Аутизм & Інклюзія

Що найбільше потребує змін у житті аутичних людей? Саме це запитали у 1 709 людей з країн ЄС та Великої Британії. Серед учасників були 933 аутичні люди, а також батьки, опікуни та представники організацій, які працюють у сфері аутизму. Дослідження «10 Points for Change», опубліковане у науковому журналі Molecular Autism, показало чотири напрями, які учасники найчастіше ставили серед головних пріоритетів: ➡️освіта, працевлаштування, краще розуміння аутизму суспільством та державне фінансування спеціалізованих послуг. Водночас відповіді різних груп відрізнялися. Аутичні люди з офіційним діагнозом оцінювали необхідність боротьби з дискримінацією та розвитку підтримки після встановлення діагнозу. Для аутичних учасників без формального діагнозу одним із ключових питань стала доступність самої діагностики. Серед важливих напрямів також називали доступ до допомоги у сфері психічного здоров'я, підтримку в повсякденному житті та соціальну інклюзію. Цікаво, що дослідники окремо порівняли результати п'яти країн із найбільшою кількістю учасників: Німеччини, Великої Британії, Франції, Іспанії та Польщі. Попри різні системи підтримки, основні пріоритети виявилися досить схожими. Для України це дослідження дає привід поставити те саме запитання нашим родинам та аутичним людям. Яких змін сьогодні найбільше бракує саме вам: доступної діагностики, якісної освіти, можливостей для працевлаштування, підтримки після діагнозу чи кращого розуміння аутизму в суспільстві? Поділіться своєю думкою в коментарях. Нам справді важливо почути ваш досвід. Джерело: https://link.springer.com/article/10.1186/s13229-026-00706-3

Запрошуємо на другий із трьох вебінарів із директоркою МГО «Дитина з майбутнім» Іриною Сергієнко. Цього разу говоритимемо про сенсорне перевантаження та шкільне виснаження у дітей з аутизмом: як розпізнати ознаки перевантаження, допомогти дитині відновитися після навчального дня та створити комфортніші умови у школі. Під час вебінару розберемо: • ознаки сенсорного перевантаження; • відновлення після школи; • сенсорні потреби в класі; • шкільні адаптації; • допомогу під час кризових моментів. Участь безкоштовна. 📅 20 серпня 🕕 18:00 🔗 Посилання на трансляцію: https://youtube.com/live/KdYX5FMorLg?feature=share Питання до Ірини Сергієнко можна залишати в коментарях під цим дописом. Відповіді на них обговоримо під час вебінару.

Друзі, ми зробили невеличку підбірку мультфільмів, які можна дивитися у сімейному колі і в яких прихований, на наш погляд, особливий важливий зміст. Гарного перегляду! «Подарунок» (The Present, 2014, Німеччина) Лише чотири хвилини, які змушують подивитися на інвалідність зовсім інакше. Історія хлопчика та цуценяти нагадує, що прийняття починається тоді, коли ми перестаємо бачити лише відмінності. Короткометражний фільм отримав понад 80 міжнародних нагород. «Тамара» (Tamara, 2013, США) Історія дівчинки, яка мріє танцювати. Вона не чує музики, але це не заважає їй відчувати ритм по-своєму. Мультфільм допомагає говорити про силу мрії та різні способи сприйняття світу. «Мій братик з Місяця» (Mon petit frère de la lune, 2007, Франція) Короткометражний мультфільм створив Фредерік Філібер, батько аутичного хлопчика. Через історію старшої сестри автор просто й зрозуміло пояснює, що таке аутизм і чому поведінка деяких дітей може відрізнятися. «Loop» (2020, Pixar, США) Перший короткометражний мультфільм Pixar із невербальною аутичною героїнею. Двоє дітей вчаться знаходити спільну мову, хоча спілкуються зовсім по-різному. Під час створення стрічки Pixar консультувалася з аутичною спільнотою, а роль Рене озвучила аутична дівчина. «Float» (2019, Pixar, США) Коротка історія батька, який спочатку намагається приховати особливість свого сина, а згодом вчиться приймати його таким, яким він є. Автор мультфільму Боббі Рубіо присвятив його своєму аутичному синові. Після перегляду не поспішайте пояснювати дитині «правильний висновок». Запитайте, що вона відчула, хто їй сподобався найбільше і чому. Саме такі розмови допомагають формувати емпатію, повагу до різноманітності та природне ставлення до інклюзії. А які мультфільми про доброту, прийняття чи інклюзію ви порадили б іншим родинам?

