Думки Диванного Експерта

Це нарешті хтось зробив. Систематизував і препарував. Зухвало-претензійний, та – передовсім – талановито написаний памфлет, з рідкісним поєднанням високого штилю й брутальних метафор. Грамотна художня деконструкція. Рекомендую до ознайомлення: https://t.me/cleansheetfootball/163

1/4 фіналу Марокко – Франція Майже як Канада – ПАР. Рівень гри, припустим, вищий, та післясмак – іще бридкіший. Як і в 94-му, організатори подбали, щоб стартовий свисток устиг до відкриття пива європейського (на)глядача. Чвертьфінал ЧС під антураж начисто залитого сонцем (палючим сонцем) поля з фільтром картинки, мов у пустельних сценах Breaking Bad, – досконале знущання над догмою серйозного футболу дотримання священних правил гуманізму. В екстазі всі: гравець плавиться на смарагдовім газоні, уболівальник на трибунах приймає солярійну терапію за пару тисяч доларів, а телеглядач упивається іконічним видовищем у темпі ветеранського турніру. Зате час який зручний! Англія – Норвегія У Блекпулі Маямі відзначали День воротаря і там також була спека. Втім, майже без сонця і з бодай якимось дахом. Дашком. Та й завершували в сутінках. Усе це рятувало візуальне сприйняття. Проте не рятувало від задухи. Навіть довелось міняти Голанда (видатно нейтралізованого Сьорлотом), а на фінальний штурм уже не вистачило сил. Іспанія – Бельгія Супермаркет у Лос-Анджелесі хоч і має суцільне накриття, але – відмінно від споруд у Далласі, Г'юстоні й Атланті – пропускає зовнішнє повітря, не маючи подібної системи охолодження. Існувала немала ймовірність, що на перший тайм накладуться Джоковіч із Сіннером, однак теніс минув швидко і буденно. На користь сильнішого. Футбол – на жаль, теж. Проте цікавіше. Прикро, що дублером Куртуа був каскадер із футбольної НБА™. Лунін би взяв намертво... Півфінал Франція – Іспанія означає, що в фіналі точно буде проти кого вболівати. А якщо туди заявиться ще й Англія, то стане зовсім ідеально: можна буде вболівати відразу проти обидвох. Аргентина – Швейцарія Останній матч турніру, що відбувся в оптимальну для високого футболу пору – темний вечір за місцевим часом. Решту ігор мудрим, як Бріль Емболо, рішенням поставили на післяполудневі години. Якщо півфінали милосердно евакуювали на технологічні закриті стадіони в Джорджії й Техасі, то фінал віддали Нью-Йоркові. Як і 32 літа тому, він пройде на пустирі. Тільки на протилежнім узбережжі. Крім субтропічного парника, на неділю обережно обіцяють блискавки. Може вийти ще монументальніше, ніж пекло Пасадени. ❤FootballDyvan

