складніше — врегулювати, контролювати й зробити так, щоб усі ці заходи проводилися безпечніше (нульовий ризик буде тільки десь у глибокому бункері) та, навпаки, сприяли розвитку оборонної сфери, а не гальмували її. Ви ж розумієте, що Київ — це величезний хаб, найбільше виробників, людей, логістики, напевно, саме в Києві та Київській області. Відповідно, питання не в тому, щоб усе заборонити й змусити всіх їхати до того ж Ужгорода. А про створення умов. До речі, СЗЧ в частині не зменшилося, а от відпочити стало складніше.

Другий протест у житті Теодора. Перший був рік тому — ще в мами в животі. Поки рахунок 1:0 на його користь, але, схоже, буде 2:0. Цей малий — достобіса результативний протестувальник.

Якщо зараз відбудуться зміни Головнокомандувача і міністра оборони, суспільство, найімовірніше, сприйме їх позитивно. Це відкриє вікно можливостей для змін у питаннях мобілізації та підготовки, а також для закриття законодавчих прогалин щодо бронювання й ухилення від служби. Цілком можливо, що з’явиться можливість посилити мобілізацію, але вже на більш справедливих засадах. Це буде вікно можливостей, яке не можна змарнувати.

На цьому фото — відомий актор і, здається, теж відома акторка. Він, найімовірніше, заброньований, а вона транслює, як бачите, меседж про те, що забирають кращих чоловіків. Актор, найімовірніше, теж думає, що він не створений для війни і є кращим за інших. Дуже правильно написала Ярина Чорногуз: «Кращих чоловіків не забирають, кращі чоловіки вже пішли та ідуть в армію самі. Забирають виключно боягузів, які з тим, що традиційна культура вкладає у слово «чоловік» не мають нічого спільного.» Мені дуже сумно від того, що саме ці люди є популярними особистостями, бо вони щонайменше транслюють ухилянтські заклики. Вони дискредитують протест, а ще показують, що дуже далекі від війни. Саме тому щиро вважаю, що служба у війську має бути обов’язковою для всіх здорових людей, за зовсім невеликими винятками. Лише так ми матимемо хоч якесь відчуття справедливості.

Другий протест у житті Теодора. Перший був рік тому — ще в мами в животі. Поки рахунок 1:0 на його користь, але, схоже, буде 2:0. Цей малий — достобіса результативний протестувальник.

Вибачте, Даріє, але піти не можу. Законних підстав немає, та й війна все ще триває.

Протест глорифікував Федорова і демонізував Сирського — до образ. Зараз понеслася глорифікація Сирського: десь це сталося щиро, у відповідь на надмірний хейт, десь таке відчуття спущено по вертикалі, а десь — спроба пройтися між крапельками виважено. Та давайте у всій цій штовханині персоналій і чорно-білого світу не забувати про проблеми в армії і довкола неї. Про потребу справедливої мобілізації, зменшення кількості заброньованих і мобілізацію фіктивно заброньованих, краще навчання у навчальних центрах, поступову демобілізацію тих, хто служить найдовше, і заохочення тих, хто хоче служити далі, незважаючи на роки на війні, про покарання тих, хто катує у війську, про необхідність рахувати людей і берегти їх. *** Ну і ще. Перше. Знаю, що багатьом не сподобається, але ви або для війська — і це не про донат у сто гривень, — або у ньому. Як ви розумієте, це заклик тих хто критикує приєднатися бути трішки більш активними, для досягнення перемоги. Друге. Це для тих, хто проти мирних зібрань, і критики. Є один відомий, чи навіть попсовий Макіавеллі. Усі люблять його книжку «Державець», але я згадаю про щось більш нішеве. Є така його робота — «Міркування про першу декаду Тіта Лівія», де він каже, що суспільний конфлікт є не руйнівною силою, а головним двигуном розвитку, свободи та міцності держави. Коротке ревю від мене: мовчання — це шлях до занепаду, зрілий конфлікт — це розвиток. Тож усі, хто накинувся на протест, знайте: це те, що робить нас сильнішими, навіть якщо вам це не подобається. Це все калібрує систему, робить її людянішою й ефективнішою, якось так склалося, в нашій неідеальній демократії. Розумію, не подобається якщо критикують.