придивля́тися

Про відмови Коли я пішла вчитись в Royal College of Art, на кожному кроці нам казали що відмова - це звичайна частина процесу нашого існування як продукт дизайнерів / митців / будь-кого хто створює фізичний предмет Мені здавалось що я чудово це розуміла, враховуючи скільки відмов я чула під час роботи дизайнером інтерʼєрів Але this is another level Моя (і не тільки) реальність: подаєшся на нескінченну кількість опенколів, іноді навіть кілька в тиждень, (звісно що тільки ті в яких ти впевнений, які тобі подобаються і тд.) вже забуваєш про те що з цього може бути якийсь результат, це стає рутиною твого життя, як розробка чи пакування. Отримуєш відмови постійно. Проходить півтора року, тобі відмовляють вже не тільки опен коли, загалом враження таке - що нікому в цьому світі не потрібно те що ти робиш. А потім раптом ти отримуєш "we're pleased to inform you that your application has been accepted..." протираєш очі бо не розумієш як читати цей набор букв потім розумієш не віриш радієш але не до кінця шукаєш підвох 😅 думаєш що це скам (бо таке теж буває) розумієш що це не скам шукаєш інформацію про fee очікуючи що це буде 6000€ не знаходиш афігєваєш радієш!! when the door is closed, it might be because there's nothing behind it і ще maybe you didn't get what you wanted because you deserved more 🤍

Hero image з нашої вечері в минулу суботу. До нас почали приходити реквести на івенти, в т.ч. весілля ВОУ Шок

Я змогла. Ми змогли! Коллаборація з Food&Forms, вечеря з тематикою "Flowers" для 43 гостей. Агенція яка презентує мене тут звела нас, кожен edition цього формату Open Kitchen запрошує нового гостя, і підлаштовує тематику під це. Цього разу гостем була я! Неймовірно щаслива і вдячна Tajmi House 🤍 45 келихів, 60 квітів done Це було неймовірно.

Довгий діалог з подружкою і наш апдейт: призначення не існує! 😅🤍

Про призначення. Шла я кудись нещодавно, і думала про те як я взагалі опинилась в дизайні інтерʼєрів. Знаєте як хтось з дитинства любив декорувати будинки в сімсах? Я це буквально ненавиділа. Я завжди заізжала в готовий будинок і міняла там мінімум всього, бо мене набагато більше цікавило завести відносини з усіма сусідами, щоб створити максимальну драму 😅 Особисто я потрапила в інтерʼєри випадково. Коли я вступила в університет, я лише через пів року зрозуміла що це за такий дизайн ми вчимо. В мене були думки перевестися на графічний, бо я вже займалась цим на той час, але мама вмовила мене лишитись. Потім череда певних дій привела мене в моє перше бюро, потім в друге бюро, і майже одразу мені прийшов власний великий проєкт, а потім ще один, а потім ще, а потім ми відносно того часу "завірусилися", і воно якось пішло. Смак я розвивала шляхом надивленості під час подорожей. Мені дуже пощастило, що початок моїх активних подорожей співпав з початком моєї карʼєри. Звісно я дуже сильно це полюбила, звісно мене запалювали нові клієнти, класні простори і певне визнання (в першу чергу визнання себе самої як дизайнера). Але ось йшла я нещодавно і думала - є люди які заходять в простір, і одразу думають як його змінити. А мені, чесно і відверто, майже завжди все рівно. Я не думаю про це до моменту поки мене не спитають. Звісно виключення є, все ж таки профдеформація працює, але. Поступово лінія думок призвела мене до усвідомлення, що це ніколи не була для мене сродня праця, хоч і виходило все непогано, але я не була народжена для цього, розумієте про що я? Я навчилась скілам, побудувала систему яка працювала для мене, і робила собі те єдине шо вміла робити. Я мало розуміла про гроші, бізнес, про те що таке відповідальність перед підрядниками/ клієнтами чи співробітниками, я просто навчила себе розумінню хорошого та поганого дизайну, навчилась розрізняти тренди і користуватись інструментами щоб це зобразити, і далі все якось та й пішло 😅 А ще в мене є певний рівень перфекціонізму, через що я завжди хотіла робити на 150%. Аналізуючи, розумію що напевно це і є причина того що все вийшло. ? Але про що я. Сталась криза - війна, зміна країни, нова робота в архітектурному бюро, вигорання - і ось я вже не настільки сміливо кажу що я дизайнер інтерʼєрів. Всі люди яких я зустрічаю останні 2.5 роки знають мене як Наталі яка займається склом. Якби вам дали абсолютно всі гроші світу зараз, чим би ви займались? Вчора мені задали це питання, і перше про що я подумала - це перформанс в музиці, будь-що з того світу. Ще подумала що в мене скоріш за все було б три собаки. Ще я точно займалась би мистецтвом. Я б робила те що роблю зараз, але не думаючи ні про які гроші. Пробувала б різні медіуми, подавалась би на всі можливі програми в класні арт школи, резиденції, unpaid internships з цікавими мені людьми. Якби всі гроші світу зʼявились саме в цей момент часу, десь в моїй практиці точно лишились би інтерʼєри; але скоріше за все в іншому їх проявленні. Знаєте ці історії, коли дизайнери самі спонсорують певні проєкти, щоб максималізувати своє бачення? Точно б було. А що б робили ви?

