birudeboysdog fanfiction🩷💜💙

— Так і збираєшся ліпити пластири й тікати до мене? — Ні. Друге вийшло помилково. — Ти приходиш, щоби піти й забрати частину мене із собою, — погляд Хані на миті втратив теплоту. — Мусиш припинити. Може біль від голки не такий уже й паскудний. — Як тільки закінчиш, одразу ж піду й більше не з’явлюся, обіцяю. Хані насупився майже як у дитинстві. — Я кажу не за це, а припинити пхати носа в халепи. Хоч знаєш як це: сподіватися, що посаджу тебе раніше, ніж побачу твоє ім’я у звіті про перестрілки банд? — очі волого заблищали. — Думав моя думка щось змінила минулого разу… думав ми друзі, Чані-хьон. Чан і справді мусив усе це припинити, раз і назавжди. — Перестали ними бути відтоді, як твоя мама наказала триматися від мене якнайдалі. Бризнувши антисептика на шви, Хані відхилився. — Хіба твоя не казала те саме про мене? — Твоя мала рацію. Хан протяжно зітхнув. Жестом наказав розвернутися, відкривши доступ до вихідної рани на спині. Зашивав мовчки й від того біль відчувався сильніше. Чан хитався біля дверей, Хан витирав руки об рушника, стоячи в одвірку ванної. — Вони ухвалили нове фінансування, взялися за банди під час виборчої кампанії. Зникни з лінії вогню, хьоне, для твого блага. — Я вже на ній, не можу нічого обіцяти. Хані пожбурив рушника кудись собі за спину. — То лишайся, на скільки завгодно. Тут ніхто не шукатиме. Не тримався купи й години поруч, на цілі дні не стане духу. — Не можу. — Чому? — пасма знов спадали на обличчя. — Не можу і все. — І ніщо тебе не переконає? — ступив ближче. Чан мав би виштовхати із себе тверде «ні», але зрадливо скинувся очима до вигину м’яких губ і з відчаєм зітхнув. Через секунду м’які губи вже виціловували з нього душу, тіло притисло до вхідних дверей. — Ти це робиш, — Чан розірвав поцілунок, — аби переконати лишитись. — Твоя правда, — видихнув, торкаючись чолом до чола. — І бо хочу. — Ти не знаєш чого хочеш. — Я хочу чого хочу, — пальці обхопили тремтливу долоню Чана. — Кому знати, як не мені? Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Ступив до дивана. Впав на бильце, зачепивши пластири. Хвилясті пасма спадали на тріпотливі вії, щока зім’ята плечем. Від придушеного стогону Ханові риси загострились, потьмяніли, безтурботності як не бувало. Що йому сниться щодня? Чи сниться щось взагалі? Чи бачить він ті самі кошмари, які переслідують Чана в паузах між днями? Вони про це не говорять, про таке заборонено говорити. Вони з різних світів. «Колись не були», — майнула зрадлива думка. Так, колись вони обидва застигли в пітьмі. «Але ж було весело, хіба ні?» Так, але в чому полягала причина веселощів? У блуканні на вістрі ножа, чи у дзвінкому реготанні Хані в краденому авто посеред ночі? Навіть тоді він був найкращим з усіх, кого Чан тільки знав. Долоня мимоволі потяглася прибрати пасма з очей, Чан вчасно себе спинив. Відвернувся, засліплений виблиском поліцейського значка на поясі, натомість припав очима до фоторамки, напівсхованої в тіні: дрібнота Хані всміхався на всі тодішні двадцять три зуби, закинувши руку не менш дрібному Чану на плечі. Хані слід її прибрати, знищити, аби ніщо не пов’язувало їхні світи, аби випадкова колега, завітавши в гості, не запитала чому це він дорожить світлиною, де впізнається член банди, яку вони розшукують. По цей бік самотньо. По цей бік кортить знову ганяти вулицями в краденому авто й чути Ханів сміх. — Чані-хьон? — захрипло. Від смикання рана закровила сильніше. Уже не мала б, дідько. — Чані? Що сталося? Авжеж, як він сам не подумав, перш ніж припхатися: не заходив у гості чаю попити останні п’ятнадцять років. — Нічого, — всміхнувся, — спи. Хані сів, відкинувшись на спинку, оглянув із ніг до голови заспаними очима. — Ти хилишся на один бік і скажено пітнієш. Показуй. — Все га… — Показуй. Це Чан мав би захищати, стати героєм від сопливих років і назавжди, а натомість навіть не нашкріб сил увернутися від цупких пальців, що задерли одяг. — Наскрізна? — невагомий і напевне випадковий дотик до шкіри. — Так. — Свої чи мої? — Не знаю, — видихнув крізь ніс, — не помітив. Хані відвернувся, розтер долонями обличчя. Саме від цього Чан мав порятувати, від цього захистити. І припхався побитою собацюрою до рук, у яких почувався безпечно. — Все гаразд, — проказав, звівшись на ноги. — Не вперше, не парся. — Сядь, — замарилося з-за долонь. Тоді чіткіше: — Сядь, хьоне, будь ласка. — Увесь диван багряним стане, — ноги не слухалися, несли сісти поряд, — доведеться викинути. Хані не відповів. Зник у ванній, за хвилини притягнув антисептик і нитки: від одного вигляду довгої вигнутої голки нудота підступила до горла. — Буде боляче, Чані-хьон, спробуй відрубитись. Чан пирхнув, подумав запросити випивки скляночку, а краще пляшечку. Але тоді б не побачив як волосся, що спадало на очі хвилями, Хані заклав за вуха; як зосереджений погляд перетворювався на теплий щоразу як Хані дивився на нього, а не на рану. Антисептик підпалив нервові закінчення, та це не врятувало від чуттів. Чан до білих кісточок стискав спинку дивана, намагався не смикатися і не зиркати під руку. Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