14 серпня Конституційна рада Франції заблокувала закон, який мав обмежити доступ до соціальних мереж для дітей до 15 років. Закон уже схвалив парламент, а нові правила планували запроваджувати з початку навчального року. Суд визнав повну заборону надмірним обмеженням свободи слова та комунікації. Питання виникли й до перевірки віку, оскільки вона могла зачіпати приватність усіх користувачів. Окремо судді звернули увагу на роль батьків у вирішенні того, як дитина користується соцмережами. На цьому французька історія не закінчується. Президент Еммануель Макрон уже доручив підготувати нову версію закону з урахуванням рішення Конституційної ради. І Франція тут є частиною значно ширшої дискусії. Австралія вже запровадила вікові обмеження, інші країни розглядають власні моделі, а Європейська комісія окремо працює над захистом неповнолітніх онлайн та перевіркою віку. У квітні 2026 року Єврокомісія попередньо встановила, що Instagram і Facebook недостатньо ефективно запобігають доступу дітей молодше 13 років. Для батьків питання залишається відкритим: що працюватиме краще для дітей і підлітків - вікові обмеження, батьківський контроль, зміна правил самих платформ чи навчання безпечному користуванню соцмережами? Джерела: https://apnews.com/article/a4e96488d1eb913c7a039eb5e4fc1e18 https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/news/commission-preliminarily-finds-meta-breach-digital-services-act-failing-prevent-minors-under-13

У журналі Psychological Medicine вийшла редакційна стаття британської психологині Ути Фріт - однієї з найвідоміших дослідниць аутизму у світі. У ній вона порушує питання, яке останніми роками дедалі частіше обговорюють науковці: чи достатньо сучасний діагноз аутизму відображає дуже різні потреби людей, які входять до спектра. Ута Фріт звертає увагу, що сьогодні один діагноз можуть отримувати люди, яким аутизм виявили в ранньому дитинстві через значні труднощі розвитку, і люди, які вперше дізнаються про свій аутизм уже в дорослому віці. За її словами, ці групи часто відрізняються віком встановлення діагнозу, потребою в підтримці, супутніми станами, генетичними особливостями та життєвими траєкторіями. Водночас дослідниця не пропонує створити нові діагнози. Вона наголошує, що це лише наукова гіпотеза, яка потребує подальших досліджень і професійної дискусії. Важливо розуміти, що ця публікація не змінює чинних критеріїв діагностики аутизму. Проте вона порушує важливе питання: чи достатньо один діагноз враховує потреби людей, які можуть дуже суттєво відрізнятися між собою. Від відповіді на нього в майбутньому можуть залежати підходи до діагностики, досліджень і планування підтримки. Як ви вважаєте, чи достатньо один діагноз відображає потреби всіх людей з аутизмом? Джерела: https://psych-partners.com/has-autism-diagnosis-lost-its-meaning/ https://doi.org/10.1017/S0033291726001588

