Vitality_2306

Кажуть, що немає почуття сильнішого за кохання. Але ніщо не зрівняється з тим моментом, коли після нескінченної тривожності, підвищеної чутливості та внутрішньої напруги приходять повна порожнеча, байдужість і спокій.

Я могла б помститися. Легко. У мене були всі козирі в руках. Усе, щоб закрити це питання швидко й боляче. Але якийсь внутрішній голос, та проклята совість, яка не дозволяє опуститися до їхнього рівня, зупинила мене. Не тому, що я не змогла. А тому, що не захотіла стати такою ж. І найдивніше в усьому цьому те, що попри це я все одно залишаюся «поганою» в тій історії.

Цей рік змінив мене так, як я не очікувала. Січень був сповнений надій, обіцянок, планів. Здавалося, рік почнеться саме так, як мріяли. Лютий подарував кілька щасливих днів — вони закінчилися занадто швидко. Березень пройшов в очікуванні того, що так і не сталося. Квітень забрав занадто багато сил, навіть не попередивши. Травень був Місяцем безсонних ночей, розмов і думок, від яких не втекти. Червень навчив мене відпускати те, що вже не повернути. Шість місяців — ніби шість різних життів.

Ні однією мовою світу я не зможу описати те, що зараз відчуває моє серце, і те, що відбувається в моїй голові, і наскільки сильно одне суперечить іншому.

І ось мама заходить із розмовою: «У вас все добре? Ти зазвичай у ці дні не вдома, а зараз повертаєшся, спиш цілодобово, не виходиш із кімнати. У кімнаті темрява». А у відповідь вона крім сліз на очах і тиші нічого не отримала.

Хотіла бути настільки зайнятою, щоб, коли дзвонить телефон, я відповідала: «не можу говорити, передзвоню пізніше». Щоб весь час кудись бігла і щось робила. Щоб у мене не залишалося часу згадувати, навіть думати про щось зайве. Маю те, що хотіла.

Якщо вам не подобається те, що ви отримуєте, можливо, вам варто перевірити, що ви даєте

У житті кожного настає момент, коли потрібно зрозуміти, що старого більше немає. Воно було там, у минулому, а тепер остаточно й безповоротно зруйнувалося. Так ми вчимося відпускати час.

Мене влаштовує моя погана пам’ять. Якби моя воля, я б узагалі все забула.

І як було сказано: «Дати людині виговоритися — це забрати половину її болю…»

У мене зараз такий стан, що не хочеться жодних суперечок. Навіть якщо ви скажете мені, що 1+1=5 — ви абсолютно праві. Просто не чіпайте мене, і все

в один момент настає «open eyes», і тебе нудить від людей, які колись здавалися незамінними

Моя людина — вона для мене все, вона ніколи не дізнається, що таке зрада чи брехня, завжди буде на першому місці, ніколи не буде покинута мною, бо я завжди буду поруч. Я зможу дати людині те, чого сама ніколи не отримувала, бо впевнена, що це надзвичайно важливо

Ви можете витратити все своє життя, мріючи про одну людину, а потім знайти щастя з зовсім іншою.

Доля вже давно розписана — буде те, що судилося

🗣️: Що для тебе найінтимніше?))) - розповідати комусь, як тобі важко. при цьому не бояться задихатися в сльозах і бути вразливою людиною в цей момент.

Щасливий той, хто швидко забуває минуле.

Уявіть: двоє людей, які говорять різними мовами, повинні зіграти в настільну гру, але спочатку їм дали різні інструкції. Приблизно так і виглядає побудова стосунків.

Коли мене запитають: «У житті ж головне — любов?» я відповім: «Головне — бути потрібним тому, хто потрібен тобі»

Стосунки мають сенс лише тоді, коли вони виконують роль найспокійнішого й найбезпечнішого місця у світі. 🤍