LibriTeti

Яке смачне літо: тост за рецептом Віктора Гюго, турецька ароматна кава та літня книга грецької класикині 🫝📕 #заразчитаю

Блогерка з аудиторією більше 3К навіть не приховує, що читає російські книги, причому її нещодавно видала Лабораторія у розкішному виданні! Ще й агресивно відповіла,що сама буде вирішувати що і як їй читати.🤯 Звісно я одразу покинула канал, але це жах,що досі є люди,яким руснявий мір є ок. #наболіле

2.  Вуді Аллен «Повний безлад» Я знаю про усі скандали, що пов'язані з Вуді починаючи з 80-их років і до сьогодні, але всеодно люблю його творчість. Фільми та специфічна коротка проза іноді виступають у ролі піґулок, що лікують поганий настрій. Він якось вміє це робити: от бере звичайну людську ситуацію і доводить її до абсурду. І мені це подобається. Тут багато сарказму, чорного гумору, парадоксів і того самого трохи мізантропічного погляду на людську природу. Впринципі він ніколи і не приховував,що є мізантропом. У своїй творчості і в цій збірці зокрема, Аллен нагадує: ми не дуже хороші люди, така правда. Ми заздримо, аякже, боїмося, ну звісно, а ще хочемо здаватися розумнішими, ніж є, а ще ми закохуємося не в тих людей, придумуємо собі виправдання, завжди, робимо дурниці, регулярно. Найбільше сподобалося оповідання про свідчення Мікі Мауса на суді та про написання молитви на замовлення. 3. Сара Ґудмен Конфіно «Не забувай писати» Це було дуже добре написано, ідеально для літа. Уявіть, Америка 60-их, головну героїню родина відправляє до двоюрідної бабусі після того, як вона робить те, що в очах її єврейської релігійної громади стає справжнім скандалом 🤭. Батьки хочуть врятувати її репутацію і майбутнє, а бабуся Ада, яка повинна була стати для Мерилін покаранням, поступово стає людиною, яка відкриває їй зовсім інший світ. Ви точно закохаєтеся в Аду, буквально з першого разу, як тільки ефектно вона з'явиться в кадрі. Читала і так і бачила екранізацію, сподіваюся хтось точно викупить права. Літо, океан, кохання, норовита головна героїня і бабуся, яка може мала роман із Гемінґвеєм, а може Сінатрою, але це не точно😉. #начитала #прочитане

Коротко про три хороші прочитані книжки (ще липня): 1. Барбара Редінґ «Безумці» Де закінчується любов і починається залежність? Роман про стосунки Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної, написаний до деталей правдиво, знаю, бо читала два томи їхніх листів, авторка якраз взяла їх за основу. Тому плюс цієї книжки, що можна поглянути на Коцюбинського не лише як на великого письменника, але й просто як на чоловіка — живу людину, яка могла сумніватися, брехати, ревнувати, боятися і кохати. Чи завжди людина, яка кохає, має право вимагати від іншої людини такого самого рівня самопожертви? Не знаю, але радше ні. #начитала #прочитане

Друзі, уже декілька днів ми отримуємо невтішні новини із Харкова❤️‍🩹 У ніч на 1 серпня ворог жорстоко та цілеспрямовано поцілив у логістичний хаб наших партнерів — видавництва «Ранок». На жаль, серед 8 млн книжок також були наші видання вартістю у понад 1 млн грн. Це місяці невтомної праці редакторів, перекладачів, коректорів, дизайнерів... Результати цієї праці не потрапили до книгарень та на ваші полиці😢 Наші щирі співчуття родинам постраждалих, бажаємо людям якнайшвидшого відновлення, а ворогу — справедливої відплати🙏🏻 Найголовніше для нас прохання сьогодні — допоможіть українській книзі вистояти! Підтримайте мережу «Книголенд», на сайті та у фізичних крамницях якої представлені книжки усіх постраждалих видавництв (Ранок, READBERRY, «Фабула», «Ще одну сторінку», VARVAR, Korali Books). Це допоможе всім нам відновитися швидше! Підтримуйте українське, це важливо📖

