Beer and Books

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeTZ9w2qKJ3mLjPhWe4XcWFbhiF1xjpOJO4Zh1uHfiL1imBFQ/viewform?usp=header

Літературно-пивна здибанка: Rebrew × Кідрук Перша п’ятниця літа як перше побачення — ніколи не повториться. Тож ми вирішили зробити її для вас незабутньою. У культурно-розважальній програмі: екскурсія броварнею, де народжується найсмачніше пиво; розповідь Кідрука про «Нові Темні Віки» — щось таке, що ще нікому не розповідав; автографсесія; дегустація «колапсного» пива; можливість придбати ексклюзивні келихи, яких немає у продажу. Лише уявіть: ви п’єте прохолодне New England IPA з ароматом цитрусових і манго на внутрішньому дворику броварні, а на фоні Кідрук розповідає про колапс цивілізації. Хіба це не прекрасно? Якщо готові до такої пригоди, поспішайте забронювати місце, заповнивши анкету в шапці профілю. І ми одразу вам напишемо! Кількість місць — 30. Вартість квитка — 1000 грн. Дата і час літературно-пивної здибанки: 5 червня, 17:00. Адреса: м. Бровари, вул. Степана Бандери, 30. Захід повністю благодійний. Кошти за вхідні квитки та пиво переказуємо на потреби Сил оборони України. Хай вам пощастить.

Друзі, ми з Максом Кідруком запускаємо збір! Наша ціль — підтримати «Любарт Супровід» і допомогти військовим, завдяки яким ми продовжуємо роботу 💙 За донат від 100 гривень ви зможете виграти один із трьох призів. 1. «Колапс» із автографом + ящик пива 2. Три банки пива + бокал + постер «Нові Темні Віки» 3. Три банки пива + теломід + шкарпетки Посилання на банку — в коментарях. *якщо ви донатите не з Монобанку — обовʼязково вказуйте контактні дані в коментарі до платежу 🙌🏻 Долучайтесь і поширюйте. Зробімо хорошу справу разом! https://send.monobank.ua/jar/vDvr55Uar

І відео окремо :)

«Пиво в космосі — відстій». Ця фраза належить Феліксу Кутораю, і він таки має рацію. Без гравітації бульбашки не зринають догори, і напій перетворюється на мильну піну. Інша справа — пиво New England IPA від Rebrew на Землі. М’яке, соковите, добре охмелене. Мутне, як піщана буря на Марсі. З насиченим ароматом хмелю, цитрусових і манго, делікатними хвойними нотами та ледь відчутною гіркотою. Це приємна гіркота, подібна до тієї, яка виникає під час читання «Колапсу», — страшенно цікаво, але водночас прикро, що історія закінчується. І якщо на продовження «Нових Темних Віків» треба чекати щонайменше три роки, пиво New England IPA можна замовити на сайті Rebrew вже сьогодні. А до нього обов’язково — келих, бо так, бляха, смачніше. https://shop.reformation.beer/product-category/beer/rebrew/

Нє, ну не можна просто так взять і лишити канал помирати в спокої, коли Rebrew наварили разом із Максом Кідруком якийсь теломідбір. Beer and Books як вони є 🤩

Ну і щоб двічі не вставать, бо тамада хороший і конкурси цікаві. «Гості розважалися, граючи у вітальні ігри, наприклад, у гарячі молюски (hot cockles). У цій грі гравець із зав'язаними очима ставав навколішки, а хтось інший ударяв його. Перший гравець мав відгадати, хто саме вдарив його.» Джозеф і Френсіс Ґіси «Життя в середньовічному замку»

