👨‍⚕️🩺 Dr. Shedi 🐾♥️

А як ви мотивуєте свого улюбленця пити більше води? 💧🐶🐱 І чи доводиться взагалі його змушувати? 😅 Діліться своїми способами та досвідом у коментарях 👇💬

«А навіщо їхати в клініку? Лікар же може приїхати додому, зробити наркоз і прооперувати на кухонному столі». На перший погляд це може здаватися зручним: тварині не потрібно їхати в клініку, власник поруч, знайома обстановка. Але якщо мова йде про повноцінну планову операцію у собаки чи кота, домашня квартира — далеко не найкраще місце для цього. І проблема тут не в тому, що ветеринар «не вміє оперувати вдома». Проблема в тому, що хірургія — це не тільки руки хірурга. 🩺 🦠 Перша проблема — стерильність Операційна в клініці створюється саме для того, щоб максимально зменшити кількість мікроорганізмів навколо операційного поля. Для цього потрібні: 🧼 спеціальна підготовка приміщення;🧤 стерильні рукавички та матеріали;🥼 операційний одяг;🧰 стерилізовані інструменти;🧴 правильна обробка операційного поля;🚪 контроль переміщення людей у приміщенні;🧹 регулярне очищення та дезінфекція поверхонь. У звичайній квартирі поруч можуть бути килими, дивани, шерсть, пил, взуття, домашні тварини та люди, які ходять приміщенням. Навіть якщо стіл протерти антисептиком, він від цього не перетворюється на операційну. Чим серйозніше хірургічне втручання, тим важливішим стає контроль стерильності. 😴 Друга проблема — наркоз Саме тут домашня операція стає особливо ризикованою. Загальна анестезія — це не просто «зробили укол, тварина заснула». Під час наркозу можуть змінюватися: ❤️ частота та ритм серця; 🫁 дихання; 🩸 артеріальний тиск; 🌡 температура тіла; 💨 рівень вуглекислого газу; 🫧 насичення крові киснем. Тварина може виглядати так, ніби просто спокійно спить, але при цьому в неї вже може падати тиск або погіршуватися вентиляція легень. Саме тому під час анестезії потрібен постійний контроль стану пацієнта, а не періодична перевірка «чи дихає він». 🫁 А якщо тварина перестає нормально дихати? У клініці для цього є обладнання та команда. Можна швидко: ✅ інтубувати тварину; ✅ подавати кисень; ✅ проводити штучну вентиляцію легень; ✅ контролювати насичення крові киснем; ✅ оцінювати рівень вуглекислого газу; ✅ вводити необхідні препарати внутрішньовенно. При серйозному ускладненні рахунок іноді йде буквально на хвилини. І фраза «зараз повеземо її в клініку» у цей момент звучить зовсім не так заспокійливо, як до початку операції. ❤️ А якщо різко впаде тиск? Зниження артеріального тиску під час анестезії — одна з проблем, яку ветеринарний лікар повинен своєчасно помітити та скоригувати. Для цього можуть знадобитися: 💧 внутрішньовенний доступ; 💉 інфузійна терапія; 💊 препарати для підтримки кровообігу;📟 контроль тиску; 🩺 зміна глибини анестезії. Без відповідного обладнання лікар може просто не побачити проблему достатньо швидко. 🩸 Третя проблема — кровотеча Навіть під час планової операції може виникнути кровотеча. У більшості випадків хірург її швидко контролює. Але медицина не працює за принципом: «Такого точно не станеться». Саме тому безпечна хірургія будується за іншим принципом: «Якщо це станеться — ми готові». У клініці поруч є додаткові інструменти, шовний матеріал, препарати, венозний доступ, освітлення, обладнання та асистенти. На кухонному столі можливості значно обмежені. 👨‍⚕️ Хірург не повинен одночасно бути всією командою Під час нормальної операції один лікар концентрується на самій хірургії. Інша людина контролює анестезію та стан пацієнта. Асистент допомагає з обладнанням, матеріалами та стерильністю. Якщо одна людина одночасно: 🔹 оперує; 🔹 контролює наркоз; 🔹 слідкує за диханням; 🔹 вводить препарати; 🔹 подає інструменти; це закономірно ускладнює контроль пацієнта. 🌡 Четверта проблема — температура Під наркозом собаки та особливо коти можуть швидко втрачати тепло. Переохолодження здатне: 🥶 подовжувати пробудження; ❤️ впливати на роботу серцево-судинної системи; 💊 змінювати дію препаратів; 😿 погіршувати післяопераційне відновлення. Тому під час і після операції температуру потрібно контролювати та, за необхідності, активно підтримувати. Продовження 👣

