Refat Chubarov

створено ШІ

Завершити війну… ___________ У міжнародному праві існують усі необхідні підстави для задіяння механізму примушення агресора до миру, компенсації завданих збитків та притягнення його до відповідальності. Проте ключовою умовою для цього є здатність провідних держав акумулювати політичну волю та об’єднати навколо себе більшість країн світу - членів ООН.   За наявності такої консолідованої позиції міжнародної спільноти відповідний сценарій примушення росії матиме такий вигляд:   1. Кордони 1991 року та військове примушення. Право не працює без сили. Передусім, повне звільнення та виведення російських військ з усіх окупованих територій України. Зрозуміло, що рішення щодо примушення росії як країни-агресора через Раду Безпеки ООН не пройде, адже росія  одразу накладе вето. У такому разі питання передається до Генеральної Асамблеї ООН згідно з резолюцією № 377А «Єднання задля миру» (Uniting for Peace)» від 1950 року. І хоча ухвалене ГА ООН рішення матиме рекомендаційний характер, воно створить потужну міжнародну легітимність для індивідуальних чи колективних дій держав щодо припинення війни. Головний принцип - не має бути жодних компромісів за рахунок України: суверенітет не продається.   2. Репарації: агресор платить за все. За зруйновані міста, колосальні втрати в людях та в економіці агресору доведеться платити десятиліттями: а) заморожені сотні мільярдів доларів Центрального банку рф вилучаються та спрямовуються до Спеціального компенсаційного фонду, б) запроваджується окремий «репараційний податок» на весь російський експорт сировини - аж поки збитки не будуть відшкодовані до останнього цента.   3. Лава підсудних для воєнних злочинців. Для путіна та вищого керівництва рф створюється Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. Для виконавців та генералів – тисячі ордерів Міжнародного кримінального суду та національних судів по всьому світу. Ордер на арешт діє безстроково.   4. Умови скасування санкцій. Санкції з росії не зніматимуть просто за факт припинення вогню. Кожне скасування обмежень буде чітко прив’язане до трьох пунктів: а) видача воєнних злочинців, б) виконання графіка виплати репарацій; в) демілітаризація прикордонної зони (створення буферної смуги під контролем миротворців).   Отже, справжній мир це не просто коли перестають стріляти. Справжній мир  - це коли агресія стає настільки дорогою, а покарання  настільки невідворотним, що нікому більше й на думку не спаде її повторити.   P.S. Те, що викладено вище, є очевидними речами. Тут інше: я прагну підкреслити безальтернативність цього алгоритму не лише для України,  тобто для кожного з нас, а й для світу. Адже світ просто не зможе банально відкинути ані фундаментальні права народів, ані основні права та обов'язки держав, які чітко кодифіковані в міжнародних документах. Правда, за умови, що ми самі від цього не відступимо...   Думаю, у кремлі це також розуміють і тому гарячково шукають власний вихід. Звідси випливає для нас вкрай невтішний висновок: найближчими місяцями всі зусилля москви будуть спрямовані на ще більшу ескалацію та максимальне жорстокостійшення воєнних дій...   Маємо витримати…

Я живу неподалік величезного книжкового ринку «Почайна» (колишня «Петрівка»), розташованого біля однойменної станції київського метро. Мої доньки ще школярками почувалися найщасливішими у світі, коли, стискаючи в руках отримані від батьків гроші, бігли купувати улюблені книжки. Нищівний вогонь, що здійнявся увись одразу після ракетного удару, палав до пізнього ранку, а зараз, коли я пишу ці рядки, над ринком усе ще здіймається сірий дим. Дивлюся у вікно на це сумне видовище й думаю про неминучість вселенського хаосу, якщо р у с с к и х варварів не загнати назад у болота.

Українці, знаймо свою славну історію! 15–20 серпня 1633 року, під час Смоленської війни, кримськотатарське військо під проводом нуреддина* Мубарека Ґерая ( Mubarek Geray), сина кримського хана Джанібека Ґерая, здійснивши глибокий прорив за річку Оку, дійшло до річки Пахри та спалило село Подол - нинішній Подольськ Московської області. Тепер, через 393 роки, історія знову робить свій виток на тих самих рубежах. У ніч на 16 серпня 2026 року Сили оборони України провели успішну атаку із застосуванням безпілотників, унаслідок якої в Подольську спалахнув найбільший логістичний центр Wildberries у Коледіно. Для довідки: село Подол (нинішній Подольськ) розташовувалося на шляху походів Кримського ханства на Москву, яких були десятки, зокрема 5 великомасштабних походів із метою облоги та взяття Москви. _____ * Нуреддин — титул третьої за значущістю особи після хана та калги в ієрархії Кримського ханства.

