Клуб дослідження Близького Сходу

На фоні війни на Близькому Сході та заблокованого Ормузу з ОПЕК вийшов найвагоміший гравець за всю його історію 🇦🇪 28 квітня 2026 року Об'єднані Арабські Емірати, третій за обсягом нафтовийекспортер ОПЕК і один з ключових архітекторів картельної дисципліни з 1967 року, оголосили вихід з 1 травня без жодних попередніх консультацій. 🛢 Щоб зрозуміти чому це сталося, треба дивитись не на тижні, а на роки. ОАЕ виробляють 3,2–3,5 мільйона барелів нафти на добу і вклали мільярди доларів умодернізацію родовищ заради однієї цілі: вийти на 5 мільйонів барелів. Квоти ОПЕК щоразу перекривали цей потенціал, і для країни, що стільки інвестувала у власну галузь, таке обмеження ставало дедалі нестерпнішим. Паралельно зріс і геополітичний рахунок, коли Іран на весні 2026 закрив Ормузьку протоку, через який щодня проходить кожен п'ятий барель нафти на планеті. Тоді ж нафта злетіла до 120 доларів за барель, а картель у відповідь не запропонував нічого реального, жодної солідарності чи механізму захисту. У найгострішу кризу за десятиліття ОПЕК просто мовчав, і Абу-Дабі затаїв образу. 🔋 До економічного і геополітичного невдоволення додається сувора реальність для нафтових країн – революція електромобілів і глобальний енергетичний перехід, що невблаганно стискають горизонт нафтової ери, і серед тих, хто планує наперед, все частіше лунає простий аргумент: нафта продана сьогодні може бути значно ціннішою занафту в надрах завтра. Саме тому одночасно з оголошенням про вихід ADNOC, державна нафтова компанія ОАЄ, анонсувала 55 мільярдів доларів інвестицій у нафтогазові проєкти на 2026–2028 роки. Це не хаотичний порив, а усвідомлена ставка: треба качати по максимуму, поки можна продати по максимуму. 🇺🇸🇨🇳🇷🇺 Реакція на рішення розставила все по місцях моментально. Трамп написав у соцмережах «Час для вільного ринку!» і невипадково: роками США звинувачували ОПЕК уштучному завищенні цін, і вихід третього за обсягами виробника аналітики одразу назвали перемогою Вашингтону. Китай офіційно привітав рішення, оскільки є найбільшим покупцем близькосхідної нафти, і вільний від квот видобуток ОАЕ означає для нього більше пропозиції і нижчі ціни, а ось Росія заявила про «стабільність», але саме вона платить найвищу ціну. Собівартість видобутку в ОАЕ та Саудівській Аравії становить 5–15 доларів за барель завдяки простій геології і дешевій логістиці. Росія натомість залежить від виснажених родовищ, арктичних проєктів і дорогої інфраструктури, і заданими Financial Times їй для покриття бюджетного дефіциту потрібна ціна на нафту вище 100 доларів за барель. Тепер на китайському ринку, де Москва і так продавала зі знижкою через санкції і примусово обходила заборони тіньовим флотом, з'явився прямий конкурент із Перської затоки з куди кращою собівартістю. 🇸🇦🇷🇺🇮🇶🇩🇿🇴🇲🇰🇿🇰🇼 Вже 3 травня відбулась перша зустріч ОПЕК+ без ОАЕ, під час якої семеро членів підняли квоти на червень на 188 тисяч барелів на добу. Як зазначає Bloomberg, рішення є радше «символічне» і спробою ОПЕК довести, що картель ще живий і дієздатний, але з меншим складом і без третього за вагою гравця це виглядає досить невпевнено. Можна казати, що ОАЕ заклав незворотній процес в ОПЕК, показавши, що навіть третій експортер нафти у світі може покинути картель і ринок при цьому не обвалиться. Після цього стримувати наступних охочих покинути картель буде значно складніше, а таких наразі достатньо, зокрема Нігерія, Венесуела, а також Казахстан, що роками хронічно ігнорував квоти ОПЕК. #політика@middleeastclub #оае@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

🙌 Агов, дослідники, завтра ж КНУ EXPO! 🏫 Завтра ми будемо в Червоному корпусі в 351 аудиторії, тож підходьте до нашого столу, аби перевірити свої знання про Близький Схід та отримайте за це лімітований стікер! Дякуємо кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Історичного факультету КНУ, що прихистили нас! Канал | Чат | Інстаграм