Чихуахуа, йоркширський тер’єр, шпіц або той-тер’єр вагою 2–4 кг іноді здатні створити вдома більше «характеру», ніж собака у десять разів більша. 😅 Звідси й популярна думка: «маленькі собаки погано піддаються вихованню». Але з погляду поведінкової науки все значно цікавіше. 👉 Немає підстав вважати, що маленький розмір сам по собі робить собаку нездатною до навчання. На поведінку впливають генетика, порода, ранній досвід, соціалізація, середовище, методи навчання та послідовність власника. І саме ставлення людини до маленької собаки часто частково пояснює, чому з її поведінкою виникають труднощі. 🐕 Маленька собака — все одно собака Одна з головних помилок — несвідомо сприймати маленького собаку майже як дитину або аксесуар. Його частіше: 🐾 беруть на руки замість того, щоб навчити спокійно пройти повз подразник;🐾 носять там, де більший собака йшов би самостійно; 🐾 рідше навчають базових правил; 🐾 рідше залучають до спільних занять;🐾 пробачають поведінку, яку у великої собаки одразу почали б коригувати. У великому дослідженні власників собак дослідники виявили, що власники маленьких собак були менш послідовними у взаємодії з ними та рідше займалися навчанням і спільними активностями, ніж власники більших собак. Менша послідовність при цьому була пов’язана з гіршою слухняністю. Тобто проблема нерідко починається не з розміру собаки, а з того, як ми поводимося із собакою такого розміру. 😅 Чому маленьким собакам частіше дозволяють більше? Уявімо дві ситуації. Лабрадор вагою 35 кг стрибає на гостей, гавкає, рветься вперед і гарчить. Власник швидко розуміє:❗ потрібно працювати над поведінкою. А тепер собака вагою 2,5 кг робить те саме. Реакція часто зовсім інша: 🥹 «Ну він же маленький».😂 «Просто характер такий».🤷‍♂️ «Нічого страшного, він же нікого не з’їсть». І небажана поведінка може повторюватися місяцями або роками без системної роботи з нею. Згодом вона стає звичною моделлю поведінки. 🧠 Але маленькі собаки справді можуть бути більш тривожними Тут є важливий нюанс. У великих дослідженнях поведінки менший розмір тіла був пов’язаний із більшою частотою певних проявів страху та тривожності. Але це не означає, що маленький розмір автоматично спричиняє страх. На поведінку одночасно впливають порода, спадковість, соціалізація, середовище та попередній досвід. І певна настороженість маленького собаки цілком зрозуміла. Для чихуахуа вагою 2 кг: 🐕 собака вагою 30 кг — величезна; 👨 людина — буквально гігант; 🚲 велосипед рухається на рівні його голови; 🚗 міський транспорт створює сильні звуки й вібрації; 🩺 під час огляду його легко піднімають і фіксують значно більші істоти. Тому те, що власник називає «істеричністю» або «злим характером», іноді насправді є страхом, спробою збільшити дистанцію або захиститися. ⚠️ Гарчання маленької собаки — не смішна особливість Коли собака гарчить, гавкає або намагається вкусити, вона передає інформацію. Найчастіше це означає: 😨 «Мені страшно»;✋ «Не наближайся»; 🚪 «Дай мені можливість відійти»; 😣 «Мені неприємно або боляче». Якщо ці сигнали постійно ігнорувати, ситуація може погіршуватися. Особливо небезпечно карати собаку за попереджувальні сигнали. Сучасні американські та британські ветеринарні рекомендації віддають перевагу навчанню за допомогою винагороди та не рекомендують методи, що викликають біль, страх або сильний дискомфорт. Такі методи пов’язані з вищою частотою стресових реакцій, тривожності та агресивної поведінки. 🐶 А чи можна маленького собаку нормально навчити? Абсолютно. Він здатен навчитися: ✅ ходити на повідку; ✅ спокійно реагувати на інших собак; ✅ залишатися на місці; ✅ приходити на поклик; ✅ не стрибати на людей; ✅ спокійно давати оглядати лапи, вуха та зуби; ✅ заходити у переноску; ✅ спокійніше поводитися у ветеринарній клініці. Механізми навчання у собаки не змінюються тільки тому, що вона важить три кілограми. Продовження 👣

Все буде як кіт сказав 😎

А як ваші 3 кг войовничої собачої сили поводяться на прийомі у лікаря? 😅🐶💪🩺 Діліться історіями в коментарях 👇🐾

