Духовно-просвітницький Центр Черкаської єпархії УПЦ

https://www.youtube.com/watch?v=I8UTv4RpIvA&t=7s

Радіти у стражданнях 14 серпня. «Тепер я радію у своїх стражданнях за вас і доповнюю у своєму тілі те, чого бракує у стражданнях Христових» (Кол. 1:24) Так і в нас серед скорбот повинні переважати радість і любов. Страждаючи, забудемо про себе і звернемося спершу в молитві до Бога, а потім до наших братів, що страждають, щоб допомогти їм. Як втішно, коли й у нашій скорботі ми можемо принести користь ближньому і тим самим, подекуди, уподібнитися Христу! Апостол Павло поєднує свої скорботи зі стражданнями Христа і страждає заради блага ближніх. Він пише Тимофію: «Так чинячи, ти врятуєш і себе, і тих, хто слухає тебе» (1 Тим. 4:16). Христос постраждав, і ми повинні страждати. Христос врятував людство Своїми стражданнями, а ми серед скорбот повинні робити добро людям і схиляти їх до послуху волі Божій. Без слів, без міркувань, одним лише нашим прикладом ми можемо вказати шлях до Господа, і наше життя перетвориться на живу проповідь. Нехай усі, хто сумує, усі, хто плаче, сповнюються цілковито любов’ю Христа, повністю зречуться себе та своїх пожадливостей, щоб віддатися ближньому. Нехай під покровом Хреста, що вказує шлях до вічного життя, зберуться всі віруючі, щоб прославляти Небесного Отця! Нашими скорботами й хворобами будемо прославляти Його, а не нарікати! Радімо у Христі! В ім’я любові й віри ми можемо перенести будь-яку скорботу смиренно, мирно, добродушно, без гіркоти й обурення. Ми можемо перетворити цю скорботу на славу Божу та на користь ближніх. Настане час, коли ми в потойбічному світі зрозуміємо все значення наших страждань і будемо за них дякувати Господу. «Сіється в упокоренні, воскресає у славі; сіється в немочі, воскресає в силі» (1 Кор. 15:43).

https://azbyka.ru/art/angel-molitvy/

Притча дня Брат сказав авві Сісою: «Авва! Що мені робити? Я впав у гріх». Старець відповів: «Покайся і встань». Брат сказав: «Я встав і знову впав». Старець відповів: «Знову — покайся і встань». Брат: «Доки ж мені — каятися, вставати й падати?» «До твоєї смерті. — Поки тебе не наздожене смерть — чи то впавшим, чи то піднявшимся», — відповів йому старець.

https://azbyka.ru/sobornye_poslaniya

Цитата дня Один лише зовнішній знак хреста, який ми зображуємо на собі, без активного наслідування розп’ятого Господа, не принесе нам належного плоду. Слід, за висловом апостола, «розп’яти свою плоть із пристрастями та пожадливостями». Ось спасительний хрест, під покровом якого можна успішно йти проти всіх ворогів або гріхів, що заважають нам досягти вічних благ. прот. Григорій Дяченко

Практична порада Якщо здорова людина каже, що їй фізично важко стояти під час церковного богослужіння, то, ймовірно, вона неправильно виконує поклони. Адже в ідеалі поясний поклон передбачає таке положення тіла, коли пальцями рук можна торкнутися підлоги. Нормою, особливо під час Великого Посту, може бути навіть фізична втома, а не затікання та оніміння тіла від нерухомості.

Основи православ’я Тема 226. Образи пекла. Уявімо собі гіркого алкоголіка в стані похмілля, якого з турботливою любов’ю посадили попереду всіх у першому ряду партеру на святковому концерті філармонійного оркестру. Що він відчуватиме? Муки! Або уявімо людину в брудному одязі на званому прийомі. Є й такий яскравий образ: ми збрехали, а нас викрили (зі щирою любов’ю) — через муки совісті хочеться втекти, хоча природною була б вдячність. Подібні ілюстрації певною мірою можуть слугувати образами пекельних мук, де людина відчуває дію не вилікуваних за земного життя моральних хвороб, а також муки совісті за скоєні гріхи та сором. У здатності (або нездатності) душі сприймати Божественну благодать полягає суть і пекельних страждань, і райського блаженства.. . Можна розглядати стан людини в пеклі як протилежність райському блаженству. Якщо Бог — джерело блаженства, то поза Ним — незадоволеність; якщо радості — то туга; святості — муки совісті та незадоволені пристрасті. І все це посилюється знанням про блаженний стан праведників.

