Адвокат Анастасія Присяжнюк

проте суди не врахували, що аліменти на дитину можуть сплачуватися на підставі договору про сплату аліментів на дитину, рішення суду, судового наказу чи заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину. Платник аліментів у разі нецільового витрачання аліментів, які сплачувалися на підставі договору про сплату аліментів на дитину, рішення суду, судового наказу чи заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів чи про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Тому позов про зменшення розміру аліментів чи про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України може стосуватися лише майбутніх аліментів, а не тих, які вже були сплачені. Разом з цим, спосіб захисту, який просить застосувати позивач, стосується минулого періоду (з жовтня 2022 року до травня 2023 року); вимоги про встановлення факту нецільового використання аліментів та зобов`язати відповідача повернути відповідні суми на рахунки дітей також не є такими, що забезпечують ефективний захист прав позивача. За таких обставин судові рішення в частині позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 внести суму аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_4 , яка сплачена ним та використана відповідачем не за цільовим призначенням у сумі 56 000,89 грн на особисті рахунки дітей, відкриті у відділенні Державного ощадного банку України в рівних частинах на кожний із рахунків, слід скасувати, ухвалити нове судове рішення яким у їх задоволенні відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту прав. ВС КЦС справа № 756/12781/23 29 липня 2026 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/138885814

📍Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 внести суму аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_4 , яка сплачена ним та використана відповідачем не за цільовим призначенням у сумі 56 000,89 грн на особисті рахунки дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_4 , відкриті у відділенні Державного ощадного банку України в рівних частинах на кожний із рахунків Касаційний суд підкреслює, що: аліменти на дитину можуть сплачуватися на підставі договору про сплату аліментів на дитину, рішення суду, судового наказу чи заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину; платник аліментів у разі нецільового витрачання аліментів, які сплачувалися на підставі договору про сплату аліментів на дитину, рішення суду, судового наказу чи заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів чи про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Тому позов про зменшення розміру аліментів чи про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України може стосуватися лише майбутніх аліментів, а не тих, які вже були сплачені. У справі, що переглядається: при зверненні до суду позивач зазначав, що частина аліментів витрачалася відповідачем не на потреби дітей, а на особисті потреби, що, за його розрахунками, становить понад 28 % надходжень. Посилаючись на норми СК України, ОСОБА_1 , крім іншого, просив зобов`язати ОСОБА_2 внести суму аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_4 , яка сплачена ним та використана відповідачем не за цільовим призначенням у сумі 56 000,89 грн на особисті рахунки дітей, які відкриті у відділенні Державного ощадного банку України в рівних частинах на кожний із рахунків; при задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача внести суму аліментів на утримання дітей на особисті рахунки дітей, суд першої інстанції виходив з того, що висновок органу опіки та піклування щодо нецільового використання відповідачем аліментів не може бути наданий, адже відповідач із квітня 2022 року проживає у США. При цьому, зазначене позивачем нецільове використання аліментів мало місце у період з жовтня 2022 року до травня 2023 року. У матеріалах справи наявна банківська виписка по рахунку, відомості з якої свідчать, що відповідач за рахунок аліментів здійснювала витрати, не пов`язані із утриманням дітей у розмірі 56 000,89 грн, а відповідні доводи відповідачем не спростовано. Отже, позивач довів факт нецільового використання відповідачем аліментних коштів; апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився та вказав, що правові наслідки для одержувача аліментів у вигляді покладення на нього обов`язку внести суму аліментів на утримання дітей, які були використані за нецільовим призначенням, є заходом цивільно-правової відповідальності, який має на меті відновити законні інтереси дитини, що відповідає основним засадам охорони дитинства в Україні. При цьому суд відхилив доходи та аргументи апеляційного скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість та незаконність рішення суді першої інстанції;

📍Позовна вимога про встановлення факту нецільового використання аліментів не може бути використана для захисту будь-якого цивільного права чи інтересу, її розгляд не відповідає завданню цивільного судочинства, тому така вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду. Відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити таку позовну вимогу із метою встановлення порушених прав у спірних правовідносинах є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права, адже такі обставини підлягають встановленню у мотивувальній частині судового рішення за належною вимогою у цій категорії справ. Тому таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. За таких обставин суди помилково розглянули по суті вказану позовну вимогу, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі у відповідній частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. ВС КЦС справа № 756/12781/23 29 липня 2026 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/138885814