Полікістоз нирок — це захворювання, при якому в тканині нирок формуються численні порожнини, заповнені рідиною — кісти. Найчастіше ми говоримо про спадкову форму у котів, особливо персидських та споріднених із ними порід. І головна проблема полягає не в самій наявності рідини всередині кісти. З часом кісти можуть збільшуватися та поступово витісняти нормальну тканину нирки, через що органу стає все складніше виконувати свою роботу. 🫘 🧬 Звідки береться полікістоз? У класичному варіанті у котів це спадкове генетичне захворювання. Для розвитку хвороби достатньо отримати патологічний варіант гена лише від одного з батьків. Якщо кіт має таку мутацію, приблизно половина його потомства може її успадкувати. Саме тому виявлення полікістозу важливе не лише для здоров’я конкретної тварини, а й для правильного племінного розведення. Найбільший ризик мають: 🐾 персидські коти; 🐾 екзотичні короткошерсті та довгошерсті; 🐾 гімалайські коти; 🐾 британські коти; 🐾 шотландські коти; 🐾 деякі інші породи, у формуванні яких використовували персидських котів. При цьому окрема кіста в нирці ще не означає полікістоз. Поодинокі прості кісти можуть випадково виявлятися під час ультразвукового дослідження й роками не впливати на функцію нирок. При спадковому полікістозі характерніше ураження обох нирок та наявність множинних кіст. 🫘 Що відбувається з ниркою? На початку кісти можуть бути дуже маленькими, тому кіт почувається абсолютно нормально. Але вони здатні поступово збільшуватися. Частина нормальної тканини нирки стискається та витісняється, кількість повноцінно працюючих структур зменшується. Саме тому полікістоз може існувати роками без помітних симптомів, а проблеми з роботою нирок з’являються значно пізніше. Іноді кісти можуть формуватися не лише в нирках, а й у печінці. ⚠️ Які симптоми повинні насторожити? Сам полікістоз не має якоїсь однієї характерної ознаки. Коли через втрату функціональної тканини розвивається хронічна хвороба нирок, власник може помітити: 💧 кіт почав більше пити; 🚽 частіше або більше мочитися; 🍽 погіршення апетиту; ⚖️ поступове схуднення; 🤢 нудоту або блювання; 😿 млявість та зниження активності; 🧶 погіршення якості шерсті. Проблема в тому, що на ранніх стадіях тварина може виглядати абсолютно здоровою. 🔬 Як виявляють полікістоз? Найважливішим методом є ультразвукове дослідження нирок. На ньому лікар може побачити кількість кіст, їхній розмір, розташування, структуру нирок та те, чи уражені обидва органи. У котів із породною схильністю також існує генетичне дослідження, яке дозволяє визначити спадкову мутацію. Але важливий нюанс: позитивний генетичний результат підтверджує схильність до спадкової форми захворювання, проте не дозволяє точно передбачити, наскільки швидко воно прогресуватиме. Аналізи крові та сечі потрібні вже для іншого — оцінити, наскільки добре нирки працюють зараз. Тому можуть контролювати: 🩸 креатинін, сечовину та інші показники функції нирок; 💧 концентраційну здатність сечі; 🧪 втрату білка із сечею; 🩺 артеріальний тиск; ⚖️ електроліти та рівень фосфору. ❓ Якщо на УЗД є кісти, це вже ниркова недостатність? Ні. І це дуже важливо розуміти. Кіт може мати полікістоз, але в цей момент його нирки ще можуть справлятися зі своєю роботою. Полікістоз — це насамперед структурна проблема нирок, а хронічна хвороба нирок характеризується вже стійкими змінами структури та/або функції нирок. Саме тому одного аналізу крові або одного УЗД недостатньо для повної оцінки пацієнта. Продовження 👣