💁‍♂️ Шановні дослідники Сходу, повторно запрошуємо вас на перенесену лекцію про суфізм! ☪️ Поговоримо про основи вчення, його історію, ключові ідеї та як суфізм впливав і продовжує впливати на політичні процеси. Лекцію читатиме коуч, релігієзнавець та активіст Іслям Тохлу. 📅 20 травня о 13:00 📍 Червоний корпус (314 аудиторія) / ZOOM 📝 гугл-форма Канал | Чат | Інстаграм

❤️ Любі дослідники Сходу, вшануймо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу! ⭕️ Разом із Освітнім департаментом СПУ ми запрошуємо вас послухати лекцію Віталія Люльки — кандидата історичних наук, асистента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн КНУ та фахівцем з історії мусульманського світу — про події 18—21 травня 1944 року. Під час лекції ми поговоримо про передумови депортації, механізми здійснення радянської репресивної політики, життя кримських татар у вигнанні та боротьбу народу за право повернення до Криму. Окрему увагу буде приділено тому, як пам’ять про ці події впливає на сучасний кримськотатарський національний рух, українське суспільство та політичні процеси сьогодення. 📅 18 травня о 13:30 📍 Червоний корпус (314 аудиторія) / ZOOM 📝 гугл-форма (ZOOM-посилання буде надано в день лекції) Канал | Чат | Інстаграм

💁‍♂️ Шановні дослідники Сходу, запрошуємо вас на лекцію про суфізм! ☪️ Поговоримо про основи вчення, його історію, ключові ідеї та як суфізм впливав і продовжує впливати на політичні процеси. Лекцію читатиме коуч, релігієзнавець та активіст Іслям Тохлу. …

🤔 Чи знаєте ви, чому у нашої держави лише одна назва — Україна, а у Ірану їх аж дві: Іран та Персія? Те саме стосується і мови: перська, фарсі… чому так вийшло і який же варіант правильний? Отже, є Іран, а є Персія. Персія — це застаріла «зовнішня» назва, або екзонім. Екзонім — це зовнішня назва географічного об’єкту (міста, країни) або народу, яку використовують інші народи, але яка не вживається самими місцевими жителями. У випадку Персії так територію століттями називали інші держави, аж до 1935 року, у тій чи іншій варіації слова, в залежності від мови: перс. پَارْس‎ (Pārs), англ. Persia, франц. Perse, нім. Persis. Саме ж слово походить з конкретного регіону на півдні сучасного Ірану. Зараз він називається «Фарс», але в античні часи його називали Парса — з цього стародавні греки придумали слово «Persis» десь ще у п’ятому столітті до н.е. А от слово «Іран» почала своє існування трохи пізніше: в часи Держави Сасанідів, у 3 столітті н.е. Ми це знаємо із археологічної зони Накш-е Ростам, де засновник династії Сасанідів Ардашир І зазначений як «цар царів арійців (іранців)» (середньоперс. ardašīr šāhān šāh ī ērān; парф. ardašīr šāhān šāh ī aryān). Тобто, це якраз самоназва, або ендонім. Ендонім — самоназва географічного об'єкта, народу або етнічної групи, яку використовує місцеве населення, а не зовнішні спостерігачі. Через те, що грецький екзонім закріпився закордоном сильніше за самоназву, світ довгий час знав Іран саме як Персію. Все змінилося лише в 1935 році, коли тодішній шахиншах (правитель країни), Реза Пахвалі, звернувся до урядів світу з проханням більше не використовувати назву «Персія» і натомість називати країну «Іраном». І це сталось не тому що слово «Персія» має якусь образливу чи неправильну конотацію, бо як ми вже зазначали, є екзонімічні й ендонімічні назви (насправді навіть Україна теж має свої екзоніми (китайці називають нас «Ву ке лан» – зовсім не схоже на «Україна», чи не так?)). Насправді це було спробою змінити імідж країни, бо на початку ХХ століття Персію бачили як слабку корумповану країну. Реза Шах хотів модернізувати країну за західним зразком, а оскільки раніше не чуване для Заходу «Іран» звучало свіжо і сучасно, це стало непоганою складовою «ребрендингу». Тому сьогодні ми маємо дві назви: історичну — Персія, і сучасну — Іран. 🗣 А тепер про мову: в Ірані говорять кількома мовами, але основною та офіційною є перська. І щодо назви цієї мови теж сперечаються: називати її перською чи називати її фарсі? Насправді «перська» і «фарсі» — це одне й те саме слово, але з різних епох. Обидва слова походять від назви того самого регіону: давньої Парси, звідки, як ми дізнались раніше, походить слово «Персія». Просто з часом Парса (Pārs) стала Парсом (Pārsik), а потім — Фарсом (Fārsi). Від старої форми пішло слово «перський», від сучасної — «фарсі». Тобто обидва терміни мають спільне коріння і посилаються на той самий регіон, отже обидва є правильними для вживання! #мови@middleeastclub #персія@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