#Rudytries 2.0 #чанхани 'пісня' Вуличні ліхтарі стиха гуділи над головою, тремтливі пальці не попадали по холодних кнопках, хоч Чан знав коди дверей напам’ять. Хані змінював їх щомісяця, залишав клаптик паперу з виведеними маркером цифрами на шафці під лампою. Дірка в боці кровила, пластир стягував шкіру довкола рани, ні на мить не дозволяючи забути як провалився сьогодні, як облажався. Пальці таки вибили клятий код, двері зі скрипом прочинились. До коридору не дотягувалося мигтіння вуличних ліхтарів із вікон, Чан волочився наосліп, покладаючись на пам’ять, але хитань від втрати крові вистачило, аби оббити собою гострі кути. Отверезливий біль прошив мозок, розплющив очі на м’яке сяйво з вітальні: лампа на тумбі біля дивану, кинута на крісло куртка, тихе сопіння. Чан сперся на одвірок, видих за видихом, доки біль не минув. Хані, мабуть, просто забув вимкнути, сон узяв своє, він не чекав на Чана, із чого б йому чекати? Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Новий #Rudytries!🔮 Починаю у понеділок, маю надію впоратися за тиждень😌 Сподіваюся, ви не шкодуватимете любові для цих замальовок🥹 Байон~✨️ Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

#фанфікшен #F1ff #ландоскари 🏝️🌊🦜💎⚓? Так! 🏝 «You are the ocean now» 🏝 У Ландо Норріса завжди все йде не так. Хотів вразити Оскаріньйо навичками пілота, а натомість вони звалилися в океан, хотів уполювати кокос — попрощався з кросівками. Може саме тому хотіти Оскара суворо заборонено. Дякую 😈 та 🐿 за роботу над текстом😘 Приємного читання~💋 Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Текст сьогодні, не перемикайтесь

Тут Олекса підкинула ідею намутити який-небудь челендж, тому: Чи є у вас побажання стосовно пейрингів, фандомів, сюжетів, що завгодно, що хотілося б почитати?👀 Якщо є, за донат на оцю баночку (це збір) ваші побажання будуть враховані!🥰 Донати можна на будь…

Тут Олекса підкинула ідею намутити який-небудь челендж, тому: Чи є у вас побажання стосовно пейрингів, фандомів, сюжетів, що завгодно, що хотілося б почитати?👀 Якщо є, за донат на оцю баночку (це збір) ваші побажання будуть враховані!🥰 Донати можна на будь-яку зручну вам суму, скрін цього донату у коментарі разом із побажаннями❤️ (Кажу одразу, текст максимум 1к слів, більше не стягну нині) Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Та це ж ✨️в о н и✨️ тільки навпаки😭 Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