Неочікувані реакції 😁

Коли ми чуємо слово «ринопластика», найчастіше думаємо про зміну форми носа. Але у ветеринарії ця операція часто має зовсім не косметичну мету — вона допомагає тварині нормально дихати. 🫁 Особливо це актуально для брахіцефальних порід: французьких та англійських бульдогів, мопсів, бостон-тер’єрів, пекінесів, ши-тцу, а також деяких котів із дуже пласкою мордочкою. У таких тварин ніздрі можуть бути анатомічно занадто вузькими або навіть частково спадатися всередину під час вдиху. 🐾 Що відбувається при вузьких ніздрях? Коли отвір ніздрі маленький, тварині доводиться докладати значно більше зусиль, щоб втягнути повітря. Уявіть, що вам запропонували весь день дихати через дуже вузьку трубочку. Дихати можна, але кожен вдих потребує додаткової роботи. У тварини це може проявлятися: 🔹 гучним диханням або хропінням; 🔹 постійним сопінням; 🔹 сильним втягуванням повітря під час вдиху; 🔹 швидкою втомою на прогулянці; 🔹 поганою переносимістю спеки; 🔹 важким відновленням після активності; 🔹 нападами задишки; 🔹 у тяжких випадках — посинінням слизових або навіть втратою свідомості. 👃 Що роблять під час ринопластики? Хірург збільшує просвіт ніздрів, видаляючи невелику частину тканини та формуючи більш відкритий вхід у носові ходи. Тобто головна мета — не зробити ніс красивішим, а зменшити опір повітрю на самому початку дихальних шляхів. Після правильно виконаної операції повітрю стає легше проходити через ніздрі, тому тварині потрібно створювати менший негативний тиск під час кожного вдиху. Корекція стенозованих ніздрів є одним із стандартних хірургічних методів покращення дихання у брахіцефальних тварин. ⚠️ Чому проблема не обмежується лише носом? Ось тут найважливіший момент. У багатьох брахіцефальних собак вузькі ніздрі — лише одна частина комплексу проблем верхніх дихальних шляхів. Одночасно можуть бути: 🔸 надмірно довге або потовщене м’яке піднебіння; 🔸 звуження внутрішніх структур носа; 🔸 зміни тканин гортані; 🔸 недостатньо широка трахея; 🔸 поступове ослаблення та спадання структур гортані. Саме тому просто «підрізати ніздрі» не завжди достатньо. Перед операцією важливо оцінити весь верхній дихальний шлях, а не лише зовнішній вигляд носа. 🫁 Чому краще не чекати, поки собака почне сильно задихатися? Хронічно утруднений вдих роками створює підвищене навантаження на тканини верхніх дихальних шляхів. З часом можуть формуватися вторинні зміни гортані, які ще більше звужують просвіт для повітря. При запущеному спаданні гортані прогноз після корекції вже може бути гіршим. Саме тому молоді тварини з правильно визначеними показаннями до операції загалом мають кращий прогноз, ніж пацієнти, у яких роками зберігалася значна обструкція дихальних шляхів. 🌡 А до чого тут спека? Собаки значною мірою охолоджують організм через дихання. Якщо проходження повітря через ніс і верхні дихальні шляхи утруднене, ефективність такого охолодження знижується. Саме тому брахіцефальні собаки з вираженими порушеннями дихання часто значно гірше переносять спеку, фізичне навантаження та сильне збудження. Продовження 👣