Продовжуємо нашу серію простих порад, які допоможуть зробити літо часом нових відкриттів і розвитку для дітей з аутизмом. Якщо дитина може довго гратися сама, це не означає, що вона розвиває комунікацію. Саме спільна діяльність із дорослим допомагає розвивати мовлення, увагу, наслідування та взаємодію. Не обов'язково організовувати складні заняття. Достатньо бути поруч і поступово долучатися до гри. Навіть якщо дитина спочатку не зацікавлена, варто регулярно пропонувати їй спільну діяльність. Саме так формується звичка взаємодіяти з іншими людьми. Практична ідея: використовуйте правило “10 хвилин разом”. Щодня хоча б десять хвилин грайте лише з дитиною без телефона та інших справ. Це можуть бути мильні бульбашки, будівництво з піску, м'яч, настільна гра або спільне малювання. Головне правило: дорослий активно бере участь, коментує дії та підтримує контакт. А яка спільна гра найбільше подобається вашій дитині? Можливо, саме вона вже стала вашим маленьким сімейним ритуалом? Діліться своїми ідеями у коментарях, а незабаром ми опублікуємо наступну літню нагадайку.

На Reddit понад тисячу людей обговорюють фотографію, яку опублікував дідусь дев'ятирічної аутичної дівчинки. Після ремонту в будинку він залишив онуці одну стіну, на якій можна малювати, писати й наклеювати улюблених персонажів. Підпис до фото був простим: «Реакція моєї онуки на щойно пофарбовану стіну». Під фотографією швидко з'явилися сотні історій. Багато аутичних дорослих згадували, як у дитинстві їх сварили за малюнки на шпалерах або наклейки на меблях. Інші писали, що їхні батьки свідомо залишали одну стіну чи двері для творчості, і саме це стало одним із найтепліших дитячих спогадів. Один із користувачів написав: «Одного дня діти виростуть і підуть із дому. А ці малюнки залишаться нагадуванням про любов і про те, наскільки безпечно вони почувалися поруч із вами». Автор допису відповів: «Вона точно не обмежиться однією стіною. Вона малює по всьому будинку. Але ніхто не заперечує». У коментарях також звернули увагу, що дівчинка дуже любить Pokémon, і більшість її малюнків присвячені саме улюбленим персонажам. Для багатьох аутичних дітей спеціальні інтереси стають джерелом радості, мотивації та способом висловлювати свої думки й емоції. Дослідження також показують, що творчі заняття можуть допомагати аутичним людям знижувати рівень тривожності, розвивати комунікацію та емоційне самовираження. Саме тому дедалі більше фахівців радять не оцінювати творчість лише за охайністю чи результатом, а звертати увагу на те, яку функцію вона виконує для конкретної дитини. Можливо, безпечний простір для творчості - це окрема стіна, великий рулон паперу, мольберт або альбом. Головне, щоб у дитини було місце, де вона може вільно проявляти себе. А чи є у вашої дитини місце, де вона може творити без страху зробити щось «не так»? Чи не думали ви про таку «стіну» у себе вдома? Джерела: https://www.reddit.com/r/autism/s/JqiyXwv4uj https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10019008/ https://www.autism.org.uk/advice-and-guidance/topics/leisure/art-and-creativity

Продовжуємо нашу серію простих ідей, які допоможуть провести літо не лише цікаво, а й з користю для розвитку дітей з аутизмом. Нові місця й ситуації можуть викликати у дитини тривогу, але саме вони допомагають розширювати її можливості. Не варто відмовлятися від подорожей чи прогулянок лише тому, що перший досвід був складним. Адаптація відбувається саме тоді, коли дитина знову і знову стикається з новими, але безпечними ситуаціями. Новий досвід не обов'язково означає далеку подорож. Це може бути новий парк, автобус замість автомобіля, незнайомий дитячий майданчик, пікнік або навіть інший маршрут додому. Практична ідея: започаткуйте сімейну гру “Нове щотижня”. Раз на тиждень знайомте дитину з чимось новим: новою стравою, грою, місцем, видом транспорту чи активністю. Після цього разом обговоріть або покажіть картинками, що сподобалося найбільше. А який новий досвід цього літа вже отримала ваша дитина? Розкажіть у коментарях, а зовсім скоро ми поділимося наступною літньою нагадайкою.