💁‍♂️ Шановні дослідники Сходу, запрошуємо вас на лекцію про суфізм! ☪️ Поговоримо про основи вчення, його історію, ключові ідеї та як суфізм впливав і продовжує впливати на політичні процеси. Лекцію читатиме коуч, релігієзнавець та активіст Іслям Тохлу. 📅 13 травня о 15:00 📍 Червоний корпус (204 аудиторія) / ZOOM 📝 гугл-форма Канал | Чат | Інстаграм

❤️ Любі тюркологи, нарешті вийде новий український переклад для вас! 📚 Наші друзі запрошують вас на презентацію українського перекладу культового роману Сабахаттіна Алі — одного з найвидатніших турецьких письменників XX століття, чиї книги влада забороняла, конфісковувала і спалювала. 🇹🇷 Роман «Мадонна в хутряному манто» — це історія пристрасного, але болісного кохання, події якого огортають Туреччину та Німеччину міжвоєнної доби. Книга, яку десятиліттями замовчували, вже цього тижня заговорить українською у блискучому перекладі Олександра Кучми! Модеруватиме захід літературознавиця та редакторка Аріна Кравченко. 📅 07 травня о 18:00 📍 Книгарня «Сенс» (Хрещатик, 34) 📝 вхід вільний Канал | Чат | Інстаграм

🕌 Одним з найбільш видатних мислителів османської доби по праву можна вважати Ібрагіма Хакки із Ерзурума. Жив та творив Хакки у 18 столітті — періоді османської історії, відомому своєї літературною традицією, ростом філософської думки та, безумовно, своїми численними султанами-поетами. Одним із таких султанів, Махмудом І, і зустрівся герой нашого сьогоднішнього допису, після чого ним була написана величезна за обсягом та різноманіттям тем енциклопедія — Маріфетнаме (Mârifetnâme). 📚 Ця колосальна за об'ємом праця об'єднує в собі знання із астрономії, геології, географії, біології, антропології, фізики — настільки всебічно обізнаним був Ібрагім Хакки в науці. Проте, особливе місце серед цього всього посідає розділ другої книги під назвою Кияфетнаме, в якому автор намагається проаналізувати характер та темперамент людей на основі зовнішніх її ознак. Хоча нині такий аналіз вважається антинауковим, а саме вчення Кияфет (перекладається на європейські мови як фізіогномія) не застосовується в сучасній психології, дослідження цього розділу дасть нам змогу зрозуміти, якими вважалися стандарти османської краси та етики періоду 18 ст. Отож, давайте поринемося в цей цікавий текст. 💁‍♂️ В цілому, Ібрагім Хакки описує шановану людину таким чином: середній зріст, велика голова, плоске та кругле обличчя, чорне або каштанове волосся, чорні очі, чорні та дугоподібні брови, густі вії, маленькі руки, довгі та м'які пальці, м'яка плоть та гучний голос. Такий опис людини загалом міг відображати стандарти та цінності, пов'язані з естетичним виглядом людини та розумінням краси в османському суспільстві. Тепер давайте підійдемо до більш конкретного аналізу впливу зовнішнього вигляду частин тіла людини, що викладені у Кияфетнаме. В тексті описується вплив кольору та жорсткості волосся на темперамент. Наприклад, м'яке волосся може вказувати на лагідність, а жорстке — на силу або грубість. Розмір же самої голови, а також її пропорції, пов’язуються з рівнем розумових здібностей. Широкий, вузький або зморшкуватий лоб свідчить про відкритість, скупість або схильність до роздумів. Колір очей (чорні, блакитні, сірі), розмір та манера дивитися (прямий погляд чи бічний) описують чесність, хитрість або сором'язливість. Розмір вух трактується як показник уважності або впертості. Тонкі губи можуть вказувати на красномовство або хитрість, тоді як повні — на добродушність. Тембр голоса (грубий, тонкий, гучний) вважається відображенням внутрішньої сили та впевненості. Опис характеристик людини Ібрагім Хакки закінчує тілом та кінцівками: довжина шиї та постава плечей характеризують людину як боязку або, навпаки, сміливу. Довжина пальців і форма долоні описують схильність до праці чи мистецтва. 📜 Проте, головним у творі є не конкретне співставлення зовнішнього вигляду із характером людини, а ті висновки, що робить автор після такого аналізу. Хакки завжди наголошує на самопізнанні, що слідує за спостеріганням, автор виставляє зовнішність лише як оболонку великої книги душі а саму людину як цілий мікрокосмос. #культура@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

