Рыцарские истории

Той момент, коли точно нема сенсу лягати спати)

Особисте прохання до громадян України серед наших підписників - підписати цю петицію за можливість надавати звання Героя України іноземцям та особам без громадянства. Петицію ініціювала дружина загиблого білоруського воїна Олексія Лазарева, якого ми знали. Тепер у Львові височіє ще один біл-червоно-білий прапор - і тільки такою ціною він з'являється в публічному просторі 🤍💔🤍 https://petition.president.gov.ua/petition/264020?fbclid=IwY2xjawRxp4VleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF3aTRYS3NXT0JCV0xIcXo0c3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHnvaHVmbi6mky3Cr8L7toO72f5qkuI9MLzz6GdHYhY5grLCCFeQzz3t0ZqEa_aem_3kqjInpeFppDz12cKumbJw

Дрон — це не спроможність. Це платформа. Спроможність — це те, що ти будуєш навколо неї. Я бачив це занадто багато разів з НРК: сама платформа рідко є справжньою проблемою. Проблема — у системі навколо неї. Звіти часто виглядають вражаюче: «Поставлено 100 дронів». «Закуплено 50 НРК». «Передано 20 систем». Але полю бою байдуже до цифр на папері. Його цікавить одне — скільки місій ці системи здатні стабільно виконувати щодня. Саме тут з'являється справжній розрив. Ми купуємо дорогі системи замість ефективних. Ми передаємо їх підрозділам, які не готові їх використовувати. Ми залишаємо операторів без майстерень, запчастин, циклів ремонту, стандартів навчання та зворотного зв'язку. У 2025 році я бачив сотні НРК, закуплених без Starlink і без жодного готового до бою комунікаційного пакету. Платформи існували на папері. Але підрозділи мали будувати всю спроможність самотужки — купувати Starlink, оплачувати підписки, шукати витратники, освоювати встановлення, адаптувати живлення та кріплення, створювати комунікаційну інфраструктуру з нуля. Це не постачання спроможності. Це постачання платформи з перекладанням тягаря інтеграції на підрозділи. Справедливо зазначити, що в 2026 році ситуація зі Starlink для НРК у ЗСУ значно покращилася. Також на горизонті вже видніється потенційне рішення щодо ремонтних майстерень. Але основна теза залишається тією ж — постачання інструментів замість постачання рішень досі є основою нашої системи забезпечення. І це потрібно змінювати. Занадто часто і замовники, і виробники досі мислять категоріями інструментів, а не рішень. Платформа без навчених операторів — це просто інвентар. Платформа без зв'язку — це ізольоване залізо. Платформа без обслуговування — це одноразовий актив. Платформа без TTP — це експеримент. Платформа без зворотного зв'язку не розвиватиметься достатньо швидко, щоб мати значення. Одна формула працює для всіх безпілотних систем: Платформа + люди + зв'язок + навчання + обслуговування + TTP + дані = спроможність. Це десятиліття вже не про те, щоб довести, що дрони і роботи мають значення. Ця дискусія закрита. Тепер справжній виклик — перетворити платформи на повторювані, масштабовані бойові спроможності. Україна має величезний бойовий досвід застосування безпілотних систем. Але досвід сам по собі не перетворюється автоматично на доктрину, стандарти навчання, софт, ремонтні контури, моделі закупівель чи експортні продукти. Наша справжня перевага має бути не в тому, щоб побудувати «ще один дрон». Вона має бути в здатності перетворювати безпілотні платформи на робочі бойові системи швидше за інших.

