книжкова буря

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №7 «Парфуми» Патрік Зюскінд 👃🏻🩸 Ось ця книга — особливий випадок. Бо я прочитала її за одну ніч не тому, що обожнювала сюжет. А тому, що мені конче потрібно було якнайшвидше дізнатися, чи отримає головний герой по заслугах 😂 «Парфуми» я читала десь у сьомому класі. Порадити мені його примудрилася моя вчителька зарубіжної літератури. Я взяла стареньке видання від «Фоліо» з дуже страшною обкладинкою (і ні, це не те, що на фото, те видання, в якому читала в коментарях) і почала читати. І… БОЖЕ. Це була одна з найбільш гидотних книг, які я читала в тому віці. Я просто ненавиділа головного героя. І хоча зараз я вже не пам’ятаю всіх деталей так добре, пам’ятаю головне відчуття: мені було фізично неприємно читати про цього чоловіка. Але водночас Зюскінд зробив щось неймовірне зі способом опису запахів. Я буквально відчувала їх під час читання. Запахи протухлої риби, бруду, людського тіла, парфумів — автор настільки детально передавав усі ці відтінки, що іноді здавалося, ніби книга смердить просто в мене в руках. І, мабуть, саме це робило її ще страшнішою. Особливо моторошним для мене був початок, коли народжується головний герой, посеред усієї цієї смердючої атмосфери. Я тоді була ще дитиною й абсолютно не була готова до того, наскільки огидною може бути книга 😭 Але найбільше мене тримало одне питання: «ВІН ЗРЕШТОЮ ОТРИМАЄ ПО ЗАСЛУГАХ ЧИ НІ?» Тому я читала. І читала. І читала. Бо мені хотілося просто якнайшвидше закінчити цю історію й більше ніколи не повертатися до цього персонажа. А потім я дійшла до фіналу. І… Моя дитяча психіка сказала: «Я не була до такого готова, вирубай, страшно» 🫠 Я страшенно переживала за дівчину, яку головний герой хотів убити через її запах — бо саме її аромат він вважав найкращим і хотів використати для створення свого ідеального парфуму. І коли він таки її вбив, а потім… Ну, ви знаєте. Те, що відбувається наприкінці з цим парфумом і людьми, мене просто ВИБИЛО. Я закрила книгу й сиділа з думкою приблизно: «ЩО ЦЕ ЗАРАЗ БУЛО?» Мені здається, я тоді була просто занадто юною для цієї книги. Іноді я думаю, що, можливо, варто перечитати «Парфуми» зараз, уже дорослою, щоб зрозуміти його зовсім інакше. А потім згадую, наскільки гидко мені було після першого прочитання, і думаю: «Ні. Дякую. Мені й так нормально» 😑 Тож, мабуть, перечитувати я його не буду. 📚 Вердикт: книга, яку я прочитала за одну ніч, тому що настільки ненавиділа головного героя, що хотіла якомога швидше дізнатися, чим усе закінчиться. І яка свого часу трошки зламала мені психіку. Тому від мене особиста рекомендація: людям до 18 років — НЕ ЧИТАТИ. А якщо ви читали «Парфуми» вже дорослими — скажіть мені, будь ласка, чи варто мені коли-небудь дати йому другий шанс? 👀

Це відчуття, коли вже двоє людей хотіли подарувати мені рожевого «Зайчика» просто так, без обміну чи покупки Цей світ, однозначно, не заслуговує таких чудових людей😫

🧡 РОЗІГРАШ СЕРТИФІКАТА НА 500 ГРН 🧡 В підтримку видавництва розігрую сертифікат підтримки «Ще одну сторінку» номіналом 500 грн. Сподіваюся, він допоможе комусь здійснити ще одну книжкову мрію 📖 Умови участі: ✨ бути підписаним(-ою) на канал «книжкова буря»;…

