Донецький Київський | DONTSOV

⚡️ Милі факти під час фінальної промови Міністерки культури Тетяни Бережної. За п'ять днів пітчінгів «ТИСЯЧОВЕСНА» зафіксовано: ⌚️ 320 годин роботи експертів безпосередньо на локації ☕️ 1200 літрів кави випито експертами 💊 1000+ пачок заспокійливого використано експертами та організаторами 😅 🗣️ 1200+ проєктів прослухано та оцінено експертами 💍 2 освідчення в коханні на території локації проведення пітчінгів І це ми ще не знаємо статистику безсонних ночей, нервових зривів і фраз «у мене останнє уточнення» 😅 «ТИСЯЧОВЕСНА» - це точно вже більше, ніж просто конкурс проєктів.

Тисячовесна✨🪽 Сьогодні стартували фінальні пітчинги заявок проєктів "ТИСЯЧОВЕСНА". Як експерту напряму “Сучасна музика” мені випало майже 60 заявок. Це два повноцінні тижні аналізу та ще три дні на виставлення балів і написання коментарів. Я вивчав документи й кошториси, перевіряв команди, заходив у соцмережі заявників, дивився попередні роботи та шукав додаткові згадки. Хотілося оцінювати не те, наскільки красиво проєкт описаний, а наскільки він реальний у виконанні за вказаними якісними та кількісними показниками. Далі - закономірності, які помітив... ✨Три найбільш типові помилки: 1. Масштаб ідеї не відповідає її обґрунтуванню. Проєкт заявляється як національний, але немає чіткого розуміння аудиторії, промоції, дистрибуції та його життя після завершення фінансування. 2. Кошторис існує окремо від концепції. Великі суми на продакшн, рекламу, гонорари чи технічне забезпечення є, але пояснення, чому саме такі витрати необхідні, часто немає. 3. KPI заради KPI. Мільйони переглядів та охоплень красиво виглядають у таблиці, але не завжди зрозуміло, звідки взялися ці цифри і як команда планує їх досягти. ✨Три моменти, які найбільше виснажували: 1. Маленькі “розслідування” там, де заявка мала б сама давати відповіді: пошук портфоліо, попередніх робіт, реального досвіду команди або підтвердження, що заявлений продукт справді є дебютом. 2. Велика кількість правильних слів. “Унікальний”, “інноваційний”, “суспільно важливий”, “безпрецедентний”. Але оцінювати потрібно не прикметники, а конкретний продукт. 3. Хороші комерційні проєкти. Якісний, професійний і потенційно успішний продукт ще не означає, що саме його має фінансувати держава. І це було одним із найскладніших питань для мене. ✨І три речі, які дивували: 1. Наскільки заявка може відрізнятися від реального бекграунду команди. Іноді після додаткового пошуку проєкт ставав значно сильнішим. Іноді - навпаки. 2. Наскільки недооціненими залишаються демонстраційні матеріали. Можна написати кілька сторінок про художню цінність, але одне хороше демо, тизер чи попередня робота команди часто говорять значно більше. 3. Кількість справді сильних людей та ідей. Навіть у заявках, до яких було багато критичних зауважень, траплялися рішення, після яких хотілося сказати: “Це треба робити!”. Можливо, допрацювати, переглянути бюджет чи механіку, але робити. Читав у мережі критику, що експерти проєкту нібито шукають лише недоліки. Я точно не шукав, за що знімати бали. Навпаки, намагався максимально незаангажовано підійти до кожної ідеї та зрозуміти головне: чи варто саме цьому проєкту дати шанс і державну підтримку. І чи буде за цей вибір потім не соромно всій команді "Тисячовесни". Думаю, що це вдалося... P.S.: дякуючи русні та їхнім обстрілам залізниці, була важка дорога на сьогоднішню офлайн-зустріч, але я вже майже доїхав до локації... З перебоями у роботі інтернет-мережі слухаю заявників онлайн. Вже почув перші презентації. Далі більше ❤️

