cinememoteca

Пам'яті Євгена Яковича Сивоконя – читайте на LB текст кінознавиці Довженко-Центру Яни Дудко про великого майстра української анімації, режисера, художника, автора асамбляжів і видатного педагога. Більше про його біографію, фільми, техніки, учителів і учнів — за посиланням

​​2 квітня о 18:30 дивимось в кінотеатрі альманах «Українська нова хвиля. Ми є»» з найкращими короткометражними фільмами 2023–2024 років. «Українську нову хвилю», започатковану Довженко-Центром у 2012 році, можна вважати основою молодого покоління режисерів, що стали голосами сучасного українського кіно. Цьогоріч у добірці — ігрові, неігрові, анімаційні й експериментальні фільми. «З минулого», Ганна Паламарчук Запах борщу, який одного сонячного дня зварила бабуся, повертає у спогади в дитинство. Моменти літа та тепла, які хочеться зберегти назавжди. «Я померла в Ірпені», Анастасія Фалілеєва Режисерка фільму з хлопцем провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді її не покидає відчуття, що вона померла в Ірпені. «Моя ранкова рутина», Вадим Адамов «Я прокидаюся, потім медитую 1 годину і випиваю склянку лимонної води» — щось схоже ви точно бачили в соцмережах. Вадим Адамов вирішив показати розпорядок дня 19-річного військовослужбовця, який воює на найгарячішій лінії фронту у світі. «Додаткові сцени, Роман Хімей, Ярема Малащук На 377-й день російсько-української війни київське подружжя починає сперечатися через подушки — яка з них для сну, а яка для краси. Та головне — навіщо нам знімати фільм про війну? «Чорничне літо», Маша Кондакова Ксюша з мамою та сестрою змушена збирати чорницю в київському лісі, щоб заробити на життя для сім'ї. Але вона відволікається, чекаючи на свого коханого Мішу. Вони заходять все глибше в ліс, не підозрюючи про небезпеку. «Алло, я на горі», Ліза Пирожкова У зруйнованому Ізюмі гора Крем’янець стає «острівцем спілкування», де люди ловлять зв’язок, щоб поговорити з рідними після місяців російської окупації. «Гуляю», Дарія Журавель Автобіографічна історія, присвячена дитинству і тим, хто більше не з нами, але чия присутність супроводжує нас, куди б ми не пішли. «Пластилінові мрії», Вадим Макаров У поліфонії голосів розгортається дискусія про дім. Голосами тих, хто втратив його через війну. Тривалість показу — 89 хв. Придбати квитки можна за посиланням. Вартість — 150 грн.

Дніпро, любі, приходьте на показ! 🩷

Цього року я вестиму ЛБ старанніше, а поки – потрібно щось bloody, horrific and unsettling with Boryslav Brondukov in a leading role

Вітаю Анастасію Фалілеєву з шортлистом на Оскарі! Най живе українська анімація! На великому екрані «Я померла в Ірпені» можна подивитися в альманасі Довженко-Центру «Українська нова хвиля. Ми є» що зараз у прокаті в Києві, Запоріжжі та Луцьку 🧡

Минулого тижня стало відомо, що Міністерство фінансів України відмовило Довженко-Центру у дофінансуванні, необхідному для забезпечення повноцінної діяльності, без жодних пояснень. Державне агентство України з питань кіно повідомило, що додаткове фінансування Центру у розмірі 5 млн грн на забезпечення сталої роботи інституції у 2025 році не відбудеться. Повноцінне фінансування у розмірі 12,7 млн. грн. на 2026 рік також не передбачене. Це означає, що діяльність Національного центру Олександра Довженка лишається не забезпеченою щонайменше за листопад та грудень 2025. Власні надходження зможуть закрити оплату праці тільки частково. Повториться ситуація 2024 — початку 2025 року, коли через відсутність державної підтримки колектив працював скорочений тиждень. Наступна хвиля може стати фатальною. Ще у червні 2025 року керівництво Центру звернулося до Держкіно та Міністерства культури України щодо приведення розміру фінансування у відповідність до фактичних потреб, пов’язаних із виконанням завдань, покладених на нашу інституцію державою, зі збереження, вивчення і розвитку колекції національної кіноспадщини. Всі необхідні документи та розрахунки неодноразово і вчасно подавались до органів управління, де вони пройшли погодження й не отримали зауважень. Вчора, 8 грудня, відбулася термінова нарада із Міністеркою культури України Тетяною Бережною та Головою Державного агентства України з питань кіно Андрієм Осіповим. У найближчий тиждень органи управління обіцяють запропонувати рішення, яке дозволить відновити повноцінне функціонування Центру як хранителя національної кінематографічної спадщини. Подальше затягування поглибить ризики збереження колекції та поставить під загрозу роботу колективу. Відсутність рішення від органів влади у найближчий тиждень матиме прямі наслідки для роботи команди та виконання зобов’язань держави у сфері збереження спадщини. Утримувати інституцію і забезпечувати виживання колекції, які для держави не є пріоритетом, лише власним ентузіазмом колективу неможливо. Просимо враховувати вказані обставини при плануванні взаємодії з нами — зокрема у питаннях здачі фільмів за державними контрактами, забезпечення фільмів для показів, сканування, співпраці зі студентами тощо. Інтертитр: Хліб (1930), реж. Микола Шпиковський