1/8 фіналу Іспанія – Португалія Зародки промокампанії «Останній ЧС Роналду» можна було вздріти ще перед 2018-м. Тож поспішати б не радив. Наступний – ще й домашній. Мундіаль святкуватиме 100 років, а Кріштіану стукне 45. Круглі дати! Десь під новий рекорд преміальні вийти на рідному «Жозе Алваладе»! У старті, звісно. Надто якщо тренуватиме знов заправський нумеролог на кшталт Боба. Канада – Марокко Після завзятого катування глядачів у матчі з ПАР «кленові» здивували стрімким стартом проти фаворита: душили з перших хвилин і мали забивати. Та програли зрештою на класі. Маркер епохи: в обох збірних основний колір форми – червоний, проте, ясна річ, у червоне вбиратися ніхто не збирався. Зате усі в рожевих бутсах. Парагвай – Франція Не матч – карикатура. І тріумф раптового смирення. Розуміння, що навпроти – не перелякано-наївні шведи, а футбольна голота. Хитрий, агресивний плебс. Шляхетне бидло, що покарає – лиш покажи їм свої фото в подіумній шубі та з сумкою луї віттон із бази в Клерфонтені. Французи виграли ще в роздягальні. Вони прийняли фаталізм. А мефістофелівська посмішка Мбаппе, що не щезала ні на мить, і показне (трохи знущальне) колективне святкування – перше в житті причастя симпатією до них. Бразилія – Норвегія Кожному, либонь, відомий затишок, що огортає серце щоразу, як хтось не забиває пенальті, роблячи зупинку перед самісіньким ударом. Бостонська спека, певно, не зрівняється з отим теплом. Без шансів. Натомість Голанд шкірився і розумів: до нього шанс цей прийде. І прийшов. Йому навіть дещо тут симпатизуєш – усе ж не за МанСіті грає. Центр оборони, скомпонований із фіналістів ЛЧ, розбито. Хто наступний? Де тепер стеля їхніх мрій? Мексика – Англія Чисельну перевагу мексиканці втратили оригінально – перед фінальним штурмом міланський супербомбардир Хіменес уже звично травмувався і самотньо, приречено, крізь біль викотився за лінію. Англійці відбивались так, що позаздрив би сам Ґарет С. Востаннє їх подібно притискала, може, аж Італія в фіналі Євро. Була колись така команда... У публіцистичному фольклорі схожі звитяги обзивають чемпіонськими. Обізву й собі. Колумбія – Швейцарія Колумбійці примудрилися зіграти в трьох країнах. Певно, рекорд. Втім, він – ніщо порівняно з географічними принадами майбутнього ЧС... Своїм вильотом змарнували непересічну нагоду: влаштувати аргентинцям перший і потенційно єдиний недомашній матч на турнірі. Бельгія – США Дональд Трамп і його яйцеголовий друг цими днями втнули багато для примноження фанбази бельгійців. Тендітна психіка нейтральної публіки не змогла примиритись із цинічним лобізмом на користь рівнішого за інших рівних. Ніколи ж такого не було... Та вболівав однаково за Штати – все ж основні господарі. А без господарів уже не те. Cкасоване відсторонення Балоґуна привітав, бо закони пропусків матчів на стрімких турнірах (чи в плей-оф ЛЧ) змучили давно. Павел Недвед вам пояснить ліпше. І логіка американців (вони ж не від цього світу, футбольного) тут читається інтуїтивно: чому Мессі не отримав навіть жовтої, а наш має протирати джінси? Їм із їхнім прецедентним правом тільки привід покажи – відремонтують баг системи. Вони б і м'яч зробили правильний (коричневий, овальний), дай їм волю і телефон. Аргентина – Єгипет Ось тому їм прагнеш співчувати, на відміну від машинних францій та іспаній. Хоч і чинні чемпіони, зате підкреслено людські. Кожен крок – це Кабо-Верде. Кожна криза – це Єгипет. Кожен матч для них – фінал. ❤FootballDyvan

У хаосі телеграм-каналів, що безладно розростається, досі з'являються варті уваги осередки. Одним із таких поспішаю поділитись. Clean Sheet – це гільдія футбольних публіцистів, котрі бережуть дитячу любов до Гри, як голкіпер – ворота. Витончена есеїстика, обрамлена породистою мовою (як-от ця), і прицільні реакції на галас сьогодення. Якою була реклама перед ЧС 20 років тому? Чому «Научіку» є великим клубом лише в межах штату? Хто розграбував краківську «Віслу»? Відповіді шукайте на каналі про антисучасний футбол: https://t.me/cleansheetfootball

1/16 фіналу. Частина II Англія – Конго Увесь притомний світ, за винятком хіба що найсумлінніших підданих Корони та невинних жертв англофільського маркетингу, старанно і, авжеж, з дитинства вболівав за Конго. Втім, перспектива повернення Трьох Левів на Ацтеку (через 40 років після самі знаєте чого) вабила аж надто. Тож після голів Кейна навіть полегшено зітхнув. І вже себе за це пробачив. Бельгія – Сенегал Намбер ейт вайт вілл плей зе болл, енд зе номбер ейт ін ґрін кікс да фут ді атакер (читати з гондураським акцентом). Та це було потім. Спочатку був, здавалося, відважний суїцид Руді Ґарсії, що раптом увінчався майже точною реконструкцією відомої гри з японцями (японцями!). Прийдешня зустріч такого нібито вже й не гранда Бельгії з таким нібито вже грандом США інтригує знаменито. Колумбія – Гана Один із господарів турніру (їх тут загалом штук 10) буденно пройшов далі. США – Боснія Після вилучення Балоґуна на передсутінкових трибунах каліфорнійського стадіону став чітко пробиватись моторошний боснійських спів. Найстрашніше, що може почути суперник. Первісний кошмар для вболівальника збірної Італії о 4-й ночі. Але балканський флешбек минув швидко – «зірково-смугасті» дограли напрочуд зріло, навіть добили. А після матчу на полі розгорнулося справжнє шоу. Шоу спокійне. Ніби фільм про фільм. Як веселка після грози. Підхоплений хором натовпу «Тейк мі гоум»; «Фоллін ін лав віз ю», що ввімкнувся під крупний план мокрих очей наставника боснійців; Едін Джеко із заплаканими дітьми, можливо навіть своїми. І кумедно-добродушний, щокастий, мов Адам Сендлер, Почеттіно. І він, безперечно, теж. Іспанія – Австрія Якщо Франція над усе вражає естетикою індивідуальною, то Іспанія – ще й командною. Обидві наразі постають категорично недосяжними. Тим солодшим буде гріх в 1/8 повболівати за Парагвай і Португалію. Португалія – Хорватія Кінець був близько: Леау відпрацьовував на захист і стелився у підкатах. Причому вдало. Та потім перестав. Набридло. В атаці, щоправда, був блискучий. Іронічно: переможний гол створили ледь придбаний і майже проданий гравці Мілана. Швейцарія – Алжир Швейцарія – Алжир. Австралія – Єгипет Камера спіймала, що єгипетські аналітики перед серією пенальті показували своїм, як б'є Мбаппе. Австралійські ж вочевидь за взірець узяли Джонатана Та... «Фараони», як і Мексика, вперто доводять: сильна збірна (ну добре, міцна/пристойна/самобутня) не конче має збиратися в європах. Так, Салах. Так, Мармуш. Зате, оглянувши решту заявки, спробуйте без лукавості відповісти – хто всі ті люди? Аргентина – Кабо-Верде Модно вважати, що чемпіонат світу вже давно не ярмарок відкриттів. Мовляв, стереотип. Мовляв, усі про всіх вже знають... Скаути дійсно, може, й знають. Сертифіковані гіки, як Джулай, може, й знають. Для них, може, дійсно вже не ярмарок. Та це мікроскопічна меншість, безпорадна перед стихією благородного невігластва великої сцени. ❤FootballDyvan

