Михайло Демченко - голова Стрижавської ТГ

Громада знову в жалобі. Ми втратили на війні за Україну Олександра Коника із села Медвідки. У суботу, 15 серпня, о 9:30 приходьте вшанувати земляка живим коридором і провести в останню путь. ❗️Шикуємося від початку села по вулиці С. Пилявця до будинку загиблого. ▪️ О 10:00 у храмі великомучениці Параскеви-П’ятниці села Медвідки відбудеться чин відспівування. ▪️ О 10:45 на території храму відбудеться церемонія прощання. Олександр Коник народився 26 жовтня 1989 року в Медвідці. Дитинство і юність провів у рідному селі. Закінчив місцеву школу, потім навчався на токаря у Вищому професійному училищі. Після завершення навчання проходив строкову військову службу. Працював на автозаправці, їздив на заробітки за кордон. Останнім місцем роботи була ритуальна служба «Реквієм». У вересні 2024 року Олександра призвали до лав Збройних Сил України. Після призову пройшов підготовку в навчальному центрі та згодом вирушив на передову. Олександр служив гранатометником 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти військової частини А4945. На передовій він пробув менше місяця. Вийшовши на своє перше бойове завдання, Олександр не повернувся. Тривалий час Олександр вважався безвісти зниклим. Рідні не втрачали надії та продовжували пошуки. Понад рік вони жили надією, очікуючи на звістку про нього. Згодом тіло Олександра повернули в Україну під час репатріації. Особу військовослужбовця вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи. Герой загинув 15 листопада 2024 року під час ведення бойових дій у районі н. п. Макарівки Волноваського району Донецької області. Рідні згадують Олександра лише теплими словами. Пам’ятають його як добру, порядну, веселу та товариську людину. Він був надзвичайно працьовитим, завжди цінував родину та особливо дорожив часом, проведеним із близькими. Олександр любив риболовлю, цінував прості життєві радощі та був людиною, на яку завжди можна було покластися. В Олександра залишилися мама Світлана Анатоліївна, батько Михайло Миколайович, дружина Юлія, чотирирічна донька Аліна та брати Ігор і Юрій. Щиро співчуваємо рідним та близьким захисника. 🕯️Світла і вічна пам’ять Герою! Герої не вмирають!

Стрижавська громада у скорботі: загинув захисник України Михайло Брацлавський ❗️Прощання із Михайлом відбудеться у четвер, 13 серпня: ▪️10:00 — церемонія прощання за адресою: м. Вінниця, вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм хол»); ️▪️ 11:00 — прощання біля батьківського дому захисника — вул. Довженко, 73 А; ▪️ 11:45 — Спасо-Преображенський кафедральний Собор; ▪️ 13:00 — мітинг прощання і поховання на кладовищі мікрорайону Коло-Михайлівки. ❗️О 12:45 просимо жителів громади та всіх небайдужих долучитися до живого коридору шани — від початку вулиці Івана Піддубного до кладовища (мікрорайон Коло-Михайлівки). Михайло Брацлавський народився 20 листопада 1983 року у місті Вінниці. Навчався у міській загальноосвітній школі №8. Після її закінчення здобув професію кухаря-кондитера у Вінницькому ПТУ №29. 2001-го року Михайло був призваний на строкову військову службу до Могилів-Подільського прикордонного загону. Після служби тривалий час працював ювеліром, а до мобілізації — на молокозаводі. Ще до початку повномасштабної війни Михайло разом із дружиною Вікторією придбали житло у Стрижавці. Вони планували облаштуватися тут, створити затишний дім для своєї родини, та війна зруйнувала їхні плани. З 2023-го року Михайло став на захист України. Тривалий час проходив службу у складі Повітряних Сил Збройних Сил України, де разом із побратимами захищав українське небо від повітряних загроз. Згодом був переведений до Сухопутних військ Збройних Сил України. Був старшим солдатом з позивним Опіум. Рік і сім місяців Михайло вважався зниклим безвісти, рідні жили в очікуванні, не втрачаючи надії на повернення захисника. Та результати ДНК-експертизи підтвердили, що Михайло загинув. Свій останній бій Михайло прийняв 21 грудня 2024 року неподалік населеного пункту Курахового Покровського району Донецької області. Для дружини Вікторії, доньки Яни, батьків, рідних, друзів і побратимів Михайло назавжди залишиться доброю, щирою, світлою та життєрадісною людиною. Він був відкритим до людей, завжди готовим підтримати та допомогти. Рідні кажуть, його добре серце, людяність і доброзичливість назавжди залишаться у пам’яті тих, хто мав щастя його знати. Від усієї громади висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям та всім, хто знав Михайла. 🕯Світла пам’ять і вічна слава Герою!