👤 Постать Карла Густава Юнга займає особливе місце в історії психології XX століття, передусім завдяки його концепції колективного несвідомого та архетипів. Його сфера захоплень не обмежувалася європейською культурою: Юнг занурювався і у містичні аспекти Сходу, включаючи ісламську традицію, хоча його погляди на Коран і мусульманський світ є менш структурованими, ніж, наприклад, його дослідження індуїзму чи даосизму. Аналіз юнгіанської теорії дозволяє дослідити паралелі між архетипами та символікою Корану, а також зрозуміти, як Юнг осмислював духовність Сходу. #релігія@middleeastclub #культура@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

🌍 Є місця на карті, які виглядають як звичайний водний коридор між двома берегами, але насправді тримають на собі цілий світ. Ормузька протока — одне з таких місць. 28 лютого 2026 року її перекрили, і королівство, що постачає кожен п'ятий барель нафти на планеті, раптом опинилося без виходу. Які альтернативи існуюють для Саудівської Аравії читайте у статті! #політика@middleeastclub #економіка@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

📚 Любі дослідники Сходу, чи готові ви подивитися на знайомі речі під іншим кутом? Ми запрошуємо вас на обговорення разом з Книжковим клубом СП ННІФ, присвячене «Орієнталізму» Едварда Саїда — праці, яка перевернула уявлення про те, як Захід бачить Схід. Чи справді наше уявлення про Схід є нейтральним? Хто створив ці образи, і чи можемо ми довіряти їм? Приходьте на зустріч, де ви зможете поділитися своїми думками, подискутувати або просто послухати інших. 📅 03 травня о 13:00 📍 Книгарня-кав'ярня "Закапелок" 📝 гугл-форма Канал | Чат | Інстаграм

