жах і мат

https://www.theascent.io/p/a-love-story-5-christian-books-on

kinky read...

kinky read...

ascr. to S. Bernard, Vitis Mystica

Сьогодні молимося святому єпископу Гійому Дюран Дюран https://en.wikipedia.org/wiki/Guillaume_Durand

Картина — Барбара Дітцш, «Гілка аґрусу з бабкою, красоцвітом зоряним і гусеницею», 1725–1783

Картина є зразком жанру sacra conversazione — «свята бесіда», — на якій зображують святих, що гуртуються навколо Діви Марії із Христом-немовлям. Як і на інших витворах П'єро, композиція тут ретельно й скрупульозно пропрацьована й ґрунтується на простоті, рівновазі та систематичному повторенні форм, поз і жестів. Вважається, що картина призначалася для гробниці Федеріко да Монтефельтро (1422–1482), італійського герцога з Урбіно. Федеріко, який оплатив створення картини, також зображений на ній — він приклякнув перед Ісусом і Марією в латних обладунках. З огляду на сюжет витвору й те, що він писаний на замовлення, яйце видається дещо чужорідним і сюрреалістичним елементом. Метью Вілсон, Прихована мова символів Картина — П'єро делла Франческа, «Мадонна з немовлям, святими, ангелами й Федеріко де Монтефельтро», або «Вівтар Монтефельтро», 1472-1474

Fiction writers as a species tend to be oglers. They tend to lurk and to stare. The minute fiction writers stop moving, they start lurking, and stare. They are born watchers. They are viewers. They are the ones on the subway about whose nonchalant stare there is something creepy, somehow. Almost predatory. This is because human situations are writers' food. Fiction writers watch other humans sort of the way gapers slow down for car wrecks: they covet a vision of themselves as witnesses. David Foster Wallace, E pluribus unum

— Ми всі один для одного — ланки харчового ланцюга. Ми всі. Це індивідуальний спорт. Ласкаво прошу до значення «індивідуальний». Кожен із нас тут глибоко самотній. Саме це ми й маємо спільного: самотність. — E Unibus Pluram, — міркує Інґерсолл. Девід Фостер Воллес, Нескінченний жарт * З одного — багато (лат.). Назва есею Воллеса і гра слів з E pluribus unum («З багатьох — один»), девізом США.

W. Shakespeare The Phoenix and the Turtle Let the bird of loudest lay On the sole Arabian tree Herald sad and trumpet be, To whose sound chaste wings obey. But thou shrieking harbinger, Foul precurrer of the fiend, Augur of the fever's end, To this troop come thou not near. From this session interdict Every fowl of tyrant wing, Save the eagle, feather'd king; Keep the obsequy so strict. Let the priest in surplice white, That defunctive music can, Be the death-divining swan, Lest the requiem lack his right. And thou treble-dated crow, That thy sable gender mak'st With the breath thou giv'st and tak'st, 'Mongst our mourners shalt thou go. Here the anthem doth commence: Love and constancy is dead; Phoenix and the Turtle fled In a mutual flame from hence. So they lov'd, as love in twain Had the essence but in one; Two distincts, division none: Number there in love was slain. Hearts remote, yet not asunder; Distance and no space was seen 'Twixt this Turtle and his queen: But in them it were a wonder. So between them love did shine That the Turtle saw his right Flaming in the Phoenix' sight: Either was the other's mine. Property was thus appalled That the self was not the same; Single nature's double name Neither two nor one was called. Reason, in itself confounded, Saw division grow together, To themselves yet either neither, Simple were so well compounded; That it cried, "How true a twain Seemeth this concordant one! Love has reason, reason none, If what parts can so remain." Whereupon it made this threne To the Phoenix and the Dove, Co-supremes and stars of love, As chorus to their tragic scene: threnos Beauty, truth, and rarity, Grace in all simplicity, Here enclos'd, in cinders lie. Death is now the Phoenix' nest, And the Turtle's loyal breast To eternity doth rest, Leaving no posterity: 'Twas not their infirmity, It was married chastity. Truth may seem but cannot be; Beauty brag but 'tis not she; Truth and beauty buried be. To this urn let those repair That are either true or fair; For these dead birds sigh a prayer.

Фенікси та жіноча сила — Навіть в епоху Відродження не було достеменно відомо, існує насправді фенікс чи ні. Першим про цього приголомшливого птаха написав грецький історик Геродот, що жив у V столітті до нашої ери. Він стверджував, що фенікс, яким ми його знаємо нині, міг бути грецькою адаптацією міфічного єгипетського божества-птаха Бену. Фенікси не згадані в Біблії, але ранньохристиянські письменники, зокрема Папа Римський Климент І (35-99), посилаються на нього як на живий доказ того, що воскресіння у природі можливе. Не дивно, що фенікс став визначним символом у християнстві. Цей дивовижний, рідкісний, здатний до самовідновлення й позбавлений статі птах уособлював як Христа, так і Діву Марію. Те, як його символіка могла змінюватися відповідно до нових контекстів, бачимо на «Портреті з феніксом» Ніколаса Гілльярда (бл. 1575 р.). Фенікс був однією з багатьох емблем і метафор, пов'язаних з англійською королевою Єлизаветою І (1533-1603). Вона так і не вийшла заміж та не мала дітей, і в асоціації з феніксом це перетворювалося на чесноту: подібно до міфічного арабського птаха, королева була вищою за гендерні норми, поєднуючи чесноти і жіночого, і чоловічого начал. На полотні Гілльярда брошка з феніксом Єлизавети почеплена над її лоном, недалеко від троянди (с. 222-227), яку вона тримає у правій руці. Троянда була символом династії Тюдорів, якій Єлизавета не подарувала спадкоємця. Фенікс як уособлення досконалості слугував доречною метафорою для королеви й у багатому на алюзії сонеті Вільяма Шекспіра «Фенікс і голубка» (1601) про ідеальне кохання. Метью Вілсон, Прихована мова символів

🎵

best channel I ever made https://t.me/bloodychicks

Lie in bed but not to your loved ones

https://open.spotify.com/track/0rVbm4oGriIeklEVUIE6ID?si=AEQsQAunQoOi5n6Qz1DS-g&utm_source=copy-link

https://telegra.ph/Tatusyu-12-06 #перескарб

Channel photo updated

І справді, хто б тоді не назвав мою маму розлученкою, на думці мав саме це значення слова, яке так добре вловлювало дитяче вухо. Але її це не робило нещасною. Вона була людиною праці, а бути жінкою-людиною праці означало бути мученицею. Якоюсь новозавітною, що Ісусу робила добро, а всі її вважали курвою. Міленко Єргович, Батько