«Вино, яке в Англії у XIII столітті переважно імпортували з Бордо (яке тоді перебувало під керівництвом англійців), пили молодим через відсутність ефективної технології закупорювання. Однорічне вино пити вже було неможливо. На збирания винограду уваги не звертали, часто навіть вино на столах багачів було неякісним. Пітер Блуаський в одному зі своїх листів описував вино, яке подавали при дворі Генріха II: "Вино скисло або запліснявіло — воно густе, мутне, несвіже, невиражене і має присмак смоли. Навіть у великих лордів я бачив таке каламутне вино, що довелося не пити, а заплющити очі, стиснути зуби й фільтрувати те пійло, скривившись і здригаючись". У замку вино купували бочками й переливали у глеки. Частину вина слуги приправляли та підсолоджували, щоб подати до останньої страви. Ель, який готували з ячменю, пшениці, вівса чи всього одразу, пили переважно слуги. У замку варили власний ель, для цього наймали спеціальну жінку й використовували зерна із запасів. Пітер Блуаський стверджував, що ель у королівському дворі був не набагато кращим за вино — "жахливий на смак і огидний на вигляд".» Джозеф і Френсіс Ґіси «Життя в середньовічному замку»

Вітальня була просторою і світлою; філодендрон у кутку біля вікна і рогіз у високій вазі перед фотошпалерою знову віднесли мене на кілька десятиліть у минуле. Я згадав, як ми витирали пилюку з листків філодендрона (оце назва!) і фікуса вологою ганчіркою, просоченою пивом. Хтось таке вигадав, і всі вітальні смерділи пивом. Ґеорґі Ґосподінов «Часосховище» (2020 р.)  #про_пиво #Болгарія Ану, давайте пригадувати, у когось у родині так робили? Чи це болгари такі витівники? П.С. Так, я дуже раптово знову увірвалася в цей канал, але не переживайте — після цього допису я знову його закину 😀

П.С. До речі, щодо говірки. Адепти тези «Книжки мають бути написані лише літературною мовою, бо це неповага до тих, хто не розуміє діалект», ВАМ ЦЯ КНИЖКА НЕ НАДА. Бо ви ж вмрете від ужаса і нєпоніманія. Я прідупрідила.

«Жизнь отак возьме і шось миршаве тобі й підсуне. Гівéнець козинячих повні кармани́ замість ліщини в шоколаді». (с) Я відносно рідко рекомендую книжки до прочитання, але хай цей пост стане знаком, що вам варто прочитати «Оринин» Сашка Столового. Уже буквально на другій сторінці я зрозуміла, що мені навіть не дуже важливо, який тут буде сюжет, бо написаний цей «роман про стелепного чоловіка» настільки чудово й колоритно, що я хочу цитувати кожне друге речення. Проте й сама історія не розчарувала і виявилося саме такою, як я люблю, — водночас смішною і сумною, простою і складною, про справді страшні й трагічні події, але разом з тим доброю, світлою і дуже теплою. Як звичайне життя звичайних людей, про яке вона й написана. Книжка однозначно лишається в моїй бібліотеці, іде в улюблене і точно ще буде неодноразово перечитуватися — інколи заради прекрасних описів природи, інколи заради смішних моментів, а інколи просто заради влучних фразочок та щоб насолодитися Козіївською говіркою. #Україна

З днем народження, Професоре. Ваш гобіт 🥹

Дуже новорічна і дуже добра книжка «про ідіотів», як пише сам Бакман. Саме те, що було мені потрібно наприкінці року. Дуже рада, що в мене в запасі ше є декілька нечитаних книжок Бакмана для відповідного настрою. Ну й про пиво: «Через пиво вони теж сперечалися, хто б сумнівався. Джек належав до тих молодих чоловіків, яким цікаво спробувати пиво зі смаком грейпфрута, імбирного печива, зефірок чи ще якоїсь біди. А Джим хотів пити пиво зі смаком пива. “Стокгольмське пиво" — так іноді він називає всі ці штучки, але не зачасто, бо тоді син сердиться не на жарт і Джиму доводиться тижнями самому купувати собі те кляте пиво». Фредрік Бакман «Тривожні люди» (2019 р.) Для довідки: «стокгольмський», «стокгольмці» — це евфемізм, причому для кожного свій. Для Джима це шось на кшталт «ідіотський, зверхній», для іншого героя «стокгольмці» — це «надокучливі люди, які вважають себе кращими за інших», а інша героїня під «отими, зі Стокгольма» має на увазі геїв 😅 #про_пиво #Швеція

Стала на слизьку стежку і купила книжку чисто через назву 😅

Всьо так 🥹