Ніч була критично важкою😞 Знову сирени, вибухи, ранок, який починається не зі сніданку, а з перевірки новин і повідомлень від близьких: «У вас усе добре?» А потім відкриваєш стрічку. Загиблі люди. Зруйновані будинки. Знищені підприємства, які роками будували економіку країни. І в цей момент просто опускаються руки. Починаєш шукати хоч щось, що допоможе зібрати себе докупи. Подкаст. Музику. Відео. Будь-що, що хоча б трохи поверне віру в те, що ми все це пройдемо. І тут YouTube підкинув мені наше інтерв’ю з Аліною Доротюк. Передивився його ще раз і зрозумів, що воно вийшло саме таким, яким і мало бути. Щирим. Без масок. З непростими темами, але з вірою в майбутнє. У культуру. В українську музику. У людей. Тому, якщо вчора не встигли його переглянути чи послухати, дуже раджу зробити це сьогодні. І ще. У кадрі ми багато говоримо про мене і про тих членів команди МУЗВАР, яку найчастіше бачать люди (Юліана та Аліну). Але насправді за всім цим стоїть велика команда. Аня, Боря, Міша, Shum, Альона і ще багато людей, без яких МУЗВАР ніколи не став би тим, чим він є сьогодні. Саме вони щодня допомагають рухатися вперед. Саме вони знаходять слова підтримки тоді, коли сил майже не залишається. Дякую кожному, хто є частиною мого життя. Особистого. Професійного. Творчого. Бо саме люди сьогодні залишаються найбільшою мотивацією не зупинятися. ❤️‍🩹

«МУЗВАР» - одне з найбільших музичних видань в Україні. А музична премія «МУЗВАР» на сьогодні - наймасштабніша музична премія. Тому я запросила одного з співзасновників і СЕО «МУЗВАР» Олексія Донцова, аби предметно обговорити музичну індустрію в нашій країні сьогодні: ⚡️скільки коштує відкрити власне медіа та зробити музичну премію ⚡️музика в Україні сьогодні - це про шоу, музику чи бізнес? Чого й досі не вистачає нашому шоубізнесу ⚡️як Tik-Tok і соціальні мережі впливають сьогодні на музичну індустрію в Україні; про артистів, які вийшли з соцмереж і за якими майбутнє ⚡️про фестиваль Лайми Вайкуле та що не так сьогодні з творчістю Олі Полякової ⚡️ про конфлікти «Музвар» з Тіною Кароль Максом Барських; російськомовний репертуар Сердючки, яка виступала на премії й до чого тут повій ні стандарти ⚡️про скандал і погрози від команди Анни Трінчер та заяву в поліцію від команди «Музвар» ⚡️ВПЕРШЕ - чому розпався дует «TOBIZDA»; за що Олексій вдячний Монро… YouTube-канал «Аліна Доротюк» запрошуємо до перегляду 🤩 #АлінаДоротюк #ОлексійДонцов #МУЗВАР

Але якщо без жартів, то цей липень справді виявився максимально непростим. Нескінченна робота, нервові ситуації і моменти, які іноді просто спустошують. Та попри все є головне - бажання рухатися далі. Створювати. Пробувати. Брати на себе більше відповідальності і не боятися нових викликів. Вже в серпні офіційно вийду з новиною щодо нової посади. Ще зовсім недавно я навіть не думав, що опинюся на цьому етапі свого життя. А тепер розумію: усе, що зі мною ставалося, мабуть, і готувало до цього важливого кроку ❤️🤩

Несподівано для себе вирішив знову почати співати. І, як виявилося на першому за 7 років публічному виступі, виходить у мене це ще цілком непогано. Єдина проблема - давно немає часу сісти й написати собі нові пісні. Тож, мабуть, найкраще звернутися до "справжніх професіоналів" і купити пісню звісно у росіян. Але зазначити не Макса Фадєєва та Григорія Лепса, а моїх сусідів з четвертого поверху - Василину Костенко та Василя Клименка. А щоб зайвих питань не виникало, якщо хтось дізнається про реальних авторів, зробити договір з офіційним посередником - візьму для цього бабу Зіну з п'ятого поверху. Тож нести колективну відповідальність за те, що купила баба Зіна, я НЕ БУДУ І НЕ ХОЧУ! Це вона винна! Здається, схема непогана? Зручно. Красиво. І грайливо, як ігристе.