Серед власників тварин досі дуже поширене правило: «Перед вакцинацією обов’язково потрібно дати препарат від глистів, бажано за 7–14 днів». Насправді сучасні ветеринарні рекомендації не вважають дегельмінтизацію обов’язковою умовою перед кожним щепленням. Якщо кіт або собака почувається добре й регулярно отримує захист від паразитів відповідно до свого способу життя, спеціально повторювати препарат лише через наближення вакцинації немає необхідності. 🪱 Звідки взялося це правило Раніше вважалося, що наявність гельмінтів обов’язково «послаблює імунітет» настільки, що вакцина може не спрацювати. У цього припущення є певна біологічна логіка: сильна паразитарна інвазія справді здатна впливати на роботу імунної системи. Але важливо відрізняти тяжкий паразитоз від наявності невеликої кількості паразитів у клінічно здорової тварини. Немає переконливих доказів, що звичайне паразитарне навантаження у здорового собаки або кота суттєво погіршує формування захисту після вакцинації. Тому відкладати необхідне щеплення лише через те, що тварині не дали препарат від глистів за 7–14 днів до нього, зазвичай немає підстав. 🛡 Як насправді працює вакцина Вакцина знайомить імунну систему з певними компонентами збудника. Після цього організм запускає імунну відповідь, утворює антитіла та клітини пам’яті. Завдяки цьому при майбутньому контакті зі справжньою інфекцією імунна система реагує значно швидше та ефективніше. Для успішної вакцинації набагато важливіші: 🐾 правильний вік тварини 💉 правильна схема вакцинації 📅 дотримання проміжків між первинними щепленнями 🌡 правильне зберігання вакцини 🩺 оцінка загального стану тварини 🦠 відсутність тяжкого гострого захворювання. У цуценят і кошенят однією з основних причин недостатньої відповіді на ранню вакцинацію є не глисти, а материнські антитіла, отримані від матері. Саме тому маленьким тваринам проводять серію щеплень, а не одну вакцинацію. ⚠️ Коли паразити все-таки мають значення Зовсім інша ситуація, якщо у тварини є виражена паразитарна інвазія. Наприклад, якщо у цуценяти або кошеняти спостерігаються: 🔸 сильна діарея 🔸 блювання 🔸 значне схуднення 🔸 анемія 🔸 слабкість 🔸 виражене здуття живота 🔸 велика кількість паразитів у калі або блювотних масах 🔸 загальне погіршення стану. У такому випадку проблема вже не в самому факті наявності глистів, а в тому, що тварина клінічно хвора. Такого пацієнта доцільно спочатку обстежити, провести необхідне лікування та стабілізувати його стан, а вже після відновлення вакцинувати. 🐶 Коли тоді потрібно глистувати тварину Дегельмінтизацію правильніше проводити не «під вакцинацію», а відповідно до ризику зараження паразитами. Це два окремі профілактичні заходи. При визначенні частоти обробок враховують: 🏠 чи живе тварина виключно вдома 🌳 чи регулярно гуляє на вулиці 🐭 чи полює на гризунів 🥩 чи отримує сире м’ясо та субпродукти 🐕 чи контактує з великою кількістю інших тварин 🌍 чи подорожує 👶 чи проживають у домі маленькі діти або люди з ослабленим імунітетом. Тому двом собакам або котам однакового віку можуть бути потрібні абсолютно різні схеми контролю паразитів. У частині випадків альтернативою частим профілактичним обробкам може бути регулярне дослідження калу та подальше лікування відповідно до результатів. 🐾 А як щодо цуценят і кошенят Молоді тварини мають значно вищий ризик зараження круглими гельмінтами. Тому контроль паразитів у них починають ще до завершення первинної серії вакцинацій. Тобто вакцинація та дегельмінтизація у маленьких тварин фактично йдуть паралельними профілактичними програмами, а не за принципом: «спочатку обов’язково глисти → потім вакцина». 💊 Чи потрібно повторно давати препарат, якщо тварину нещодавно глистували Якщо кіт або собака вже отримав відповідний препарат у правильному дозуванні й повторної обробки за графіком ще не потрібно, давати ще одну таблетку лише тому, що скоро вакцинація, немає сенсу. Наприклад: кіт отримав препарат від гельмінтів три тижні тому → через тиждень запланована вакцинація. Продовження 👣

П'ять найвідоміших котів світу 💬 Grumpy cat 😡 Взагалі справжнє ім'я котика Тард і через неправильний прикус він має особливй вираз обличчя. Складається враження, що ця кішка бачила в житті все. Тард швидко став популярним в Мережі і приводом для численніх мемів. За перші два роки своєї популярності Ґрампі Кет приніс своїй власниці Табаті Бандесен, у минулому офіціантці, близько 100 мільйонів доларів. У нього була своя офіційна сторінка у Facebook та Instagram. На жаль, його не стало два роки тому через хворобу сечового міхура. Кіт Ларрі з Даунінг-стріт ◀️ Ще один пухнастий, який отримав шалену популярність - кіт Ларрі, який оселився у резиденції прем'єр-міністра Великої Британії. Його взяли із лондонського притулку для тварин. Оскільки резиденція глави уряду розташовується у старому будинку, пацюки та миші є постійною проблемою, тому у кота Ларрі є особливі завдання - боротися із пацюками. Першу мишу на Даунінг-стріт Ларрі зловив 22 квітня 2011 року. Ліл баб 🥰 Ліл, смугаста кішка-карлиця, народилася з безліччю генетичних відхилень: у неї немає зубів, через це завжди висунутий язик, пальців на лапках більше, ніж потрібно, і скелет влаштований так, що вона назавжди залишиться маленького розміру. Однак нічого з перерахованого вище не завадило їй знайти неймовірну любов користувачів по всьому світу. Сторінка кішки, яку створила її власниця, в Іnstagram налічує 2,3 млн підписників. Венера 😎 Венера має незвичне поєднання генів, через що у неї такий дивний окрас обличчя. Проте це а ні скільки не завадило їй набрати шалену популярність і 2 млн підписників на власній сторінці в Instagram. Оранджи ☀️ Складно залишити без уваго кота з кінострічки "Завтрак у Тіффані" з Одрі Хепберн у головній ролі. І хоча у фільми головна його героїня так і не наважилася дати коту ім'я в реальному житті його звали Оранджи через рудий окрас. Він знімався у декількох фільмах і був нагороджений двома преміями "Петсі" (американський аналог "Оскара" для тварин).

