Books dip

Коли побачила вживу цю книгу, то вже не могла покласти її назад на полицю у книгарні. Виявилося, що і вміст дуже достойний! Оповідь тече плавно і розмірено: четверо друзів-підлітків розшукують зниклого пʼятого, Зиму, на березі Почай-ріки. Виявляється Зима не просто заблукав, боги й духи ріки постарались, у них родинна сварка і залагодити її потрібні, як завжди, люди! У Почай-ріки троє синів: Збіж, Драголюб та Яндола, пока батько Грудень міцно спить, вони не поділили старшинства та бунтують проти матері. А ще тут поряд у плаває Змій, володар вовків Велес… Тепер і друзі Зими: Лада, Рута, Деян та Любомир — потрапляють теж у пастку. Тож, вони, як у казці, повинні виплутатися із туманів плавнів і знайти шлях додому. Тут багато красивих описів природи, тварин та богів та їх взаємодії із людиною у прадавні часи. По суті це завʼязка: попереду у вихованців Почай-ріки багато справ. І я обовʼязково їх почитаю! Так, книга розрахована на підлітків, але авторський стиль підкупає, а сама історія добра, тепла і ностальгічна. Це саме те, що потрібно, коли я доросла начиталась аж занадто багато скляних книжок!

Вихованці Почай-ріки. У плавнях трохи туману. Юлія Баткіліна Ранок, Readberry, 2025 р., 240 с.

Короткий огляд на дев'ятий номер журналу NoName від Роденко Анни

В книзі немає складних термінів, авторські пояснення з власними прикладами легкі для розуміння, що викликало довіру. Багато чого відгукнулось. Ви — це не ваші думки. і книга поступово це доводить. У книзі описано людські психологічні проблеми: чому вони виникають, як проявляються, і що з ними можна робити. При читанні я багато рефлексувала, порівнювала із власним досвідом: жалкувала, що не прочитала раніше. …зараз українці вчаться неможливого… Жити нормально в ненормальних умовах - це працювати заради чогось важливого, вчитися нового, будувати стосунки й допомагати іншим, відпочивати, радіти тому, що маєш, мислити вільно та критично, дбати про свій фізичний і психічний стан. Тобто жити плідно й змістовно. Одна релігійна фраза просто прекрасно передає, що я маю на увазі: «Боже, даруй мені душевний спокій прийняти те, що не можу зміни-ти, відвагу змінити те, що можу, і мудрість відрізнити одне від іншого». Особливо мені сподобалась це метафора: «Боротьба з вашим монстром» Уявіть, що ваша проблема — це великий монстр, який стоїть на іншому кінці прірви. Це може бути депресивний монстр відчаю, тривожний монстр, монстр гніву, монстр критики — не бійтеся дати йому власну унікальну назву. Він кидає вам канат, щоб боротися з вами за владу, ви беретеся за нього — і починається боротьба на життя. Що сильніше ви тягнете цю мотузку, то сильніше починає тягнути і він. Ця боротьба є нескінченною, але є велика проблема — із часом ви починаєте втомлюватися від цього постійного тиску й ваш хват слабшає. Тоді монстр тягне вас до прірви, що навіває ще більший страх, бо ви відчуваєте, що втрачаєте контроль над ситуацією. Треба напружитися ще більше! Ваша напруга посилюється разом із втомою і страхом, що от-от станеться найгірше — він переможе вас. Зараз зробіть маленьку паузу й подумайте: що можна було 6 зробити по-іншому? Яка поведінка була б кориснішою для вас? Ми часто відчайдушно намагаємося здолати монстра, якого ніколи не зможемо перемогти. У цій історії є інший вихід — відпустити мотузку. Зараз я буквально проживаю цей описаний вище сценарій Я усвідомила всю болючу токсичну атмосферу мого щоденного перебування з 8 до 17.. я стомилась змагатися з монстром і кинула той канат! І тепер я відчуваю душевне і фізичне полегшення. Звичайно це проміжний етап і чи знайду берег на моїй уявній переправі.. побачимо.. А книгу щиро раджу!