😎 Щоб захистити могилу Доббі з Гаррі Поттера: компанія змінила маршрут прокладання підводного кабелю вартістю $580 млн Компанія, що займається прокладанням силового підводного кабелю Greenlink Connector вартістю $550 млн, переспрямувала його, щоб не зашкодити уявній могилі культового домашнього ельфа Доббі з історії про Гаррі Поттера. За словами керівника проєкту Саймона Ладлама, кабель, що з’єднує Ірландію та Уельс, проходитиме в районі Фрешуотер-Вест. Однак Ладлам не знав, що саме у цьому місці проходили знімання похорону Доббі з відомої кінофраншизи. Однак після появи сюжету BBC про цей проєкт, фани Гаррі Поттера почали дзвонити стосовно цього місця. В інтерв’ю The Guardian Ладлам згадав розмову з колегою, який попередив його, що кабель проходитиме безпосередньо через могилу Доббі. Однак, як виявилось, керівник проєкту з прокладки кабелю був абсолютно не в курсі, хто такий Доббі.  “Він — вигаданий персонаж у вигаданій книзі — усе це вигадка. Про що ви говорите?”, — дивувався Ладлам після того, як йому пояснили, хто такий Доббі. Однак колега переконував, що це дуже і дуже серйозно. З рештою компанія змушена була поступитись вимогам фанатів Гаррі Поттера й змінила маршрут прокладання кабелю. Будиночок Шелл, де похований Доббі, знаходиться на околиці вигаданого міста Тінворт у Корнуоллі, однак в оригінальній франшизі ця сцена знімалась на пляжі у Фрешуотер-Вест. Тепер цей підводний кабель проходить через район, неподалік якого знаходяться рештки та урни бронзової доби, пов’язані з реальними людськими похованнями. https://itc.ua/ua/novini/shhob-zahystyty-mogylu-dobbi-z-garri-pottera-kompaniya-zminyla-marshrut-prokladannya-pidvodnogo-kabelyu-vartistyu-580-mln/

✅ Нагадаю, що довіреність, яка посвідчена консульською установою, повинна бути в Україні внесена в Єдиний реєстр довіреностей. Разом з тим іноземна довіреність (за необхідності з апостилем), згідно українського законодавства, не передбачає внесення до реєстру. Нижче Інформаційний лист НПУ Щодо відсутності підстав для реєстрації довіреностей, посвідчених нотаріусами іноземних держав, у Єдиному реєстрі довіреностей https://npu.ua/wp-content/uploads/2022/09/indov.pdf?fbclid=IwdGRleATnI8ZwZG9mAWZkaWQWUMP0YLsVDAj0TLo4deAwfbnMq2UI9mV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkCjY2Mjg1NjgzNzkAAR4u67Xyi5pj5JT1WIj3jKjqIIpgc6dWnFiIpIADI8ScK8XLNC9o0EQKLbRpjg_aem_Y-IE9GQKa6CNiQ8xozORtA #довіреність #іноземна #апостиль

❗️Посилюється захист прав дітей Законом встановлено обов’язкову участь прокурора під час розгляду справ про усиновлення, позбавлення батьківських прав та відібрання дитини. Це має забезпечити додаткові гарантії захисту прав та законних інтересів дітей під час судового розгляду. Президент України Володимир Зеленський підписав Закон №2541-IX, який вдосконалює процедури усиновлення та розвитку сімейних форм виховання. Закон передбачає комплексне оновлення законодавства у сфері усиновлення, опіки та піклування, а також захисту прав дітей. Документ вносить зміни до Сімейного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, а також низки законів, що регулюють діяльність органів опіки та піклування, служб у справах дітей і сімейні форми виховання. https://sud.ua/uk/news/laws/368410-usynovlennia-bez-dovhoho-ochikuvannia-sudy-rozhliadatymut-spravy-do-30-dniv-a-pidhotovche-zasidannia-skasuiut

❗️Квартира, приватизована одним із подружжя, може не ділитися: ВС назвав ключову умову Приватизація квартири у шлюбі не завжди робить її спільним майном. Багато хто вважає, що якщо квартиру приватизували під час шлюбу, вона автоматично стає спільною власністю чоловіка і дружини. Однак це не завжди так. Верховний Суд пояснив, що все залежить від дати приватизації та від того, хто мав право брати в ній участь. Як вказав ВС, житло, набуте одним із подружжя внаслідок приватизації державного житлового фонду, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя лише у період з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно. В інші періоди таке житло переходить у власність виключно тієї особи, яка брала участь у приватизації та була зареєстрована у відповідному житловому приміщенні. Право на приватизацію мають громадяни, які на момент її здійснення постійно проживають у квартирі. Добровільне зняття з реєстрації та фактичне непроживання у житловому приміщенні до моменту приватизації свідчить про втрату особою права на участь у ній. Деталі справи https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/367330-kvartyra-pryvatyzovana-odnym-iz-podruzhzhia-mozhe-ne-dilytysia-vs-nazvav-kliuchovu-umovu