Раніше я дивився на свою полицю у ванній і думав: «ну нащо мені стільки косметики?». Баночки, флакончики, сироватки, умивалки - справжній доглядомагнат. 😅 Сьогодні відкрив аптечку… і зрозумів, що доросле життя внесло свої корективи. Раніше - скляні та пластикові баночки для обличчя. Тепер - паперові й фольговані упаковки «для всього іншого». 🫠

▪️▪️▪️ Останнім часом в інсті мені почала постійно траплятися реклама вертикальних серіалів, повністю створених ШІ. Якщо чесно, вони доволі примітивні: дивні сюжети, купа помилок, безліч кліше. Але я спеціально подивився кілька серій, щоб зрозуміти, як це працює і на чому заробляють їхні автори. А сьогодні на МУЗВАР ми опублікували Інтерв'ю з українським артистом STOSLIV, який потрапив до світового ТОП-3 Shazam із треком, створеним за допомогою штучного інтелекту. І найбільше мене зачепила навіть не ця новина, а одна його фраза: він більше не бачить сенсу писати музику традиційним способом, лише за допомоги SUNO. ▪️▪️▪️ Ми не просто спостерігаємо за розвитком технологій. Ми буквально живемо в моменті, коли народжується нова епоха. І... Так, мені трохи страшно. Бо штучний інтелект може стати найбільшим інструментом розвитку людства. А може - найбільшим каталізатором деградації. Все залежить від того, як ми ним користуватимемося. Хоча, якщо чесно, щось подібне вже було. Колись ми так само боялися інтернету. Потім смартфонів. Нам теж здавалося, що вони вб’ють живе спілкування, творчість, пам’ять. Частково так і сталося. Але водночас вони відкрили для людства неймовірні можливості. Мені здається, зі штучним інтелектом буде так само. Єдине, що не змінюється, - поки технології роблять гігантські кроки вперед, рашка продовжує тягнути світ у середньовіччя, вбиваючи людей і руйнуючи все, до чого торкається. І ось цей контраст мене вражає найбільше. З одного боку - людство, яке вчиться створювати нові світи. З іншого - імперія, яка досі вміє лише руйнувати. Дуже цікаво, яким цей світ побачать наші діти через десять-двадцять років. І чи не будемо ми тоді згадувати 2026-й як рік, коли все остаточно змінилося...

Вже другий тиждень активно працюю над оцінкою проєктів «Тисячовесни» у якості експерта... Якщо коротко - це дуже відповідальна історія. Бо за кожною заявкою стоїть не просто ідея, а команда, бюджет, бачення, амбіція і бажання створити український культурний продукт. Робота з боку Міністерства організована максимально прозоро та професійно. Тут точно не спрацює логіка «подобається / не подобається», кумовства тощо. Критерії оцінки заявок деталізовані. Комплексність підходу оцінювання максимальна. Експерту треба дивитись на ідею заявника з усіх боків: чи взагалі реалістичний проєкт, чи адекватний у нього бюджет, чи є стратегія поширення, чи справді він може залишити слід у культурному полі... Вчергове сьогодні працював до 23:00 з заявками, прискіпливо вивчаючи концепції, кошториси та зміст посилань у портфоліо... Очі та вуха вже просять відпочинку. Але я точно розумію, що максимально занурений у творчі ідеї десятків талановитих українців. Попереду ще багато роботи. І вже зараз бачу, що в українській музіндустрії є достатньо нових обличь, які хочуть створювати, шукати нові форми і говорити з аудиторією чесно. А це точно добрий знак ✨