#спойлер #StrayKids #F1ff І для прикольного приколу, спойлери з кількох текстів, які нині пишу! 1. 💚🩷🖤 Рука Мінхо ковзнула під топ, Чан бачив це крізь миготіння кінцівок під біт. Джісонові губи зминали чужі, Кріс бачив це крізь дим і стробоскоп, ментальна картинка випалилась на сітківці. 2. 🩵💙❤️ Передчуття чогось невідворотного приклеїло ноги до підлоги. Джордж притиснув халат до грудей, коли Ландо заволав: — Джорджі! До тебе прийшли! 3. 💛❤️‍🔥 — Хто такий цей realdill? — Кріс відвернув очі від піщаного вітру, закрив долонею екран. — Кожен третій коментар про нього. Фелікс поправив кепку, пожбурив бризки океану у повітря. — Якийсь мукбанер з Кореї, здається. 4. 🧡🧡 Зрештою він озирнеться, поправить впалі на обличчя пасма й гляне на Ландо, зрозуміє, що він не робив нічого останню годину, окрім як збоченно витріщатися та з жахом усвідомлювати: вони тут самі самісінькі. Якось так😌 Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

#ваша_підтримка НЕ РОЗХОДЬТЕСЯ БУМЛАСКА! ЩОСЬ ПИШЕТЬСЯ, ЧЕСНО😭 І поки я щось та й пишу, безмежна дяка зірочкам мого небосхилу за підтримку у хвилинки відчаю fragilesquirrel🐿 Yoglya🤟🏼 Ombra😈 Гарна жінка😌 Дякую, що досі вірите в мене аж настільки🥹 ☆ відсоток з банки "Дяка🧋" йде на оцей збір, як завжди закликаю підтримати його теж Дякую за увагу, байон✨ Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Сумую за хьонмінами😔 Їх ще хтось пам'ятає?

якщо ви зараз не в армії – я вас БЛАГАЮ виходити на вулиці ваших міст не тільки у Києві чи у Львові – зустрічі плануються майже в усіх великих і не дуже містах чому виходити? послухайте розумних людей, словам яких я сама довіряю: Стерненко про відставку Федорова Стерненко про Сирського Оксана Мороз про те, чому люди виходять Оксана Мороз про прес-конференцію Федорова виходьте за будь-що, у що вірите: за Федорова, проти Сирського, за реформи в армії, проти Скелі і м'ясних штурмів але благаю, виходьте бо є у мене таке відчуття, що якщо ми не відстоїмо зараз, то більше шансу може не бути. вони думають, що можна відсидіти і люди заб'ють і дозволять політичні ігри на крові наших військових. ні, ми маємо виходити доти, поки нас не почують, бо це наша країна, і ми не можемо перетворюватись на росію (так, у мене маленький книжковий канальчик, але якщо я можу ним надихнути хоч 2-5-10 людей, то я маю спробувати)

Я повертаюся до написання, чесно, а поки закиньте гривночку-другу на збори🫂

ненависть до росні ніколи не буває достатньо, тому пропоную закинути по пару гривень на діючі збори, бо навіть копійка може допомогти армії і врятувати комусь життя: фонд повернись живим азов.one підтримай бійців 3 ошбр україна допоможе янголи русоріз котики азову штурмовий збір вовки да вінчі памʼятайте ціну яку вони платять, щоб ми жили під мирним небом.

birudeboysdog fanfiction🩷💜💙 pinned a photo

#ваша_підтримка Початок літа обіцяє багато цікавого👀 Тож безмежна дяка зірочкам мого небосхилу, а саме: fragilesquirrel🐿 Leyun🪞 Ombra😈 Гарна жінка😌 Дякую, що підтримуєте багаття творчості в моєму серці🥹 ☆ відсоток з банки "Дяка🧋" йде на збір отутки, дуже раджу теж закинути хоча б гривню! Дякую за увагу, байон✨ Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

#фанфікшен #F1ff #ландоскари Початок літа має бути приємним, тому ось легкий кумедний розділ, аби прикрасити вечір😌 🧡 «DO NOT(!) fuck this up» 🧡 Усе почалося з дурного челенджу і спроб змусити Оскара вимовити кляте "люблю тебе, мавпо". Не тому, що це важливо. Не тому, що Ландо хоче почути ці слова. Просто заради розваги, абсолютно точно. Здається. Дякую Омбрі та 🐿 за роботу над текстом😘 Приємного читання~💋 Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Сьогодні щось буде😌

Channel name was changed to «birudeboysdog fanfiction🩷💜💙»