Це професійне свято людей, робота яких значно ширша, ніж просто лікування котів і собак у ветеринарній клініці. Ветеринарні лікарі відповідають за здоров’я домашніх і сільськогосподарських тварин, контролюють небезпечні інфекції, беруть участь у забезпеченні безпечності продуктів харчування та допомагають запобігати захворюванням, які можуть передаватися від тварин людям. 🐶 Ветеринар — це не лише лікар котиків і собачок Саме так більшість людей уперше знайомиться з ветеринарною медициною. Захворів кіт — ідемо до ветеринара. Собака травмував лапу — ідемо до ветеринара. Потрібно зробити щеплення або операцію — знову ветеринарна клініка. Але це лише невелика частина професії. Ветеринарні лікарі працюють із: 🐈 домашніми тваринами 🐄 сільськогосподарськими тваринами 🐎 кіньми 🦜 птахами 🦎 екзотичними тваринами 🦁 дикими тваринами 🐟 рибою та іншими водними тваринами. Окремі фахівці займаються лабораторною діагностикою, патологією, епідеміологією, харчовою безпекою, науковими дослідженнями та контролем інфекцій. 🦠 Ветеринари допомагають захищати людей від небезпечних інфекцій Існує велика група захворювань, які можуть передаватися між тваринами та людьми. Їх називають зоонозами. До них належать, наприклад: 🔸 сказ 🔸 лептоспіроз 🔸 сальмонельоз 🔸 бруцельоз 🔸 деякі паразитарні захворювання 🔸 окремі вірусні та бактеріальні інфекції. Тому вакцинація тварин, контроль спалахів інфекцій, лабораторна діагностика та ветеринарний нагляд — це одночасно захист і тварин, і людей. Класичний приклад — сказ. Вакцинуючи собак і котів, ветеринарна медицина фактично створює бар’єр, який зменшує ризик зараження людей смертельно небезпечною інфекцією. 🌍 Здоров’я тварин і людей тісно пов’язані У сучасній медицині дедалі більше уваги приділяють принципу: здорові тварини → здорові люди → здорове середовище. Тварини, люди та навколишнє середовище постійно взаємодіють між собою. Інфекція, яка сьогодні циркулює серед диких або домашніх тварин, за певних умов може стати проблемою для людей. Зміни клімату можуть впливати на поширення кліщів, комарів та інших переносників захворювань. Неправильне використання антибіотиків у людей і тварин сприяє появі бактерій, стійких до лікування. Саме тому ветеринарна медицина є важливою частиною загальної системи охорони здоров’я. 💊 Ветеринарні лікарі також борються зі стійкістю до антибіотиків Одна з найбільших сучасних проблем медицини — бактерії, які поступово стають нечутливими до протимікробних препаратів. Саме тому сьогодні ветеринарні лікарі дедалі частіше використовують: 🧫 бактеріологічні посіви 🔬 визначення чутливості бактерій 💊 обґрунтований вибір антибіотиків 🧴 місцеву терапію там, де системний препарат не потрібний. Антибіотик не повинен призначатися просто «про всяк випадок». Раціональне використання таких препаратів допомагає зберігати їхню ефективність не лише для ветеринарної, а й для людської медицини. 🥩 Ветеринари стоять і за безпечністю продуктів харчування Ще одна сторона професії, про яку власники домашніх тварин майже не замислюються. Ветеринарні спеціалісти беруть участь у контролі здоров’я тварин, від яких люди отримують: 🥛 молоко 🥩 м’ясо 🥚 яйця 🐟 рибу та інші продукти. Контроль інфекцій, паразитів, умов утримання, застосування ветеринарних препаратів і безпечності продукції — усе це частина ветеринарної системи. Тому робота ветеринарного лікаря може починатися далеко від клініки, але зрештою впливати на продукти, які опиняються на нашому столі. ❤️ Але основа професії — це все-таки тварина перед тобою За великими словами про громадське здоров’я та контроль інфекцій легко забути, з чого складається звичайний день ветеринарного лікаря. А це може бути: 🐱 кошеня з температурою 🐶 собака після аварії 🩸 термінова операція 🫁 тварина, якій важко дихати 🍼 новонароджене цуценя, яке необхідно врятувати 🧓 старенький улюбленець із кількома хронічними захворюваннями. Іноді ветеринар бореться за життя пацієнта годинами. Продовження 👣