«Я не знаю, чим хочу займатися. Мій випускний рік починається вже за тиждень, а я досі не можу зрозуміти, яку професію обрати». Саме з такого повідомлення почалася дискусія в спільноті Reddit r/autism. Автор допису зізнався, що боїться зробити неправильний вибір і не розуміє, у чому його сильні сторони. За кілька годин під дописом з'явилися десятки відповідей від аутичних дорослих, які вже пройшли цей етап. Багато хто написав, що невпевненість у майбутній професії в молодому віці є нормальною. «Коледж дає можливість спробувати різні речі й зрозуміти, що тобі справді цікаво. Один зі способів звузити вибір - подумати, яким ти бачиш своє майбутнє робоче середовище. Чи хочеш сидіти в офісі? Подорожувати? Працювати з людьми чи самостійно?» Інші радили звернутися до фахівців із профорієнтації. «Чи є у вашій школі консультант із питань кар'єри? Іноді саме така розмова допомагає побачити варіанти, про які ти навіть не думав.» Особливо багатьох підтримала історія користувачки, яка розповіла, що після школи теж почувалася розгубленою. «Я пройшла всі консультації, готувалася до коледжу, але коли настав час вступати, зрозуміла, що просто не можу цього зробити. Згодом випадково знайшла роботу з прибирання будинків. Через одинадцять років я керую власним бізнесом, добре заробляю і не маю студентських боргів.» Наприкінці вона написала слова, які підтримали багатьох читачів: «Не реагуйте на тиск робити щось лише тому, що так роблять інші. Знайдіть власний шлях і робіть те, що підходить саме вам. У вас є час, щоб у цьому розібратися.» Для багатьох аутичних людей вибір професії пов'язаний не лише з інтересами. Важливими стають сенсорне середовище, передбачуваність робочого дня, рівень соціальної взаємодії, можливість працювати у власному темпі та підтримка роботодавця. Саме тому універсальної поради не існує, а пошук власного шляху іноді займає більше часу. Можливо, саме тому ця дискусія знайшла такий відгук. Вона нагадує, що професійне життя рідко складається за заздалегідь визначеним сценарієм. Для багатьох людей перша професія стає лише початком довгого шляху, під час якого можна змінювати напрям, навчатися нового й знаходити справу, яка справді підходить. Попереду новий навчальний рік, а для багатьох підлітків - вибір майбутньої професії. Якщо ви вже проходили цей шлях разом зі своєю дитиною або знайшли справу, яка справді приносить задоволення, розкажіть про свій досвід у коментарях. Ваші історії можуть підтримати тих, хто зараз лише шукає свій напрямок. Джерело: https://www.reddit.com/r/autism/s/iSQZACBcyN

Вже сьогодні о 18:00 запрошуємо на вебінар із директоркою МГО «Дитина з майбутнім» Іриною Сергієнко, присвячений підготовці дітей з аутизмом до дорослого життя. Під час зустрічі поговоримо про те, як поступово формувати навички, які допоможуть дитині почуватися…

Вже сьогодні о 18:00 запрошуємо на вебінар із директоркою МГО «Дитина з майбутнім» Іриною Сергієнко, присвячений підготовці дітей з аутизмом до дорослого життя. Під час зустрічі поговоримо про те, як поступово формувати навички, які допоможуть дитині почуватися впевненіше сьогодні та в майбутньому. Обговоримо, що можуть робити батьки на різних етапах розвитку та як підтримувати дитину без надмірної опіки. На вебінарі розглянемо: • формування побутових навичок; • розвиток відповідальності; • підготовку до підліткового віку; • професійне самовизначення; • перехід від школи до дорослого життя. Вебінар буде корисним батькам дітей різного віку, адже підготовка до самостійності починається задовго до дорослого життя. Участь у заході – безкоштовна. 📅 13 серпня 🕕 18:00 🔗 Посилання на трансляцію: https://youtube.com/live/IXYP4TvAxJk?feature=share