Богдан Охріменко повідомив, що Білорусь готова обміняти затриману в Україні Інну Кардаш. Українська сторона, за його словами, «відкрита до пропозицій». Необхідно нагадати, що зараз у білоруській в’язниці перебуває мій побратим - білоруський доброволець, який воював за Україну, - Василь Веремейчик. В Україні Василь був поранений і нагороджений медаллю «Україна - понад усе!». У Білорусі його засудили до 13 років позбавлення волі. Фактично - за службу в ЗСУ. Пропозиція доволі очевидна: спробувати обміняти Веремейчика на Кардаш. Увесь мій попередній досвід у цій справі говорить про те, що українській стороні… як би це м’якше сказати - немає особливої справи до Веремейчика. Тому прошу репост, бо інакше, ніж через паблік, тут нічого не відбувається. P.S. Усі пасажі на тему «такі справи потребують тиші» ми вже багато разів чули. Це повна маячня, і результат завжди нульовий. Навпаки, тільки публічна увага до теми змушує механізм реагувати. Що в демократичному суспільстві, до речі, цілком нормально.

Пік "ще однієї дронової платформи" вже позаду. Це не означає, що дрони не важливі. Важливі - і російсько-українська війна довела це поза будь-яким сумнівом. Але дрони не є новою технологією війни. Їхні ключові компоненти існували задовго до 2022 року. Новим стало не винайдення безпілотних систем, а масштаб їх застосування, швидкість адаптації та глибина інтеграції в тактичний цикл підрозділів. Якщо дивитися не на дату появи технологій, а на те, куди зміщується фокус оборонних інновацій і капіталу, видно послідовність хвиль. 2010-ті були десятиліттям безпілотних платформ: комерційні квадрокоптери, FPV-екосистема, дешеві сенсори, автопілоти, малі розвідувальні БпЛА та перші спроби вивести наземні роботизовані системи за межі вузької ніші EOD/розмінування. 2020-ті стають десятиліттям ШІ, автономності та системної інтеграції. Фокус змістився з самої платформи на те, що знаходиться всередині та навколо неї: комп'ютерний зір, автономна навігація, стійкість до РЕБ, інтеграція в C2 та обробка великих масивів даних. Це видно й по ринку: зростання Palantir на тлі попиту на AI-платформи та defense software, Anduril зі ставкою на автономні системи та Lattice, Helsing з оцінкою близько €12 млрд як європейський символ defense AI. Гроші поступово зміщуються з самої платформи на її "мозок": софт, автономність, розпізнавання, управління та інтеграцію. Поточне десятиліття не про те, щоб довести, що дрони мають значення. Це вже доведено. Воно про те, щоб масштабувати їх, інтегрувати, захищати від РЕБ і пов'язувати з ШІ, C2, логістикою, навчанням і виробництвом. 2030-ті, ймовірно, стануть десятиліттям військової космічної інфраструктури: ISR, зв'язок, PNT, супутникові угруповання та ситуаційна обізнаність у космосі. Хвилі не змінюють одна одну. Вони нашаровуються. ШІ не вбив дрони - він заходить усередину них. Космос не замінить ШІ - він буде його нести, з'єднувати та масштабувати. Умовно: 2010-ті: тіло війни - безпілотні платформи. 2020-ті: нервова система - ШІ та автономність. 2030-ті: зір і зв'язність - космічна інфраструктура. Для України це має практичне значення. Україна не винайшла хвилю 2010-х. Але саме на українському фронті технології попередньої хвилі стали масовими, видатковими та глибоко інтегрованими в тактичний цикл. Головне питання зараз - чи зможе Україна не лише краще за інших застосовувати технології попередньої хвилі, а й стати одним зі творців наступної. Бойовий досвід сам по собі не дорівнює технологічному лідерству. Наступну війну виграє не той, у кого є окрема "нова технологія". Її виграє той, хто швидше за інших збере технології в робочу систему.

Західні ЗМІ більше не на стороні свободи Записувала собі для соцмереж - ділюся тут. При спробі залити відео прямо в телеграм воно таємничо зникло) На фоні виступу короля Великої Британії в Білому Домі та інших подій останніх місяців можна сказати, що це вже тенденція: спадкові монархи відмовляються бути "живими сувенірами", з якими бажають сфоткатись, і починають озвучувати залізшій у глибоку халепу західній демократії базові речі - зокрема про саму демократію. Просто не придумати кращого моменту для реклами монархії, ніж після всього геополітичного убожества, на яке ми дивилися минулий рік)) Марія Малявко https://youtu.be/bcBcxe2Ba-o?si=8faYLf-kAxQ2twoP

https://www.youtube.com/watch?v=m_S_1Q5bxB4&lc=Ugxh4Fo0InniRTHmIkF4AaABAg Обращение Резы Пахлави - принца Ирана. В то же время четвертый авианосец движется в регион.

