кіночернетки

Можливо ви читали про гучний скандал навколо звинувачень, озвучених Іваном Гаврилюком, стосовно начебто доносів Богдана Ступки в КГБ на Івана Миколайчука. Миколайчук таким чином не зміг зробити «Украдене щастя» (його зніме Юрій Ткаченко зі Ступкою у головній ролі), а сам Ступка, на думку Гаврилюка, є «моральним вбивцею» Миколайчука. Відеоінтервʼю Гаврилюка стало сенсацією, хоча він те саме розповідав у 2019 році для журналу «Країна». Взагалі, інформаційну бомбу, що Гаврилюк не може пробачити Ступці Миколайчука можна було зустріти ще в журналі «Бульвар Гордона» у 2009 році. Зараз скандал набирає обертів і рикошетить по інших знакових кінодіячах. Гаврилюк зачепив Сергія Тримбача. Тримбач відповів. У відповіді Тримбача цікавою є згадка начебто образи Гаврилюка на Ступку через роль Івана Мазепи в останньому фільмі Юрія Іллєнка. Про це можна прочитати в Юрія Герасимовича, який відверто конфліктував з Гаврилюком. Іллєнко звинувачував Гаврилюка у звʼязках з Володимиром Сівковичем, одіозним українським політиком, нардепом, членом Партії Регіонів, головою комісії, що «розслідувала» отруєння Ющенка. Зараз Сівковичу повідомлено про підозру у державній зраді, зокрема співпраці з ФСБ. Звʼязок між Гаврилюком і Сівковичем справді був. У 2004 році вони значаться як засновники Фонду розвитку українського кінематографу «Нове століття». Що робити з цією інформацією – я не знаю. У 2001 році Ступка, Гаврилюк і Тримбач входили до організаційного комітету з підготовки та відзначення 60-річчя від дня народження Миколайчука.

Без перебільшення, культовий київський кіноклуб. Дуже шкода, що так сталось. Рекомендую всім прийти на останній показ. Тим паче, ще й показуватимуть дебютний фільм Хармоні Коріна «Гуммо». Не дивлячись на те, що я рідко ходив, я завжди слідкував за тим, що показують. Вважаю, що куратори відбирали унікальні, часто маловідомі, фільми. І це чудово, що вони привідкривали завісу у інше кіно для своїх глядачів. Я впевнений, що це мало культурний вплив на молодь, яка туди ходила. Крім того, кураторам вдалось сформувати спільноту з постійними відвідувачами, своїми внутряками і тд. Такі речі в українському культурному полі дуже цінні. Дякую Демʼян, Ольга та Алік. Чекатимемо відродження у іншому форматі. м. Київ, вул. Спаська 13 10.05 (завтра), 13:00

❗️Кіноклуб на Спаській припиняє існування в чинному форматі За рішенням керівництва Культурного Центру Спаська 13 ми більше не можемо показувати неліцензійне кіно, що унеможливлює проведення регулярних некомерційних показів. Завтрашній показ буде останнім показом кіноклубу таким, яким ви його знали, але в майбутньому можливе проведення окремих спеціальних кінозустрічей на Спаській в інших форматах. Вдячні Спаській за майже три роки складної але плідної співпраці та підтримку. І шалено дякуємо всім хто разом з нами дивився, обговорював, пропонував ідеї, підтримував та донатив. Разом зібрали понад 150 тисяч на Сили Оборони та побудували спільноту, яку ми дуже любимо та пишаємося ❤️‍🩹 Кіноклуб на Спаській 👋

О ТАК

Довженко-Центр.Онлайн існує вже більше року🤍 Від 6 січня й до сьогодні платформа подарувала вільний доступ до 79 українських фільмів – від 1926 до 2023 років створення. Особлива, знана й невідома українська класика, часто – фільми, які неможливо подивитися деінде, а інколи – унікальні якісні скани, зроблені нашою Кінолабораторією. Далі – лише більше, тож хочемо ще раз подякувати всім, хто цікавиться і дивиться. Саме для цього кінотеатр і створювався. Ділимося рейтингом найбільш популярних серед користувачів фільмів. Вважайте це рекомендацією від вас для вас😊