Хай буде дощ Даниїл Міліковський Віхола, 2025 р., 280 с. Наш біль як дощ. Ми не можемо його ані контролювати, ані уникнути, але кожна злива рано чи пізно закінчується.

🌾 Миру! Восьмий номер журналу «NoName» на тему «Центральна Україна. Козацтво» готовий до замовлень! Оформити можна тут 🌾 Автори прози й поезії подарують вам захопливі подорожі та пригоди. 🌾 На сторінках «NoName» на вас чекають кобзарі та сховки козацьких скарбів. Ви пригоститеся давніми українськими напоями й (хо-хо!) послухаєте сороміцьких пісень. 🌾 Запрошуємо вас познайомитися зі спеціальним гостем «NoName» Сергієм Гайдаєм і його творчістю. 🌾 Електронний PDF-файл до безоплатного завантаження буде доступний за кілька днів. 💫 Нагадуємо: «NoName» — проєкт ініціативний, і ми потребуємо вашої підтримки. Донати будь-яких сум приймаємо на банку #новийвипуск #нонейм9

Всем привіт! 👋 Маємо круту новину: відкриваємо набір у додаткову 11-ту (і останню!) когорту нашого курсу з основ ШІ. Якщо маєте друзів, знайомих (з ЛГБТІК+ спільнот), які хотіли пройти курс, але не встигли зареєструватися — перешліть їм це повідомлення. 🔗 Форма для заявки: https://forms.gle/emYv6EoBCYXHEpxe6

Що я зрозуміла із книжки? – Спочатку думала, що нічого! – А потім, виявилось, що багато: Олюдненні зайці – це невдалі проєкти, чернетки, які треба або взагалі знищувати або скорочувати сокирою. У Зайчиків вони були недолугі, наче і красиві, але із вадами фізичними (на губах, та у штанях вони були буквально імпотентні!) але у своєму? колі вони нахвалювали одна одну і топили у критиці Саманту. А Сем творила не чернетки, а життєздатні людяні дива – лебідку Аву та оленя Макса! Вони подобались іншим, вони фанатично подобались людям, хоча вони чхати хотіли на думки інших! Ця трійця любили один одного і жили щасливо у своїй бульбашці. Ава та Макс захищали Сем. Якщо припустити, що Ава та Макс книги, то дуже вдалі! Це – вважливо для мене, а шарів у книзі багато, тому кожен побачить своє. P. S. 🐇 У книги є продовження Ми тебе любимо, Зайчику! Тут можна почути версію подій від Зайчиків. І я точно це прочитаю, бо пояснень мені не вистачає.. але колись 🙂