📅 14–27 серпня 2026 — Успенський піст 14 серпня, зі свята Походження (винесення) Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, розпочинається Успенський піст. 🙏 Це час духовної та тілесної підготовки до двох великих свят — Преображення Господнього (19 серпня) та Успіння Божої Матері (28 серпня). 📌 Дати посту: 14–27 серпня 📌 Ступінь суворості: близький до Великого посту 📌 Дозволи в їжі: • Відмова від м’яса, молочних продуктів, яєць • Риба дозволена лише 19 серпня (Преображення) 💬 Св. Іоанн Златоуст нагадує: «Помиляється той, хто вважає, що піст — лише в утриманні від їжі. Справжній піст — це відступ від злого, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання пристрастей…» 🕯 Успенський піст встановлений Церквою ще у перші століття християнства. Він закликає нас до молитви, покаяння та наслідування смирення Пресвятої Богородиці. 📖 Докладніше.

☦️ Чому Успенський піст починається зі свята поклонінням Чесному Хресту? 14 серпня Православна Церква відзначає свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Цього ж дня розпочинається Успенський піст — час духовної підготовки до Успіння Пресвятої Богородиці. 🌿 Традиція свята бере початок у Константинополі IX століття. Частину Хреста Господнього урочисто виносили для поклоніння людям і хресними ходами носили вулицями міста, молячись про позбавлення від хвороб. 💧У цей день у храмах звершується водосвятний молебень, під час якого віряни моляться про милість Божу, здоров’я та благословення. За традицією також освячують мед і зілля. ✝️ Але головний сенс цього дня — не в обрядах. Хрест — символ любові, що спонукає до терпіння, а піст — період посиленого терпіння, зосередженого несення свого особистого хреста, яким душа очищується і спасається. 🙏З Успінням Божої Матері образ Хреста пов’язаний двояко. Читати далі.

https://pravoslavna.volyn.ua/yak-svyato-vynesennya-chesnyh-drev-zhyvotvoryashhogo-hresta-gospodnogo-povyazane-z-pochatkom-uspenskogo-postu/

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року (Мф. 10:32-33,37-38,19:27-30) Свята Церква кожного дня вшановує пам'ять святих. Але оскільки були угодники Божі, які невідомо подвизалися, не явлені Церкві, то, щоб не залишити і їх без вшанування, свята Церква встановила день, у який прославляє всіх, хто від віків догодив Богові, щоб не залишилося нікого, кого б вона не прославляла. Творити ж це негайно після зішестя Святого Духа узаконила вона тому, що всі святі стали і стають святими благодаттю Святого Духа. Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж вводить у боротьбу з пристрастями і похотями і вінчає цей подвиг чистотою і безпристрасністю. І таким чином з'являється нове створіння, придатне для нового неба і нової землі. Будьмо ревними ж і ми йти слідом святих Божих. Як це робити - вчить нинішнє Євангеліє: воно вимагає небоязливого сповідування віри в Господа, переважної любові до Нього, підняття хреста самозречення і сердечного від усього відсторонення. Покладемо ж початок за цією вказівкою. (Мф. 10:32-36,11:1) "Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, — послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне? Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму, і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись разом потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник. Серед Великого посту пропонується для поклоніння чесний Хрест, щоб надихнути пісних трудівників до терпеливого несення піднятого ними ярма до кінця, а у вересні для чого це робиться? Так сталося? Але у промислительної Премудрості, яка все влаштовує, немає випадковостей. Ось це для чого: у вересні прибирають із поля, принаймні в нас. Отже, щоб одні з християн, відчуваючи достаток, не сказали: "душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися!" (Лк. 12:19), а інші від убогості не впали в дусі, постає перед очима всіх воздвизаємий Хрест, нагадуючи першим, що опора благополуччя — не майно, а християнське внутрішнє хрестоношення, коли зовнішнє, з благості Божої, складається, надихаючи других у терпінні здобувати душі свої, надихаючи на це упевненістю, що з хреста йдуть просто до Раю; тому одні нехай терплять, сподіваючись, що йдуть прямим шляхом до Царства Небесного, а інші нехай куштують зовнішніх утіх зі страхом, щоб не закрити собі вхід на Небо.