❗️ВС дозволив примусове виконання в Україні рішення іноземного суду про стягнення заборгованості зі сплати аліментів Якщо боржник був належним чином повідомлений про розгляд справи через свого представника, це саме по собі не є підставою для відмови у визнанні та виконанні рішення іноземного суду в Україні. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 638/6833/25 розглянув питання про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення суду Республіки Узбекистан щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Суд першої інстанції в Україні відмовив у задоволенні клопотання, вважаючи, що відсутній документ, який підтверджує належне повідомлення боржника про розгляд справи в іноземному суді. Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, встановивши, що до матеріалів було додано довідки суду Республіки Узбекистан, телефонограми, а також інші документи, які підтверджували повідомлення боржника через його представника. Крім того, ще під час розгляду справи по суті узбецький суд направляв судове доручення до компетентного суду України для вручення процесуальних документів боржнику, однак воно було повернуте через його неявку. Апеляційний суд дозволив примусове виконання рішення іноземного суду, а боржник оскаржив це рішення до Верховного Суду. Основним доводом касаційної скарги було неналежне повідомлення боржника про розгляд справи судом Узбекистану. Позиція Верховного Суду Суд зазначив, що оскільки предметом розгляду судів було клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду Республіки Узбекистан у справі про стягнення з боржника на користь заявниці заборгованості зі сплати аліментів, з’ясуванню підлягає саме питання про те, чи брав боржник участь у розгляді зазначеної справи. Отже, у цьому випадку встановленню підлягає факт належного повідомлення боржника про дату, час і місце розгляду справи про стягнення заборгованості зі сплати аліментів. ВС вказав, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює цей факт, суд повинен з’ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших, поданих сторонами, доказів, а в необхідних випадках — витребувати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким проводився розгляд справи. Під «повідомленням про процес» необхідно розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд». ВС вказав, що з урахуванням апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а також наявності на території Республіки Узбекистан представника за довіреністю, боржник не був позбавлений можливості у розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, на що, зокрема, наголошував Європейський суд з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України». Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін, підтвердивши можливість примусового виконання в Україні рішення суду Республіки Узбекистан про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки. https://sud.ua/uk/news/publication/367160-vs-dozvolyv-prymusove-vykonannia-v-ukraini-rishennia-inozemnoho-sudu-pro-stiahnennia-zaborhovanosti-zi-splaty-alimentiv

🔹Ексдружина погрожувала та ображала військового: Верховний Суд заборонив їй наближатися до чоловіка та сина через ризик повторного домашнього насильства Верховний Суд залишив у силі обмежувальний припис, визнавши, що сімейний конфлікт і спір щодо місця проживання дитини не виключають необхідності такого заходу захисту. Обмежувальний припис може передбачати тимчасове обмеження прав кривдника, зокрема заборону перебувати у місці спільного проживання з постраждалою особою, наближатися до неї, контактувати з нею особисто або через засоби зв’язку, а також розшукувати постраждалу особу. Переважно із заявами про домашнє насильство звертаються жінки, однак серед постраждалих є також чоловіки та діти. Водночас сам факт конфлікту між членами сім’ї або наявність спору щодо дитини не є автоматичною підставою для видачі такого припису. Суд має оцінити докази домашнього насильства, ризики його повторення та необхідність застосування заходів захисту. Саме таку оцінку надав Касаційний цивільний суд у справі № 336/6805/25, де батько дитини просив видати обмежувальний припис щодо колишньої дружини. Суд дійшов висновку, що надані докази підтверджують ризики повторного домашнього насильства, та залишив у силі рішення про обмеження контактів матері. https://sud.ua/uk/news/publication/367102-eksdruzhyna-pohrozhuvala-ta-obrazhala-viiskovoho-verkhovnyi-sud-zaboronyv-ii-nablyzhatysia-do-cholovika-ta-syna-cherez-ryzyk-povtornoho-domashnoho-nasylstva