1/16 фіналу. Частина I Канада – ПАР Плей-оф відкривав Лос-Анджелес – світова столиця ситкомів. Пілотний епізод знімали поспіхом. Попри коштовні декорації й костюми, виробництво було копійчаним. Актори кривлялися фальшиво, оператор – п'яний, та й узагалі сліпий. Найкумедніше настало після титрів. Режисер, зібравши в коло виконавців, з апломбом номінанта Еммі сповістив сердешних про скажений успіх. І нарік усіх героями країни. Закадровий сміх уже був вимкнений. Дарма. Бразилія – Японія Знову повела в рахунку. Знову проти фаворита. Знову програла. Знову драматично. Японці та матчі на виліт... Дуже смачний футбол, надто на контрасті з тим, що було в минулому абзаці. Анчелотті ж знову співав гімн. Знов не Італії. Німеччина – Парагвай Під кінець першого тайму в трансляції показали життєствердний рахунок зроблених передач: у Парагваю їх було на 4 менше, ніж зіграних у матчі хвилин. Далі стало ще ліпше – Парагвай забив. Карколомні спроби нервуса Наґельсманна зіпсувати настрій свідомому нейтральному споглядачу латиноамериканці терпіли стоїчно, а героїзм Ноєра в серії пенальті домножив на нуль Джонатан Та. Досі працюю над тим, аби, крім Альмірона, Енсісо та Санабрії, запам'ятати ще якісь прізвища парагвайців. До півфіналу вивчу. Франція – Швеція Колишні чемпіони світу виглядали як майбутні. Та все ж нумо вірити у краще. Нідерланди – Марокко Після матчу, чесне слово, забаг з'ясувати, чому не грав Браїм Діас. З'ясував, що Браїм Діас грав. Зовсім трохи – 76 хвилин. Рональд Куман – теж. У шахи. Поки не дозрів до нечуваного тактичного прийому: випустив двометрового нападника, аби той вигравав повітря. І той виграв. Але потім програв Ван Дейк. Укотре. А потім врятував Вербрюґґен. А потім Вербрюґґен не врятував. А потім... Шкода Ґакпо, коротше. Мексика – Еквадор «Ель Трі» давно навчили, що, наполовину або більшістю (як нині) обходячись без носіїв європейських регалій, постійно є вагомою силою. Щоб із нею впоратись, зазвичай треба бути грандом. Імпульс оскаженілої Ацтеки врешті зняв «прокляття п'ятого матчу». Він нарешті знову буде. Хотілося б і шостий. Норвегія – Кот-д'Івуар Коли Бастіан Швайнштайґер назвав футбол івуарійців дещо диким і тактично неграмотним, їхній тренер, подейкують, тяжко засмутився. І прогнозовано завів тужливу пісню про расизм. Проте вже в матчі з норвежцями його підопічні залюбки проілюстрували, що саме зокрема мав на увазі Швайні. Увага на скрін. Це початок 78-ї хвилини, рахунок був 1:1. Перспективна контратака африканців. Гравець із м'ячем замість того, аби очевидним пасом на хід вивести сам на сам вільного, свіжого і швидкісного Амада Діалло (це той, біля якого три конячі знаки питання), жахливою за думкою і виконанням передачею заганяє до бокової лінії змученого Ніколя Пепе, на якому й без того давно сконцентровані двоє захисників. ❤FootballDyvan