Арабське письмо — не просто літери, а витончене мереживо, що плететься з віри та мистецтва Ми доволі часто милуємось красивим арабським почерком, але за цим вже звичним явищем стоїть багатовікова історія розвитку письма, що поєднує торгівлю, культуру та науку. Арабське письмо не виникло раптово, воно поступово формувалось та вдосконалювалось. Давні араби активно займалися торгівлею і підтримували зв’язки з іншими народами. Для фіксації угод, боргів і домовленостей їм було необхідне зручне письмо. Значну роль у цьому процесі відіграли набатеї, арабське плем’я, що проживало на півдні Сирії. Вони користувалися власною системою письма, відомою як набатейське письмо, яке стало попередником сучасного арабського алфавіту. Після занепаду Набатейського царства їхнє письмо не зникло. Воно продовжувало використовуватися в регіоні Хіджазу і поступово зазнавало змін під впливом місцевих арабських племен. З часом ця система еволюціонувала у власне арабське письмо. На ранньому етапі воно було доволі простим: літери писалися без крапок і без діакритичних знаків, що очевидно ускладнювало читання і розуміння текстів. Справжній прорив у розвитку письма відбувся в період раннього ісламу. Важливу роль тут відіграв Абу аль-Асвад ад-Дуалі, який першим увів систему позначення голосних. Він розробив спеціальні знаки для передачі коротких голосних звуків, таких як фатха, дамма і кясра, а також для танвіну і шадди. Це був надзвичайно важливий крок, адже він дозволив уникнути помилок та незрозумілості в читанні, особливо у священних текстах. Подальше вдосконалення письма пов’язане з діячем на ім’я Аль-Халіль ібн Ахмад аль-Фарахіді. Він систематизував і завершив трансформацію графіки. Саме йому приписують введення крапок для розрізнення літер однакової форми. Наприклад, літера «ب» (ба) отримала одну крапку знизу, «ت» (та) — дві зверху, а «ث» (са) — три. Завдяки цьому стало можливим чітко відрізняти подібні літери, що значно підвищило точність письма. Окрім цього, аль-Фарахіді встановив форму діакритичних знаків, якими користуються і сьогодні. Фатха стала виглядати як похила риска над літерою, дамма — як маленький «واو», касра — як риска під літерою. Він також запровадив сукун у вигляді кружечка, шадду як знак подвоєння приголосного та стандартизував написання хамзи. Арабське письмо стало гнучким й точним, здатним передавати будь-які відтінки вимови. З розвитком культури і науки арабське письмо поступово перетворилося не лише на засіб комунікації, а й на форму мистецтва. Каліграфія стала однією з найлегендарніших художніх традицій ісламського світу. Виникли різні стилі письма, кожен з яких має своє призначення і естетику. Почерк рукаʿа використовується у повсякденному житті, в школах і офіційних установах, бо він простий та швидкий у написанні. Насх став основним друкарським шрифтом і широко застосовується в книгах та підручниках. Куфічний стиль, навпаки, має декоративний характер і часто використовується в архітектурі, зокрема для оздоблення мечетей. Перський стиль (насталік) відомий своєю витонченістю і використовується для художньої каліграфії. Історія арабського письма є прикладом того, як практична потреба може перерости у культурний феномен. Від простих торговельних записів до витонченого мистецтва каліграфії, арабське письмо пройшло довгий шлях розвитку і сьогодні залишається одним із найкрасивіших і найвиразніших письмових стилів у світі. #мови@middleeastclub #культура@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

🇲🇦🇪🇭 Конфлікт у Західній Сахарі – один із найдовших і водночас найменш відомих територіальних спорів сучасності. Понад півстоліття тут переплітаються інтереси місцевого населення, сусідніх держав і великих міжнародних акторів. Чому ця пустельна територія стала предметом тривалої боротьби між Марокко та Фронтом Полісаріо? Які сили беруть участь у протистоянні? Та чому питання її статусу досі залишається невирішеним? Про це все в нашій новій статті! #магриб@middleeastclub #історія@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

Клуб дослідження Близького Сходу pinned a photo

👨‍🔬 Британські вчені довели, що... наукові конференції це не так вже й страшно! 💚 Рада молодих вчених та Наукове товариство студентів історичного факультету КНУ спільно з Клубом дослідження Близького Сходу запрошують вас на вебінар «Як писати тези до конференції» Будемо говорити про наукові публікації, наукову діяльність та історичні дослідження, проте й для інших спеціальностей вебінар теж буде корисним! 🗣 Спікери: ✔️ Анна Руднічук, доктор філософії (PhD), асистентка кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ✔️ Олександра Шимко, голова Клубу дослідження Близького Сходу Реєстрація: гугл-форма Дата і час: 26 квітня о 13:00 (неділя) Формат: онлайн на платформі Zoom 💥 Слухай вебінар, шукай свою тему і ну-мо реєструватися на конференцію «Дні науки–2026», що відбудеться 18-22 травня! Канал | Чат | Інстаграм

🗣 Гайда досліджувати Близький Схід по-науковому! 📚 Рада молодих вчених та Наукове товариство студентів Історичного факультету КНУ запрошує учасників нашого клубу доєднатись до міжнародної наукової конференції «Дні науки — 2026» 18-22 травня у секцію "Нова і новітня історія країн Близького Сходу" та написати власні тези! Реєстрація: гугл-форма Дедлайн: 15 травня (включно) Вимоги до оформлення тез Канал | Чат | Інстаграм