‼️Дистанційне психологічне насильство (з-за кордону) 🔹Задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису в частині заборони ОСОБА_6 телефонних переговорів або контактування з ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку через третіх осіб, а також розшукування особисто і через третіх осіб ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , та її переслідування, апеляційний суд вважав доведеними підстави для застосування обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи наявність конфлікту між колишнім подружжям, факт вчинення психологічного насильства в сім`ї колишнім чоловіком, а також відсутність бажання примирення у постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_1 і відсутність ознак щирого каяття у кривдника. Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки надані заявником докази у їх сукупності підтверджують вчинення щодо неї психологічного насильства, яке відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є однією з форм домашнього насильства. Як убачається з матеріалів справи, заявник систематично отримувала повідомлення образливого та принизливого змісту, у яких на її адресу висловлювались звинувачення, погрози негативними наслідками, а також використовувались висловлювання, спрямовані на приниження честі та гідності заявника. Зокрема, ОСОБА_1 звинувачував заявника у викраденні дітей, називав її неповноцінною людиною та висловлював інші образи, які виходять за межі допустимої конфліктної комунікації між сторонами. Сам факт існування спору щодо дітей або реалізації батьківських прав не може виправдовувати використання принизливих висловлювань, психологічного тиску та залякування іншого з батьків. Наявність сімейного конфлікту не виключає можливості вчинення домашнього насильства, якщо поведінка особи спрямована на психологічний вплив на потерпілу особу, викликає у неї почуття страху, емоційної напруги, тривоги та негативно впливає на її психоемоційний стан. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував не лише зміст окремих повідомлень, а й їх загальний характер, систематичність та спрямованість. Сукупність використаних висловлювань свідчить про намагання здійснити психологічний вплив на заявника шляхом залякування, приниження та створення емоційно-напруженої атмосфери спілкування. Доводи про те, що ОСОБА_1 перебуває за межами України самі по собі не спростовують факту психологічного насильства, оскільки останнє може здійснюватися дистанційно, з використанням засобів зв`язку, електронних комунікацій та месенджерів. Вирішальним в даній ситуації є не спосіб комунікації, а характер впливу на потерпілу особу та його наслідки. ВС КЦС 03 червня 2026 року справа № 161/18872/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/137690541

Спадщина чи кримінальна справа: чому не можна знімати гроші з картки померлого родича Багато хто помилково вважає, що якщо знає PIN-код або має картку на руках, то може безперешкодно зняти кошти. Чи означає знання PIN-коду право користуватися карткою PIN-код, мобільний застосунок банку або фізичне володіння карткою не створюють жодного майнового права на кошти. Фактично після смерті власника будь-яке використання його банківської картки відбувається вже не за волею власника рахунку. Саме тому потрібно одразу повідомляти банкпро смерть клієнта, щоб унеможливити будь-які несанкціоновані операції. Хто може отримати гроші Після смерті власника рахунку право на кошти виникає лише у спадкоємців (після отримання свідоцтва). Якщо є заповіт – кошти отримують особи, визначені заповідачем. Якщо заповіту немає – спадщина переходить спадкоємцям за законом у порядку черговості відповідно до статей 1261–1265 Цивільного кодексу України. Міф №1. Якщо я дружина або чоловік, можу користуватися карткою. Шлюб сам по собі не дає права після смерті власника рахунку розпоряджатися його коштами. Таке право виникає лише після прийняття спадщини або визначення частки у спільному майні подружжя у встановленому законом порядку. Міф №2. Якщо знаю PIN-код – це означає, що власник дозволив користуватися грошима. Дозвіл користуватися карткою, який існував за життя людини, припиняється разом із її смертю. Після відкриття спадщини кошти вже належать спадковій масі. Що говорить Верховний Суд Показовою є постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 761/25536/22-ц. У цій справі після смерті власниці рахунку банк видав кошти особі, яка не мала підтверджених спадкових прав. Спадкоємець звернувся до суду, вважаючи, що його право на спадщину порушено. Верховний Суд наголосив: грошові кошти на рахунку входять до складу спадщини відповідно до статей 1218 та 1228 ЦК України, а банк не має права розпоряджатися ними всупереч вимогам закону. Суд дійшов висновку, що незаконна видача коштів не позбавляє спадкоємця права вимагати їх повернення, а фінансова установа повинна нести відповідальність за порушення встановленої процедури. Це рішення ще раз підтвердило: після смерті клієнта банк повинен діяти максимально обережно, а будь-які операції з рахунком без належних правових підстав можуть стати предметом судового спору. Коли зняття грошей із картки померлого стає кримінальним правопорушенням Після смерті власника рахунку будь-яке використання його банківської картки може мати не лише цивільно-правові, а й кримінально-правові наслідки. Якщо особа усвідомлює, що власник рахунку помер, але все одно знімає або переказує кошти, її дії можуть бути кваліфіковані як злочин залежно від обставин справи. Найчастіше йдеться про: крадіжку(стаття 185 Кримінального кодексу України), якщо кошти були таємно привласнені; шахрайство (стаття 190 КК України), якщо гроші отримувалися шляхом обману або зловживання довірою, наприклад, через приховування факту смерті власника рахунку. Тобто навіть якщо людина є близьким родичем померлого, це саме по собі не звільняє її від відповідальності. Показовою є справа, яку розглянув Васильківський міськрайонний суд Київської області (справа № 362/2826/18). Після смерті власниці банківської картки її онук отримав картку від батька. Він знав PIN-код та достеменно знав, що бабуся померла. Незважаючи на це, чоловік кілька разів скористався банкоматом та зняв із рахунку 4200 гривень. У суді було встановлено, що жодних прав на ці кошти він не мав, а спадщина ще не була оформлена. Суд дійшов висновку, що обвинувачений умисно заволодів чужим майном, тому його дії були кваліфіковані як крадіжка. Фактично суд підтвердив принципову позицію: навіть якщо картка знаходиться у родича, а PIN-код йому відомий, це не створює права розпоряджатися грошима після смерті власника. https://sud.ua/uk/news/publication/366862-spadshchyna-chy-kryminalna-sprava-chomu-ne-mozhna-znimaty-hroshi-z-kartky-pomerloho-rodycha