🐰 Що ж гарного розповісти: для початку – я не бігла купувати модну книжку.. купила свій примірник з великою знижкою, просто не змогла вийти з книжкового з пустими руками… Я пройшла 3 стадії читання: – Спочатку вона мене бісила! – Потім я не розуміла, що відбувається і мені було нудно (біситися я не перестала). – Потім стало цікаво ( але бісяче і все ще не зрозуміло!). Поясню більше: В книзі багато відсидок на відомі й не дуже мені літературні твори, імена, цитати, образи-натяки, текст цим, аж кішить… також тут багато згадок сексуальних дій або девіацій, або просто полових різних органів доречних або ні. От нащо аж стільки?! Я і не ханжа, і не червоніла, коли читала, але-але… Мені це заважало і бісило. Головна героїня Саманта – аутсайдерка, має одну подругу Аву (символічно?!) і ту не з свого навчального закладу та просто приятеля поета-наріка у завʼязці Йону (це також має насторожити). Саманта закінчує останній рік у престижному Ворренівському університеті, вона стіпендіатка і живе як і Йона лише на гроші університету, але більшість студентів багатії. Це сильно її засмучує, вона глузує із одногрупників, особливо групи притомно-солодких дівчат «зайчиків». Ось тут потрібно пояснити, що кількість зайців буде тільки збільшуватися: назва університету Warren з англійської перекладається як крольчатник, навколо закладу і статуї у формі кролів, тому тут як на фермі вирощують митців і на засоби ніхто не скупиться… ні викладачі ні учні. Прибиральник розвʼязуючи Сем, примотану до стула не дивується: Ото вже діти і їхнє концептуальне мистецтво! А ще тут, як у зоопарку, два викладачі Лев та ведмедіця-мати, занурюють студенток у письменство у Печері, авдиторії без вікон та годинника де треба Ятрити Рану. Цю майстерню Саманта вимушена проходити із «зайчиками» цілий семестр, тому довго вагаючись таки приймає запрошення доєднатися до них у неформальному спілкуванні — Салоні непристойності. Зайчики вимагають від Сем розповісти, щось із болісного свого минулого. І після дивних напоїв вона розповідає і щось певно прибрехує. На цьому салоні відбуваються дивні трансформації зайці перетворюються на хлопців, наче і вродливих, але із вадами… і криваві фінали стосунків із ним сокирою. Про незрозуміле: події книги ми повністю бачимо тільки очима Сем: вона постійно рефлексує, пригадує минуле, роздумує що кому відповість або що можливо почує у відповідь.. І межа між реальностю та мозгокопанням дуже розмита! Чим далі книга, тим вона дивніша і дивніша. І жорстокіше і кривавіше. Сокир, як і зайців побільшає.. Саманта повністю розчиняється у зайчиках, губить себе у наркотичному культі: вона сама до себе вже звертається Ми.. тільки от оживити кроля у неї не виходить, чим засмучує інших Зайчиків.. До життя її повертає Ава: і Сем прорвало, вона пише і пише.. Тут зʼявився інший важливий персонаж – хижий воввкуватий Макс, він квартирує у Ави і регулярно смачно тушкує жарить кролів, а ще у нього багато інших талантів, а в університеті він творить проєкт разом із Зайчиками.. Цей проєкт закінчується повним провалом для четвірки дівчат і тріумфом для Сем! От тільки не довго: це ж моторошна книга і героїня ще викупається і в сльозах і в крові і сокирою помахає… Саманта чи безумна чи талановита мисткиня, що загубилась між реальністю та ілюзією, і читачів у темний ліс завела. Як у казці Саманта із білої лебідки прикликала собі подругу, а з красивого оленя - демонічного чоловіка, що помстився кривдницям, буквально потоптав їх копитами, і на випускному вони у гіпсу. Я казала, що щасливого фіналу не буде? – Так, не буде! Бо лебідка плаває в озері, олень забіг до лісу, а Сем на сцені університету сама отримує нарешті фальшивий диплом! Ну і Йона трохи майорить поряд.

Зайчик, Мона Авад Жорж, 2025 р., 368 с. «You have to kill your Darlings» «Книжка має бути як сокира для замерзлого моря всередині нас» У 2019 роман став переможцем Ladies of Horror Fiction Award від Horror Spotlight. Компанія Bad Robot Productions готує за романом екранну адаптацію.

Сьогодні дочитала четверту книгу циклу. Як я і сподівалася — авторка змогла здивувати! Вона дала відповіді на загадкові фентезі елементи, пояснила, як боги граються нашими долями в різних світах. Еріку/Джону випав другий і третій шанс, все переінакшити переписати і книгу і свою долю! Дехто вважає що це дарк роман. Можливо я вас розчарую: тут немає жодної кекс-сцени. Тому для мене — це міське фентезі. Не людські створіння відкривають для головного героя двері/портали, щоб пригадати події у двох світах, по рефлексувати та виправити помилки минулого, щоб не допустити трагедії у майбутньому. В цій частині особистості Еріка/Джона тісно переплелися: виявляється мої читацькі припущення були помилкові. І я рада цьому. Бо у мене вимальовувався інший фінал: шляхом пробачень та примирення. Але все вийшло не так і фінал відкритий, у читача буде простір для подумати й змалювати своє бачення щастя для героїв. PS. Хто такий Генрі? Ви памʼятаєте?