Трамп: Иран согласился отдать уран. Причем решительно согласился. Иран: Охренели? Решительно не согласны отдавать уран. Трамп: Скоро конец перемирия, думаем его не продлевать. Иран: Согласны поговорить про поговорить. Трамп: Ормузский пролив разблокирован, кому надо плыть - велкам. Иран: Ормузский пролив заблокирован, кто поплывет, ракету в борт. Ливан: Согласны поговорить про прекращение огня. Хезболла: Не согласны. Израиль: Согласны поговорить про разоружение Хезболлы. А пока вот тут и тут взорвем все. Хезболла: Какое такое разоружение? Трамп: Запрещаю бомбить Ливан. Израиль: Согласны с президентом Трампом, пока взорвем вот тут и тут. А вот тут нарисуем “желтую линию”, не заступать. А вот тут высадим десант. Аббас Аракчи: Пролив открыт. КСИР: Аракчи - мудак, пролив закрыт. Можно член сломать, пытаясь в этом разобраться. Но разобраться не получится и ломать себе ничего не надо. Скоро развязка.

Почему 4 дня??? Теперь не заснем, пока не узнаем)

Про пасхальное перемирие с позиций.

Чому іранській діаспорі вдається те, що не вдається іншим? Як збереглися еліти у вигнанні? Іранці дійсно хочуть повернути монархію? Чи тільки монархісти підтримують спадкоємного принца Резу Пахлаві? Чому проти нього ведеться жорстока інформаційна війна, зокрема російською мовою? Чи є ймовірність розпаду Ірану за національною ознакою? І ще багатьма питаннями ми засипали іранобандерівця Мегрдада Пурхосейна, голову організації іранської діаспори в Україні "Персеполіс". https://youtu.be/IMhr1Shf-qc?si=i-m0M3SnlcnX4LLb

У світі Третя світова, кінець кінця історії, крах ліберальної демократії - ми не могли таке пропустити й повернулися! Андрій коментує війну в Ірані. Експерти сьогодні звертають забагато уваги на слова, за якими нічого не стоїть, і не дивляться на дії. Тому здається, що атака на Іран провальна - попри очевидні воєнні показники. І взагалі, все ще навіть не почалося) Записували більше тижня тому, але принципово щось не змінилося Буквально завтра - нове відео, ще цікавіше! https://youtu.be/Ddjyd7OitwA?si=vbVeO4PLvtpdNxPn

Прифронтовые города - это фронтир, Дикий Запад. Масса военных, вливающих деньги в местную инфраструктуру, военторги на каждом шагу, периодические звуки отдаленных выстрелов, ощущение "легкого беззакония" в воздухе... Но за фронтиром всегда идет цивилизация. Рано или поздно вслед за авантюристами, солдатами и бандитами приходят чиновники и бюрократы несущие стабильность, порядок и комфорт. Появляются детские сады и школы, заводы и магазины, церкви и парки отдыха. Но когда армия отступает все наоборот. Город постепенно умирает. Уезжают семьи с детьми, уходят сетевые магазины, постепенно пропадает электричество и вода. Жизнь уходит из города и приходит смерть в виде обстрелов и дронов. Постепенно в городе остаются только покинутые животные, пенсионеры, которым некуда ехать и военные. Это похоже на времена затухания Римской империи, когда на место цивилизации приходили варвары. Когда мы отступаем, в каждом городе мы оставляем месяцы или даже годы жизни. Это противоестественный процесс. Наступать гораздо лучше.