⛓️‍💥 1763-1864: ціле століття знадобилося Росії з усією її необмеженою базою ресурсів для того, щоб підкорити волелюбні народи Кавказу. Проте для чого росіянам було сунутися високо в гори, чого не робили до них ні ординці, ні османи, ні перси? І чому зрештою кампанія затягнулася на сотню років? Для Російської Імперії сам по собі Кавказ не становив значної цінності, окрім транзитної: він був своєрідною брамою до півдня, до османських та перських територій. Через Кавказ проходили потенційно важливі для Імперії шляхи, і тому для подальшої експансії необхідно було забезпечити військовий контроль над Кавказом. Без мережі фортець і комунікацій у цьому регіоні рух далі до територій, які становили для Росії більший інтерес, був би неможливий. Південний напрямок експансії був одним із тих, які обрала Росія після того, як Петро І "відкрив вікно в Європу", перемігши Швецію у Великій Північній війні в 1721 році. Найперші спроби росіян завоювати Кавказ датуються 1722 роком: саме тоді відбувся Перський похід із метою приєднати території на узбережжі Каспійського моря. Росіяни хоч і здобули перемогу над персами, не змогли консолідувати свій вплив і зрештою в 1735 покинули регіон через великі втрати й неможливість утримання гарнізонів. Після такої невдачі росіяни взяли паузу, але не забули про Кавказ. Наступна фаза завоювання почалася 1763 року із заснуванням фортеці Моздок на території Кабарди. Її Москва раніше визнавала незалежною за умовами Белградського мирного договору 1739 року, укладеного з Османською Імперією. Проте попри умови миру, росіяни корумпували еліти Кабарди, що дозволило створити мережу російських укріплень (фортеці, форпости, козацькі станиці) на цих землях. Таке нарощування військової присутності Росії стало прямою причиною усвідомлення горцями росіян як ворожої сили, і саме з цього моменту сучасні історики починають відлік Кавказької війни. Координований опір ускладнювала розрізненість народів, які проживали в горах. Перш за все, на Північному Кавказі панував лад конфедерацій або племен, які між собою рідко взаємодіяли та не мали державних інституцій. З одного боку відсутність централізованих інституцій погіршувала координацію, а з іншого — змушувала росіян приділяти увагу кожному окремому народу ледь не на кожній горі, сповільнюючи завоювання. Загалом працювала така логіка: чим вище в гори, тим давніший народ, тим менше його розуміють інші народи. За цих умов більш-менш універсальними засобами міжплемінної комунікації були лише кумицька (тюркська) мова й арабська — мова людей із релігійною освітою. І зрештою саме релігія стане чинником, здатним об'єднати проти російських загарбників десятки абсолютно різних племен під одним стягом. Але станеться це лише двома десятиліттями пізніше, у 1785 році під проводом легендарного Шейха Мансура, про якого розповімо детальніше в наступних публікаціях. #історія@middleeastclub #кавказ@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