Відгуки, які потрапляють просто в серце 💙 Сьогодні хочемо поділитися відгуками батьків про розвивальний дитячий садок «Дитина з майбутнім». Для МГО «Дитина з майбутнім» садочок - це місце, де діти з особливостями розвитку щодня отримують підтримку, навчаються нових навичок, спілкуються, стають більш самостійними та поступово готуються до наступних етапів життя. Особливо цінно бачити результати цієї роботи очима батьків. У цих листах вони згадують роки, проведені разом із нашою командою, зміни, які відбулися з дітьми, набуті навички та той фундамент, з яким їхні сини йдуть далі. Дякуємо кожній родині за довіру до «Дитини з майбутнім» і за роки, які ми пройшли разом. Випускникам бажаємо легкого та успішного навчання, нових досягнень, хороших людей поруч і впевненості у власних силах 💙 Ми завжди будемо раді дізнаватися про ваші нові успіхи!

В одному з найпопулярніших обговорень спільноти Reddit r/autism користувач поставив просте запитання: «Як ви зрозуміли, що один із ваших батьків, ймовірно, мав недіагностований аутизм?» За короткий час під дописом з'явилися сотні відповідей. Багато людей писали, що лише після власної діагностики або діагнозу своєї дитини вони почали помічати знайомі риси у батьків. Один із користувачів написав: «Після того як я дізнався про свій аутизм, усе дуже швидко стало на свої місця. Мій тато, його мама, брат і сестра, моя сестра і двоє моїх синів - у кожного з них я почав помічати знайомі риси.» Інший учасник згадує реакцію, коли вихователька запропонувала обстежити його дитину: «Моєю першою думкою було: "Я теж усе це робив у дитинстві. Він просто дивний, як я". Лише згодом я зрозумів, що саме це і було підказкою.» Ще одна історія стосується батька: «Я зрозуміла, що мій тато, ймовірно, аутичний, задовго до того, як почала підозрювати це в себе. Він може годинами говорити про свої спеціальні інтереси, дуже важко переживає зміни у звичному розкладі й майже не помічає цього за собою.» Багато коментарів були схожими. Люди згадували, що в дитинстві вважали абсолютно звичайними багатогодинні розмови про одну тему, суворі домашні правила, любов до систем, колекцій, чітких ритуалів чи складнощі зі змінами. Лише згодом вони зрозуміли, що ці особливості могли бути частиною ширшої картини. Такі історії добре узгоджуються із сучасними науковими даними. Великі міжнародні дослідження показують, що аутизм має одну з найвищих спадкових складових серед нейророзвиткових станів. Зокрема, шведське дослідження за участю понад двох мільйонів людей оцінило спадковість аутизму приблизно у 83%, а сучасні генетичні дослідження продовжують підтверджувати важливу роль спадкових факторів. Водночас важливо пам'ятати, що спільні риси характеру, любов до порядку, захоплення певною темою чи труднощі у спілкуванні самі по собі не означають наявності аутизму. Діагноз може встановити лише фахівець після комплексної оцінки. Проте історії багатьох родин показують, що шлях до розуміння себе іноді починається саме після того, як діагноз отримує дитина. Джерела: https://www.reddit.com/r/autism/s/FJXk7OaOAD https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/2737582 https://www.nature.com/articles/s41588-019-0344-8 https://www.cdc.gov/autism/about/index.html