... я ніколи в житті не бачив себе настільки сексуальним...😄 Три години активного спорту... Драяв унітаз. Ванну. Відтирав шви на плитці. ... спина не розгинається. Весь час на носі носив окуляри, бо без них уже ні чорта не бачив би тої пилюки по кутках. Піт стікав градом. Футболка мокра наскрізь... Випрямив спину. Зняв футболу... Увага на відображення у дзеркалі. «Мати рідна… Олексійку, а тобі ж лише 20+…» На фоні грає LOREEN - EUPHORIA. ... висновок: красавчиком можна бути у будь-якому віці. Головне - частіше займатись спортом (яким саме? варіантів багато)😄 p.s.: фото реальне, але з довоєнних часів...

Вчора відбулася дуже тепла і важлива подія - «Торкнись комфорту» за ініціативи Служби супроводу «Крила Півночі» Регіонального управління Сил територіальної оборони «Північ» та МУЗВАР. Мені особливо приємно, що до ініціативи долучилися такі чудові люди, як Олена Шершньова, Оля Цибульська, Олена Українець, Саша Норова, Тіна Петрів, Світлана Білоножко, а також представниця України на Дитячому Євробаченні Софія Нерсесян разом з мамою Анною. Кожна з дівчат не просто створювала керамічний посуд для військових, які проходять лікування та реабілітацію після поранень. Кожна вкладала у нього частинку себе, своїх емоцій, вдячності. Дуже сподіваюся, що ця ініціатива лише починає своє життя. Бо підтримка наших захисників - це не завжди про великі слова чи гучні акції. Іноді це про прості людські вчинки, які дозволяють відчути турботу та вдячність. Саме з таких, здавалося б, маленьких справ і народжується справжня єдність.

А чим ви займаєтесь тихими теплими літніми вечорами у 2026 році? Я ось сиджу і збираю маленькі автоматизації в n8n. І ловлю себе на думці, наскільки дивним став світ. У дитинстві мені здавалося вершиною технологій те, що Маріо, Аладін чи Русалонька рухалися екраном телевізора завдяки джойстику приставки. Потім з’явилися мобільні телефони, смартфони, а сьогодні ти можеш за вечір створити власного цифрового помічника або навіть маленький фільм. Іноді здається, що ми вже живемо в тому майбутньому, яке колись показували у фантастичних фільмах. І це, чесно кажучи, не лякає, а дуже захоплює. P.S.: я точно не збираюсь у it... просто цікаво, як воно працює...

Сьогодні завершується важливий етап мого професійного життя - я закінчую роботу у відділі культури Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації. Майже три роки тому я вперше прийшов на державну службу. Це був новий для мене досвід, який дав багато знань, знайомств і можливостей подивитися на культурні процеси (державного сектору) зсередини. Ой, матінко... Скільки стереотипів розвіяно… 🥹 Але багато і підтверджено… 😎 Тож є куди ще покращувати та покращуватись. Я щиро вдячний усім, з ким працював протягом цього часу: директорам мистецьких шкіл, завідувачкам бібліотек, викладачам, колективу Оболонської РДА. Але найбільше - колективу відділу культури. За ці роки ми стали справжньою командою, де завжди були підтримка, взаємоповага та людське тепло. Окремі слова вдячності хочу сказати Ользі Бондарчук, Олександру Горіну та Голові Оболонської РДА Кирилу Фесику. Це мої київські ментори. Мені справді пощастило і в Донецьку, і у Львові, і в Актау, і в Києві працювати поруч з людьми, які живуть своєю справою, які є дійсно професіоналами та при цьому залишаються справжніми людьми. Чи все мені вдалося в роботі за останні три роки? Напевно, ні. Завжди хотілося зробити більше. Але, озираючись назад, я точно можу сказати, що є чим пишатися. Є проєкти, події, рішення та люди, заради яких варто було пройти цей шлях. І є про що сьогодні говорити з гордістю. Попереду - новий виклик і нова сторінка життя. Я розумію, що буде непросто. Але впевнений, що нова посада стане стрибком уперед. Стрибком, який дасть можливість реалізувати ще більше корисних ідей, проєктів та справ для культури, креативних індустрій і держави загалом. Далі буде… ❤️