Таким чином, через освячення зілля, плодів, через поклоніння Чесному Хресту Православна Церква освячує весь матеріальний світ, відбуваються так би мовити містерії божественного «матеріалізму». Церковні молитви пронизують світ, живлять природу, а з нею радощі людської душі. Трава, дерева, світила, небо, ранок, вечір, весна і сніг через церковні Таїнства, чини та освячення часу благодаттю Святого Духа, разом з людиною долучаються до події спасіння та оновлення. З Успінням Божої Матері образ Хреста пов’язаний двояко: по-перше, Пресвята Богородиця явила нам образ хрестоношення, починаючи з відповіді: «Се раба Господня, нехай буде мені згідно з словом твоїм» (Лк. 1, 38). Своє хрестоношення Пречиста продовжила всім подальшим життям, особливо ж своїми материнськими хресними муками: «Агнца, и Пастыря, и Спаса мира на Кресте зрящи, / Рождшая Тя глаголаше, слезящи: / мир убо радуется, приемля избавление, / утроба же Моя горит, зрящи Твое распятие, / еже за всех терпиши, Сыне и Боже Мой» — муками матері, не тільки не відкидає, не проклинає зрадників, ганьбителів, мучителів і вбивць свого Сина, але всиновлює весь рід людський. Підготував ігумен Герман (Кулакевич)

Як свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього пов’язане з початком Успенського постуПіст, присвячений приготуванню до свята Успіння Пресвятої Богородиці, починається 14-го (1-го за старим стилем) серпня святом Походження (винесення) Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Слово «походження» може дещо ввести в оману, тому що мова йде не про походження Хреста, на якому був розп’ятий Спаситель, а про благочестивий звичай, що зародився в IX столітті — з першого дня серпня — місяця, який на півдні завжди був особливо щедрий на всілякі епідемії — урочисто виносити з царської скарбниці частину Хреста Господнього. Як пам’ятаємо із передання Церкви, Хрест Господній, одразу після віднайдення його царицею Єленою був розділений на дві частини, одну з яких залишили в Єрусалимі, а іншу відправили до Константинополя. Цю другу частину і покладали з великими урочистостями на престолі Софійського собору. Потім, як засвідчується в грецькому часослові 1897 року, впродовж першої половини серпня, аж до самого свята Успіння, цю частину рятівного Древа носили Хресними ходами вулицями Константинополя, молячись про позбавлення від хвороб і пропонуючи для поклоніння людям. На Русі свято з’явилося з поширенням Єрусалимського уставу в кінці XIV століття. У селах, де також відбувалося урочисте винесення хреста, навіть проходили Хресні ходи до водоймищ, відбувалися молебні та освячення води. По щирих молитвах віруючих Господь через Свою святиню багато разів зупиняв епідемії. Наслідуючи цю святу звичку, у цей день віряни освячують воду, мед, зілля (мак, соняшники, волошки та інші квіти) на духовну поживу й тілесну користь, молитовно вшановуючи Святий Хрест словами церковної служби: «Крест хранитель всея вселенныя, / Крест красота Церкве, / Крест царей держава, / Крест верных утверждение, / Крест Ангелов слава и демонов язва». Тому цього дня в усіх православних храмах священики виносять з вівтаря напрестольний Хрест і служать водосвятний молебень, просячи в Бога милості, здоров’я і благословення для нашого народу. Особливості богослужіння аналогічні особливостям служби Неділі Хрестопоклонної (3-й тиждень Великого посту) і Воздвиження Хреста Господнього (14 вересня). У сучасній богослужбовій практиці Української Православної Церкви напередодні (тобто 13 серпня) увечері звершується вечірня й утреня служба. Перед вечірньою відбувається перенесення Хреста з жертовника на престол за чином, установленим для Хрестопоклонного Тижня. Якщо ж утреня відправляється зранку, то Хрест переноситься на престол після відпусту вечірньої. На утрені перед Великим славослів’ям настоятель одягає повне облачення. Під час Великого славослів’я, при співі Трисвятого, настоятель звершує кадіння престолу (тричі) і при співі «Святий Боже» в третій раз (похоронним розспівом) виносить Хрест на голові з воздухом північними дверима (іконостасу). Перед ним несуть два світильники. Зупинившись на амвоні, священик виголошує «Премудрість прости», потім при співі тропаря “Спаси, Господи, люди Твоя” покладає Хрест на аналой. Здійснюється триразове поклоніння (земні поклони) Хресту при співі «Кресту Твоєму поклоняемся, Владико, і Святое Воскресение Твое славим»; співаються особливі стихири, під час яких настоятель здійснює помазання народу єлеєм. Відповідно до прийнятого зараз в УПЦ чину Мале освячення води 14 серпня відбувається до або після Літургії. За традицією, разом із освяченням води здійснюється освячення меду. Прийнятий для свята колір літургійних шат — фіолетовий (темно-червоний). «Христос терпів і нам велів», — говорить народна мудрість. Хрест — символ любові, що спонукає до терпіння, а піст — період посиленого терпіння, зосередженого несіння свого особистого хреста, яким душа очищується і рятується. Тому хрестоношення — суть посту як такого, незалежно від тривалості або зв’язку з тим чи іншим святом.