Група L Всеосяжна ейфорія від начебто щасливого перетворення Англії на гостроатакувальну команду, що здійнялась після звитяги над хорватами, минула відразу після 0:0 із ганцями. Не майструвати ж нові висновки після Панами (котра, до слова, виглядала поважно, а в перших двох турах серйозно змагалась за очки)... Тож досі неясно, яка вона, ця Англія Тухеля, насправді. Але ота форма, в якій вийшли вчора, – прекрасна. Відрадно, що в заявці збірної Хорватії – 10 людей, нині чи колись афільованих із Кальчо. Хтось є лідером, хтось є легендою, хтось перспективний, хтось просто важливий для команди середняк. А хтось Понґрачіч... Як його взагалі туди беруть? Гана, поставши невиразною (зате переможною) в першій грі, неприємно здивувала. Тоді ж і відбувся головний момент групи – святкувальний душевний забіг 73-річного Карлуша Кейруша до трибун у Торонто. Група K Колумбія справила винятково сильне враження (так буває приблизно завжди), можуть зайти далеко – сітка сприяє, тим паче турнір для них домашній. Поки в сусідній групі легендарний футболіст збирав 6 голів у 3 матчах і ставав найкращим бомбардиром в історії ЧС, у цій – не менш легендарний автор дубля у ворота Узбекистану розповідав, що він «Айм-бек». З таким іменем йому би забивати за Узбекистан, а не проти. Група J Тут оповідь про один-єдиний матч: 3-й тур, Австрія – Алжир. Нікого не влаштовує поразка, обох задовольняє нічия. Все ніби просто. Та не все. Австрію ця мирова відправляла в забійну сітку: на Іспанію, а далі – Португалію/Хорватію. Алжир же з третього місця отримував Швейцарію, а потім Колумбію/Гану. Тож араби хоч і мали історичний шанс покарати суперника за вікопомну «хіхонську ганьбу» (на ЧС-1982 австріяки з німцями в 3-му турі, швидко встановивши потрібний обом результат, фактично зупинились і викинули алжирців із турніру), але ціна та ризик кусались. Здавалось, прагматизм переважив і ніяка помста не планується: десь на 75-й хвилині, за рахунку 2:2, Алжир почав флегматично перекочувати м'яч, а Австрія (команда-синонім пресингу) припинила пресинг. Так тривало аж до 90+3 – раптом Марез виводить своїх уперед, 3:2. Екстаз алжирців. Німий розпач австрійців – вони вилітають. Справедливість! Сатисфакція! Часу лишається дрібка – хвилини півтори. Не встигнуть! Устигли... 3:3. Ця нічия звільнила від плей-оф Іран і для нього, ймовірно, теж прославиться ганьбою. Цього разу – канзаською. ❤FootballDyvan

Пригадується, після другого туру натрапив на уривок подкасту від Атлетіка. Обговорюючи шанси Шотландії вийти з трьома очками з третього місця, там цитували сумнозвісний суперкомп'ютер, котрий давав 70–90% на прохід у разі різниці м'ячів не гіршої за –2. Реальність, утім, за день до завершення групового етапу натякнула, що навіть із нульовою різницею є чимала ймовірність не вийти. Група I На необачно проголошений багатьма центральний матч усього туру, проти Франції, Норвегія люб'язно презентувала резерв, задекларувавши свою згоду на Кот-д'Івуар. Крок зухвалий, невимушений і хитрий. У дусі цієї команди. З одного боку, зачаровує їхній стрімкий прямолінійний футбол, імпонує істотна роль десанту із середняків Серії А, але з іншого – вони всі такі рафіновано добрі й життєрадісні, що аж нудить. Сенегал (ще одна збірна з масштабною глибиною складу) виглядав пристойно з обома лідерами групи. Навіть за відсутності очок після двох турів у третьому зміг заздалегідь гарантувати собі плей-оф: єдина команда з трьома очками, яку вже точно ніхто не посуне. Франція набрала дев'ять балів. Молодець. Група G Раптово вельми рівна група, де до фінальних хвилин двоє намагалися уникнути потрапляння в одну сітку з Аргентиною, а третім туди потрапити вважалося за щастя (бо тепер можуть не потрапити нікуди). Кінцівка матчу Єгипет-Іран – чиста драма, поки найліпше, що було в останньому турі. Із золотого покоління збірної Бельгії сяк-так іще тримаються Куртуа, Де Брюйне і частково Лукаку. Наступне ж претендує на ґатунок максимум позолоченого. Позолота ця досить стійка. Коли в суперниках Нова Зеландія. Група H Іспанія не змогла обіграти Кабо-Верде, та перше місце однаково посіла доволі спокійно. Втішає інше – уже в другому раунді плей-оф для неї майорять Португалія/Колумбія/Хорватія, тож є суттєва надія, що в третьому спостерігати її не доведеться. Кабо-Верде – співавтори найкращої (не за рівнем футболу, але в комплексі) гри всього групового етапу, проти Уругваю. І автори найбільш несподіваного виходу з групи. Щирість і кураж. Воно їм іноді сліпило клепку й віддавало аматорством, зате додавало шарму. Саудівська Аравія – Катар здорової людини. Хоча не дуже-то й здорової. Уругвай – як знане в літературі прустівське печиво «Мадлен», умокнуте в чай, що миттю занурює в давні спогади. Навіть спонукає згадати те, чого ти ніколи не пам'ятав. Надто в перші секунди після гімну, коли огортає майже містичне усвідомлення правильності й органічності всього, що відбувається. Що ці небесно-блакитні футболки з темними шортами і є чемпіонат світу. Уругвай і є чемпіонат світу. Б'єльса і є чемпіонат світу. Муслера... Був чемпіонатом світу. Їм завше симпатизуєш машинально, без умов. ❤FootballDyvan