‼️За яких умов при поділі майна один із подружжя отримує авто, а інший — гроші: позиція ВС Відсутність домовленості між колишнім подружжям не виключає присудження компенсації за частку автомобіля. Позивачка просила передати автомобіль і нежитлове приміщення у власність відповідача, стягнувши з нього 146 856,40 грн компенсації за її частку в автомобілі та 223 225 грн — за частку в нежитловому приміщенні. Щодо дачного будинку та земельної ділянки позивачка просила поділити їх у рівних частках, визнавши за кожним із колишнього подружжя право власності на відповідну частину майна. Черкаський районний суд частково задовольнив позов. Він визнав спірне майно спільною сумісною власністю подружжя та визначив за кожним рівні частки у праві власності. У передачі автомобіля та нежитлового приміщення колишньому чоловікові з виплатою компенсації суд відмовив, зазначивши, що сторони не досягли згоди щодо такого способу поділу. Позивачка оскаржила рішення лише в частині поділу автомобіля, однак Черкаський апеляційний суд залишив його без змін. Також апеляційний суд стягнув з неї 2 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу відповідача. Позиція Верховного Суду Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд наголосив, що згода відповідача на виплату компенсації іншому з подружжя не є обов’язковою. Водночас саме той із подружжя, хто погоджується отримати компенсацію замість своєї частки у спільному майні, має надати згоду на такий спосіб поділу. При цьому факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Крім того, Верховний Суд зазначив, що залишення неподільної речі у спільній частковій власності без її реального поділу не завжди забезпечує ефективний захист прав сторін. Особа, яка фактично користується автомобілем, і надалі матиме можливість ним користуватися, тоді як інший співвласник буде позбавлений як можливості користуватися транспортним засобом, так і грошової компенсації. На думку Верховного Суду, апеляційний суд передчасно відмовив у задоволенні вимог позивачки щодо передачі автомобіля колишньому чоловікові з виплатою їй компенсації. Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема хто фактично користується автомобілем, у кого він перебуває та хто зі сторін має посвідчення водія відповідної категорії. З огляду на це Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував постанову Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року та додаткову постанову від 7 травня 2026 року, а справу в частині поділу автомобіля Citroen C5 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. https://sud.ua/uk/news/publication/366048-za-iakykh-umov-pry-podili-maina-odyn-iz-podruzhzhia-otrymuie-avto-a-inshyi-hroshi-pozytsiia-vs

❗️Щодо зупинення провадження у аліментних справах 🔹За положеннями пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. ‼️Касаційний суд: -вважає, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України; -не застосовує пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки апеляційний суд зупинив провадження в справі про зміну способу стягнення аліментів на дитину; -застосовує статті 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії; -вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду; - після ухвалення постанови у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК Українив справах простягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. ВС КЦС Справа № 699/1569/25 30 червня 2026 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/137886311