У цей четвер в прокат виходить наш альманах «Українська нова хвиля. Ми є» Це перший великий проєкт у ДЦ, який мені довірили щойно я почала свою роботу тут. Разом із ним я дуже виросла та зрозуміла, наскільки мультизадачною можу бути. Було складно, але від того більша радість від премʼєри. Цього року ми зібрали 8 талановитих фільмів-свідчень реальності, у яку ми всі заглиблені. «Хвиля» завжди була проєктом, що допомагає молодим режисерам показати свої фільми поза фестивалями. Поступово (цього року і на початку наступного) ми плануємо прокатити її в усіх великих містах України, а може і не тільки). DM me, якщо вам було би цікаво показати добірку у себе. Довженко-Центр продовжує стабільно виходити із релізом альманаху вже протягом 12 років, що прекрасно та життєствердно, попри всі зовнішні та внутрішні несприятливі умови. Сьогодні буду на премʼєрному показі у «Жовтні», буде наша чудова команда та, звичайно, команди фільмів, яким ви зможете поставити питання. Приходьте і ви, квиточки ще є і вони тут.

Улітку, коли я вперше прочитала текст мисткині Дарʼї Лукʼяненко на дніпровському медіа «ПОМІЖ», я відчула, що розділяю її ставлення до міста: Можу зізнатися, хоч мені й соромно: у 22 роки мені найбільше кортіло просто кудись поїхати й ніколи не повертатися до Дніпра […] Але у всесвіту дивне почуття гумору. І тепер моє «ніколи не повертатися до Дніпра» переміщено із зони найпотаємніших мрій до території найтемніших страхів.  Після свого оприявнення, думка про страх неповернення до Дніпра міцно сидить у моїй голові. Тому мені було цінно і цікаво працювати над «Свідками дніпровської анімації» для «ПОМІЖ». Бо це водночас і повернення до міста, що сильно на мене вплинуло, і дослідження його впливу на творчість моїх улюблених аніматорів з Дніпра — Микити Лиськова та Стаса Сантімова.

Закінчили дивитися другий сезон «Severance»? Час шукати паралелі з українською анімацією на нашому ютуб-каналі! «The animation is mysterious and important»

Колись я напишу великий текст про другий сезон Severance, про який я думаю другий тиждень поспіль, а поки: ukrainian animation parallels «Поділ» (2022-…) & «Савушкін, який не вірив в чудеса» (1984)

сьогодні і справді день птахів. «Чи вмієте ви жити?» (1971), реж. Олександр Муратов

Вийшов мій лонгрид про кіно Івана Кавалерідзе. Провела з його мемуарами багато днів — і запевняю вас, що чоловік прожив неймовірно драматичне життя, яке заслуговує на окремий байопік. Геній Кавалерідзе у його унікальному баченні й здатності створювати мистецькі твори міждисциплінарного характеру. Це поєднання монументальної форми з плинністю фільми, вимуш/чена, але інтеграція опери у радянський кінематограф та історичні дослідження з оптикою на сучасність. Читайте і дивіться нашу класику, коротше) #лонгрид

just for fun "Люксембург, Люксембург", реж. Антоніо Лукіч (2022) х "Справжній біль" (2024), реж. Джессі Айзенберг #cinema_parallels

🩷 Валентинка для вас — анімація Наталії Марченкової "Любов та смерть картоплі звичайної" (1990) Ідея фільму прийшла до Наталії Марченкової та Наталії Гузєєвої на кухні в той момент, коли Марченкова готувала картоплю. Анімаційний мюзикл створений методом перекладки. Головні вокальні партії виконали Тетяна Шиманська та Павло Зібров. Назва стрічки загально описує сюжет. Меседж історії дуже простий — не вірити мудакам) #анімація

Дивимось відео на легендарний трек «Wicked Game» Кріса Айзека. До пісні є два кліпи. Перший — чорно-білий, із данською супермоделлю Геленою Крістенсен. Другий зняв Девід Лінч до виходу «Диких серцем» на VHS. Є легенда, що керівник однієї радістанції в Атланті почув пісню у фільмі та почав постійно крутити її в ефірі. Так вона і завірусилась. #кліпове_мисленння

"Тіні забутих предків", реж. Сергій Параджанов (1964) х "Руда фея", реж. Володимир Коваленко (1987) #cinema_parallels