🎹 Ґво Цяншен — «Майстер фортепіано» Взяла цю книгу, бо по-перше довіряю видавництву Сафран, а по-друге мене заінтригував автор, я раніше нічого не читала з тайванської літератури. І як же це було прекрасно! Я наче слухала меланхолійну сонату. Автор знайомить нас із двома чоловіками, чиї долі переплітаються через музику. Один усе життя налаштовує піаніно, інший живе зі спогадами про втрату дружини. І поступово стає зрозуміло, що ця історія не стільки про музику, скільки про людей, які намагаються віднайти гармонію після того, як життя вибило їх із правильного ритму. Колись я 9 років провчилася у музичній школі і тепер з тугою згадую той період, музики мені дуже бракує, а тому книги про музикантів неможу залишити осторонь. Піаніно починає звучати по-справжньому лише тоді, коли кожна струна налаштована і всі звуки знаходять між собою гармонію. І я подумала: хіба не так само з людьми? Іноді достатньо однієї зустрічі, одного слова, одного погляду і життя ніби повертається до своєї правильної тональності. Якщо любите Кадзуо Ішіґуро, стриману східну прозу або класичну музику, якщо вашій душі бракує спокою, є велика ймовірність, що ця історія теж знайде відгук у вашому серці. #прочитане #начитала

Відгуки обов'язково напишу на решту книг липня, бо справді місяць видався хороший. А поки що покажу останнє поповнення і вже врешті зможу розкладати на полиці. Англійською книги я привезла з Каліфорнії, подарунок від подружки і дещо прикупила в аеропорту📚✈️. #новеньке_на_полиці

Шандор Мараї — «Свічки догоріли» Це перше знайомство українських читачів із цим романом угорського класика Шандора Мараї, письменника, якого по-справжньому відкрили світові вже після його смерті. За життя він пережив еміграцію, втрату батьківщини, забуття, а сьогодні його романи перекладені десятками мов і входять до кола найважливіших європейських творів ХХ століття. Сюжет здається майже аскетичним. Один вечір, двоє літніх чоловіків, що колись були найкращими друзями, але потім щось таке відбулося, що розділило їх здавалося б навіки. Але от після сорока одного року мовчання вони, уже старі, знову сидять один навпроти одного і ведуть діалог про всі таємниці, що заважають їм вмерти. Розмова з нелегких, читала і вкотре думалось, от скільки людських трагедій народжується саме тому, що ми не знаходимо потрібних слів тоді, коли вони найбільше необхідні. Мараї майже нічого не пояснює читачам прямо, а дозволяє самому відчути про що ті паузи, недомовленості, погляди між репліками. Тому роман нагадує камерний фільм або театральну виставу. Попри невеликий обсяг, це зовсім не швидка книжка. Її звісно можна прочитати за один вечір, але осмислювати треба значно довше. Після останньої сторінки і коли свічки вже догоріли розмова лише починається. Чудова книга! Вкотре вдячна видавництву Апріорі та перекладечеві Максиму Стрісі. #прочитане #начитала

Яна Леон — «Тінь над Карпатами» Люблю книжки, які обіцяють одразу кілька моїх слабкостей: детектив, Карпати, українська авторка, трохи містичної атмосфери. І знаєте, це той випадок, коли історія бере не лише загадкою вбивства. Так, інтрига тут працює, підозри змінюють одна одну, а до фіналу не так уже й просто здогадатися, хто за всім стоїть, але найбільше мене зачепило зовсім інше. Головна героїня — людина, яку життя добряче потріпало, вона намагається зібрати себе докупи після подій, що перевернули її світ, і ця внутрішня боротьба прописана дуже щиро. Її біль, невпевненість, відчуття втрати усьому вірилося. Окремий плюс —атмосфера. Старий карпатський пансіонат, гірська тиша, замкнений простір, у якому кожен щось приховує. Це дебют авторки, дуже непогано. Я читала у липні, а атмосфера зимова, але якось прикольно було). #прочитане #начитала

Який же був крутий липень, надолужила за минулий місяць). #прочитане

Чому я знову купила книги? Сара Конфіно зараз рятує мою менталку, Стейнбек після поїздки у Каліфорнію засів у голові, Танго з духами, бо хочеться в Карпати, Вальтрауд Міттіх, бо одним вухом почула,що авторка добре говорить про Україну і має українське коріння, а все решту на здачу🤣. #новеньке_на_полиці

Бо «Буремний перевал» — це не романтична історія Гіткліфа і Кетрін, ну камон! Я уявляю, що цю екранізацію зараз подивляться підлітки і будуть думати, що так і треба, що то така любоффф, що буває раз і на все життя. Блін, мами і тати, будь ласка дивіться це кіно зі своїми тінейджерами, пояснюйте їм, проговорюйте, що це все не ок! Це роман про кілька поколінь, про те, як одна людська пристрасть може отруїти життя багатьох людей, і як лише наступне покоління здатне повернути світові рівновагу. Тому дивно, коли найбільшим приводом для розмов стають волохаті пахви. Бо історична достовірність — це не волосся на тілі. Це передусім дух твору і саме його у фільмі бракує. Виговорилася і легше стало 🤓. #КіноІДумки