Dicepunk 🎲🤘

Пам’ятаєте УНР? На 🎱 idearoll є нерегулярна передача «Українські настільні рольові», у якій ми даємо авторам ігор можливість розповісти про свої проєкти. І знаєте що? Ми готуємо наступний випуск! 🤎 Тож, якщо ви: • створюєте власну гру й хочете про неї розповісти; • уже проводите відкриті плейтести або плануєте їх найближчим часом; • це не «я візьму D&D 5e і перероблю»; • створюєте цікаву пригоду, модуль або сетинг (тут уже можна і для 5e); 🤘 Пишіть в особисті повідомлення: @fishkiller Попередні випуски: перший і другий

Давайте допоможемо Фішуарію записати новий УНР! Всім швидко писати свої хартбрейкери, беріть від ДнД тільки к20 чи викидайте к20, додавайте окремі ділянки броні, переводьте ДнД на к100, пишіть унікальні ігри с лором на 300 сторінок, робіть ігри кращі за ДнД бо там свій унікальний сетинг!

Нова стаття: Твій детектив зламається. Питання — коли? І це станеться на через «тупих гравців». Не через невдалі кидки. І навіть не тому, що вони «не здогадалися». Причина? Розслідування побудоване як доміно «зачіпка А веде до Б, а вона до зачіпки В, чік-пік, фінал» А тепер уяви, що гравці пропустили Б. Пук-среньк, доміно зламалось! Ти сидиш і думаєш, як непомітно підсунути їм пропущену зачіпку. Як наштовхнути на «правильну відповідь?». Гравці відчувають, що їх штовхають не туди куди вони хотіли. Розслідування репає по шву від блискавки до сраки. Це третя стаття Діда з серії про детективи! Тепер розбираємо, як будувати пригоди, які не розвалюються через один пропущений доказ: 1️⃣ Правило трьох підказок — і чому воно не про три підказки 2️⃣ Вузловий дизайн — як перетворити лінійне розслідування на павутиння доказів і таємниць 3️⃣ Хибні версії — чому неправильна теорія гравців це один із головних двигунів детективу 4️⃣ Інформаційна пісочниця — як зробити так, щоб після кожної знахідки у гравців з’являлися нові рішення, а не наступна сцена сценарію 📖 Третя стаття серії «Майстерня детектива» https://dicepunk.blog/detektyv-nastilna-rolova-gra/ А від чого заклинювали ваші пригоди про розслідування?

Підігрітий тейк (по мотивах розмови в чорному дайсі) Мені здається, не всім очевидно, для кого Wizards of the Coast сьогодні робить усі ці нові колаби. Усі вже бачили D&D по World of Warcraft і Star Wars. Усі вже обговорили. Але Дід теж має що сказати. Якщо чесно, нічого дивного тут немає. Magic уже багато років живе на колабах. Fortnite живе на колабах. LEGO живе на колабах. Funko живе на колабах. Це абсолютно нормальна бізнес-модель для великого entertainment-IP... Кросселл, нові аудиторії, більший LTV. D&D давно перестало бути просто настільною рольовою грою. Для Hasbro це вже великий розважальний бренд. І великі розважальні бренди ростуть однаково: вони постійно шукають нових людей, а не тільки продають більше тим, хто вже вірний цьому бренду. І от коли люди кекають про доречність D&D по Star Wars чи про те, хто взагалі просив WoW і кому це взагалі потрібно — відповідь проста. Не тобі. Маркетологи не витрачають мільйони на колаби, щоб переконати людину, яка вже кілька років грає. Нащо? Ти вже все купив. Колаби потрібні для людей, які ще не грають. Для тих, хто полюбив Baldur's Gate 3 чи прийшов після Stranger Things. Для фаната Warcraft, який подумає: «О, а що це за D&D?» Для людини, яка взагалі не вважає себе рольовиком, а просто хоче цікаво провести вечір із друзями. І таких людей ДУЖЕ багато. У мене є знайомі з абсолютно різних сфер, які регулярно грають у D&D. Вони не знають терміна «НРІ». Не знають, що існують десятки інших систем. Не читають наші спільноти, чати і дискорди. Вони просто не вважають себе частиною якогось хобі. Для них D&D — це просто одна з форм дозвілля. При чому не НРІ. Вони нахер не знають ні про яке НРІ. А саме D&D. Як настолки, квести чи похід у кіно. І саме вони — найбільший потенціал для росту. Тому коли Hasbro анонсує чергову дику колабу, це не тому що вони втратили звʼязок з хобі, а тому що їм треба більше грошей від людей, які про хобі ще не чули. Тож коли Hasbro закриватиме наступний квартал — чекаємо на субкласи в колабі з Mr.Beast та Nikki Minaj! P.S.: З іншого боку, коли найбільший гравець займається тим, щоб розширювати воронку і приводити в хобі нових людей, у всіх інших зявляється ще більше простору робити дивні, сміливі, нішеві й дуже глибокі ігри. Тож давайте користуватися цим.

