щоденник Леся

Українська панк-рок-опера? Так, вам не здалось: імʼя Гени Дунаєва маловідоме широким масам; та це не заважає йому бути легендою київського андеґраунду. В новому матеріалі Зірочки* розказуємо про його великий неординарний світ, за яким стоїть трагічне життя. Як завжди, матеріал можна знайти на сайті — за посиланням.

Кінець 1997 року. Засніжений Київ перетворився на майданчик для палких дискусій: до нього прибуло 40 молодих активістів з усієї Європи. Їх мета — напрацювати програмні вимоги соціал-демократії в XXI сторіччі. Про «київський процес», його результати та неочікувані…

Кінець 1997 року. Засніжений Київ перетворився на майданчик для палких дискусій: до нього прибуло 40 молодих активістів з усієї Європи. Їх мета — напрацювати програмні вимоги соціал-демократії в XXI сторіччі. Про «київський процес», його результати та неочікувані передбачення молодих есдеків — читайте у матеріалі на нашому сайті.

«Гнати на москалів — це обовʼязок кожного українця (в сучасних історичних обставинах), але робити це треба зі смаком і не дуже часто, бо це перетворюється на фарс, чого допустити ніяк не можна.» — Ясон дінАльт 10 рокі тому українська інтернет-культура назавжди втратила одного зі своїх корифеїв — Ясона дінАльта. У пам’ять про нього, Зірочка* публікує сьогодні спогади Курки Аалямба, Максима Удинського та Леся Яковишина про людину, без якої UAнет ніколи не став би тим, яким є.

1,5 роки роботи — й ось ми тут 🌝 Шукайте лонґріди та різноманітні оригінальні тейки у нас — від конспектів титанів соціал-демократичної думки до розвідок про лост медіа та оглядів на аванґардні відеоігри

Пишуть, що помер Степан Гіга. Наживо я чув бачив лише раз, у 2022 — чим і ділюся сьогодні з вами

🌊 Мелодії греків Приазов’я У світ вийшов новий маленький історичний артефакт української мультикультурності — мотиви приазовських греків, записані у селищі Старий Крим поблизу Маріуполя наприкінці 80-х. Грає на кнопковому акордеоні та співає урумською Василь Танача. Приазовські греки були переселені сюди з Криму. З кінця 18 сторіччя вони компактно проживають переважно на узбережжі Донецької області. Саме вони заснували тут Маріуполь та декілька десятків сіл. 🎧 Bandcamp

Помер Юрій Тарнавський (н. 1934) — поет, драматург, експериментатор. Тішуся, що, не так давно, хоч і в інтернеті, я мав таки хоча б одну змогу поспілкуватися з ним — видатна була постать; украй, на мою думку, недооцінена як українською, так і американською критикою. Тільки нещодавно видав збірку поезій, а до того — свою Дилогію від першої особи, котра не схожа, гарантую вам, ні на що, що ви до того читали. Залишаю вас з її синопсисом. Yuriy Tarnawsky’s The First-Person Dilogy mixes autobiographical data with fiction, to create a powerful, two-part music-like composition of syntax and semantics. The first novel, Sebastian in a Dream, was inspired by Georg Trakl’s famous eponymous poem and is patterned on J. S. Bach’s Goldberg Variations, consisting of thirty variations, preceded and followed by the same aria, and deals with a semi-comatose man expecting the arrival of his real or imaginary son. Its companion, The Burial of the Count of Orgaz, which is based on El Greco’s masterpiece, also consists of thirty variations that roughly correspond to the thirty figures in the painting, describes a man who has come to die in the Spanish city of Toledo and visits each day the church in which the painting is housed, in order to see it.

Дніпро спить? АЙСБЕРГ ЕДІКА КОВАЛЕНКА залітає вам в стрічку на хвилях торсійного поля. 75 пунтків, взятих з с колективними стараннями створеного айсбергу! Гарного перегляду; а I'll — be back

Дніпро спить? АЙСБЕРГ ЕДІКА КОВАЛЕНКА залітає вам в стрічку на хвилях торсійного поля. 75 пунтків, взятих з с колективними стараннями створеного айсбергу! Гарного перегляду; а I'll — be back

trunk shot as is скажені пси (1992), реж. квентін тарантіно рукавичка (1996), реж. наталія марченкова

кожен раз, коли я намагаюся не висловлюватися на тему політики (бо контент у мене взагалі не про це, та й я не вважаю себе до кінця компетентним, щоб от так публічно говорити про це), я зазнаю провалу. ігнорувати ситуацію зі законом 12414 тупо неможливо, у…

кожен раз, коли я намагаюся не висловлюватися на тему політики (бо контент у мене взагалі не про це, та й я не вважаю себе до кінця компетентним, щоб от так публічно говорити про це), я зазнаю провалу. ігнорувати ситуацію зі законом 12414 тупо неможливо, у першу чергу тому, що це є симптомом повної відірваності нашої влади від українського суспільства: їм навіть у голову прийти не могло те, що таке голосування під шумок може спричинити різку негативну реакцію людей. тому і обґрунтування прийняття закону ми отримали заднім числом вже після прийняття закону в невиразній промові зеленого чоловіка про "руку кремля в набу". ця відірваність від громадян у влади власне і сформувалася саме через відсутність дискурсу критики блять цієї влади.