Три роки тому не стало Анджело Бадаламенті – композитора багатьох фільмів Девіда Лінча Для мене це привід поділитись сюрреалістичним фактом: Бадаламенті написав саундтрек до фільму Фьодора Бондарчука "Сталінград". Наскільки відомо, продюсер фільму Олександр Роднянський перетнувся з композитором під час своєї роботи у Голлівуді. Скориставшись можливістю, Роднянський запропонував йому написати музику до фільму сина Сергія Бондарчука. Бадаламенті, який був знайомий із творчістю Бондарчука-старшого (відомий перш за все фільмом "Війна і мир", що здобув премію "Оскар"), з радістю прийняв таку пропозицію. За таким випадковим збігом обставин Анджело Бадаламенті став композитором фільму "Сталінград". Також при нагоді можете прочитати байку про "Твін Пікс", Маккартні та Королеву Єлизавету ІІ.

дуже сумно від останніх новин про довженко-центр. колеги переходять на дводенний режим роботи, проте всі події продовжуються. сподіваюсь, що не доведеться знову ходити на суди, а кіноархіву дозволять нормально працювати. дц потребує підтримки спільноти. поки найкраща підтримка — це завітати на виставку, добірку українського метру та обов’язково на покази американського кіноавангарду.

Рекомендую переглянути (послухати) інтерв'ю з Андрієм Халпахчі, директором КМКФ "Молодість". Безперечно, це визначна постать для українського кіно, за керівництва якої фестиваль "Молодість" набув міжнародного статусу. Але, окрім пізнання самої особистості Халпахчі, з інтерв'ю можна дізнатися, як пристрасному сінефілу (не людині професії кіно) у радянські часи доводилось"виживати" у країні практично без закордонного кінематографу, який міг надати щось більш цікавіше за постійний соцреалізм у кінотеатрах. Думаю, розпитавши більше про цей досвід, можна було б створити чудовий документальний або художній фільм про таких кіноентузіастів у Радянському Союзі. https://youtu.be/iNTaySVjc9U?si=FlRqYij5cJ7hpyxt

В зв'язку з ретроспективою американського аванґарду в Довженко-Центрі мені нагадали, що я колись брав інтерв'ю в Йонаса Мекаса. В Києві тоді проходила виставка руху Fluxus у конторі під назвою "Музей сучасного образотворчого мистецтва України" на вулиці Глибочицькій (звісно, музеєм вона не була, і перестала існувати невдовзі після цієї виставки). Мене тоді найбільше зацікавило, яким чином антирадянський політемігрант Мекас зміг приїхати 1972-го року до СРСР і зняти в своїй колишній домівці фільм "Спогади про подорож до Литви". Зв'язок між нью-йоркським аванґардом і радянською Литвою цим не обмежувався: як відомо, перший президент Литви Ландсберґіс офіційно вважається учасником руху Fluxus з 1960-х років, а назва його політичного руху за незалежність Литви ("Саюдіс") є просто перекладом слова Fluxus, тобто, "рух" (що само собою викликає неминучі, хоч і досить фантасмагоричні паралелі з українським Рухом, що виник одночасно з "Саюдісом", та на жаль не мав у своєму складі митців-аванґардистів). "Спогади про подорож до Литви" покажуть сьогодні о 15:00 в Довженко-Центрі.

20 листопада в український прокат виходить македонський фільм “DJ Ахмет”, який цього року на фестивалі “Санденс” отримав спеціальну відзнаку від журі та приз глядацьких симпатій у секції World Dramatic Competition. “DJ Ахмет” – це щира й дотепна історія про дорослішання, пошук себе та музику як спосіб вивільнитися від нав’язаних очікувань. Фільм розповідає про 15-річного пастуха у віддаленому селі в Північній Македонії, де релігія і традиції є основою існування. Одного разу Ахмет із вівцями випадково потрапляє на нічний рейв у лісі, який розділяє його життя на до і після. 19 листопада у кінотеатрі “Жовтень” відбудеться премʼєрний показ фільму. Квитки доступні за посиланням. Розклад сеансів та перелік міст, де показуватимуть “DJ Ахмет”, можна переглянути на сайті KyivMusicFilm. Дивитись трейлер #промо