Скажіть чесно, всі з вас хто в Іспанії, приїдете до мене в студію? Запрошую вже 😵😅 Дуже багато зусиль, емоційних в першу чергу. Я відчуваю себе найкраще, коли в мене багато справ. І ось зараз цей період - все по графіку і 10 проєктів паралельно, і енергії вистачає на все; настрій чудовий. Часто страшно і не ясно шо далі, але це здається мій перманентний життєвий стан, тому наче все ок. Всі хто в Мілані, я вам тихо заздрила. Доречі фотка в цій групі з локації Solid Nature 23 року, я тоді вперше простояла 1.5 год в черзі і зрозуміла як я помилилась приїхавши в Мілан в другій половині тижня дизайну. Доречі, ми ж всі знаємо, що всі ці офіційні графіки краще ігнорувати, і приїзжати на 1-2-3 дні раніше? Це коли весь фан починається і not so open to public. Бо open to public is my worst nightmare, не знаю як у вас але підозрюю шо так само. Ще, хто раптом не в курсі, участь в deoron 3500€ sq m, Alcova стартує від 800€ за один предмет. Це якщо ви здивовані чому там такий разноплан - опенколи проходить дуже багато хто, а лишається той хто може заплатити і привезти. Хочу в Париж восени спробувати привести світло, тому багато роботи на літо щоб заробити грошей 😅 Сподіваюсь у всіх все класно, а ті хто як і я пропустили Мілан - ми нічого не пропустили, з нами все ок, все що нам треба вже в нас є, а Мілан завжди буде там для нас. Гарної суботи 💕

Все було про скло останнім часом, ну так воно і є в моєму житті зараз, будучі відвертою. Фокус на відкриття. От скажіть мені, панове підприємці, якщо серед вас є продуктові бізнеси: Як ви справляєтесь зі стресом? Мені завжди здавалось, що люди в яких є власні продукти - щасливі люди. Бренди і дизайнери. Ти щось зробив - люди прийшли і купили це. Звісно я розуміла що обʼєм роботи за цим дуже великий, але я не розуміла як це сприймається на рівні емоцій. Не думала я тоді, що спочатку щоб щось продати, треба уявити що це комусь треба. Краще звісно ще й якось перевірити.. Потім витратити купу часу, енергії, грошей на те щоб це створити. Потім розібратись як це продати. І це все ще до того, як в тебе є якесь уявлення про те чи сподобається це, чи зайде, чи можливо це буде flop. Можливо твоя перша гіпотеза виявилась не працюючою. І тоді все по колу. Дуже багато роботи ще до того, як хтось це придбав. Емоційно це виглядає як отой мем де мила дівчинка щось вʼяже на фоні палаючого міста. В моїй голові оте палаюче місто, а фізично я ота дівчинка шо вʼяже. При цьому я абсолютно щаслива робити те що роблю зараз. Звісно, я дуже дуже сильно це люблю. Але мені емоційно досить складно переналаштуватись на роботу БЕЗ 50% передоплати за проєкт (як в дизайні інтерʼєрів). Але поступово привчаю себе і то такого майндсету. Дякую що витратили час на цей лонгрід 🤍

Не хотіла розповідати нічого поки не відкриємось, але не можу тримати в собі більше. Скоро хтось заїзжає в нову студію/ воркшоп/ офіс з міні шоурумом! 🤍 Місце де буде можливість робити все що завгодно і коли завгодно. Наше власне 🌱