Бо ділиться

#Борадіє Mail day :) Дякую спонсорам моєї усмішки 😘 Якщо бажаєте приєднатися до листувань, пишіть) наступна відправка між 10-15.08)

#Бо_радить Сьогодні прочитала в повідомленні від коліжанки, що літо(а) минають все швидше і швидше, а спроби заземлення не уповільнюють цей потік. Але іноді, здається, питання не в уповільненні, а у смакуванні моменту, що дав торкнутися до примарного щастя. Можна було чимало графоманії з цього приводу розвести, проте зараз хочу поділитися тим, що потрапило в серденько. Цей трек виявився таким потрібним, про що я навіть не здогадувалася — на повторі до 10 раз на день, з незграбним ліпсинком та поспішкою на всі ще поки 32 (привіт моєму стоматологу). А цей неон, який вчора піймала у полюванні на тролейбус, здається, дуже влучно виразив мій намір на це літо і, хочу вірити, не тільки на нього) https://youtu.be/0SfXiMPvjxY?si=QN81ZBAufdCkIdoG

А, ну і, невеликий дисклеймер або ж жизуля) Але хто в курсі, той в курсі)))

#Ботекститьвриму Рік минає чим далі, тим швидше, мов сезон чергового ситкому. В ньому ти мені більше не пишеш, я ж вагаюсь вертатись додому. Закадровий регіт — не лунко, сценарій скотився в банальщину. Чимраз спокушаюся думкою чи тиша ця дійсно на краще нам. Плин життя пульсує ритмічно: зносить плани, будує по новій, Мій старий, видно, здався комічним. Та і свіжий відверто хєровий. Загубилась - ні мапи, ні компаса, рух вперед без скриптів і наосліп. Ти, напевне, радієш, що далі сам. Я ж збираю бісеру розсип. Під софітом старі декорації, режисерське сидіння порожнє. За сценарієм фінішна станція, один одному неподорожні.

#Бознімає От воно зразу так-то і не скажеш, але іноді Бо вміє в пряморукі фото) І, не повірите, Бо, виявляється любить портретувати людей) І - так-так, Бо сама в шоці - є ті, хто не проти потрапити до Бо в кадр) Так от, нещодавно, до Бо в кадр потрапила чудова Ася Айрена) Ця мила на вид панна може здивувати не тільки текстами, а й тонким та при цьому стильним гранжем. Але не тільки цим, направду, бо слоїв особистості не менше ніж складок на плісе) Це я до чого #1: ходіть гляньте, що вийшло) Це я до чого #2: хочете цікавих фото - пишіть, порішаєм: можна на плівку, можна нє)

Це таке забуте і дуже приємне відчуття — отримати паперовий лист з підписаною листівкою😊 Дякую Бо, будемо продовжувати цю теплу традицію, чекай від мене відповідь📫 Хто хоче приєднатися до нашого клубу?

Ну, я не с3.14зділа) одна листівка вже дісталася до адресата і я не збираюся на цьому зупинятися) Пишіть, хто теж хо)

#Бо_радить Мало хто знає, але я торік відкрила для себе НицоПотворно і це прям любов) Шикарний тип, тотальний резонанс із творчістю, кучерями та окремими особистими рисами - просто ❤️ Тому їх подкасти зі Святом Загайкевичем aka батьком Підпільного стендапу зайшли, як там і було. Сьогодні в дорозі (доки не розрядилися навушники:() слухала їх останній діалог про радість від життя. Оскільки ці пошуки мені дуже відгукуються, вкрала звідти для себе пару влучних фраз: "Справедливість опора слабких, казав мій художній керівник театру" "Коли тобі і так норм, тобі нахуй не впала та філософія" Сходіть гляньте, якщо пасує вайб) https://youtu.be/q4W5cTgY7w0?si=Yeu839dnoxKehTdc

ЦСМ М17 шукає вірші для нового виставкового проєкту. Ми звертаємося як до поетів, так і до всіх, хто пише для себе, з проханням поділитися віршами, що говорять про найважливіше. Нас цікавлять тексти про внутрішній світ, людські почуття, відновлення, природу, надію, тишу, світло, любов, високі цінності, пошук себе – про все те, що допомагає людині залишатися людиною. Надсилайте свої вірші на info@artcult.org.ua. Обрані тексти стануть частиною аудіоперформансу в новій експозиції ЦСМ М17 із обов’язковим зазначенням авторства. За бажанням ви також зможете начитати свій вірш власним голосом – аудіозапис буде інтегрований у виставку. Водночас цей проєкт залишатиметься відкритим: упродовж виставки ми продовжимо збирати нові вірші, тож експозиція поступово зростатиме, доповнюючись новими голосами й текстами. Будемо щиро вдячні, якщо ви поділитеся з нами своїми віршами!

Панове, тут така справа — треба ваша порада. Хочу спробувати подати текст на opencall, що нижче, але не знаю, який - бо все якось наче й те, але й зовсім не по тематиці: або надто 3.14здостраждальне, або або Який би ви з тих, що публіковані тут, подавали? чи ніякий і треба новий? чи Бо, не вимахуйся, нащо воно кому тре) Кожна відповідь - плюсик в карму)

Лол, ну це знак)

#Борадить #Борозмірковує #Ботекститьвриму 3.14страдально-експерементальне, або як здоїть з журбинки лимонад *** - Я як Погань, яка не знайшла глядача чи близького плеча. Чи меча, щоб себе захищать. - Будеш чай? - Постривай, я ж про те як ти серце мені надірвав. - Твій трамвай? Не прогав! - Ти лиш грав? За емоції штраф я сплатила сповна. Пра-виль-на перша думка була. - То скажи, чи далеко тебе привела? - Я ж до тла, вся згоріла. Лишилась ні з чим: тільки дим, та й біс з ним! І полин. - Часу плин все поволі розставить на свої місця. Ліпше сядь вже нарешті на клятий трамвай! Ти - не рай, не твій край. Все, бувай! Бо дуже радить цей серіал (якщо дивились - плюсаніть:), але він болить опісля. Але той біль - просто мистецтво!

#Ботекститьвриму Моя трохи дірява фортеця Не обнесена вся частоколом - Триголовий чатує в куточку. Хоч здалеку скидається кволим, Один погляд - без воїна поле. Моя трохи дірява макітра Має силу-силенну історій: Драм достатньо, комедій теж годі. Тож пірнай в оповідку як в море, Ті сюжети свідомість підкорять. Моїх вікон роздерті ролети Промінь світла ламає на друзки - З нього сплетено затишок буде, Візерунком ошатним французьким. І ще коцик новий на закуску. Не судіть за недоладне надто, треба було кудись зайвих буков з голови викинуть)

#Борозмірковує #Бопропонує Варто іноді романтизувати життя) В буденності та за безкінечного переліку справ це важче, але і такі можливості для себе варто створювати) От я минулої неділі медитативно писала листівки, а цієї - їх відправила адресатам) В цьому, здається і архаїчність, і аналоговість, але й милота) Принаймні для мене) Кому картинку картонну з моїм нерозбірливим? :)