Енея Цигун і Тайчі

Ділюсь з вами плодами свого навчання в Китаї. Тайцзицюань стилю Чень 56 форм вивчено за 30 занять. Але це тільки каркас. Тепер потрібно відшліфовувати кожен рух, наповнювати його розслабленням та енергією. Це вже задоволення на все життя😊

50й день. Останні тренування присвячені повторенню, закріпленню. Учениця попросила разом з нею виконати форму повністю (тут тільки фрагмент)

Друзі! З вересня змінюється графік моїх регулярних занять з тайчі в Києві. Тепер заняття будуть проходити тричі на тиждень: понеділок, середа 19:00-20:30; субота 9:00-10:30. Займаємось традиційно на Русанівці в «Кракові». По всім питанням пишіть в особисті.

Після ще одного насиченого тренування я задумалась: чи можливо досягти гарного рівня в тайцзі, якщо займатися тільки тоді, коли для цього є час? Або постійно починати з понеділка? Відповідь, яка прийшла зсередини -ні. Тут, у Китаї, чи хочеться мені щодня займатися, та ще й у таку спеку? Звісно, ні. Але я помічаю, як мої зусилля, накопичуючись день за днем, поступово починають давати свої плоди. Щодня я зустрічаюся з тією частиною себе, яка не хоче нічого змінювати. Яка не хоче знову відчувати дискомфорт під час вправ на гнучкість. Яка взагалі краще б сиділа десь під кондиціонером і пила каву. Але водночас я бачу трансформації, які зі мною відбуваються. І мені це подобається. Я бачу, як змінюється тіло: зʼявляється більше сили, плавності та гнучкості. Але ще цікавіше спостерігати за тим, що змінюється всередині. Регулярно роблячи те, що потребує від мене зусиль, я ніби формую в собі міцну опору, ту, яка не дасть розвалитися, коли стане складно. І в цьому є якийсь свій кайф. Мабуть, це і є один із подарунків, які приносить дисципліна: ти приходиш за майстерністю в тайцзі, а разом із нею потроху вибудовуєш самого себе. 43й день в Китаї😊

Трішки фото😊

Виступ з тайчі в Китаї організований в честь мого приїзду до Фусіня.

Тайчі - це жива практика, яка постійно змінюється. Памʼятаю, коли навчалась у свого ШиФу Фен Шао І, ми могли довгий час вчити форму по одному, а потім він каже: «Ви всі робите не правильно! Треба ось так!» І після кількох років по одному, ми всі дружно починаємо робити по-іншому. А ще через якийсь час знову по-новому. І зараз, коли через рік я знову приїхала до Китаю, мені також сказали, що треба робити по-іншому. Я тут бачу кілька причин: ➡️ Поглиблення. Раніше рух виконувався по одному, а зараз, коли рівень став вищим, вже пішли поглиблені нюанси. ➡️ Змінюється сама практика, яка, як я вже сказала, є живим організмом. Ми теж змінюємось щосекунди, а практика тільки це підсвічує. ➡️ Принцип східної філософії «не привʼязуватись». Те, на чому нас, європейців, дуже часто накриває. Ми звикли чіплятися за щось і вважати, що так буде вічно. Тайчі нас вчить, що все змінюється і ми маємо також бути гнучкими. Тайчі - це ціла наука про Себе і Всесвіт.

В тайчі на старті дуже активно працює тіло. Вся увага зосереджується тільки на фізиці, бо нові рухи вимагають максимальної концентрації уваги. Багато хто здається на цьому етапі, так і не доростаючи до наступних, де ми вже працюємо з енергією та наміром. В класичних трактах є вислів, який говорить про поєднання тіла, енергії та наміру: 意动，气动，身动 - «Рухається намір - рухається ци - рухається тіло.» Таке поєднання дає глибоку роботу зі свідомістю та запускає відновлювальні процеси в організмі. Хоча, навіть якщо робити тайчі на тілесному рівні, також можна отримати досить багато користі для себе.

10й день в Китаї. Серцем була в Києві, а тілом на тренуванні. Не звикла проживати ці жахіття на відстані і не бути в цей момент поруч із чоловіком. Проте, Лаоши швидко повернула до реальності і дала жару так, що вперше мабуть за 10 днів ледь не заснула в машині від втоми. Спитала її, чи можна в Чень стилі тайчі займати більш високі стійки («ха-ха» посміявся мій внутрішній голос). Звісно, що не можна, інакше не будуть вмикатись мʼязи, суглоби, фасції і не буде намотування шовкової ниті. Тобто, енергія і сила не будуть правильно працювати. А ще, мені дуже подобається китайська традиція денного сну)

Однією із моїх мрій було побувати там, де зародилось тайчі. Уявляєте мій шок, коли я дізналась, що вже була там рік назад і що зараз знову тут знаходжусь?) Виявляється, Майстер та напівлегендарна особистість, котра створила тайцзицюань - Чжан Саньфен проживав в провінції Ляонін, містечку Фусін. Саме там, де я зараз проживаю і вивчаю тайчі. В липні ми з одногрупниками китайцями поїдемо в садибу Чжана Саньфена. Обовʼязково поділюсь фотографіями і враженнями. Можливо, хтось із вас буде мати бажання наступного року разом зі мною поїхати на батьківщину тайчі 😉 Майстриня Фен Тін запрошує на навчання та відпочинок 🙏