📍Пенсія у зв'язку з втратою годувальника: як впливає офіційна робота студента на виплати від держави Багато студентів, які отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника, відкладають офіційне працевлаштування через побоювання втратити державну підтримку. Особливо це актуально влітку, коли молодь активно шукає роботу або проходить стажування. Водночас чинне законодавство не пов’язує право на таку пенсію з фактом працевлаштування. Які обставини можуть призвести до припинення виплати Хоча офіційне працевлаштування не є підставою для втрати пенсії, закон визначає випадки, коли право на виплату припиняється. Пенсія може бути припинена, якщо: студент закінчив навчання; його відрахували із закладу освіти; він перевівся із денної форми навчання на заочну або іншу форму, яка не дає права на відповідну пенсію; особі виповнилося 23 роки (крім випадків, передбачених законом для дітей-сиріт); виникли інші обставини, через які особа втратила статус непрацездатного члена сім’ї. Саме ці обставини, а не факт роботи, можуть вплинути на подальшу виплату пенсії. Які документи підтверджують право на продовження виплати Після досягнення 18 років право на пенсію вже не є безумовним, тому Пенсійний фонд повинен мати підтвердження того, що студент продовжує відповідати вимогам закону. Для цього, як правило, подається довідка із закладу освіти, яка підтверджує навчання за денною формою. Таким чином, чинне законодавство чітко розмежовує право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника та факт офіційного працевлаштування. Для студентів визначальними залишаються не наявність роботи чи розмір заробітної плати, а навчання за денною формою та вік до 23 років. Саме тому офіційне працевлаштування не є підставою для припинення виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Натомість студентам варто своєчасно повідомляти Пенсійний фонд про зміни, які дійсно можуть вплинути на право на державну підтримку, зокрема про завершення або припинення навчання. https://sud.ua/uk/news/publication/366622-pensiia-u-zviazku-z-vtratoiu-hoduvalnyka-iak-vplyvaie-ofitsiina-robota-studenta-na-vyplaty-vid-derzhavy

📍 Досягнення дитиною 14-річного віку дає їй право самостійно визначати місце свого проживання – КЦС ВС Передбачене ст. 163 СК України право батьків на відібрання дитини стосується виключно малолітніх осіб, тоді як дитина у віці від 14 до 18 років вже наділена правом на вибір місця проживання. Таким чином, при вирішенні подібних спорів визначальним є волевиявлення самої дитини, якщо воно не суперечить її якнайкращим інтересам. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. У справі, що переглядалася, мати звернулася до суду з позовом про відібрання дочки в баби. Спір виник після того, як рішення про позбавлення позивачки батьківських прав було скасоване в апеляційному порядку, проте баба, яка була призначена опікуном на період позбавлення матері батьківських прав, відмовлялася добровільно повернути дитину та перешкоджала їхньому спілкуванню. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що на момент розгляду справи дитині вже виповнилося 14 років, а закон дозволяє батькам вимагати відібрання лише малолітньої дитини (до 14 років). Оскільки дитина висловила небажання проживати з матір'ю, суд визнав вимоги позивачки необґрунтованими. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов, вважаючи, що мати має переважне право перед іншими родичами на проживання дитини з нею, ураховуючи й те, що батько дитини був позбавлений батьківських прав. КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Згідно зі ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років. При цьому право батьків вимагати відібрання дитини від будь-якої особи, яка тримає її в себе не на підставі закону або рішення суду (ч. 2 ст. 163 СК України), стосується саме малолітньої дитини. Водночас закон наділяє дитину, яка досягла 14 років, правом на самостійне визначення її місця проживання. Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Ця норма кореспондується з положенням ч. 2 ст. 29 ЦК України, яка встановлює, що фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. КЦС ВС зазначив, що на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції дитина досягла 14-річного віку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України та ч. 2 ст. 29 ЦК України набула право самостійно визначати своє місце проживання. Крім того, КЦС ВС указав, що під час розгляду справи дитина висловила бажання проживати разом із бабою, що не суперечить її найкращим інтересам. КЦС ВС також підкреслив, що мати не позбавлена права спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Постанова КЦС ВС від 20 травня 2026 року у справі № 195/533/24 (провадження № 61- 2894св26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136784342