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №6 «Затемнення» Стефені Маєр 🧛‍♀️🌕 Ну що ж, після «Гаррі Поттера» ми плавно переходимо до ще одного дуже сильного гіперфіксу мого підліткового життя. «Сутінки». Я читала цей цикл приблизно у 14–15 років, десь одразу після «Гаррі Поттера», і це був просто ідеальний вік для цієї історії. Бо в той період я жорстко романтизувала вампірів 😂 Я читала буквально все, що могла про них знайти, цікавилася вампірською міфологією, передивлялася екранізації по колу й, звичайно ж, була повністю поглинута світом Белли, Едварда та Джейкоба. Саме тому з усіх книг циклу я вирішила взяти для цієї рубрики «Затемнення». Бо тут любовний трикутник Белла — Едвард — Джейкоб розкривається на повну. І, чесно кажучи, у підлітковому віці я це обожнювала 😂 Але зараз мені цікаво перечитувати цю частину ще й через те, як поставлений вибір Белли. Як пояснювала сама Стефані Маєр, її вибір насправді був не просто між Едвардом і Джейкобом. Це був вибір між двома різними життями. Звичайним, спокійним і безпечним — із Джейкобом. Або ризикованим, незвичайним і таким, якого вона насправді хотіла, — зі світом вампірів та Едвардом. І мені подобається, що Белла зрештою обрала життя, якого хотіла саме вона. Я ще з першого прочитання була абсолютно впевнена, що вона обере Едварда, але зараз мені подобається дивитися на цей момент саме як на точку росту персонажа. Хоча якщо чесно… Я не команда Едварда і не команда Джейкоба. Я обожнюю їх обох 😨 Якби мені довелося опинитися на місці Белли, я б, здається, просто сиділа десь у кутку й не знала, що робити. А ще я досі зберігаю свій старенький комплект «Сутінків». Він у мене весь такий прекрасний олдовий і зачитаний: десь тверда обкладинка, десь м’яка, усе різнобарвне й уже пережило не одне перечитування. І знаєте що? Я не хочу його міняти. Не хочу купувати красиве нове видання. Мені подобаються саме ці мої старі, зачитані книги, бо вони виглядають так, ніби самі є частиною моєї історії. А перечитувала я цикл, здається, разів п’ять — точно. І я цілком допускаю, що колись зроблю це ще раз. Хоча тут є один нюанс. Я прекрасно розумію, що якби вперше прочитала «Сутінки» зараз, то, можливо, сиділа б і крінжувала разом із половиною інтернету 😂 Але в 14–15 років? ЦЕ БУЛО НЕЙМОВІРНО. І саме тому цей цикл викликає в мене не сором, а дуже теплу ностальгію. 📚 Вердикт: книга, яка повертає мене в той період, коли я романтизувала вампірів, передивлялася «Сутінки» по колу й була абсолютно впевнена, що мені теж конче потрібен свій Едвард Каллен. І знаєте що? Я досі не проти 😂 А ви читали «Сутінки»? І головне питання: команда Едварда чи команда Джейкоба? 👀

Хочете прикол? Я знову зловила гіперфікс на «Зайчику», і тепер мені терміново треба другий примірник у рожевій обкладинці, бо я маю лише в чорній 🥲 Не звертайте уваги, я знаю, що я дивна. Цієї осені точно буду перечитувати і заодно прочитаю продовження. А може, шліфану це все Rouge 🖤 Я вже в очікуванні🌟

