Андрій Даньків

ДИТИНСТВО у віконечку світиться медв'яне світло я лечу на нього як метелик поки бабуся доє молоко корова облизує шерхавим язиком мою руку волосся і футболку думаючи шо то сіно відро і молоко створені одне для одного а пальці - провідники такий тісний маленький світ а виходиш - зустрічає безкінечне зоряне небо

Процент самотності (формула зі сну) Кількість прожитих днів / кількість прожитих днів самотньо *100

13-річний рекорд побитий я пишу свою найбільшу книгу за увесь час! після тривалого неписуна цей факт я сприймаю як доказ того, шо всьо можливо, якшо захтіти, а ше якщо в тебе вірить хоча б одна людина🫶 дякую за увагу

доповнення до попереднього допису: кумедна ситуація сталася з розділом "Велика Стабілізація" я засумнівався чи варто так виклично й пафосно називати розділ, але потім згадав назви з "Божевільного" 2013року і заспокоївся Називати розділи - це окремий вид збочення задоволення, бо можна вигадувати нові слова у чорній крові я навіть дуже стриманий🙄 але це не точно

Дуже мало говорю тут про свій рукопис, а він настільки класний, шо пора відкривати карти. Якось не додумався раніше писати кожен розділ в окремій вкладці, тепер навігація стала набагато зручнішою. Не треба рахувати, скільки є сторінок\слів у розділі, просто заходиш на вкладку і зразу видно. У кожному розділі більше 20 сторінок, виняток 10й розділ "Клітка", там 40 сторінок, але і більше подій, бо одночасно йдуть три сюжетні лінії. І "Велика Стабілізація" з 18 сторінками, але об'єм можна як зменшити, так і збільшити, головне, шоб в цьому був якийсь сенс. 12-й і 13-й, думаю, можуть стати завершальними, але якщо мені сподобається, то я не зупинюся, поки не відчую, що історія завершена. Назви не остаточні, робочі варіанти. Оцініть назви розділів якимсь емодзі🧐

чим я займався сьогодні цілий день? совав смайлики туди-сюди😬 як бачите, всі смайлики усміхнені, живі й здорові +2тис

ШІ чи художники? Ілона Сільваші, Таня Богуславська, Настя Горова, Ольга Оберемчук і Настя Витрикуш. Я пам'ятаю ім'я кожної художниці, тому що безмежно вдячний їм за співпрацю, розуміння і підтримку, бо робилися обкладинки за дякую. Перша книжка вийшла у 2012, а остання в 2022 Я повністю довіряю баченню художника(-ці) Це не просто співпраця, має бути ментальний зв'язок. У майбутньому хочу співпрацювати з одною людиною, яка оформлятиме вигляд кожної моєї книжки. ШІ може згенерувати зображення, але не може передати в ньому глибину сенсів, яких навіть самі люди часто не розуміють. ШІ не бачить снів вночі, не бачить снів наяву, не поєднує асоціації.

я близько до нового рекорду по к-сті слів (з 2012р) до фінішної прямої, але це буде трамплін зараз роблю кучу несподіваних поворотів, щоб в наступних сторінках зробити ще більше несподіваних поворотів (ви будете думати, що нічого цікавого вже не відбудеться, а воно відбудеться) банальна фраза, але чим далі, тим більше запитань, аніж відповідей, і я чесно не знаю, як розв'язати ці гудзи не пишу, а дивлюсь кіно і сам думаю: "а шо далі?", я від ранку сиджу і пишу, бо просто не можу не дізнатись, що буде далі це найкраще, що я писав, без жартів вайб: постійно якийсь екшн, при цьому є сцени, де він тягне на епічність колеги по цеху, вам варто хвилюватись, бо зараз народжується новий лонгбестселер видавництва уже мають десь всередині відчувати якийсь незрозумілий потяг видати мене, бо це "воно". на нині всьо🐌 самомотиваційний монолог викатив ps: якшо я сам в шоці з того, шо виходить, то це не просто так

ця собачка для мене виглядає радісною, а сльоза - то від щастя +2 замовлення Іра, дякую за підтримку, це насправді дуже класно, коли автор проходить свій нелегкий шлях разом зі своїми постійними читачами, хоч все і змінюється Микола, радий, що є такі сміливі люди, які не бояться відкривати нових авторів, надіюсь, тобі все сподобається, а якщо ні, то хоча би щось відгукнеться

в тредсі хтось запитав як побороти страх чистого аркуша, допис загубився, але от - мотиваційний мем готовий

просто думка пастка для автора 1) не можна публікувати твір в інтернеті, якшо хочеш, шоб його розглянули у видавництві 2) може бути відмова, але поки не подаш на розгляд, не дізнаєшся. навіть після відмови автор надіється на "так" від іншого видавницва, цей процес майже безкінечний і по часу може затягнутися надовго виходить, шо просувати себе не можна: показати текст, отримати відгуки, підкоригувати щось, покращити, залучити нових людей і нема гарантії, шо рукопис дійде до редактора (бачив, шо спочатку читають рідери) для мене це пастка це стан, в якому я змушений бути і це особливо важко, бо хочеться і ділитись, і видатись у видавництві додам, шо офіційно видатись для мене, та й для інших авторів, має екзистенційне значення, це питання нашого існування, наш сенс

помічник трохи поміг, шоб процес швидше йшов🐾 невеличка книжечка (по к-сті слів скоро топ-1 з того шо я писав), по відчуттях більше 50 процентів (як її завершити ше не знаю, але знаю шо на останніх сторінках хочу максимально здивувати читачів) писати - скучно🌚 цікавіше уявляти ніби дивлюсь фільм сцена перед тим, шо видно на скріні: не наша реальність, але наше планета (інший фрейм), відпочинок агентів Сайлас і Амме переривається тоді, коли вони знаходять труп людини (дослідника) в лісі, дотягують його до хатини, лишають надворі, самі приймають душ, кохаються і помало засинають, чують хтось стукає у двері. питання: хто це?) ось таке я пишу і це дуже маленька частина "ЗЧК"

Хто кинув писати, як у вас це получилось?

НІЧ Для о.є. НІЧ Ніч нІч НіЧ тут сниться сон ніііііі́іііііч це ворона потяг драбина колиска для немовлят груди коханої шерстяна муркотлива смерть

ТИ ЗНАЄШ? граєш у хованки принишкла двома чорними камінцями місячне світло або шматочок дзеркала в моїх очах видали тебе тепер ти знаєш

А що потім? зародок крику в горіховій шкаралущі загине послід і сíмʼя вистигнуть тихо в саду

Я готовий чекати на нові вірші місяцями, тіки шоб потім прочитати такє