🇺🇦 Військовий ящик під ліжком

"Твій улюблений" Яка ж смакота! Цю локшину мені вже присилали в двох попередніх посилках. Я не раз вже казав, та повторюся, що смак їх локшини прям натуральний, нема відчуття хімії. Бульйон зі смаком соєвого соусу, сушені овочі (там ще й квіточки є) теж смачні. Так добре наївся. У наших локшинах швидкого приготування, я намагаюся класти менше приправи та не випиваю бульйон але тут все смачно. Поки запарював - поклав ножа, щоб знали, що це моє! Гарні новини такі, що їх ще штук 10 різних в пакеті, а десь в дорозі їде коробка з 24 великих мисок з заварною локшиною. Деякі з них ми розіграємо ☺️

Так я собі уявляю, що про мене дізналися в Японії 🙂

1) Рисове тісто з соєвим смаком, сирним кремом та мигдаликом. Як тільки передали посилку то подумав, що хочу щось солоденьке до кави. З просоння виглядало, як горішок з абрікосовим джемом. Це було не на що я очікував але виявилося дуже класним поєднанням. Хрумке солонувате тістечко, не хімічний смак сирного крему та солоденький підсмажений мигдаль. Я поділився з оточуючими побратимами пробниками. Всім сподобалося. Оцінка: 8/10

Пан Японець мені відправляє аж чотири посилки зі смаколиками. Перша вже прийшла, буду пробувати, тож чекайте на нові рецензії стосовно екзотичних снеків 🥰 Тим часом, пан Японець каже, що продажі мого третього фотоальбому з рецензіями на їжу перевалило за 600 копій. Він почав звітувати вже в податкову стосовно заробітку.

Курка в соусі каррі та макарошки 😋

Коли спитали адміна, чим він займався у відпустці

Банана

Мені сьогодні знову снилася Варшава. Я їздив на трамваях та автобусах, дивився у вікно та розглядав чуже життя. Пам'ятаю, як ми з татом заїхали на бусіку в місто, я прилип до вікна та дивився на хмарочоси, було враження, що мене з села привезли в Нью-Йорк. В часи 2013 - 2016 років, що я там жив, я не відчув ненависті до українців. Болотних вони та путіна дуже сильно хейтили але до українців ставилися нормально. Той, хто знає історію не так сильно дивується від поточного. Україна жила між російською імперією та річчю посполитою. Ми воювали на два фронти, бо всі хотіли цю землю. Напад росії в певний момент мені здався цілком логічним, бо це наш історичний ворог. Те, що відбувається зараз з Польщею виглядає для мене сумним але знову ж таки, історично воно виглядає вдосталь логічним. Русня переслідує імперські амбіції, полякам подобаються націоналістичні погляди. Між ними ми 🥴

Кожного дня відчуваю себе оператором Нешинал Джеографікс. То побачиш, як пташки мух над туалетом ловлять, то гадюка повзе від бліндажа в лісосмугу, то щур вигнав мишів зі стелі на підлогу (наче щось біблейське). Жучки, комахи, ліси, коти, кабани, змії, птахи, ласки, щури та миші. Ніколи я так багато тварин не бачив та не відчував, що живу в місці, де їх більше ніж людей. Якщо ти любиш дослідницьки вивчати це життя з задоволенням, то і це цілком прикольний досвід. Це не відміняє того факту, що я сумую за комфортом, асфальтом та містом, де люди 😁

У нас в бліндажі завівся ще один власник гарних вусів. Він виповзає увечері та ходить вздовж нашої лед стрічки. Думаю, що це він так під'їдає мошкару, що летить на світло. Але вуса. В два рази більше за розмір тіла. Прикольний жук, я назвав його Стас.

Почав потрохи вигружати в хмару з планшету матеріали з гоу про. Ось це на думку планшету "Вспомнітє лучшеє" 😁

М'ясо

Блять, побратима розкладушка настільки поруч, що я відчуваю як від дихає мені на руку. Ненавиджу таке. Завтра треба шукати картонку та ставити її між нами. Чисто мачо хлопчача хата але мені таке не до вподоби.

Вчора щось так захотілося подивитися кіно в стилі арт-хаусного "Маяк". Подивився дискографію Вільяма Дефо і згадав, що хотів давно глянути "Poor Things" з його участю. Не одразу стає зрозуміло, що відбувається. Сюжет точиться навколо неординарного вченого та досить дивної жінки, яка живе з ним. (Мені сюжет фільму нагадав сюжет книги "Квіти для Елджнрнона", де головний герой це розумово відсталий робітник пекарні 1920 років, завдяки експерименту він набуває інтелекту та намагається зрозуміти цей світ з прогресом власної свідомості). Тут дещо подібне, завдяки експерименту жінка, яка має років під тридцять поводить себе як дитина але з часом вона дорослішає та розумнішає. Це шлях у пошуку особистості, у спробі зрозуміти цей світ, чоловіків, нові відчуття, природу людей та їх неідеальність. Головна героїня на кшталт Фореста Гампа ставить прямі прості запитання та думає максимально щиро та просто. Окремо кайфонув від гри головної героїні - Еми Стоун, класно грає Дефо, ще тут дуже різностороннє грає актор Халк з марвел. Короче цей фільм відчувається так наче ти читаєш книгу і це гарна риса. Кольорова гама в стилі Ван Гога та альтернативний стімпанк світ Європи початку 20століття цікаво показаний. Раджу, мені сподобалося. Фільм про неординарне життя неординарної людини, саме такої ідеї серед наукової фантастики я ще не бачив. Цікаво показано життя жінки суцільно якби вона жила так, як думає. Це не шовінізм, сюжет міг би бути про чоловіка але я вважаю, що все доречно було зроблено.

Блять, побратима розкладушка настільки поруч, що я відчуваю як від дихає мені на руку. Ненавиджу таке. Завтра треба шукати картонку та ставити її між нами. Чисто мачо хлопчача хата але мені таке не до вподоби.