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №5 «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» Дж. К. Ролінґ ⚡🪄 Ну і як же в цій рубриці обійтися без «Гаррі Поттера»? Причому я обрала саме останню частину — «Гаррі Поттер і смертельні реліквії», тому що її я чекала особливо сильно. До того моменту я вже встигла прочитати всі попередні шість книг і разом з іншими фанатами чекала на вихід останньої частини українською. І щойно вона нарешті вийшла — я, звісно ж, одразу її купила. А далі… прочитала за три дні 😭 Я просто не могла відірватися. Пам’ятаю, як читала останні розділи й буквально сиділа та плакала над книгою. Тому що це була не просто чергова історія. Це була історія мого дитинства. З «Гаррі Поттером» я познайомилася приблизно в одинадцять років — якраз у тому віці, коли Гаррі, Рон і Герміона вступали до Гоґвортсу й у них починалися всі ті неймовірні пригоди. І фактично я росла разом із ними. Книга за книгою. Рік за роком. Тому коли я дісталася до останньої частини, це відчувалося не просто як завершення чергової серії. Це було відчуття, ніби закінчується ціла епоха мого життя. Не дивно, що я плакала 🥲 Фільми я теж передивлялася просто незліченну кількість разів. Свого часу в мене був настільки сильний гіперфікс на «Гаррі Поттері», що, здається, я могла говорити про цей світ годинами. Щоправда, є одна річ, у якій я так і не взяла участі. Фанфіки. Ні Гаррі й Герміона. Ні Драко й Герміона. А про Гаррі й Драко взагалі мовчу 😂 Для мене це вже якийсь окремий рівень крінжу, але не будемо зараз про це. Головне — я досі дуже люблю цю історію. І якщо ви ще не знайомі з «Гаррі Поттером», я однозначно раджу його прочитати. Щоправда, не обіцяю, що ви зловите той самий вайб, який свого часу зловила я. Бо я читала цю історію дитиною, росла разом із героями й чекала на кожну наступну книгу. У кожного з нас свій читацький досвід, і, можливо, для когось «Гаррі Поттер» залишиться просто хорошою фентезійною серією. А для мене це назавжди буде частиною дитинства⚡❤️ 📚 Вердикт: книга, яку я чекала роками, прочитала за три дні, а останні розділи дочитувала крізь сльози. А яка книга для вас стала історією дитинства? Та чи є у вас серія, з якою ви буквально виросли? 🥹

З сьогоднішнього дня починаю читати міфи Давньої Греції, Біблію та Шекспіра. Як я докотилась до життя такого? Розказую. Памʼятаєте, я якось говорила про commonplace journal? Не поспішайте задаватися питанням, до чого тут це — зараз вам усе поясню. Коротше, я довго носилася з ідеєю такого блокнота, поки остаточно не зірвалася і таки не почала його вести. Про кайф від ведення такої штуки розповім якось в окремому дописі. Так от, виписувала я собі туди конспект із відео Юлі Проліт на YouTube (посилання додаю) про те, як читати й розуміти складну літературу. І наприкінці відео Юля радить почитати базу, від якої все фактично й відштовхується. Так я і загорілася ідеєю нарешті підтягнути літературні ази й спробувати читати книжки більш осмислено, без гонитви за кількістю прочитаного. За міфи я більш-менш шарю, але читала їх давно (ще у 6 класі, кхм-кхм) і розумію, що треба перечитати їх однозначно. Заодно «Іліаду» та «Одіссею» почитаю, а ще відомі трагедії та комедії. Дуже хочу прочитати переказ міфів від Стівена Фрая, але не хочу купувати паперові книжки від Фоліо. Що ж доведеться купувати в електронному форматі. Щодо Біблії, то тут теж не дуже все класно, бо читала я скорочену версію для дітей десь у 12(?) років — і мені навіть подобалося. Не знаю, правда, як із дорослою версією піде. Побалакала з чатом GPT на цю тему, і він прям по поличках усе розклав та порадив, на що саме варто звернути увагу, щоб не читати все від кірки до кірки. Страшенно вдячна йому за це. До речі, ви бачили ціни на Біблію зараз? Це щось страшне 😭 Ну і Шекспір, якого я теж читала ще в школі, — і лише «Ромео і Джульєтту», де написала довжелезне есе на тему, чому я не люблю і не розумію цю історію. До речі, мені за есе поставили 12 балів! На щастя, вчителька зарубіжної літератури була за різні думки й не вимагала абсолютної любові до класичних творів. Безмірно дякую їй за це. Але тепер я розумію, що Шекспір — це база, тож варто хоча б із найвідомішими його творами познайомитися. Напевно, після цього перечитаю «Ніби ми злодії» і краще її зрозумію, бо враження від цієї книжки у мене змішані. Можливо, розуміння всіх відсилок до Шекспіра дасть мені більше розуміння, і я таки полюблю цей роман. Коротше, я прям переглянула своє ставлення до літератури, тож наполегливо раджу завести такий блокнот і відео Юлі подивитися 💞

