Контент вирішує!

Раніше я б сказала, що порпатися в землі чи щось вирощувати це взагалі не для мене. Мої 20 кущів лохини в цьому році дали жменьку ягід... жменьку 😁 І для мене все одно це один із найкращих способів розвантажити мозок. Коли ти працюєш руками, фокус уваги кардинально змінюється. Іноді, щоб вигадати сильну ідею чи знайти відповідь на складне питання, треба просто піти й полити лохину, або просто покопирсатися біля неї.. Або зробити щось інше, але обов'язково руками. Спробуйте якось, це дивовижно відволікає.

Ера безкоштовних ефірів закінчилась. І я вважаю це насправді хорошою новиною ↩️ Ще три роки тому я спокійно збирала на безкоштовних прямих ефірах по 60 людей. Спокійно, навіть проводячи три дні прямих ефірів поспіль .. Потім був ще один пік, далі цифра впала до 30, а минулого року на ефір прийшло… 9 людей. Чи означає це, що я стала нецікавою як експерт? Ні. Це означає тільки одне: людям більше ніж достатньо просто інформації. Ера пасивного споживання контенту закінчилася. Починається ера думок, якими ми ділимося. Інформацію зараз можна знайти за секунду, а от знайти своїх людей за цінностями й світоглядом — ні. Зараз аудиторія залишається тільки з тими, чиї думки та сенси їй справді відгукуються. І дивіться як все просто Згодні ?

Я вже писала, що читаю зараз Берна «Ігри, в які грають люди», і там є такий цікавий термін — погладжування. Берн наводить приклад, що якщо немовля не отримує від матері тілесних доторків, воно фізично впадає в депресію. ✔️Голод за телесним контактом А тепер дивіться як цікаво цей голод за контактом залишається з нами на все життя і як він виглядає в контенті. ✔️бо ж несемо ми цей самий голод у свої блоги! експерт роками пише в стіл, намагається комусь щось довести, вибиває ці погладжування через охоплення, лайки та реакції, а їх немає... все, настає вигорання. Повна контентна депресія, коли дивитися на телефон стає неможливим Я ловлю себе на думці, що значно виросла з відчуття, коли постійно дивишся на лайки до новоствореного контенту чи охоплення. І що цікаво, що я ж до цього стану не прийшла за тиждень, чи за місяць, чи навіть за рік. Це все вибудовувалося роками, крок за кроком. Я просто шукаю свій власний комфортний стан. Коли у тебе є внутрішня стабільність, коли ти тримаєш опору всередині, то й транслюєш у світ зовсім інакше. Немає надриву, немає біганини, немає цього вічного «треба терміново щось викласти, бо всі кудись біжать». Але фундамент полягає в тому, що нам усім потрібні ці погладжування, це наша база, без якої ми «чахнемо», як те маля. Вихід тут один: перестати шукати це визнання назовні через надрив і навчитися давати його собі самому через внутрішню стабільність. Коли ти будуєш свою опору всередині, коли в тебе є чітке розуміння своєї цінності то ти і не залежиш від щохвилинних охоплень, і от тоді ти перестаєш відчайдушно «випрошувати» оці погладжування. ✔️Ти починаєш транслювати з спокійного стану ВСЕРЕДИНІ І тоді і люди притягуються твої, і реакція йде зовсім інша. Жива, тепла, справжня... Ніяких маніпуляцій. Просто нормальний людський діалог і робота твоя в кайф, до якої ти доріс сам. Бо лайки та охоплення це звісно приємний бонус, але ніколи не опора. ✔️Ваша цінність не обнуляється від того, скільки людей подивилося сторіз сьогодні і натиснули сердечко. І коли ти це усвідомлюєш блог перестає бути місцем битви. Він стає місцем твого дому. #думкивголос

Початок серпня плавно переріс майже в його середину 🫠 ку ку Думала от як почну викладати дописи з Одеси... але настільки виявися насиченим тиждень, що я тільки і насолоджувалась моментами .. я вже вдома, готую для вас цікавий контент на каналі , не перемикайтесь 👌🏻

Буває так довго думаєш над стратегією, приглядаєш як краще і точніше, знов думаєш .. це я про контент якщо шо.. а буває наче зірки склались на небі.. оп... і стільки запалу, і контент ллється і розумієш що ось воно.. зараз повністю відпустила якісь заморочки стосовно стратегії, дизайну, оформлення, а просто беру і роблю. Такий собі експеримент над літнім контентом