Позаяк на ЧС дивлюся всі матчі, а чверть команд уже завершили груповий етап, відчуваю священний обов'язок почати ділитися своїм ґрунтовним аналізом. Генеральні страшилки про напівпорожні трибуни і відсутність атмосфери, на щастя, не справдились. Це дає змогу…

До того, що маркетинг давно розгромив здоровий глузд (бо що тут заважало Німеччині зіграти у своїй нормальній, традиційній білій формі?), можна було звикнути. Але як зрозуміти те, що судді вийшли на цей матч у тій самій кольоровій гамі, що й Німеччина? ❤FootballDyvan

Позаяк на ЧС дивлюся всі матчі, а чверть команд уже завершили груповий етап, відчуваю священний обов'язок почати ділитися своїм ґрунтовним аналізом. Генеральні страшилки про напівпорожні трибуни і відсутність атмосфери, на щастя, не справдились. Це дає змогу заздалегідь постановити, що турнір удався. Бо сама гра у футболі – річ, як відомо, глибоко другорядна. Хоча, між іншим (це окрема приємність), коли піжони вирішують, що можуть доїхати до фінального свистка на автопілоті, навіть такі сірющі безнадійні пасажири, як ПАР і Катар, знаходять способи їх покарати. Завдяки цьому навіть нинішній роздутий формат не залишає посмаку дешевого балагану. Група B Уболівав за перше місце Канади, бо друге відправляло б їх до США. І, на жаль, таки відправило. Вийшли в плей-оф, але домашній чемпіонат світу для них уже завершений. Ще й дика травма сассуолівця Коне в матчі проти непорозуміння, що зветься збірною Катару, додавала сентиментів. Швейцарія, поклеївши дурня з Катаром, виграла ключовий матч (проти Боснії), скориставшись дебільним прогресивним нововведенням. У середині другого тайму суперник притиснув їх до воріт, Колашінац могутніми руками підбадьорював земляків на трибунах, просячи від них наснаги для результативної атаки. Земляки цю наснагу охоче надавали і тут... Свисток. Перерва на рекламу водопій. Минає три хвилини. На заміну за швейцарців виходить черговий перспективний африканець. Минає ще три. Африканець забиває... Крім того, що ці павзи природно харять і збивають темп, ще й очевидно міняють хід матчів. Катар – дивовижна команда. І ознак, які допомогли б запідозрити, що ця команда саме футбольна, зазвичай небагато. Але ж чемпіони Азії! Але ж дворазові поспіль... Група C Марокко прогнозовано солідно вийшло з другого місця. І в 1/16 фіналу майже точно зіграє проти Нідерландів. Амстердам, Роттердам, Утрехт та інші марокканські міста 30 червня не спатимуть. Експертне середовище заходиться плачем про кризу латералів у збірній Бразилії. Втім, обидва фланги можна було б елементарно закрити лише людьми із Серії А: нехай романіст Веслі травмувався, але ж є інтерісти Карлос Ауґусто та Луїс Енріке, є флорентієць Додо! Натомість Анчелотті, трохи порефлексувавши, викликав покемонів із чемпіонатів Аравії та московії... А ще за цю команду грає наймерзенніша персона сучасного футболу, тож емпатії до них мало. Шотландці якісно п'ють пиво і гарно співають гімн. Грають, щоправда, всупереч потенціалу, препаскудно. Трьох очок із різницею м'ячів «–3» для виходу з третього місця, найімовірніше, не стане. За футболістами сумувати не будемо, лише за вболівальниками. Збірна Гаїті виглядала напрочуд пристойно. По-дворовому породисто. Група A Мексика, на відміну від Канади, залишається на плей-оф удома. Але, як і Канада, вже встигла вигуляти всі три комплекти своєї форми. Натомість Очоа берегли, здавалось, аж на омріяний «п'ятий матч», проте під завісу третьої гри дали погуляти і йому. Весь виступ збірної Чехії – в одному моменті наприкінці матчу з Мексикою: Соучек біжить пресингувати воротаря, підвертає ногу, травмується, падає і залишає поле. Це було навіть жалюгідніше за Катар. Та що там, навіть за Шотландію! Бідолахам зі збірної ПАР хтось розповів про білдап, але забув пояснити, як ним користуватись. Дати б йому по пальцях. Схоже, дали. І в третьому турі заслужено перемогли Корею (котра непогано виглядала в перших двох матчах, але потім, як і Кейн, либонь, злягла невинною жертвою шамана), одначе в плей-оф будуть подарунком для Канади. Хоча... ❤FootballDyvan