💥 Вже понад 6 століть вели своє протистояння Римська та Перська імперії: регулярні війни часто замінювалися мирним життям, еліти цих держав теж активно співпрацювали. Наприклад, після війни 572-591 років Басилевс Маврикій допоміг одному з претендентів, Хосрову ІІ, зійти на престол. Війна 602–628 років стала фінальною епопеєю в протистоянні Риму і Ірану, що почалося ще в 54 році до н. е. Ця війна почалася з буденного для Візантії військового перевороту, жертвою якого став талановитий басилевс Маврикій, що прославився успішним веденням війн, внутрішніми реформами та написанням "Стратегікону" — першого в Європі військового трактату, який можна порівняти з знаменитим "Мистецтвом війни". Попри прагматичність дій Маврикія, його дії по економії на армії, спровокували переворот, в ході якого Маврикій був страчений разом зі своїми 5 синами за наказом нового басилевса Фоки. Басилевс Фока виявився найгіршим правителем за всю історію Візантії, чиї політичні дії відзначалися репресіями і величезною кількістю страт. Результатом стала величезна кількість повстань і заколотів, які Фока топив у крові. В ході одного з таких повстань повстанці покликали на допомогу прийомного сина страченого Маврикія, яким був Хосров ІІ, що правив Іраном. Вторгнення Ірану на східні терени Візантійської імперії збіглося з агресією Аварського каганату. Це виявилося забагато для імператора, що міг тільки організовувати масові страти. Результатом програшної війни став ще один заколот, в результаті якого в 610 році Фоку схопили і стратили. До влади прийшов намісник Іраклій, що приплив з Африки. Прийшовши до влади, Іраклій успадкував катастрофічне становище: азійські провінції та Єгипет залишилися без захисту і були захоплені іранськими військами, а Хосров ІІ поставив перед собою давню ціль — відновити кордони Ахеменідів. Найстрашнішою поразкою для Східної Римської імперії стало падіння Єрусалиму та вивезення Святого Хреста до Ірану в 614 році. Розуміючи скрутність ситуації, басилевс Іраклій (який якраз одружився на своїй племінниці) зібрав головні сили під своїм командуванням і здійснив серію походів на Сасанідську імперію. Не маючи сил на відвоювання та облоги захоплених земель, Іраклій здійснював походи у саме серце сасанідських володінь — у Месопотамію крізь Вірменське нагір'я. Таким чином він знищував шляхи постачання іранським арміям на заході та підривав авторитет Хосрова в очах іранської знаті. Кульмінацією цих походів став тріумф римських військ на руїнах Ніневії, в якій, за версією історика Нікіфора Константинопольського, сам Іраклій вбив іранського полководця у двобої та розсіяв іранські війська. В результаті цієї перемоги іранські війська вже не могли чинити опору, а володіння шаханшаха лишилися без захисту перед Іраклієм. Війна закінчилася заколотом і вбивством Хосрова ІІ невдоволеною знаттю. Кавад ІІ, що успадкував трон, уклав мир на умовах status quo ante bellum. Війна, що точилася понад 26 років — від гір Кавказу на півночі до Ктесифону на півдні, від Константинополя та Олександрії на заході до Загроських гір на сході — закінчилася. Результатом стало збереження довоєнного стану при жахливому розоренні та величезних втратах обох імперій. Ці держави так і не змогли відновитися: арабські завоювання відкинули римлян назад до Анатолії, а Іран впав після 16 років війни з арабами. Детальніше ознайомитись з Персько-Візантійською війною можна тут: - Battle for the East від HistoryMarche - The Age Of Heraclius від Ancient Sight - Early Muslim Expansion від Kings and Generals #історія@middleeastclub #персія@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм

💥 Як Ісламська Держава зробила революцію у війні? Близький Схід — колиска не тільки цивілізацій, а й оборонних технологій. У 2013 році бійці ІД у Сирії стикнулися з проблемою подолання укріплень супротивника. Наявна кількість артилерії не могла забезпечити достатньої щільності вогню для прориву фортифікацій, тому вони й почали цікавитись дронами. У той час виникають фабрики з їхнього виробництва та переобладнання. Тоді ж в арсеналі бійців перебувало три основні види дронів: FPV літакового типу, квадрокоптери та звичайні комерційні дрони типу DJI (зазвичай моделі “Phantom”). Здебільшого дрони використовували для розвідки, але зі збільшенням кількості та якості засобів їх почали застосовувати й для ураження скидами або переробляти на камікадзе. У жовтні 2016 року стався один із перших випадків застосування дрона ІД. Французькі спецпризначенці перехопили БпЛА, але не помітили боєприпас. Під час транспортування до штабу пристрій здетонував, поранивши чотирьох військових. Найбільшим викликом для ІД стала бойова частина. Зазвичай це були переобладнані чи саморобні боєприпаси, часто використовували гранати від РПГ чи від станкового гранатомета MK-19. Через не дуже велику масу бойової частини мішенями для атак ставали неброньовані або легкоброньовані цілі типу Хамві. Ще у 20% випадків атакували позиції противника, а солдати поза позиціями ставали мішенями в 9% атак. Але війна — це не тільки знищення противника, а й злам його волі до спротиву. І відео з дронів використовувались не тільки для пригнічення моралі ворога, а й для підтримки власної. ІД викладала багато відео, де смертники вривалися на американські бази на начинених вибухівкою машинах, а також кадри безпосереднього ураження супротивника з повітря. Хоча дрони тоді не стали вирішальним фактором на полі бою, скриньку Пандори було відкрито. Малі БпЛА стали використовувати в усіх конфліктах. Їхнє використання досягло піку в російсько-українській війні. Тепер це не просто наспіх зібрані апарати, а складні системи, що постійно змінюються та прогресують, перетворившись на один із найважливіших видів озброєння, який диктує нові правила та змінює сучасне поле бою. #іділ@middleeastclub #мілітарі@middleeastclub Канал | Чат | Інстаграм