Неймовірно розумні котани 😎

🤗 8 серпня — Всесвітній день котів! Сьогодні маємо ще один чудовий привід обійняти своїх пухнастиків і згадати, наскільки особливе місце коти займають у нашому житті ❤️ 🐾 Як з’явилося це свято? Міжнародний день котів започаткували у 2002 році міжнародний фонд Animal Welfare, з метою привернути увагу до добробуту котів, відповідального ставлення до домашніх улюбленців та проблем безпритульних тварин. З часом свято стало міжнародним і щороку відзначається 8 серпня у багатьох країнах світу 🌍 Але цей день — не лише про милі фотографії та додатковий смаколик 😺 Це хороший привід нагадати, що щасливому коту потрібні: 🩺 регулярні профілактичні огляди 💉 вакцинація та захист від паразитів 🥩 повноцінне харчування 💧 постійний доступ до води 🧶 ігри та можливість проявляти мисливську поведінку 🏠 безпечні місця для відпочинку та схованки ❤️ повага до його особистого простору І, звичайно, не забуваймо про котиків, які досі шукають свою родину. Іноді найкращим подарунком до цього дня може стати дім для того, хто його ще не має 🏡🐈 Зі Всесвітнім днем котів усіх пухнастих, хвостатих, муркотливих і трішки нахабних улюбленців! 😸❤️ А ваш котик сьогодні вже отримав святковий смаколик? 😺👇

Алергія у котів і собак — це не лише свербіж. Під час алергічного запалення змінюється сама структура та захисна функція шкіри. Через це мікроорганізми, які в нормі можуть спокійно жити на її поверхні, отримують сприятливі умови для активного розмноження. Саме тому у тварини спочатку може бути алергія, а через деякий час до неї приєднуються бактеріальне запалення шкіри, маласезійний дерматит або запалення вух. 🛡 Що відбувається зі шкірою при алергії Здорова шкіра — це складний захисний бар’єр. Її клітини щільно прилягають одна до одної, між ними містяться жири, а на поверхні живе власна мікрофлора. При алергічному захворюванні цей бар’єр порушується. Шкіра втрачає більше вологи, стає сухішою та чутливішою, змінюється склад поверхневих жирів, посилюється запалення та погіршується місцевий захист. У результаті бактерії та дріжджові гриби значно легше розмножуються на поверхні шкіри. 🦠 Але звідки беруться бактерії? У більшості випадків вони не приходять ззовні. На шкірі здорової тварини постійно живуть різні мікроорганізми. У собак особливо важливу роль відіграють стафілококи. Поки шкіра здорова, їхня кількість контролюється захисним бар’єром та імунною системою. Але при алергії умови змінюються — і звичайний мешканець шкіри може перетворитися на причину вторинного запалення. Саме тому бактеріальне ураження при алергії часто є вторинним, а не первинним захворюванням. 🍄 А що з грибками? Найчастіше йдеться про дріжджові гриби маласезії. Вони також можуть бути присутні на шкірі та у слухових проходах здорових котів і собак без будь-яких проблем. Але під час алергічного запалення змінюються вологість, кількість шкірного сала та стан місцевого захисту. Для маласезій це створює сприятливі умови. Вони починають активно розмножуватися, а продукти їхньої життєдіяльності ще сильніше подразнюють шкіру. У деяких тварин формується додаткова підвищена чутливість до самих маласезій, через що навіть відносно невелика їх кількість може підтримувати виражений свербіж. 🔥 Свербіж запускає замкнене коло Формується типова послідовність: алергія → свербіж → розчісування та вилизування → пошкодження шкірного бар’єра → розмноження бактерій і маласезій → посилення запалення → ще сильніший свербіж. Тварина додатково травмує шкіру кігтями, зубами та язиком. Через це невелике почервоніння через декілька днів може перетворитися на значно серйозніше ураження. 👀 Як це може виглядати При бактеріальному ураженні можуть з’являтися: 🔸 почервоніння 🔸 дрібні гнійнички 🔸 кірочки 🔸 випадіння шерсті 🔸 округлі ділянки лущення 🔸 мокнучі ураження 🔸 неприємний запах 🔸 посилення свербежу При надмірному розмноженні маласезій частіше спостерігаються: 🔸 жирність шкіри 🔸 характерний неприємний запах 🔸 почервоніння 🔸 потемніння шкіри 🔸 потовщення шкіри при хронічному процесі 🔸 сильний свербіж 🔸 запалення слухових проходів 👂 Чому у таких тварин часто запалюються вуха Шкіра слухового проходу фактично є продовженням шкіри тіла. Тому алергія дуже часто проявляється не лише висипаннями, а й повторними запаленнями вух. Через запалення слуховий прохід набрякає, змінюється кількість і склад сірки, погіршується вентиляція та підвищується вологість. У таких умовах бактерії та маласезії починають активно розмножуватися. Тому якщо у собаки або кота отит постійно повертається після використання крапель, необхідно шукати причину, яка підтримує запалення, зокрема алергію. 💊 Чому недостатньо просто дати антибіотик Антибіотик може прибрати бактеріальне ускладнення, але не усуває саму алергію. Після завершення лікування шкіра може знову залишатися запаленою, тварина продовжує свербіти та розчісуватися — і бактерії отримують можливість знову активно розмножуватися. Саме тому власники іноді спостерігають типову ситуацію: лікування → покращення → завершення лікування → через декілька тижнів проблема повертається. Продовження 👣