Виродок. Спокута. Скляне павутиння. Книга 4. Світлана Світельська, Кондор, 2025, 320 с. Чи вміють монстри кохати?.. Кохання може стати відкупленням, але чи здатна спокута стерти минуле, яке назавжди залишило слід у їхніх серцях?

Сьогодні дочитала 3-тю книгу — «Я вражена!» мало сказати. Далі буде багато спойлерів, не буду все виділяти. Читалося швидко. На початку оповідь продовжує про шкільне життя, готується зимовий бал. Стосунки героїв кружляють навколо цих подій. В кожного з них своє бачення розвитку подій: Бонні очікує освідчення Джона, Джон вичикує кращого часу розповісти Бонні про свою орієнтацію і тільки можливу дружбу. Грей отримує від батька ще одне свідчення різкого ставлення про свою сексуальну орієнтацію.. він із струсом у лікарні від Різдва до Нового Року. Грей вирішує натравити на батька Джекса. Розповідає Волтеру про винуватця в смерті його сестри. Грей відчуває сором за тайну: Джона він не любить.. той просто нагадує про його провину.. колись він відмовив Ноа, щоб зберегти його життя…, але той все одно звів рахунки.. перейшов через огорожу балкона й зупинив своє життя .. Джон/Бюргер відчувається краще.. він жорстокий і язикатий! Мені подобається як він язвить Джексу. Хоча він використовує обох і Грея і Джекса. Але сумує він за Біллом. Також бабуся Бонні навела жаху із своїм пророцтвом! Тож, авторка Світельська показує нам, не розказане раніше про чудовий рік життя Бюргера та Честера. І як ревнощі одного та хворобливе очікування поганого фіналу іншого.. Це був рік контрасту: шаленого дикого сексу й такого ж дикого падіння у безмозкі ревнощі Білла.. й до чого це призвело! Я також, ще раз перечитала початок першої частини, але все одно не зрозуміла хто продався вищим силам – успіх і багатство за найдорожче у житті! Хто це був Волтер чи Грей?! Не зовсім зрозуміла, куди пропадав часто молодий школяр Кайл, куди авторка продовжить оповідь про нього? Я не буду довго сумувати й продовжу хрумати скло: бо давно маю куплений 4-й том! P.S. Нарешті, аж на третій книзі я вивчила й відрізняю головних героїв: Джона Вінса та Джекса Волтера! Автори, не робіть такого, придумуйте різні імена своїм героям. От, точно різні і не схожі!

Виродок. Одержимість. 3 Світлана Світельська Кондор, 2025 р., 352 с. Чи може монстр втекти від самого себе?

Леся Яцута Вовча Ягода Події відбуваються на острові, місцевих жителів прокляла морська відьма і вони не можуть покинути сушу. Магія тут активно використовується в побуті. Але природа магії не пояснена.. Виявляється цілий народ хаамі добровільно усамітнився на цьому острові (їх кров має магічні цілющі властивості) трапилась зрада і ціла афера: у людей забрали спогади і придумали прокляття, щоб тримати їх як худобу в одному місці. Як це було провернуто і що робили із кровʼю тут мало пояснюється.., саме цього мені не вистачало. Головна героїня Агата/ Дафна щось пригадує і щось підозрює: їй трапляються добрі помічники й фінал майже щасливий: кохання її життя повертається і зло поборено. Головна ідея – справжнє й сильне кохання не знищити, а спогади стерти не можливо! Хімія між героями наростала поступово і змальована дуже достойно.