На баскетболі розуміюся, мов бик на окулярах: дивлюсь його уривками, півтора раза на рік. А з-поміж цьогорічних фіналістів НБА знаю рівно одне прізвище – Вембаньяма. Утім, зараз, оцінивши детальний огляд п'ятого матчу серії на Майнкампфі Мейнкасті (вночі-бо дивився Шотландія – Гаїті), піддався бажанню справити потребу висловитись. Коментатор Віталій Пак (чую його, певна річ, не вперше – накипіло) має милозвучний поставлений голос. Як у підлітка, що до нестями прагне покашляти, але ніяк не наважиться. Його стиль – оригінальний, як анекдоти Дяді Жори. Словниковий запас – щедрий, як трансферний бюджет Лаціо. Самовпевненість – непохитна, як у Дональда Трампа. Сатира – цікава, як діалоги у студії Мегого... Саме той набір навичок (нині кажуть «скілсет»🤓), котрий дозволяє Пакові в репортажі невимушено обзивати гравців «безтолковими»... Напускна молодіжна естетика баскетболу і зіпсований вілатівщиною смак авдиторії зрозумілі. Намагання Пака їм відповідати – теж. Та відчуття часу, місця, себе в цьому часі й місці – навичка не менш важлива. Її слід опанувати. У наших ефірах колись і Бекгема йменували бовдуром, не те що випадкових переростків, котрі хаотично снують паркетом туди-сюди. Проте робили це з класом – талановито, влучно, лаконічно. І без нав'язливої ідеї щосекунди бути найкращим Прошутою країни. ❤FootballDyvan

Спостережливі читачі, певне, давно зауважили моє «тепле» ставлення до гендиректора Ювентуса – Дам'єна Комоллі. Особливо ті, хто повчально звинувачували мене в огульному гейтерстві. Коротке, але незабутнє перебування цього прогресивного візіонера в Італії завершилося сьогодні – француза звільнили за рік і пару місяців після призначення. Заміну (неочікувано притомну) вже знайшли – беруть Джованні Карневалі зі Сассуоло (напередодні стисло, але змістовно його схарактеризував дружній канал про Кальчо)... Звільнення із сучасного Юве – індикатор слабкий. Прощання з Комоллі – радше класичний випадок, коли зламаний годинник другий раз за добу показав правильний час. Та клубові точно не стане гірше. Стане гірше мені. Бо стежити за курйозною, наче вчорашня спроба Володимира Кобелькова назвати господаря ЧС-1990, активністю Комоллі було чистим задоволенням і завжди підіймало настрій. А наостанок настрій піднявся знов. З'ясувався один цікавий і не вкрай відомий факт: весь цей період аналізувати ті сумнозвісні алгоритми (котрі подарували нам, зокрема, культовий трансфер Опенда) Дам'єнові допомагала Селінай Ґюрґенч Комоллі. Так, дружина. Кажуть, навіть на зарплаті була. За чутками, 900 тисяч отримувала. У червні 2025-го La Gazzetta, представляючи її як «сіньйора Манібол», написала ось що: «У Тулузі, як керівник відділу спортивної стратегії та розвитку корпоративної культури, вона допомагала клубу використовувати дані для ухвалення найкращих рішень щодо трансферів і кадрових призначень. Включно з тренерами. Напруженість виникла, коли Тулуза зібралася звільнити Філіппа Монтаньє – наставника, який повернув команду до Ліги 1 та виграв Кубок Франції (їхній перший трофей за 66 років). Тоді заговорили про складні стосунки між Ґюрґенч і Монтаньє. Він був винен у тому, що сезон-2022/23 завершив на 13-му місці, тоді як показники свідчили, що команда могла б фінішувати 10-ю чи 11-ю. "Для мене цифри ніколи не брешуть", – сказала якось сама Ґюрґенч». ❤FootballDyvan