Серія ракетних ударів по Києву. (для хроніки)

https://www.youtube.com/watch?v=KbtTCqKdcUM

Усі, хто живе в Криму поблизу військових об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури, цієї ночі й до ранку мають бути особливо уважними.

Трагедія однієї родини: як російські окупанти нищать кримських татар _______ Дві фотографії: син і мати. Абдулгазієв Тофік, 1981 року народження, громадянин України, кримський татарин, батько чотирьох неповнолітніх дітей. Був затриманий російськими карателями 27 березня 2019 року. 12 травня 2022 року російський окупаційний суд безпідставно засудив його до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (з них 5 років у в'язниці та 1 рік обмеження волі) за сфабрикованими звинуваченнями в «участі в діяльності терористичної організації» та «готуванні до насильницького захоплення влади». З березня 2024 року Тофік Абдулгазієв перебуває в тюремній лікарні №3 у Челябінську, куди його госпіталізували до реанімації у важкому стані. У грудні 2025 року в Абдулгазієва діагностували злоякісну пухлину головного мозку. Обстеження провели лише після того, як політв'язень почав втрачати зір: у нього повністю зник периферичний зір, а прямий став затуманеним і розпливчастим. Наразі стан Тофіка Абдулгазієва критичний, про що повідомлено всі міжнародні правозахисні організації. На другому фото — Роза Абдулгазієва, мама політв'язня Тофіка Абдулгазієва. Вона померла сьогодні в окупованому Криму на 78-му році життя. Протягом останніх семи років Роза-абла* важко переживала за незаконно засудженого сина. На тлі стресу й болю в неї різко загострилася інсулінозалежна форма цукрового діабету, але попри це вона одночасно доглядала за своїм старшим сином Сулейманом, який після інсульту прикутий до ліжка. Мати до останнього сподівалася на швидку зустріч із Тофіком та молилася про одужання своїх синів. Розу абла поховають сьогодні в Сімферополі на цвинтарі Абдал о 16:00. Allah rahmet eylesin. ________ *абла - ввічливе звернення до жінки старшого віку

UA / TR Усі монітори повідомляють про явні ознаки підготовки російськими варварами чергової масованої балістичної атаки на Київ. Фіксуватиму тут - для хроніки. ******* Tüm izleme kaynakları, Rus barbarlarının Kiev’e yönelik yeni bir kitlesel balistik saldırıya hazırlandığına dair açık işaretler bildiriyor. Burada kaydedeceğim - kronik için.

10 серпня 2026 року в окупованому російськими варварами Криму на 62-му році життя пішов у вічність талановитий кримськотатарський музыкант, неперевершений майстер перкусії та яскравий представник сучасної кримськотатарської музичної культури Рустем Бари. Життя Рустема Бари було нерозривно пов’язане з музикою, у якій він зумів поєднати кримськотатарські традиції із сучасними формами та джазовою імпровізацією. Його виконавська майстерність, виняткове відчуття ритму та неповторна манера гри стали важливою частиною надбання кримськотатарської та української музичних сцен. Разом із Енвером Ізмайловим та іншими відомими виконавцями Рустем Бари стояв біля витоків унікального напряму сучасного кримськотатарського етноджазу, завдяки якому голос кримськотатарської культури лунав далеко за межами Криму. Відхід Рустема Бари - це непоправна втрата для його родини, друзів, колег і всього кримськотатарського народу. Проте він залишив по собі багату музичну спадщину, а музика безсмертна. Пам’ять про його талант, творчий доробок і вагомий внесок у збереження та розвиток кримськотатарської культури назавжди залишиться в історії Криму та кримськотатарського народу. Від імені Меджлісу кримськотатарського народу та себе особисто висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Рустема Бари. Allah rahmet eylesin

Масована атака на Київ: балістичні ракети та «Циркони» (для хроніки)

Вчора і сьогодні надійшли окремі повідомлення про незаконні рейди, які російські силовики проводять у будинках кримських татар у низці населених пунктів Північного Криму, а також про обшуки та затримання у мечеті в одному з населених пунктів Південного узбережжя Криму. Ми закликаємо людей, яких це безпосередньо торкнулося, не приховувати такі факти та не мовчати про беззаконня, вчинене щодо них та їхніх близьких. Знайте: поки ви мовчите про те, що щодо вас та ваших рідних чинять беззаконня, ви залишаєтеся максимально вразливими. Російські окупанти в Криму бояться публічності щодо скоєних ними злочинів. Не мовчіть. Фіксуйте. Повідомляйте.