Паша Броський / вірші 🌙

Все друзі, залив усі готові пісні на Урсусу Мелодії 🪗🎵. Насолоджуйтесь. 🤗 Частина пісень тих, що не залиті – буде трішки відредагована та залита трішки пізніше. Ще близько 100+ пісень в проекті)) 😎 Підпишись, якщо не гордий. А якщо гордий і вважаєш себе краще за інших, то можеш не підписуватись. Але я все одно знаю, що ви слідкуєте втіхаря. ☺️ PS Все ще шукаю собі дівчину музикантку-виконавицю для створення сумісного акустичного (для початку) проекту та просування за її рахунок Урсусу. Але шукаю неактивно, типу, це в її інтересах більше)) 😁💄

Я, зазвичай, не викладаю сюди свої пісні, які пишу для м'якого просування своїх поетичних читань, але цього разу, як на мене, вийшло шедеврально. Зацініть. 😄

👽 ПРИБУЛЬЦІ 🎼 пісня Ой, біля річеньки, та й грала сопілочка, Ой, в районі Оболоні, та й впала тарілочка. Ой, у тарілочці гості, ще й космішнії, Хто вони і звідки? Святі вони чи грішнії? Та й питає один із гостей тих: «Ми чули, в вас є Джейсон Стетхем, Що життя у вас тут ніби в дурці, Зато можна ходити на Урсус!?» Ой, ви любі наші гості, Ми за вас підіймаємо тости! На Землі тут у нас все печально, Лише Урсус тємка нормальна. 🎵 Приспів При-при-при-иии-бульці, Хто не слухає вірші — ті получать по булці, Хто не любить урсус — ті получать по дульці, При-при-при-при-ііі-бульці… І каже один із прибульців: «Ваші вірші просто космічні! Такі пекучі, такі іронічні! Метафори влучні, мов астероїди! Класні ви чєлікі, гуманоїди! Так все кайфово, по-благородному, Охоплені ми урсусу тенетами! Колись ми вчились у міжнародному, А тепер маємо досвід у міжпланетному! Шукали розумне життя, а знайшли поетичне, Шукали світло, а знайшли світле пшеничне, Шукали Всесвіту край, а знайшли берег Лівий, А ще прикольна горілка із ковбаскою ліверною…» 🎵Приспів При-при-при-иии-бульці, Хто не слухає вірші — ті получать по булці, Хто не любить урсус — ті получать по дульці, При-при-при-при-ііі-бульці… Паша Броський 05.08.2025

Нарешті доробив. По-моєму це прекрасно. 🔥 Писав її колись для репертуару колишньої, але вона не оцінила і поклала на неї болта)))

🌊 Несе за водою (Син Сонця) 🎼 Балада Несе за водою В кам'янім човні Война молодого, Й хвилі голубі – Сумні були самі, Сльози їх прісні, Човен колисали, Співали пісні: "Воїне, ти, воїне, Усмішка чому На лиці твойому Розганя пітьму? Мав гарячу вдачу, Не боявся Смерть. Що ти, воїне, бачив? Що смієшсь тепер? Як спитає Одін, Один на один, Що ти йому скажеш, Сонця славний син?" "Чого я сміюсь? Бо хочеться! Подивлюсь в батьківські очі ці! Бо жив своє життя по совісті! Скальди потім складуть повісті! Бо кохав свою дружину я! Та убитий був вражиною! Більш до мене не пригорнеться Моя мила, люба горлиця..." Паша Броський 05.09.2022

Друзі, щиро вдячний вам за привітання. 🥲 Єдине що, багато хто з вас юзає мої фотки, що були зроблені +15 кг тому))) І я, коли заходив в інсту чи телеграм – в мене серце дьоргалось)) 🙃 Тому закликаю вас всіх – оновіть фоточні дані і перефоткайтесь зі мною якось! 😁 Зробив ось вам парочку #селфі в реальному часі. ❤️❤️

Раптом хтось з вас не чув))) Старенька пісенька на мої вірші від одного талановитого сумського гурту. ❤️

На березі річки в вечірній тиші, Сиділи дві жабки, складали вірші, Гамали суші, гомоніли про суще, Жабкам таке, загалом, присуще. Ловили музу, дивились курси, Але найбільше любили Урсус, Коли збираються всі до купи, Й слова магічні шепочуть губи. Кумкали, кумкали, кумкали жабки, Треба на урсус скоріше біжати, Треба на урсус скоріше біжати, Кумкали, кумкали, кумкали жабки... І ось, поробивши усі свої справи, Жабки швиденько таксі викликали, Туди, де так сильно вони покохали, Де жаб'ячі душі їх танцювали. О, рідний Урсус! О, рідне болото! До поетичних читань були жабки голодні, І стали гарячі серця їх холодні, І стали небовогняні земноводні! 🗣️ Автор: Паша Броський

#вірші

#вірші

❤️ ДІВЧИНА ІЗ ДОНЕЦЬКА Боронь її Боже – дівчинку із Донецька. Най зорі над нею сіяють - потужні ТЕЦи, Най батько Сварог обіймає своїми вітрами, Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами... Бо віра її непохитна – мов танк, сталева, Мов кошеня, що виросте й стане левом. Бо втратила все, що тільки втратити можна, Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен... Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити, Бо всі негаразди – такий собі янголів шифр. Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті. Життя часом сіль – так важко в нім бути цукром... Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати, Долі удари сильніші ударів Чака Норріса. Тут зламається кожен... Можна їй трошки щастя, Господи, можна? Бо час утікає, зникає піском крізь пальці, І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей Вимір жорстокий із ніжними та слабкими, Келих із болем випустив з лап... Кинув... На голови Сатана тим, хто живе по правді, Хто не живе так – у слуги собі побрав тих, Хто підставляє щоку – таких б'ють жорсткіше, Годі тут сподіватися на щось інше... Годі тут сподіватись на щось ліпше, Допоки за нею їде небесний ліфт ще... Вона стане сильнішою... Хіба у неї є вибір? Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор... Пофіг, що градами сльози вмивають землю, Що злі язики автоматними чергами стелять... Боронь її Боже, фею із Чорного міста, Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони, Де мороку море, де справедливості мізер, І вдалечінь тікають блакитні вагони... Вона за вагонами в небо, у край дитинства, Яке продала за "Саммерсбі" й синій "Вінстон"... У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева... Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева... Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті, Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих, Якi були поруч, коли затягало небо Димами та пилом, коли розривались комети... Коли гриміли громи, Перунові раті, Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати... Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там... Боронь її Боже, дівчинку із Донецька... Паша Броський Ілюстрація: Поліна Грозовська 10.12.2018

Ритми бачати змінили на алгоритми, Навчилися не вбачати у цьому проблем. Але не кричи, бо закенселять, треба мовчати... Навколо одні членкині... Забутий член... Забуті Кобейни, Озборни й Вілле Вали, Головне — конвенційна внєшка, слова, думки... Вам тікток-блогери стільки гівна навливали, Що в цьому гівні давно потонули ви... Боїмося сказати хоч шось відмінне від маси, Вся наша мудрість — затертих кліше набір, Відтворюєш їх і: «Вау, ти такий класний!» Ваші редфлеги — мій туалетний папір. Нової епохи жме оцифрований чобіт, Ще й цей ваш ШІ — взагалі ах*євший пацан! Я стільки разів доказував: «Я НЕ РОБОТ!» Шо, чесно кажучи, вже сумніваюся сам… Паша Броський 12.02.2025