Для молодих людей з аутизмом доросле життя починається задовго до отримання паспорта чи першої роботи. Воно складається з багатьох маленьких кроків: навчитися користуватися громадським транспортом, самостійно планувати день, вступити до закладу освіти, знайти друзів, пройти співбесіду, отримати першу роботу або просто відчути впевненість у власних силах. Війна зробила цей шлях складнішим. Багато молодих людей втратили звичне середовище, доступ до підтримки, навчання чи роботи. Саме тому сьогодні особливо важливо створювати можливості, які допомагають молоді розвиватися, навчатися та будувати своє майбутнє. До Міжнародного дня молоді Міністерство молоді та спорту України нагадало про державну програму «Молодь України: покоління стійкості - 2030», яка має на меті підтримку молодих людей, розвиток життєстійкості, освіти, самореалізації та участі в житті громад. Поступово розширюються й інші ініціативи, зокрема програми Українського молодіжного фонду та Всеукраїнського молодіжного центру. https://www.facebook.com/share/v/1CGr2mEU25/ Директорка МГО «Дитина з майбутнім» Ірина Сергієнко зазначає: «Молоді люди з аутизмом мають ті самі мрії, що й їхні однолітки. Вони хочуть навчатися, працювати, дружити, бути самостійними та відчувати, що їх приймають. Для цього потрібні можливості, підтримка й середовище, яке бачить у них потенціал, а не лише труднощі.» Сьогодні в Україні вже працюють державні та громадські молодіжні ініціативи. Ми впевнені, що їх має ставати більше, а інформація про них повинна бути доступною кожній родині. Якщо ви знаєте програми, проєкти, молодіжні центри, навчальні або волонтерські ініціативи, які можуть бути корисними молодим людям з аутизмом, поділіться ними в коментарях. Разом ми зможемо створити добірку можливостей, яка стане у пригоді багатьом родинам. Джерела: https://cwf.com.ua/vydymi-ta-nezlamni-istoriyi-pro-zhyttya-i-vyklyky-ukrayinskyh-ditej-z-autyzmom-pid-chas-vijny/ https://www.facebook.com/minmolodsport/?locale=uk_UA https://www.facebook.com/allukryouthcenter

Все більше дорослих починають замислюватися, чи можуть труднощі з концентрацією, плануванням, імпульсивністю або організацією бути проявами розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). Одне з перших запитань після цього - до кого звертатися і як проходить діагностика. На платформі ADHD UA є докладна стаття Марії Федорової - засновниці платформи та спільноти підтримки для людей з РДУГ і AuDHD (поєднання аутизму та РДУГ). Авторка крок за кроком пояснює, як проходить діагностика дорослих в Україні. Описаний алгоритм відповідає клінічним рекомендаціям МОЗ України щодо діагностики та ведення людей із РДУГ. За словами авторки, діагностика зазвичай складається з кількох етапів. 1. Первинна консультація. Лікар-психіатр збирає інформацію про життя людини, труднощі, особливості розвитку, психічне здоров'я та симптоми, які можуть бути пов'язані з РДУГ. 2. Опитувальники та клінічне інтерв'ю. Використовуються стандартизовані скринінгові інструменти, після яких проводиться детальна бесіда про дитинство, навчання, роботу та повсякденне життя. За потреби до інтерв'ю можуть долучатися близькі люди, які допоможуть відновити важливі деталі. 3. Диференційна діагностика та встановлення діагнозу. Фахівець оцінює, чи можуть симптоми пояснюватися іншими станами або супутніми розладами. Після комплексної оцінки лікар формує висновок і визначає подальші рекомендації. Марія Федорова наголошує: «Діагноз - це коли ти дізнаєшся, що гра насправді була налаштована на високий рівень складності. Це не робить її легшою, але тепер ти можеш продумати свою стратегію». Для багатьох людей діагностика стає способом краще зрозуміти причини власних труднощів і отримати підтримку, яка відповідає їхнім потребам. Саме тому важливо звертатися до фахівців, які працюють відповідно до сучасних клінічних рекомендацій. Джерела: https://adhd.org.ua/articles/De-i-iak-diahnostuiut-RDUH-u-doroslykh-v-Ukraini-pokrokova-instruktsiia-h4zkNX https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3477 https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2019_09_30_kn_rozladdu.pdf