👷‍♂️👷‍♀️Вітаємо з професійним святом всіх, хто причетний до сфери будівництва та архітектури, людей, чия праця є основою відродження та сталого розвитку нашої країни! В умовах сучасних викликів ми сформували новий підхід до розвитку будівельної галузі й модернізації інфраструктури Стрижавської громади. Нині кожне рішення базується на комплексному розвитку територій, де пріоритетами є безпека, енергоощадність, безбар’єрність та комфорт кожного жителя і кожної жительки. 🇺🇦🇪🇺Завдяки спільним зусиллям нашої команди та міжнародних партнерів нам крок за кроком вдається перетворювати амбітні плани на реальні об’єкти, що отримують високе визнання на державному рівні. Сьогодні результатами цієї співпраці є: 🏗️Модернізовані заклади освіти: завершено оновлення Мізяківсько-Хутірського ліцею та Стрижавського ліцею №2, де створено безпечні, теплі та енергоощадні умови для навчання дітей. А також у закладах є безпечні укриття для учнів та педагогічного колективу. 🏗️Побудовано житло для ВПО: у Мізяківських Хуторах відкрито повністю оновлений будинок із сучасними смарт-квартирами, що став прихистком для 14 родин, які втратили свій через ворожу окупацію та обстріли і переїхали до нашої громади. 🏗️Розпочали будівництво сучасного хабу: у центрі Стрижавської громади тривають роботи зі зведення багатофункціонального центру, де як старші, так і молодші жителі й жительки зможуть отримувати низку публічних послуг та розвивати свої таланти. 🚰Завдяки співпраці з Вінницькою обласною радою та обласною військовою адміністрацією вдалося побудувати сучасну каналізаційно-насосну станцію. 🤝Вдячність кожному будівельнику, архітектору, інженеру та технічному фахівцю за вашу майстерність, відданість справі та щоденний внесок у комфорт і безпеку нашої громади! Безпечної праці та міцного здоров’я вам!

Зі святом Преображення Господнього та Яблучним Спасом! 🍎 6 серпня, за нашими традиціями, ми відзначаємо одне з найбільш теплих та шанованих свят, що символізує врожай, а також надію на щедру осінь. Цей день нагадує нам про глибинні цінності нашої нації, шану до праці на землі та духовне оновлення. Традиції, які ми бережемо та передаємо дітям, є нашим сакральним кодом і невичерпним джерелом сили. Ми з особливою вдячністю щоразу згадуємо наших захисників і захисниць. Саме завдяки вашій мужності та стійкості ми маємо можливість чути українську молитву в храмах та об’єднуватися у спільних прагненнях. Молимося за кожного воїна, який нині боронить нашу свободу, та за те, щоб світло Преображення наповнювало кожну оселю Стрижавської громади та всієї України, щоб поверталися до наших домівок мир, злагода й добробут.💙💛

Вячеслава Задорожного нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) 🇺🇦 Указом Президента України від 11 грудня 2025 року №923/2025 нашого земляка Вячеслава Задорожного нагороджено державною нагородою України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Високу державну відзнаку присвоєно за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане виконання військового обов’язку. Вячеслав Задорожний народився 20 грудня 1991 року в селі Сосонці. Навчався у місцевій школі, згодом закінчив Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. З дитинства Вячеслав захоплювався технікою та автомобілями, тому і професійний шлях обрав відповідний — став приватним підприємцем у сфері вантажних перевезень. Разом із дружиною Тетяною вони збудували сімейне гніздечко поблизу Вінниці, у Вінницьких Хуторах. До початку служби Вячеслав активно займався волонтерством, допомагаючи армії. У травні 2024 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив на Вінниччині, де й отримав позивний «Квітка». Служив старшим солдатом, стрільцем-снайпером у батальйоні «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Вячеслав мужньо воював на Покровському напрямку Донецької області. 💔Наш захисник загинув 5 січня 2025 року внаслідок штурмових дій противника поблизу населеного пункту Новоєлизаветівки Покровського району, що на Донеччині. Після важкого поранення він залишався у свідомості ще кілька годин. Побратими робили все можливе, щоб врятувати воїна, проте, на жаль, евакуювати його для надання спеціалізованої медичної допомоги не встигли. Вячеслав назавжди залишиться в пам’яті громади як надзвичайно працьовита, добра та віддана своїй родині й країні людина. На нього вдома чекали дружина Тетяна, троє синів — Ростислав, Ярослав та Іван, донечка Діана, мама Наталія, двоє братів та двоє сестер. 🙏🏻Його подвиг — це приклад справжньої мужності та безмежної любові до України. Світлий спомин про Вячеслава Задорожного назавжди житиме у серцях рідних, близьких та всієї Стрижавської громади. 🕯Вічна пам’ять та слава Герою!