Хресту Тропар, глас 1:  Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́/ и благослови́ достоя́ние Твое́,/ побе́ды на сопроти́вныя да́руя// и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство. Кондак, глас 4:  Вознесы́йся на Крест во́лею,/ тезоимени́тому Твоему́ но́вому жи́тельству/ щедро́ты Твоя́ да́руй, Христе́ Бо́же,/ возвесели́ нас си́лою Твое́ю,/ побе́ды дая́ нам на супоста́ты,/ посо́бие иму́щим Твое́ ору́жие ми́ра// непобеди́мую побе́ду.   Мученикам Маккавеям Тропар, глас 1:  Боле́зньми святы́х, и́миже о Тебе́ пострада́ша,/ умоле́н бу́ди, Го́споди,/ и вся на́ша боле́зни исцели́,// Человеколю́бче, мо́лимся. Кондак, глас 2:  Прему́дрости Бо́жия столпи́ седмочи́сленнии,/ и Боже́ственнаго Све́та свети́льницы седмосве́щнии,/ Маккаве́и всему́дрии,/ пре́жде му́чеников преве́лии му́ченицы,/ с ни́миже всех Бо́гу моли́теся,// спасти́ся почита́ющим вас.

14 серпня 2026 р. (1 серпня ст. ст.), п’ятниця Cедмиця 11-та після П’ятидесятниці. Глас 1 Успенський піст. Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Святкування Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці (1164). Семи мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, матері їхньої Соломонії та вчителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р. Х.). Мчч. у Пергії Памфілійській: Леонтія, Атія, Олександра, Киндея, Минсифея, Киріака, Минеона, Катуна та Євклея (III). Сщмч. Димитрія Павського пресвітера (1937). Знайдення мощей прп. Софії Суздальської (1995). Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні: На літургії: - Апостол: Хресту: 1Кор. 1:18-24 (зач. 125).; Мчч.: Євр. 11:33-12:2 (зач. 330). Євангеліє.: Хресту: Ін. 19:6-11,13-20,25-28,30-35 (зач. 60).; Мчч.: Мф. 10:32-33,11:1 (зач. 38).; На водоосвяченні: Євр. 2:11-18 (зач. 306). Ін. 5:1-4 (зач. 14).

У Пам'ятному дрон влучив у храм УПЦ Вночі 12 серпня 2026 року внаслідок падіння та вибуху безпілотника під час російського повітряного обстрілу Чернігівської області отримав пошкодження храм УПЦ на честь святого великомученика Димитрія Солунського в селі Пам'ятне. Внаслідок ударної хвилі в храмі вибило вікна та було пошкоджено покриття. На території храмового двору залишилася частина безпілотника.

13 серпня (31 липня за старим стилем). Цей день в історії. У 2014 році в Києві Собор єпископів Української Православної Церкви таємним голосуванням у два тури обрав її новим Предстоятелем митрополита Онуфрія, який до цього багато років очолював Чернівецьку єпархію. У другому турі за нього проголосували 48 архієреїв із 82 учасників Собору. Обрання відбулося через сорок днів після смерті попереднього Предстоятеля, митрополита Володимира (Сабодана). Спокійна й наступна передача влади в Церкві — рідкісна розкіш у наші дні, і тим цінніше згадати, що вона можлива навіть у найтривожніші часи.

Крилатий біблійний вислів Блаженний чоловік У варіанті тексту слов’янської Біблії це вислів, що заохочує поведінку людини, яка уникає веселих компаній та тримається подалі від ганебних зібрань. Найчастіше вживається в жартівливому контексті. Безбожність, як сукупність негативних якостей людини, що протистоїть благочестю (зневага до Бога та Закону, вороже, злісне ставлення до ближнього, порочні нахили), — предмет постійного засудження у Святому Письмі. Мудрий і праведний повинен віддалятися від безбожності в усіх її проявах і триматися подалі від спільноти (ради) безбожників, не брати участі в їхній змові, не поділяти їхніх помислів і способу дій. Про це попереджає псалмоспівець: «Блаженний чоловік, який не ходить на раду нечестивих і не стоїть на шляху грішних, і не сидить у зборах розпусників, але в законі Господньому воля його, і про закон Його розмірковує він день і ніч!» (Пс. 1:1–2).

https://www.youtube.com/watch?v=IREI4NR1KtM