Оскільки актуальність – друге ім'я цього каналу, саме час для завершення підсумків Серії А (початок – тут). 10. Удінезе – 50 очок Можуть (але не хочуть) перемогти кого завгодно, програти – теж. Мають високий сильний склад, та не завжди вмотивований. Нарешті не 12-ті й нарешті не 44-47 очок. Найкращий сезон із часів вікопомної епохи Ґвідоліна. Успіх! Прогрес! Прогрес же?.. 11. Сассуоло – 49 Ді Франческо, Де Дзербі, Ґроссо... Знов послужили яскравим полігоном для молодого тренера, котрий ось-ось зробить те, що вже 10 років ніяк не зробить Берарді, – піде на підвищення. Наступний – Аквілані. 12. Торіно – 45 Як і їхні побратими з Лаціо, також мають достоту безкомпромісних тіфозів. Котрі теж, прикриваючись фантазіями про «амбіції», безкомпромісно перестали ходити на стадіон (попри те, що Кайро, на відміну від Лотіто, до фанів не пащекує і продати клуб готовий). Утім, на дербі в останньому турі все ж завітали. Так само безкомпромісно, певна річ. 13. Парма – 45 На відміну від більшості колег із нижньої десятки, достеменно знають, що і як робити з м'ячем, якщо все-таки його отримують. І – головне – без м'яча. Колишній помічник Артети сколотив міні-Арсенал із того, що було під рукою (заради правди – досить якісного). Неіронічно чудова робота. 14. Кальярі – 43 Можна лише повторити написане про них у грудні. 15. Фіорентина – 42 Влітку збиралися в ЛЧ. Майже вийшло. Посеред сезону клуб (на жаль, уже традиційно) спіткала трагедія – пішов із життя власник. Тяжкої втрати зазнала й Ліга конференцій: коли попередній раз там не було Фіорентини, Мессі ще не став чемпіоном світу, а обличчя Шуфрича все ще вважалося недоторканим об'єктом культурної спадщини ОПЗЖ. 16. Дженоа – 41 Після славетних часів Шевченка-Блессіна тут сценарій завжди схожий: удалий старт, ефективна й досить ефектна гра, але потім усе закінчується звільненням у зоні вильоту. Так було з Джілардіно, так було з Вієйра. Цікаво, чи туди прийде і Де Россі. Бо траєкторія наразі висхідна, а потенціал клубу й міста – боротьба за зону єврокубків. 17. Лечче – 38 Щоб урешті не вилетіти в останньому турі, Ді Франческо мав очолити тих, хто в останньому турі звик рятуватись. Багато в чому клуб тримається на знахідках легендарного спортдира Панталео Корвіно, який саме вийшов на пенсію, проте не лише. Послідовне покращення інфраструктури (на стадіоні вже роблять дах і завершують нову базу), а також емоції власника та його дружини, котрі постійно присутні навіть на виїзних матчах (приклад – на прикріпленій гіфці внизу), створюють різницю між ними та Вероною. Тут є душа. 18. Кремонезе – 34 Видатний старт, тренер Нікола та непересічні персонажі на полі (Бонаццолі, Варді, Вандепутте, Баскіротто) змушували симпатизувати, однак у другому колі розчарували співставно з Міланом. Гра майже не змінилась, але зник результат. Кінцівку рятувати покликали Джампаоло – могло й вийти, якби домашні матчі з Торіно і Лаціо провели як професіонали, що відчайдушно борються за виживання, а не як пияки на пляжі під транквілізаторами. 19. Верона – 21 Загалом усе те саме, що було минулими роками, але тепер ще й вилетіли. Сумувати будемо хіба за «британськими» співами місцевих фанів. Головне враження сезону – шалені очі нападника Ґіфта Орбана, у якого явно не всі вдома. 20. Піза – 18 Спочатку це було непереконливо, але бодай зрозуміло і часом симпатично, а після звільнення Джілардіно стало й непереконливо, й незрозуміло, й несимпатично. ❤FootballDyvan

Насправді в курйозі з рокіровкою Італьяно-Тедеско є ще глибший сенс: ▪️ Італьяно, маючи прізвище «Італієць», народився в Німеччині й у віці 6 місяців переїхав до Італії; ▪️ Тедеско, маючи прізвище «Німець», народився в Італії і у віці 2 років переїхав до…

Отже, повідомляють, що замість Італьяно (в перекладі з італійської – «італієць») Болонья бере Тедеско (в перекладі з італійської – «німець»). Коли в підсумках писав, що повинні мудро замінити тренера, то трохи не це мав на увазі... ❤FootballDyvan

Отже, повідомляють, що замість Італьяно (в перекладі з італійської – «італієць») Болонья бере Тедеско (в перекладі з італійської – «німець»). Коли в підсумках писав, що повинні мудро замінити тренера, то трохи не це мав на увазі... ❤FootballDyvan

Втім, тепер – хтозна! – прийти може навіть Аллеґрі.