❗️Мати отримала 20 тисяч доларів у рахунок майбутніх аліментів, а потім подала на аліменти: ВС пояснив, що робити Батько вимагав повернути 20 000 доларів, які передав матері дитини за розпискою в обмін на її зобов'язання не звертатися до суду із вимогами про стягнення аліментів. У постанові від 2 липня 2026 року у справі № 589/3656/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не лише розглянув цей сімейний спір, а й роз'яснив, як має діяти апеляційний суд, якщо справу помилково було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. Обставини справи Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідачки 20 000 доларів США, посилаючись на розписку від 20 вересня 2019 року. Згідно з розпискою відповідачка отримала 20 000 доларів США за умови, що ці кошти вважаються сплаченими у рахунок утримання дитини до досягнення нею 23 років та взяла на себе зобов'язання не звертатися до суду із вимогами про стягнення аліментів чи інших коштів на утримання дитини. У разі порушення цих умов вона повинна була повернути отримані кошти. У 2023 році відповідачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, після чого суд видав відповідний наказ. Позивач вважав, що таким зверненням було порушено умови розписки, тому вимагав повернення всієї суми. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що фактично сторони уклали договір про сплату аліментів, який не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним. Апеляційний суд погодився із результатом розгляду спору, однак скасував рішення через істотне процесуальне порушення, оскільки справа була помилково розглянута у спрощеному позовному провадженні. При цьому апеляційний суд ухвалив нове рішення про відмову в позові, а не направив справу на новий розгляд. Саме такий процесуальний підхід і став предметом касаційного перегляду. Позиція Верховного Суду Суд зазначив, що звертаючись до суду з позовом, батько дитини просив стягнути з матері дитини 20 000,00 дол. США, що станом на день подання позову становило 824 500,00 грн. Водночас вищевказана сума перевищувала 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що справа не є малозначною в силу прямої вказівки закону та не могла бути визнана такою. ВС вказав, що колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ціна позову у справі перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України справа не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Водночас Верховний Суд сформулював важливий процесуальний висновок, що якщо таке порушення встановлено під час апеляційного перегляду, апеляційний суд зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, а не повертати справу на новий розгляд. https://sud.ua/uk/news/publication/366258-maty-otrymala-20-tysiach-dolariv-u-rakhunok-maibutnikh-alimentiv-a-potim-podala-na-alimenty-vs-poiasnyv-shcho-robyty

🏘️ 13 років спільного життя не гарантують право на спадок: Верховний Суд роз’яснив права співмешканців Після смерті жінки її співмешканець претендував на квартиру, однак суд нагадав про встановлену законом черговість спадкування. Верховний Суд підтвердив, що проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу не надає права успадковувати майно як одному з подружжя. Якщо особа претендує на спадщину, вона повинна діяти в межах правил черговості спадкування, встановлених Цивільним кодексом України, або заявляти вимоги про її зміну. Такого висновку Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов у постанові від 2 січня 2026 року у справі № 308/4969/24. За даними справи, до суду звернувся чоловік, який стверджував, що понад 13 років проживав із жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За його словами, вони вели спільний побут, повінчалися, разом виплачували іпотечний кредит за квартиру, оформлену на співмешканку, а також він фінансував її лікування під час тяжкої хвороби. Після початку повномасштабної війни чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Поки він проходив військову службу, жінка померла. Її брат у встановлений строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а після повернення зі служби позивач дізнався, що не має доступу до квартири, та звернувся до суду з вимогою визнати за ним право власності на житло в порядку спадкування. Позивач зазначав, що після смерті співмешканки саме він займався оформленням організацією поховання. Також він посилався на показання свідків, довідку про спільне проживання та вважав, що квартира є їхньою спільною сумісною власністю, оскільки кредит за неї виплачувався під час спільного проживання. Ужгородський районний суд відмовив у задоволенні позову. Обґрунтовуючи відмову суд виходив з того, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України. Апеляційний суд погодився з такими висновками. Чому Верховний Суд відмовив Суд дійшов висновку, що проживання однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу саме по собі не створює права на спадкування у першій черзі. Навіть встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю понад п’ять років не призводило б до виникнення у позивача права на спадщину в цій справі, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець другої черги — брат померлої. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. https://sud.ua/uk/news/publication/366140-13-rokiv-spilnoho-zhyttia-ne-harantuiut-pravo-na-spadok-verkhovnyi-sud-roziasnyv-prava-spivmeshkantsiv