🎙 d2 Дідів #26 — Випуск без теми (така тема) Ваші Найт Райдер і Найтмен вриваються в тиждень, щоб зарядити вас до самих вихідних! Oh wait... 🗯 TL;DR: Годі з вас підготовки до випусків і сфокусованої цінності. Сьогодні — фріболінг і імпровізація! Базікаємо про референси, документалки й навіть реслінг як інструменти занурення в атмосферу, підбиваємо підсумки кампейну по Blades in the Dark (спойлер: даунтайм — це найсмачніше), і розбираємо стовпи сеттингу як спосіб не дати очікуванням гравців перетворитися на хаос. А ще — історія про професора Данжен Майстера, який намагається вбити ДнД. А ще: • 🎬 Як реслінг (так, реслінг) допомагає майстру занурювати гравців в атмосферу • 🌆 Підсумки кампейну по Клинках в пітьмі — чому вільна гра важливіша за план • 🏛 Стовпи сеттингу як щит проти хаосу очікувань за столом Слухайте, підписуйтесь, ставте зірочки — і готуйтеся до своїх ігор так само сумбурно, як ми готувалися до цього випуску. 🔊 Де слухати? Spotify, Apple Podcasts, Amazon Music, Deezer, Transistor + RSS. 📹 Слухати на YouTube ⚡️ Тигр-ворнінг: епізод без теми — знову. 📚 Згадані ігри: Delta Green, Call of Cthulhu (Поклик Ктулху), D&D, Mausritter, Blades in the Dark (Клинки в пітьмі), Mörk Borg, Dungeon World

Оскільки застрибнуло багато нових читачів — тут майстер пост з вижимкою найцікавішого що в мене було на каналі: https://t.me/dicepunk/391

Я ВБИВ ДНД! Місяць тому я запустив найбожевільніший експеримент — текстовий рольовий варгейм! Гра, яку неможливо поставити на паузу. 19 гравців, 5 держав, ніякого сценарію. Армії марширують днями в реальному часі, листи з наказами повзуть і можуть фатально спізнитися. Союзи тріщать через помилки в листах чи неуважінсть. А все, що вирішують гравці, назавжди стає каноном Порфірового Трону. Нарешті на YouTube вийшло перше відео з серії — «Хроніка Неспокійних Земель». Дисклеймер: туман війни — священа для гри штука, тому я не можу розповідати про речі, які вже відбулися, але про які ще не відомо всім гравцям. Тому такі хроніки будуть виходити з певним лагом. ▶️ https://youtu.be/JmCZGnoQcCA Подивилися? Киньте комент під відео, бо алгоритми безпощадні.

Сьогодні буде свіженьке на YouTube! Якщо хотіли дізнатися більше про варгейм, але було взападло читати? Це відео для вас 🫡

Культисти, давайте підтримаємо збір! Бійці 4 Прикордонного загону, 3 Прикордонної застави ДПСУ збирають на НРК "BRO MAX". Ця маленька єбака — роботизований наземний комплекс. Така штука необхідна для підвозу провізї та боєкомплекту на позиції. З нею бійцям не доведеться ризикувати життям щоразу покидаючи укриття і підставлятися під підарські FPV які чатують вздовж шляхів постачання. Мета збору амбітна — 500,000 ₴. Наразі зібрано лише 13 440 ₴ і я знаю, що ми можемо більше. 💸 Профінансувати кіберпанковість наших військ Давайте-давайте, а я за це третю статтю з цикла про детективи в НРІ напишу