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №4 «Асистент» Тесс Ґеррітсен 🩸🔍 Здається, у цій рубриці нарешті буде книга, до якої я взагалі не маю претензій 😂 «Асистент» — друга частина циклу про Ріццолі та Айлз, який я просто обожнюю і дуже хочу колись перечитати повністю. Зізнаюся, першу частину — «Хірурга» — я теж читала запоєм. Але «Асистент»… Оце вже було щось. Тут напруга така, що я буквально не могла нормально відкласти книгу. І я страшенно хвилювалася за Джейн, тому що цього разу справа була вже не просто в тому, щоб упіймати чергового маніяка. Тепер хтось хотів помститися їй. За те, що саме Джейн вдалося впіймати Хірурга в першій частині. І от тут я вже сиділа з книгою й переживала буквально за кожен її крок. Я знову тягала книгу до школи й читала за будь-якої вільної нагоди, бо мені було абсолютно необхідно знати, що буде далі. До речі, цей цикл я теж свого часу читала мамі вголос. І найкраще в цьому те, що ми обидві однаково закохалися в головних героїнь та їхні стосунки, а ще — у ці моторошні й закручені сюжети. Тож тут навіть не хочеться шукати якісь недоліки. Я просто люблю цю історію ❤️ А от серіал за книгами я так і не подивилася. І знаєте чому? Мене чомусь страшенно відштовхує постер 😂 Там такі гламурні жіночки, що я дивлюся на них і думаю: «А де мої книжкові Мора та Джейн?» 😭 Бо в моїй голові вони виглядають зовсім інакше. Тож серіал поки залишається десь у категорії «можливо, колись». А книги я тим часом дуже хочу перечитати. 📚 Вердикт: історія, яку я читала настільки швидко, наскільки дозволяли сторінки, а потім ще й носилася з нею до школи. І тут я не маю жодного «але». А ви читали цикл «Ріццолі та Айлз»? І чи дивилися серіал — він справді вартий того, щоб дати йому шанс? 👀

Ви бачили яке класне передзамовлення є у Glimmer? По вайбу виглядає, як те, що мені дуже треба + ця книжка є в багатьох підбірках у зарубіжному буктоці (додаю англійську обкладинку) 💓 Анотація: В окрузі Ґарнер дівчат змалку вчать, що вони мають силу виманювати дорослих чоловіків із ліжок і зводити жінок із розуму ревнощами. Вважається, ніби сама їхня шкіра випромінює потужний афродизіак — концентровану есенцію юності, притаманну лише дівчатам на межі жіночості. Саме тому на шістнадцятий рік їх відсилають геть, аби вони випустили свою магію в дику природу, очистилися й повернулися готовими до шлюбу. Але живими додому повернуться не всі. За передзамовленням 434 грн, відправка з 14 вересня 💞