Анастасія Нікуліна Хроніки демоноловців Можу провести аналогію: це якісь магічні Бріджертони.. Головні герої всі аж занадто титуловані і всесильні. Багато описів сукенок: як їх одягали і знімали.. а прислуга чистила чи ще як допомагала аристократам. Світ заплутаний і я маю до нього питання без відповіді. Країна бореться із нашестям демонів: є магічні школи, інтриги і суперництво. Майже повторюється минулорічна магічна афера, було вбито короля, зараз ледь живим залишається новий новий нащадок. Пара друзів по магічній академії втягнуті у розслідування і ледь не покарані за наклепом.. але їв все вдалося! Тут градус сексуальної взаємодії- найвищий, подробно все розписано записано.. але мене не пройняло і не торкнуло. Ні разу.. 😕

Веслав хитнув головою й нарешті скинув каптур. Аглая зітхнула. У Веслава було довжелезне сяйливе темне волосся — бездоганно пряме, заколоте на потилиці срібною застібкою. Вона ніколи не бачила такої зачіски в чоловіків, та й сама не носила коси — заважали в поході, — тож підрізала волосся до рівня підборіддя й не переймалася його станом. Крутилося якось саме. Веслав дістав з торби гребінь, розстебнув застібку на потилиці, перекинув волосся через плече й заходився розчісуватися. Аглая задумалася: як, попри вигнання й поневіряння світом, йому вдавалося зберігати таку чистоту, ніби щойно вимив голову зіллям з кореня лопуха? Не інакше як магія. Від нього, на відміну від більшості знайомих їй чоловіків, навіть приємно пахло! Помаранчевий вогонь м’яко вирізняв силует Веслава в темряві, гостру лінію щелепи, гарний ніс, задумливу зморшку між бровами. Пальці другої заплуталися у його блискучому волоссі. Дівчина стиснула кулак, і Веслав посунув голову, випинаючи підборіддя, підкорюючись болю і її бажанню. Аглая прошепотіла: — Відпустити? — Не см... не смій, — видихнув він, змушуючи її рухатися швидше, і дівчина відчула, як всередині неї наростає тиск. І це я цитую описи довгого волосся Веслава, щоб б ви там не думали. А ще світ тут найбільше нагадував Україну. Тепер придивляюся краще до інших творів авторки!

Ірина Грабовська Милістю Ерея Ось цей твір, мені сподобався найбільше. Світ був зрозумілий, дії героїв теж. Пара героїв були антиподами, але пасували один одному: сильна героїня і бувший послушник монастиря, який теж не пальцем роблений, доля звела їх випадково, але як яскраво вони пройшли свій квест! Мені вони були оба наймиліші!

Олена Кузьміна. Сімейна справа Оповідь закрутилась дуже швидко. Магічні родини- суперники. Стається смерть і мати хоче вберегти нащадка: вони тікають, здійснюють магічні стрибки і ти швидко входиш в лор. У героя несподівано знаходиться супутниця і вони мають вижити у скрутних обставинах: іноді вони аж надто тісно взаємодіють. Але вони виживають. Чи житимуть далі питання, бо світ дуже жорсткий. Герої почитають перегони і стрибки порталами із затишної кавʼярні з марципанами у невідому тьму-таракань із не дружньою атмосферою до людей. Пара молодих людей в нормальному житті б були конкурентами, а тепер вимушені співпрацювати: й затиснуті обставини дуже тісно, буквально один на одному проганять у тісних катакомбах. Молодик пригадує своє шкільне захоплення сьогоднішньою супутницею: він буквально наповал вражений великими очима грудьми персонажки.. Це найбільш скромний опис сексуальної взаємодії між героями. Але яскравий!🙃 Дуже хочу прочитати Батьковбивцю цієї авторки

Час тіней: Колекція історій Олена Кузьміна Ірина Грабовська Анастасія Нікуліна Леся Яцута Букбанда, 2025 р., 480 с. Загадково. Чуттєво. Спокусливо. Читала цю збірку я довго: почала 7 квітня, закінчила сьогодні. Ні в якому разі на хочу сказати що вона була не цікава. Гарна. Просто мені складно перемикатися між історіями, тому я робила павзи.. моя помилка в тому, що потрібно було записувати враження одразу пісня кожного твору. Тому буде коротко, про що пригадаю. Поясню: я не читала жодної авторки. Ця книга- мій подарунок за читання 5-ти книг на премію Своя полиця. Я її вибрала особисто.