Коли в результатах аналізів виявляють кишкову паличку, клебсієлу, ентерококи, стафілококи або інші бактерії, власники нерідко сприймають це як ознаку небезпечної інфекції. Проте багато таких мікроорганізмів можуть у невеликій кількості постійно жити на шкірі, слизових оболонках, у ротовій порожнині та кишечнику здорової тварини. За нормальних умов вони не спричиняють захворювання, оскільки їхню кількість і поведінку контролюють захисні бар’єри організму, корисна мікрофлора та імунна система. Такі бактерії називають умовно-патогенними. Це означає, що вони стають небезпечними лише за певних умов. Однак коли захист організму порушується, навіть звичайний мешканець кишечника або шкіри може проникнути в невластиву для нього ділянку, почати активно розмножуватися та викликати дуже сильну запальну реакцію. 🔬 Що означає «умовно-патогенна бактерія» Умовно-патогенна бактерія — це мікроорганізм, який може бути присутнім в організмі здорової тварини, не спричиняючи помітних проблем. Наприклад, деякі стафілококи є звичайними мешканцями шкіри собак. Кишкова паличка, клебсієла та ентерококи можуть мешкати в кишечнику. Частина бактерій постійно присутня в ротовій порожнині та на слизових оболонках. Поки зберігається рівновага, ці мікроорганізми не мають можливості безконтрольно розмножуватися. Проблема виникає тоді, коли змінюється хоча б одна з умов: • пошкоджується шкіра або слизова оболонка; • порушується нормальний склад мікрофлори; • бактерії потрапляють у невластиву для них ділянку; • знижується місцевий або загальний імунний захист; • створюється середовище, сприятливе для їхнього швидкого розмноження; • бактерії утворюють стійке мікробне угруповання на поверхні тканин або сторонніх матеріалів. У такій ситуації умовно безпечна бактерія може перетворитися на повноцінного збудника інфекції. 🛡 Як організм стримує бактерії у нормі Організм тварини постійно контактує з величезною кількістю мікроорганізмів. Проте захворювання виникає далеко не завжди, оскільки існує кілька рівнів захисту. Шкіра та слизові оболонки Неушкоджена шкіра є фізичним бар’єром, через який бактеріям складно проникнути в глибокі тканини. Слизові оболонки виробляють слиз, захисні білки та інші речовини, що перешкоджають прикріпленню й розмноженню мікроорганізмів. Нормальна мікрофлора Корисні та нейтральні бактерії займають вільний простір, споживають поживні речовини та виробляють сполуки, які стримують потенційно небезпечні мікроорганізми. Це називають колонізаційною стійкістю. Фактично нормальна мікрофлора не дозволяє умовно-патогенним бактеріям захопити всю територію. Місцевий імунний захист У шкірі, кишечнику, дихальних і сечових шляхах постійно працюють клітини, які розпізнають небезпечні зміни та знищують мікроорганізми. Механічне очищення Сльози очищають поверхню ока, слина — ротову порожнину, війки дихальних шляхів виводять слиз, а регулярне сечовипускання допомагає вимивати бактерії із сечових шляхів. Поки ці механізми працюють правильно, організм може співіснувати з багатьма бактеріями без розвитку захворювання. 🚪 Що відбувається при пошкодженні захисного бар’єра Навіть невелике ушкодження може стати «вхідними воротами» для бактерій. До пошкодження бар’єрів можуть призводити: • рани та укуси; • розчухування шкіри при алергії; • опіки та обмороження; • сторонні предмети; • операції; • зубний камінь і запалення ясен; • тривала діарея; • запалення кишечника; • сечові катетери; • камені та кристали в сечових шляхах; • застій сечі; • порушення відтоку жовчі; • аспірація їжі або блювотних мас у дихальні шляхи. Наприклад, стафілокок може постійно жити на шкірі собаки, але при алергії тварина розчісує шкіру, пошкоджує її поверхню та створює умови для проникнення бактерій у волосяні мішечки. Продовження 👣