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №3 «Мовчання ягнят» Томас Гарріс 🦋🔪 Є книги, які ти любиш. Є книги, які ти обожнюєш. А є книги, через які в тебе на якийсь час виникає гіперфікс. «Мовчання ягнят» — саме така історія. Щоправда, тут одразу маю зробити важливе уточнення: я дуже люблю саме цю частину, чого не можу сказати про весь цикл. Бо з фіналом циклу в мене стосунки настільки погані, що свого часу я просто продала всі книги. І абсолютно про це не шкодую 😅 А от «Мовчання ягнят» я свого часу прочитала на одному подиху. Було цікаво, моторошно і дуже напружено. Я страшенно хвилювалася за головну героїню й буквально не могла нормально відкласти книгу. Звісно, я ще й тягала її із собою до школи та читала за будь-якої можливості. Але була в мене одна величезна претензія. МЕНІ БУЛО МАЛО ГАННІБАЛА 😭 Я постійно нила, що хочу більше Ганнібала, тому що, на моє величезне розчарування, головним антагоністом тут був зовсім інший чоловік. Так, я розумію, що це буквально суть історії. Але я хотіла Ганнібала 😂 Настільки мені зайшла ця історія, що потім я взагалі зробила з мами свого співучасника й прочитала їй увесь цикл уголос. І найсмішніше? Їй теж не сподобалася кінцівка ☺️ Тож, схоже, проблема була не тільки в мені. Звісно, я не могла оминути й екранізацію з Джоді Фостер та Ентоні Гопкінсом. Камон, як її можна не любити? Вона прекрасна. Атмосфера, актори, напруга — усе те, за що я люблю цю історію, там чудово працює й на екрані. А потім мій гіперфікс пішов ще далі. Я подивилася «Ганнібала» з Мадсом Міккельсеном у головній ролі, а потім дісталася й до «Клариси». Щоправда, «Клариса» сподобалася мені значно менше, хоча акторка, яка грала Кларису, була дуже хороша. Коротше кажучи, «Мовчання ягнят» — це для мене культова історія, яка подарувала мені один із найсильніших книжкових гіперфіксів. Я обожнюю цю частину. Але якщо мене запитати про весь цикл, то відповідь буде приблизно така: «Давайте просто не будемо говорити про фінал» 🫠 📚 Вердикт: книга, після якої я хотіла більше Ганнібала, передивилася все, що тільки могла знайти про цю історію, прочитала цикл мамі вголос… а потім продала всі книги через фінал. А ви читали «Мовчання ягнят»? І як вам екранізація з Фостер та Гопкінсом? 👀

Знайшла промокод на КСД Багаторазовий, діє на усі видавництва до 30.08 💞 Дає знижку -15% і діє тільки на сайті 8TL98K3INP (копіюється при натисканні на текст) Гарних покупок 🧡

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №2 «Володарка озера» Анджей Сапковський 🗡️🌿 Якщо «Сяйво» зробило з мене фанатку Кінга, то «Володарка озера» остаточно переконала мене, що я пропала у світі «Відьмака». Це остання частина основного циклу про Ґеральта з Рівії, і читала я її літніми теплими вечорами. Правда, читати її було тим ще випробуванням: книга товста, шрифт маленький, а сторінок попереду, здавалося, більше, ніж у мене терпіння 😂 Але я не здавалась. Бо мені конче потрібно було дізнатися, чим же все це закінчиться. Ну що ж… Спойлер: я була знатно розчарована 🥲 Настільки, що після прочитання пішла до однокласника розпитувати, які взагалі є кінцівки у «Відьмаку 3: Дикий гін». І знаєте що? Мені тоді ігрові кінцівки сподобалися більше, ніж канонічна 😅 Але попри це я дуже люблю цей цикл і давно хочу його перечитати. Першого разу я читала «Відьмака» з великими перервами, тому не все розуміла, а деяких персонажів узагалі вже не пам’ятала. Тож одного дня я, можливо, наберуся сміливості й знову вирушу разом із Ґеральтом у цю історію — цього разу без величезних пауз між книгами. Але найцікавіше — наскільки сильно свого часу мене затягнув цей світ. Настільки, що я умудрилася скачати на ноутбук першу частину гри «Відьмак». Щоправда, довго пограти не вийшло, бо мій ноутбук фактично помирав від самої думки про цю гру 😂 Зате нещодавно ми з хлопцем нарешті разом пройшли «Відьмак 3» із доповненнями, і це було неймовірно круто. А мої вибори виявилися настільки… специфічними, що я отримала кілька кінцівок, яких сама від себе не очікувала. Так, у мене Барон повісився. 🫠 Зате мені вдалося помирити сестер у «Вино і кров» ☺️ Тож, як бачите, морально я все ще десь там, у Велені, намагаюся виправити наслідки власних рішень. Серіал ми теж дивилися, але тут у нас із хлопцем залізне правило: сприймаємо його як окрему історію. Бо те, що Netflix зробив із книжковим світом, іноді просто вбиває 🥲 Але попри всі мої претензії до фіналу, «Відьмак» — це історія, до якої я дуже прив’язана. І якщо ви ще жодного разу не знайомилися з Ґеральтом із Рівії, Цірі, Йеннефер та всім цим хаосом, — дуже раджу це виправити. Тільки майте на увазі: після першої книги є ризик, що ви теж почнете планувати, як пройти «Відьмака 3» 😂⚔️ 📚Вердикт: товста книга з маленьким шрифтом, яку я вперто дочитувала, щоб дізнатися фінал… а потім пішла шукати інший фінал у грі. І, здається, це найкраща характеристика моїх стосунків із «Відьмаком» 😂 А ви читали цикл «Відьмак»? І головне — вас влаштував фінал «Володарки озера»? 👀