Але що ми зазвичай чуємо? 1. «Та хороший майстер зробить горор і в D&D!» Так. Зробить. Хороший актор теж може будь-яку роль зіграти, але чомусь режисери обирають різних акторів. «Можна зіграти» і «гра підтримує цей досвід» — це не одне й те саме. І це не все. Коли кажуть «нормальний майстер витягне» — то перекладають увесь досвід на живих людей за столом. На їхню імпровізацію. На їхню концентрацію. На їхній настрій. І так — якщо в тебе за столом четверо геніїв імпро ти отримаєш сурвайвал-горор і в Глумхевені. А що, якщо ти не геній імпро? Чи коли ти зайобаний роботою? Коли посварився вдома? Коли нема натхнення? Ось тут хороша система і робить свою роботу. Вона не вимагає, щоб усі щосекунди були геніальними. Вона підказує, що важливо. Вона створює ситуацію за тебе. Це твій співведучий 2. «Ну то я перероблю D&D під що завгодно». Окей. Ти переписав класи, зброю, броню, економіку, прогресію, імпланти, транспорт, прибрав пів бестіарію, додав нові правила… Вітаю. Ти щойно написав іншу гру. Просто гіршу — і за пів року замість готового результату вже сьогодні. А та гра, яка тобі потрібна, найпевніше вже існує, і хтось уже зробив цю роботу за тебе. Навіщо? 3. «Нащо вигадувати, є ж GURPS який тягне все». Універсальна система вміє змоделювати що завгодно — але саме тому вона не наголошує ні на чому. В неї не закладено думку про те, що тут головне. Універсальна система відповідає на питання «чи можна?» — «так, звісно». А от спеціалізована відповідає на: «що тут найважливіше?». Короче, коли наступного разу захочеш зіграти кіберпанк, горор, детектив чи експедицію, не питай себе: «А чи можна це зіграти в D&D?» Бо завжди можна відповісти «так». Але питати треба насправді ось що: «Яка гра змусить нас реально в це грати — а не уявляти, що ми граємо в щось інше?» Бо врешті хороша система не змушує тебе виписувати досвід руками. Вона будує ситуацію — а історію ви створюєте самі. Можна все життя передивлятись "Володар перстнів" і з усіх сил протягом перегляду уявляти, що дивишся космооперу. Чи якийсь вісцеральний екшн в стилі Рейду. Бо логіка по суті та сама. Зізнавайтесь, яку гру ви героїчно натягували на невластивий їй жанр — і що з того вийшло?

Навіщо стільки різних настільних рольових ігор, якщо є D&D? «Я хочу грати в кіберпанк — тому переробив D&D під кіберпанк». «Хочу химерний степ — узяв D&D і вгатив хоумрули». «Нащо щось вигадувати, є ж GURPS — він тягне все». «Mothership універсальна, на ній можна грати що завгодно». І кожного разу від цього у дідів-рольовиків хапає серце. У мене хапає. Стоп! Не спіши закривати канал бо «ще один душніла бухтить. Я теж так робив. Всі так робили. Але ми в дитинстві й у колготи срались — це не аргумент продовжувати. Давай просто розберемо, чому це погана ідея і чому не з тієї причини, про яку ти думаєш. Проблема не в тому, що D&D/Call of Cthulhu/Motheship/GURPS погана. Вони хороші. Проблема в переконанні, ніби суть НРІ (настільної рольової гри) — просто кидати дайси, а різницю створює лише крутий ролплей і майстер-тамада. Типу, дай хорошу пачку — і горор у D&D 5e зайде на ура. Ні. Різні ігри існують, щоб давати різний досвід. З коробки! Не тому що геніальний ведучий пів року мазав систему ПВА та обклеював фольгою — а тому що вона так працює сама. І головне, про що при цьому забувають: правила визначають не тільки те, що може твій персонаж. Вони визначають, про що ти думаєш за столом. Опиши в D&D темний коридор найстрашнішим голосом. «З пітьми виходить щось жахливе…» І за секунду посипляться: А який у нього CR? В мене дарквіжн. Скільки в нього HP? Це аберація? (хтось уже відкрив D&D Beyond). І-і-і... Це вже не горор. Це D&D. Бо система вже навчила вас, як дивитися на монстра: це проблема, яку розв'язують засобами гри. У тебе є HP, AC, закляття, воскресіння. Ти дивишся на чудовисько і думаєш: «як нам його завалити?» (бо яка ж ще причина бути чудовиськам в цій грі?). А горор хоче, щоб ти думав: «а чи варто нам туди взагалі лізти?». Це дві різні гри. І справа тут не в майстрі, відіграші чи хоумрулах. Кожна система має свою економіку — свій список того, що в ній важливо: D&D — HP, слоти заклять, рівні. Ти стаєш ОП-шнішим дамаг-диллером. OSR — світло, час, вага, інвентар, інформація. Ти виживаєш і розвідуєш. Blades in the Dark — стрес, травма, шухер, відпочинок. Ти вгрузаєш глибше в неприємності. Call of Cthulhu — здоров'я, глузд, знання. Ти боїшся дізнатися правду. Mothership — стрес, паніка, реакція на травму. Ти маленький, і космос тебе розчавить. Pendragon — пристрасті, чесноти, слава, плин років, покоління. Ти проживаєш життя лицаря. Це не «різні циферки». Це різні відповіді на питання «що тут важливо?». Якщо гра каже, що важливий час — ти плануєш маршрут. Якщо важливий глузд — ти граєш обережно, щоб не нарватись на єбаку і "налякатись". Правила формують поведінку. Візьмемо дослідження невідомих земель — мою улюблену тему «кинь Виживання. Успіх. Ви дійшли. Кінець.» Спеціалізована гра змусить тебе думати. Яким шляхом? Скільки днів? Скільки провізії брати — на шість чи сім днів, лишаючи місце під здобич? Взяти смолоскипи чи зайву їжу? Йти лісом, де можна полювати, але довше й там чутки про мародерів, чи навпростець, ризикуючи налетіти на щось? І раптом дорога стає грою. Не переходом між двома цікавими сценами, а самою грою. Бо система зробила час, вагу й маршрут важливими — і змусила тебе приймати рішення. А рішення — це і є досвід.