Поява в одному сезоні одразу трьох великих талант-шоу - «Голос країни», «Україна має талант» та «Фабрика зірок» - це безумовно хороша новина для української індустрії розваг. Конкуренція завжди рухає ринок вперед. Більше ефірного часу для талантів, більше можливостей для артистів, більше уваги до українського контенту. Але є й виклик, про який сьогодні майже не говорять. За роки повномасштабної війни українська сцена отримала десятки нових імен сцени та контенту. З'явилися нові артисти, продюсери, автори, музиканти та медійні особистості, які вже формують сучасний культурний ландшафт країни. Втім, експертність не народжується миттєво. Для того щоб стати сильним наставником, членом журі чи авторитетом для нових поколінь, потрібні роки досвіду, перемог, помилок і професійного шляху. У результаті маємо цікаву ситуацію: нові герої індустрії вже є, але багато хто з них ще не встиг накопичити достатньо ваги саме як експерт. А традиційні обличчя, яких ми звикли бачити у журі та тренерських кріслах, для частини аудиторії вже виглядають дещо заїждженими. Тому головна інтрига нового телевізійного сезону - не лише самі шоу, а й те, чи зможе українська індустрія запропонувати нове покоління експертів, яким повірить і ринок, і глядач. Бо талантів у нас вистачає. Питання лише в тому, хто буде їх "відкривати-розвивати".

Днями, попри складну ніч з черговою атакою на Україну та нашу культурну спадщину, взяв участь у засіданні Експертної ради грантової ініціативи «ТИСЯЧОВЕСНА». І, чесно кажучи, отримав велике задоволення від відчуття причетності до речей, які працюють не лише на сьогодення, а й на майбутнє. Останнім часом все частіше думаю про те, що є люди, які бережуть спадщину. І це надзвичайно важливо. А мені завжди хотілося бути серед тих, хто допомагає створювати майбутнє української культури - підтримувати нові ідеї, нові імена, нові сенси. Тому щиро вдячний за довіру бути частиною цього процесу. Цьогоріч на конкурс в категорію "Сучасна музика" подано понад 300 проєктів (не всі пройшли звичайно технічний відбір). Попереду велика робота експертів, але вже зараз можу сказати: оцінювання буде професійним, відповідальним і максимально якісним. А найкращі ініціативи справді отримають шанс на реалізацію та державну підтримку. Для себе ж зробив ще один висновок - наступного року буду активно подавати власні проєкти. Після знайомства з ініціативою ще більше повірив у її потенціал та важливість для розвитку української культури. Тож усім, хто має ідеї, раджу не чекати оголошення нового сезону. Починайте готуватися до «ТИСЯЧОВЕСНА 2.0» вже сьогодні.

Останні роки я все частіше опиняюся по інший бік сцени - у складі журі вокальних та мистецьких конкурсів. І мушу зізнатися: поки що мені це дуже подобається. В першу чергу тому, що я щиро хочу допомагати дітям, підліткам, молоді. Давати їм зворотний зв’язок, ділитися досвідом, підказувати те, що колись самому хотілося почути від дорослих. Втім, у цієї роботи є й свої "нюанси". Так, наприклад, з часом починаєш бачити одних і тих самих учасників на різних конкурсах. Десь дитина отримує Гран-прі, а через кілька тижнів на іншій сцені щось не складається. Саме тому для мене надзвичайно важливо залишатися об’єктивним. Не оцінювати минулі перемоги чи поразки, а дивитися лише на те, що відбувається тут і зараз. Кожен виступ - це окрема історія. Окремий вихід на сцену. Окремий крок вперед. Мабуть, саме тому мені так подобається досвід створення власного конкурсу «Мистецька ватра». Цього року він традиційно буде на великій сцені, дуже красивим і амбітним. Якщо ж казати про власні професійні амбіції, то для мене особливою честю стало би запрошення долучитися до складу журі Національного відбору на Дитяче Євробачення. Для мене як для людини, яка багато років живе музикою, конкурсами та розвитком молодих артистів, це справді важливий поінт. І хто знає, можливо, серед тих дітей, яких я сьогодні бачу на сценах всеукраїнських конкурсів, вже росте майбутній представник України на міжнародній сцені. А я б з радістю зробив все для його максимально якісної підготовки ❤️