Вводжу традицію: кожного понеділка показуватиму, що читаю зараз 📚 На сьогодні список такий: «Шпигунське узбережжя» Тесс Ґеррітсен Взагалі не планувала починати знайомство з цією серією так швидко, але ачивку на Goodreads можу здобути лише завдяки другій частині циклу — «Гості на літо», тож вирішила почитати. Надкусила поки небагато, але впевнена, що мені зайде, бо я дуже люблю цю авторку. «Japanese Gothic» Kylie Lee Baker Шось якось тяжко мені йде. Лупаю сю скалу від початку серпня і поки ледь за середину залізла. Дуже гарно починалося, але зараз мені абсолютно не цікаво, чим ця вся муть закінчиться. «Жінки, що біжать з вовками» Клариса Пінкола Естес Поки на паузі, бо фізично не можу читати її щодня. Вона вимагає неспішного та вдумливого читання, а я через цю спеку поки на таке не здатна. Проте мені надзвичайно подобається. Після кожного розділу хочеться посидіти й подумати — кайф. «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона Читаю її разом із хлопцем, тож буду рада, якщо до кінця року її осилим 😂 Читається складно, якщо чесно, і я розумію, що після цього піду читати більш спрощені варіанти. Може, візьму ту саму «Скандинавську міфологію» Геймана. Насправді мене останнім часом дуже цікавлять руни, і я б хотіла їх вивчити й, може, згодом почати ними користуватися. Але для себе вирішила почати з азів, а саме з міфології. «Старшу Едду» дуже хочу собі купити, але вже не впевнена, що зможу її читати, бо це віршована версія, а у мене навіть з українською поезією не дуже стосунки складаються, що вже казати про норвезьку 😅 Отаке от. Можу сказати, що останні дві книжки зі мною надовго й фактично житимуть у цій рубриці, а от інші дві не хочу затягувати, бо хочу ще кілька книжок за цей місяць прочитати. #читаю_зараз

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ Книга №1 «Сяйво» Стівен Кінг 🩸❄️ Якщо вже починати цю рубрику, то з книги, яка свого часу зробила з мене фанатку Стівена Кінга. І зараз буде трохи страшна цифра. Я прочитала «Сяйво» у 13 років 🩸 Не скажу, що це була найкраща ідея в моєму житті. Бо після цієї книги я надовго підсіла на Кінга й замість того, щоб читати підліткові серії, які читали всі мої однолітки, я читала… Кінга. Але знаєте що? Я ні про що не шкодую. Я читала «Сяйво» взимку, і це було, мабуть, ідеальне поєднання. Сніг за вікном, холод, темрява — і історія, в якій відчуття ізоляції та клаустрофобії буквально пробирається під шкіру. Я була в повному захваті. Настільки, що засиджувалась із книгою до ранку, а потім брала її із собою до школи й читала на перервах, у будь-яку вільну хвилину і взагалі всюди, де тільки могла. Мене шалено затягнув стиль Кінга. Повільна, але невблаганна напруга. Саспенс. Відчуття, що щось дуже погане ось-ось станеться. І найстрашніше — ти це відчуваєш, але все одно продовжуєш читати. «Сяйво» — одна з тих історій, атмосферу яких я пам’ятаю навіть через багато років. І я люблю її настільки, що перечитувала вже приблизно 6 разів 😑 📚 Вердикт: книга, через яку я о третій ночі переконувала себе, що «ну ще буквально кілька сторінок». А потім настав ранок. І треба було йти до школи 😂 Люблю цю книжку настільки, що загорілась ідеєю набити собі тату із написом redrum 😌 А ви читали «Сяйво»? І якщо так — у якому віці? 👀