На початку нульових я «виправив» D&D. Звісно ж не зігравши в нього жодного разу. Ледь продершись крізь кривий русіанський конспект правил, я вже знав, як зробити краще. По-перше викинув значення атрибутів, бо є ж модифікатори. По друге в мене були тільки два шестигранники, тому я винайшов Traveller. По-третє я не розумів як з цього грати в Baldur’s Gate 2 тому зробив правила щоб єдиний мій гравець керував усією пачкою. Потім я «лагодив» Savage Worlds. Потім GURPS. Потім повністю власна система. Зараз я розумію, що роками впевнено вирішував проблеми, яких не існувало. 2002 рік, The Forge. Рон Едвардс публікує «Fantasy Heartbreakers» — про видані фентезійні НРІ, які на 90% складаються з переписаного D&D, бо D&D — єдина гра, яку їхні автори бачили в житті. Люди друкували такі ігри за власні гроші, щиро вірячи, що першими в світі придумали, скажімо, таблицю критичних влучань чи окрему броню на частини тіла, чи окремі види ударів і стійок. Едвардс писав це без зневаги. Насправді в кожній такій грі закопано одну-дві непогані ідеї. Непогані, але поховані під нашаруваннями перевинайденого D&D. Саме змарнованих ідей і шкода. Чому так? Бо неможливо вчитися у ігор про існування яких не знаєш. Коли в голові одна система, то «геймдизайн» означає редагувати цю систему. Хочеш кіберпанк — пиляєш D&D під кіберпанк, хоча Cyberpunk існує з 1988-го. Хочеш жахи — прикручуєш до d20 лічильник страху, хоча Cthulhu Dark робить це значно краще, а Call of Cthulhu демонструє чому лічильники жаху не роблять страшніше з 1981-го. Окрема біда: половина проблем, які ми лагодимо, — не проблеми. Класика жанру: «хітпоінти нереалістичні!» Прикручуєш систему поранень, бо філософія хітпоінтів як героїчного темпу і витрати ресурсів не є очевидною. Багато правил виглядають тупими рівно до моменту, коли ти їх прибереш і побачиш, що на них трималося. При цьому саме бажання зробити свою гру — абсолютно здорове. Я не маю жодного морального права сміятися з новачка, який після трьох партій сів писати «свою систему». Я був ним. Мене дивує інше — небажання роззирнутися. Світ НРІ величезний, і відповідь на твою дизайнерську задачу, найімовірніше, вже двадцять років як видана — у грі, про яку ти просто не чув. Тому мій рецепт простий: грайте, читайте, водіть. Потім ще. А тоді вже ламайте правилаt. Бо поки усе НРІ це дві три гри — ти не створюєш нічого нового. Ти нескінченно переписуєш лише те з чим знайомий. Я свою сповідь написав, а ви коли першу «свою» гру писали?

Тиждень видався дуже завантаженим, тож навіть нічого не писав. Але наш текстовий варгейм несеться вже більше місяця і скоро я про це напишу невеликий звіт. І зараз нам потрібні нові командувачі! Зараз у варгеймі чотири відкриті ролі, які чекають на нових гравців. Тож, якщо було цікаво доєднатися — зараз якраз час! Все поясню, покажу і допоможу 🤝 Доречі, на сьогодні в нас вже 18 гравців! За цей час відбулися: - перші ПвП битви і відступи - облоги і спалення міст - військові злочини і релігійна різанина - примусові збори провізії у селян - торгові і шлюбні союзи Але якщо хочете щось дізнатися, наприклад як це все працює — не соромтесь питати в коментах.