У грудні підсумовував першу частину чемпіонату, тож варто підсумувати й другу. 1. Інтер – 87 очок Так і не почали вигравати «великі матчі» (ну майже), зате виграли чемпіонат і кубок. Ківу постав гідним психологом (плавно відходити від конспектів попередника, збираючи докупи розбиту кінцівкою минулого сезону команду, – завдання незатишне, надто для новачка) і незлим перспективним наставником. Перемога не лише гравців і тренера, а й клубної системності, багаторічної спадковості та групового суїциду конкурентів. 2. Наполі – 76 Гординя, захланність, заздрість, хтивість, гнів, непоміркованість. Антоніо Конте можна підозрювати у володінні більшістю з цих чеснот, але ледачості серед них точно нема. Він, окрім трофеїв, після себе вже традиційно залишає міцний фундамент для наступника. Кажуть, ним буде Італьяно, подібно одержимий автоматизацією гри. Втім, тепер – хтозна! – прийти може навіть Аллеґрі. 3. Рома – 73 Римське середовище і його вболівальники – справді особливі. В доброму й поганому сенсах одночасно. Тож знову тонули в інтригах-конфліктах. Коли навесні виникла гостра дилема між Раньєрі та Ґасперіні, власники логічно обрали другого. Було б надто тупо відмовлятись від одного з найкращих тренерів сучасності заради весільного генерала... Кінцівка сезону і Мален перший у цьому десятилітті вихід до ЛЧ нагородили сторицею. 4. Комо – 71 Вони дратують. Як відмінники дратують трієчників. Як показний педант, що налакованими мештами ступив на ковзанку зі свинячого гною. Коли сезон ще не завершився, вони вже почали переробляти (фактично будувати з нуля) фанатську трибуну, аби до осені встигнути дотриматися всіх ідіотських вимог єврокубків. І ніякі міські чиновники їм чомусь не указ. Вони все роблять надто правильно і надто швидко. Тут так не заведено. Кожен їхній матч – наче гра проти іноземної команди. Мимоволі завше вболіваєш за суперника. Як же вони дратують... А тепер най подратують чужих, там, де їхній глянець нарешті стане доречним. І конвертують оте роздратування в гордість. 5. Мілан – 70 Матиме другий поспіль сезон без Ліги чемпіонів. А спосіб, яким був оформлений цей золотий дубль, приречений на монументальність. Титанічна сутичка лебедя, рака й щуки, котра триває вже четвертий рік, ніяк не з'ясує переможця. Судячи з напрямку руху воза, ініціативу захопила щука. Іноді – в критичні моменти – прилітає й лебідь, бере мікрофон і пенсільванським акцентом голосно навчає Інтер, як правильно програвати фінали ЛЧ... Тріумфом усього хаосу стала ідея вмонтувати сюди зв'язку Аллеґрі – Таре. Стерильний рецепт здорового глузду, який виписали прямо в морзі. 6. Ювентус – 69 Ситуація болісно нагадує міланську. Змінюють курс (обійдемось цього разу без слова «проєкт») – без перебільшення – кожних пів року. Апофеоз – в абсолютно комічній постаті директора Комоллі. Проте він – лише наслідок. Причина – в іншій особі. Кучерявій такій особі. 7. Аталанта – 59 В епоху Ґасперіні популярно було вважати, що клуб здебільше тримається на блискучому менеджменті Перкассі та Сарторі/Д'Аміко. Сезон, що минув, і те, що за цей час сталося (не лише на полі) в Аталанті та Ромі, змушує замислитись. 8. Болонья – 56 Коперніканський стрибок, здійснений у попередні два роки, був таким високим, що тепер навіть сезон із чвертьфіналом ЛЄ комусь може здатися провальним. А не повинен. Той випадок, коли «проєкт» є не просто матюком для зв'язки слів. Мусять мудро замінити Італьяно і надалі вишукувати нових калафйорів та зіркзів, претендуючи на єврокубки. 9. Лаціо – 54 Взимку тіфозі, розлючені тим, що змушені вболівати за цю команду, принципово оголосили бойкот домашніх матчів. Потім не менш принципово заявили, що повернуться один-єдиний раз заради гри з Міланом. Пізніше принципово пошантажували пообіцяли гравцям, що прийдуть на фінал кубка, якщо команда туди потрапить. А після того – знову принципово – не прийшли на гостьове дербі, залишивши свого, як вони запевняють, улюбленого тренера наодинці з 50 тисячами романістів. І охрестили це цілковитою перемогою лаціалізму... Ура, таваріщі! ❤FootballDyvan

А як називається стан, коли ти буцімто є викривачем невігластва і маніпуляцій, але при цьому на своєму ютуб-каналі публікуєш «муляж» (фейкове відео для набору дармових переглядів) трансляції бою Усика? ❤FootballDyvan