🎁 Якщо давно хотіли прочитати «Дике кохання», то зараз є шанс отримати книгу безкоштовно! Умови дуже прості, тож не проґавте можливість👇 ПРИЙНЯТИ УЧАСТЬ ТУТ

🌙 30 КНИГ, ЧЕРЕЗ ЯКІ Я НЕ СПАЛА ДО ТРЕТЬОЇ НОЧІ У мене є одна дуже погана книжкова звичка. Я можу відкрити книгу ввечері з думкою: «Ну, прочитаю буквально одну главу й спати». А потім дивлюся на годинник. 02:17. «Ну добре, ще одну». 03:06. «Окей, тепер точно остання». І ось уже сонце майже сходить, а я сиджу з книгою й думаю: «ЧОМУ Я НЕ МОЖУ ПРОСТО ЛЯГТИ СПАТИ?» 😭 Тож я вирішила зібрати 30 книг, які свого часу позбавили мене нормального сну. Не обов’язково найкращих книг у моєму житті. Не обов’язково найпопулярніших. А саме тих, які настільки мене затягнули, що я фізично не могла їх відкласти. 📖 30 книг. 30 історій. 30 ночей, які пішли не за планом. І сьогодні — книга №1. Але є одна умова 👀 Я не буду просто називати книгу й писати анотацію. Я розповідатиму, ЩО САМЕ змусило мене читати її до третьої ночі — сюжет, персонажі, атмосфера, той самий момент «ще одну главу» або, можливо, абсолютно шалений сюжетний поворот. А наприкінці серії подивимося: яка ж книга виявиться головною винуватицею мого недосипу? 🌚 Підписуйся, якщо хочеш пройти цей марафон разом зі мною. І напиши в коментарях: яка книга змусила ТЕБЕ сказати «ще одну главу» — а потім виявилося, що вже третя ночі? 👀📚