🎙 d2 Дідів #25 — Детективи за столом: чому гравці завжди підозрюють не того Ваші Малдер і Скаллі загубили теку зі справою, звинуватили одне одного і два тижні шукали правду! 🗯 TL;DR: Детектив за столом — це не серіал і не роман, це живий організм, який гравці регулярно тягнуть в різні боки. Діди пояснюють, чому не варто чекати «того самого» правильного висновку від партії, і як перестати ображатися, коли вони йдуть по хибному сліду з ентузіазмом справжніх нуарних невдах. А ще розкладають по поличках, коли кубики в детективі — це весело, а коли просто зупиняють сюжет. А ще: • 🧠 Мейнсет ведучого — відпускаємо ілюзію «правильної» відповіді • 🔍 Правило трьох зачіпок і контекстні зачіпки — щоб детектив не стояв колом • 🎲 Коли (і чи взагалі) кидати кубики в розслідуванні • 📖 Огляд систем: GUMSHOE, Night's Black Agents, Fall of Delta Green, Brindlewood Bay та інвертовані детективи Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні випуски — і пишіть у коментарях, у які глухі кути заводили гравців ваші загадки. 🔊 Де слухати? Spotify, Apple Podcasts, Amazon Music, Deezer, Transistor + RSS. 📹 Слухати на YouTube ⚡️ Попередження: діди з неповагою ставляться до ведучих, які хочуть дедукції від персонажів. 📚 Згадані ігри: D&D, Vaesen, Call of Cthulhu (Поклик Ктулху), Blades in the Dark (Клинки в пітьмі), Mausritter, Yippee Ki-Yay 2, Mothership, Cataphracts, Over/Under, A Pound of Flesh, Pirate Borg, Dungeon Crawler Carl, Pathfinder, Xcrawl Classics, Agon, Paragon, The Between, Night's Black Agents, Fall of Delta Green, Delta Green, Swords of the Serpentine, Brindlewood Bay, Public Access, The Silt Verses, Carved from Brindlewood, Mörk Borg, Dungeon Crawl Classics

🎲 Нова стаття: «Як водити детектив в НРІ: Не ховай зачіпки за перевірками» Перша стаття зайшла, тож я продовжую. Розкажу тобі про найтиповішу пастку, в яку потрапляє більшість майстрів які ведуть розслідування в своїх іграх. Щонайменше я так робив. Гравці оглядають кімнату. Ключова зачіпка — слід від кулі на стіні. Ти інстикнтивно кажеш «кинь на уважність». Гравець, агент ФБР, провалює перевірку. Даєш перевірку іншому гравцю — той теж провалює... Пук-среньк, наша грандіозна загадка зламаалась, гра встала. А ти панічно вигадуєш, як би підсунути їм ту саму зачіпку, щоб розслідування не протухло. Знайомо? Проблема в тому, що ми ховаємо критичну інформацію за перевірками — хоча не мали б. Чому? Розбираю в статті. • чому «Натисніть F щоб знайти зачіпку» це антигра. • навіщо взагалі потрібні детективні навички • як зробити перевірки цікавими через ціну й ризик Це друга стаття з серії «Майстерня детектива», а наступного разу розберемо, як побудувати розслідування так, щоб гравці фізично не могли застрягти. 📖 Читати: Детектив у настільних рольових іграх: як використовувати перевірки правильно

70% ведучих. Цікаво, думав гравців тут більше 😅 Тоді питання куля в лоб: що зараз найбільше болить у ваших іграх? Забагато підготовки? Гачки ігноруються гравцями? Нудні затягнуті бої без цікавих рішень? Атмосфери нема? Гравці нічого не роблять? Кампанія тихо вмирає? Розкажіть Діду в коментах — що дратує, фруструє, не працює? Думаю що розібрати в наступних гайдах 👀

Буп! Вчора виявилося, що блог зачавило рекламою і читати стало прям важко. Я проплатив платформу, тому зараз має стати легше дихати. А ваша неділя як?

Допоки ви граєте свої суботні сесії, Дідо написав "свій словник термінів НРІ" ™. Від «що таке ведучий» до нотації кубиків і хартбрейкерів, по можливості без академізму і з прикладами. Ідея така: колись я сам починав і плавав у цьому сленгу, десь так само, як коли вперше пішов на плавання. Зін, хак, PbtA, ТПК — змушують кивати головою ніби щось розумієш. Ось я і пояснив. Та і здається, я таке навіть обіцяв. Пробіжіться очима: — чого бракує? які терміни-ази я міг проґавити? — що можна викинути як зайве? Це живий словник, я його доповнюватиму — тому ваші правки підуть прямо в діло. 👉 Словник настільних рольових ігор від Dicepunk

Що цікавого грали цього тижня? Що граємо на вихідних? 😎