📍 Шлюб через «Дію» закріплять законом: що зміниться для молодят і скільки пар вже одружилися онлайн у 2026 році Профільний комітет Верховної Ради рекомендував ухвалити законопроєкт про онлайн-реєстрацію шлюбу через «Дію». Онлайн-реєстрація шлюбу в Україні поступово стає звичним способом офіційного оформлення сімейних відносин. Сервіс, який наразі працює в межах експериментального проєкту, уже дозволив десяткам тисяч українців укласти шлюб дистанційно. З огляду на його популярність держава планує закріпити можливість онлайн-реєстрації шлюбу на законодавчому рівні. Онлайн-шлюб планують закріпити на рівні закону Як повідомляла «Судово-юридична газета», у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15306, яким пропонується законодавчо врегулювати державну реєстрацію шлюбу в електронній формі через портал електронних послуг. Необхідність ухвалення такого закону автори ініціативи пояснюють потребою забезпечити право на шлюб громадянам, які через війну перебувають у різних регіонах України або за її межами. Крім того, підставою для законодавчих змін стали результати реалізації сервісу «Шлюб онлайн», яким уже скористалися десятки тисяч пар. Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав законопроєкт і рекомендував парламенту ухвалити його в цілому. Майже 40% шлюбів українці вже укладають онлайн Загалом у січні—червні 2026 року в Україні зареєстровано 79 516 шлюбів, із яких 30 488 оформлено в електронній формі. Таким чином, частка онлайн-реєстрацій становила 38,3%. https://sud.ua/uk/news/ukraine/366092-shliub-cherez-diiu-zakripliat-zakonom-shcho-zminytsia-dlia-molodiat-i-skilky-par-vzhe-odruzhylysia-onlain-u-2026-rotsi

📍Як перевірити, чи аліменти використовуються в інтересах дитини: у яких випадках платник може вимагати перевірку Платник аліментів має право ініціювати перевірку, якщо вважає, що кошти використовуються не для забезпечення потреб дитини. Як проводиться перевірка Порядок здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713, регулює проведення інспекційних відвідувань. Під час перевірки оцінюються умови проживання, забезпечення потреб дитини, можуть витребовуватися відомості від закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Відповідно до пункту 3 Порядку, заява подається до органу опіки та піклування за місцем проживання одержувача аліментів. Такими органами є районні державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, а також служби у справах дітей, які забезпечують проведення перевірки. Зокрема, до заяви необхідно додати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, якщо стягнення здійснюється у примусовому порядку. Якщо ж аліменти сплачуються добровільно, платник повинен надати документи, які підтверджують їх сплату. Також зазначаються відомості про місце проживання одержувача аліментів. Відповідно до пункту 5 Порядку, перевірка проводиться не частіше одного разу на три місяці. Крім того, орган опіки та піклування має право відмовити у її проведенні, якщо платник має заборгованість зі сплати аліментів. Така норма покликана запобігти зловживанню правом на перевірку з боку осіб, які самі не виконують обов'язок щодо утримання дитини. Відповідно до пунктів 8–10 Порядку, під час перевірки працівники органу опіки та піклування можуть відвідати місце проживання дитини, оцінити умови її проживання, забезпеченість необхідними речами, а також фізичний і психологічний стан. За потреби спеціалісти можуть поспілкуватися з дитиною з урахуванням її віку та рівня розвитку. Крім того, орган опіки має право звернутися до закладів освіти, медичних установ, органів соціального захисту населення, центрів соціальних служб та інших установ для отримання інформації, необхідної для об'єктивної оцінки ситуації. Предметом перевірки є не окремі покупки чи наявність чеків, а те, чи забезпечуються права та потреби дитини і чи використовуються аліменти саме в її інтересах. Перевірка повинна бути проведена протягом 30 календарних днів із дня надходження заяви. Якщо виникає необхідність отримати додаткові відомості або провести додаткові заходи, строк може бути продовжений, але не більше ніж до 45 календарних днів. Інспекційне відвідування проводить служба у справах дітей за місцем проживання одержувача аліментів. За потреби до перевірки можуть залучатися психолог, соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи та інші посадові особи, які працюють із сім’ями та дітьми. Водночас перевірку повинні проводити щонайменше дві посадові особи. Після завершення перевірки орган опіки та піклування протягом 5 днів складає відповідний висновок, копії якого надсилаються як платнику, так і одержувачу аліментів. https://sud.ua/uk/news/publication/366024-iak-pereviryty-chy-alimenty-vykorystovuiutsia-v-interesakh-dytyny-u-iakykh-vypadkakh-platnyk-mozhe-vymahaty-perevirku

❗️Верховний Суд пояснив, коли не можна позбавити матір батьківських прав навіть за її тривалого перебування за кордоном Верховний Суд нагадав, що під час вирішення сімейних спорів визначальним критерієм є найкращі інтереси дитини. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про позбавлення матері батьківських прав. Суд зазначив, що така міра є винятковою і застосовується лише за наявності доведеного свідомого та умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків. Таке рішення ухвалила Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 331/1705/25. Обставини справи https://sud.ua/uk/news/publication/365941-verkhovnyi-sud-poiasnyv-koly-ne-mozhna-pozbavyty-matir-batkivskykh-prav-navit-za-ii-tryvaloho-perebuvannia-za-kordonom