«Дівчина з крамнички» Саяка Мурата Я досі не до кінця розумію, як саме описати свої враження від цієї книжки. Вона невелика, читається дуже легко, але при цьому в ній стільки всього, що після останньої сторінки хочеться ще трохи посидіти й переварити прочитане. І водночас це настільки химерне чтиво 😜 Я часом буквально сиділа й думала: «Що я взагалі зараз читаю?» Чимось «Дівчина з крамнички» нагадала мені «Вегетаріанку» Хан Канг. Не сюжетом чи стилем, бо ці книжки насправді дуже різні, а саме цим дивним відчуттям від головної героїні та її взаємодії із суспільством. Але якщо «Вегетаріанка» для мене розкриває набагато більше тем і здається сенсово більш насиченою, то «Дівчина з крамнички» значно простіша й точково б’є по конкретних речах. Найбільше мене, мабуть, зачепила сама Кейко. Вона з дитинства не зовсім розуміє, як правильно поводитися в суспільстві. Вона спостерігає за іншими людьми, копіює їхню поведінку, інтонації, слова, реакції — буквально вчиться бути «нормальною». І в якийсь момент я навіть почала замислюватися: а чи взагалі вона відчуває емоції так, як ми звикли їх відчувати? Бо іноді вона справді поводиться як робот. Але чим далі я читала, тим більше розуміла, що, можливо, питання тут взагалі не в тому, чи нормальна Кейко. Питання в тому, хто вирішив, якою вона має бути. Суспільство постійно підсовує нам готовий сценарій: треба мати нормальну роботу, стосунки, сім’ю, прагнути кар’єрного росту, створювати сім’ю, поводитися певним чином. І якщо ти не вписуєшся в цей сценарій — з тобою щось не так. Кейко ж щиро не розуміє, чому її життя в крамничці недостатньо хороше. Їй там комфортно. Вона знає свою роль, знає, що робити, і відчуває, що саме тут вона на своєму місці. І мені дуже сподобалося, до чого авторка приводить цю історію в кінці. Кейко нарешті перестає намагатися відповідати чужим очікуванням. Вона фактично забиває болт на те, що їй роками нав’язували, і приймає себе такою, якою вона є. Вона повертається до крамнички — туди, де все для неї має сенс. І от це повернення мені дуже сподобалося. Бо спочатку воно може здатися кроком назад: ну як це, після всього знову повернутися працювати в комбіні? Але насправді це чи не перший раз, коли Кейко робить вибір не тому, що від неї цього хочуть інші, а тому, що цього хоче вона сама. Окремо хочеться сказати про Шіраху. Господи, який же він огидний тип 😭 Я реально дуже переживала за Кейко, коли вона привела його до себе додому. Було максимально некомфортно читати про те, як він поступово починає паразитувати на ній, користуватися її добротою і тим, що вона не зовсім розуміє звичні соціальні правила. І мені страшенно сподобалося, що врешті вона просто позбулася його. Без героїчного «я зараз усім покажу», без пафосу — просто зрозуміла, що він їй не потрібен. Мені здається, через нього авторка ще сильніше показує, наскільки легко людиною, яка не вписується в загальноприйняті рамки, можуть маніпулювати. Особливо якщо вона сама не до кінця розуміє, де проходять межі дозволеного. І взагалі, для мене ця книжка багато в чому про нав’язану «нормальність». Про те, як суспільство змушує нас постійно доводити, що ми живемо правильно. І як легко в цьому процесі загубити розуміння того, а чого хочемо саме ми. Чи обов’язково прагнути кар’єри? Чи обов’язково мати стосунки? Чи обов’язково створювати сім’ю? Чи обов’язково хотіти дітей? Чи обов’язково взагалі хотіти того самого, чого хочуть усі навколо? І, мабуть, найголовніше питання: якщо людині добре в її житті, але це життя не відповідає вашим уявленням про «нормально», то чи справді з цією людиною щось не так? Коротше, я дуже рада, що нарешті прочитала цю книжку. Не можу сказати, що вона стала для мене якимось неймовірним одкровенням, і «Вегетаріанка» Хан Канг все ж таки зачепила мене сильніше. Але «Дівчина з крамнички» — це однозначно дуже хороша, дивна, місцями абсурдна і водночас напрочуд глибока історія. ⭐️ 9/10 ⭐️ І я дуже хочу більше перекладів Саяки Мурати українською. Після цієї книжки мені точно цікаво прочитати, що ще вона написала. Сподіваюся, українські видавці нас почують 😎 #відгук

📚 Хочете виграти одну з найвідоміших фантастичних книг? Тоді не проходьте повз — зараз розігрують роман «Не кажучи про пса» Конні Вілліс! 💙 Умови прості, тож долучайтеся👇 ПРИЙНЯТИ УЧАСТЬ ТУТ

Помітила за собою, що у спеку взагалі не можу читати 👌 Хоч і лежу під вентилятором, але беру в руки книжку — і кілька разів перечитую одну й ту саму сторінку, бо абсолютно не розумію тексту. Це просто якийсь жах 🩸 На щастя, спека вже спала, тож нарешті потрохи повертатимусь до читання 📚 Розповідайте, що читаєте зараз? А я згодом покажу, що читаю теж (спойлер: ці книжки читатимуться довго 😂)