Схоже, я зрадив одному зі своїх принципів. Або, що значно ймовірніше, просто подорослішав. Нещодавно мав незвичний для себе досвід - був членом журі конкурсу краси. І якщо чесно, ще кілька років тому я б дуже здивувався, побачивши себе в цій ролі. Був період, коли я досить скептично, а іноді навіть негативно ставився до подібних конкурсів. Мені здавалося, що в них надто багато уваги приділяється зовнішності, об’єктивізації жінок і надто мало особистості. Але час навчив мене дивитися глибше. Цього разу я побачив не просто красивих дівчат у сукнях чи купальниках. Я побачив характер. Побачив силу. Побачив жінок, які вміють триматися на сцені, говорити про себе, презентувати свої цінності, свої проєкти, свої мрії. Усі учасниці були різними. Успішними. Самодостатніми. З родинами, кар’єрою, бізнесом, власними історіями перемог і поразок. І найцікавіше - я побачив у них те, що давно перестав помічати в дорослих людях. Щиру радість від здійснення дитячої мрії. Хоча б на один вечір відчути себе королевою з казки. Саме це стало для мене головним відкриттям. Ми все життя біжимо за статусами, дедлайнами, грошима, визнанням. Але всередині нас дуже часто живуть ті самі діти, які колись мріяли про сцену, корону, оплески, космос, футбол, музику чи власний замок. І якщо чиясь мрія не шкодить іншим, якщо вона приносить людині радість, впевненість і натхнення - хто ми такі, щоб її знецінювати? Не знаю, можливо, мене закидають помідорами за таке “перевзування”. Але правда в тому, що за весь конкурс я не побачив жодного прояву дискримінації, токсичності, приниження чи тиску. Навпаки! Лише багато підтримки, поваги і людського тепла. ... життя часто доводить, що світ значно простіший, добріший і різнобарвніший, ніж нам здається...

Останні 3 місяці були настільки насичені великими проєктами, що ввечері часу вистачало хіба на те, щоб дістатися ліжка й заснути. Тому щоденникові нотатки довелося поставити на паузу. Але час повертатися. Бо є про що розповісти. Почну з найсвіжішого. Сьогодні мав честь бути ведучим "Першого форуму старост. Київщина". І знаєте, це були дуже незвичні та теплі відчуття. В одному місці зібралися понад 600 людей, які представляють інтереси своїх сіл, селищ і громад Київської області. Кожен учасник приїхав зі своїми питаннями, викликами, ідеями та баченням майбутнього. Дивлячись сьогодні на старост громад, я вкотре переконався: в тому числі, саме завдяки таким людям, ми вистояли у найважчі дні повномасштабної війни. Людям, які по-справжньому люблять свою землю, свою країну та своїх людей. Саме на таких людях тримається Україна. Особисто ж мені цей день подарував цінний досвід та певний поінт до професійної скарбнички. Це була перевірка дикції та уваги) такої щільності прізвищ, назв населених пунктів і територіальних громад на одну хвилину оголошення я ще точно не мав 🤪 Дякую за запрошення голові Київської обласної державної адміністрації Миколі Калашнику та директорці Департаменту культури і туризму КОДА Ользі Бондарчук. Саме такі дні нагадують, наскільки великою, різноманітною та живою є наша країна. І наскільки багато людей щодня роблять свою роботу заради того, щоб вона ставала кращою. 🇺🇦