Королівство книжкової душніли

Відгук на книгу «Найкраще «найгірше», що могло статися» Автор: Юлія Лаба Видавництво: @laboratoryua Оцінка 8/10 😉 Після першої книги очікування в мене були не високі, але авторка мене приємно вразила. 😉 Сюжет роками розгортається навколо кола друзів, нічого неочікуваного, але читати було дуже приємно. А головне авторка додала дуже багато гумору, зрозумілого, напевно, тільки українцям з нашим контекстом дорослішання та життя. І в результаті вийшла дуже гідна романтична комедія, а не бразильський серіал як це було про Ліну. 😉 Рія – сильна, вольова українська дівчина, яка і чорту роги закрутить. За неї дуже смішно та цікаво спостерігати. Авторка додала психологізму її історії, хоч на мій смак трохи все таки поверхневого, але історія від цього гіршою не стала. Її метання та фінальне рішення мені також не зовсім були зрозумілі, та і вирішила для себе остаточно вона доволі швидко, хоча до цього тягнула все роками в своїй голові. 😉 Лесик – справжній золотий (чи рудий) ретрівер – комфортний та стабільний, ідеальний і як друг, і як партнер по життю. 😉 Стосунки Лесика та Рії були так само різними, як ці двоє, – дружніми, місцями надміру емоційними, дивними та дуже пристрасними. А найголовніше авторка дала те, чого вже мало хто і очікував – негативний досвід сексу в стосунках головних героїв, дотримання гігієни перед сексом, і навіть відсутність драми в третьому акті. 😉 Але найбільше приємно мене вразило те, як авторка описала Одесу та її жителів – дуже колоритно, смішно та атмосферно. Однозначно, зустріч з сім'єю Лесика моя найулюбленіша частина книги. Якщо все так добре, то чому ж все таки 8, а не 10? 😉 По-перше, кінцівка для мене – це не фінал Рії та Лесика. Через драму Ліни (якої мені вистачило в першій частині) акцент з головної пари дуже змістився. І в результаті це було більше схоже не на кінець книги, а початок – але книги Ліни. Звичайно, що в книзі про Ліну (події якої розгортаються пізніше) ми ще побачим або вже бачили ще стосунки Рії та Лесика, але все таки «Найкраще «найгірше», що могло статися» – має бути їх історією, а не когось іншого. Через це доволі змішані почуття. 😉 По-друге, як би мені не полюбились персонажі з Одеси, але все таки більшість другорядних героїв з'являлась та йшла відповідно до задумки авторки – часто без пропрацьованого характеру та особистості. Не будем ходити далеко, Соля і Влад, які фігурують уже в другій книзі, так і не розкрили свої характери – напевно, доведеться чекати окрему книгу про них. Висновок: книга сподобалась мені набагато більше, ніж перша, тому можу радити. #Книжковий_відгук #Юлія_Лаба #Естетика_книги

Великий день для шанувальників циклу «Емпіреї»! 🐉 Нарешті можемо офіційно підтвердити й порадувати вас: КСД придбало права на «День Обмолоту» («Threshing Day») Ребекки Яррос — збірку з 13 оповідань у всесвіті «Емпіреїв»! ⚡Світовий реліз: 29 вересня 2026 року. 📓 Українське видання за оптимістичним сценарієм — на початку 2027 року. Так і до четвертої частини доживемо! 😌 Додати в бажанки > Будьмо стійкими й чекаймо на українське видання, там будуть ілюстрації 🤫

Шановна родино, треба ваші гривні 💰 Збираю для друга, тому прошу уклінно долучитись вашими 50 гривнями та ще й виграти книги можна 🙃 🟡 Книги: 4 ⚫️ Стан: нові 🔴 Збір: збір на розхідні матеріали для комплектації аптечок: термоковдри, пластирі, трикутні пов'язки, армований скотч, знеболюючі засоби, шприці; для розвідувальної роти 36-ї ОБрМП ім. контрадмірала Михайла Білинського. 💰1 квиток: 50 грн (кількість квитків необмежена) 📅 Тривалість: 2 тижні - фінал розіграшу 19.08 (або по факту закриття банки) 🫙 посилання на Банку ‼️Пишіть свій нік у коментарі до платежу або надішліть скрін в у коментарі чи на сторінку. Всю інформацію шукайте тут #bookbox_fordrones

Відгук на книгу «Cудні дні в Кабірії» Автор: Катерина Самойленко Частина серії: 2/3 Видавництво: @ksd_bookclub Оцінка 7/10 Відгук на першу книгу 😉 Почну з того, що це той випадок, коли важко оцінити історію по одній частині серії, а не цілою. 😉 До стилю авторки я так і не змогла звикнути та полюбити його – для мене він так і залишився «рваним», але це вже індивідуальні особливості смаку. 😉 Перші 150 сторінок сюжет розвивався дуже повільно та нудно – ходим/іздим тудим–сюдим, щось там робим і балакаєм, а дій по розвитку сюжету мало. Далі стало набагато краще – авторка додала динаміки та політики, тому читалось цікавіше. Розділи з «побутового життя» Ріни в кінці знову були нудними, але най вже буде. Загалом, світ, який створила авторка, персонажі та сюжет доволі цікаві, але поки не почнеш ставити питання, і тоді вилазить багато сюжетних дірок та нелогічностей, особливо до магії Ріни та особливостей її застосування. 😉 А найбільше питань викликали «секрети», які були розкриті в цій частині серії. Якщо чесно, все було відомо ще в першій книзі, але авторка чомусь вперто тягнула це майже до кінця другої, тому ефекту несподіванки чи навіть приємного відчуття розкриття правди вже не було. Подивлюсь ще, що буде в третій частині, але поки виглядає, що краще б Катерина написала дилогію, а не трилогію – тоді вийшло б в рази динамічніше, цікавіше, а головне логічніше. 😉 Я так і не змогла полюбити Ріну, точніше вона як бісила в першій частині, так і продовжила бісити в другій. Можна вести дискурс про те, що авторка хотіла створити не ідеальну головну героїню, з унікальним характером, але більшість «аля неочікуваних» сюжетних поворотів були «неочікуваними» тільки через те, що Ріна а) не вміє слухати, що їй кажуть; б) аналізувати сказане їй. Через це історія в принципі і є такою довгою, бо якщо б Ріна хоча б почала вчасно ставити правильні питання, то щонайменше половину другої частини серії можна було б скоротити. 😉 Інших персонажів я поки оцінювати не буду, бо видно, що майже кожен з «подвійним дном». Подивимось, чи авторка зможе гідно закінчити кожну лінію. 😉 Тому в цьому місяці планую дочитати третю частину серії та поділитися враженнями про історію загалом. #Книжковий_відгук@dushnilaverse #Катерина_Самойленко #Естетика_книги@dushnilaverse

Ми чекаємо на передпродаж цієї книжки так само сильно, як і ви 🧡 І щоб очікування було трішечки приємнішим пропонуємо поглянути на обкладинку книжки «Непоборна жага закохатись у свого ворога» ⬆️ Передзамовлення вже зовсім скоро! 🙌🏻

ЯК ПІДТРИМАТИ УКРАЇНСЬКІ ВИДАВНИЦТВА 💔? Знаю, що ви, можливо, вже трохи втомилися від подібних дописів і здається, ніби їх зараз занадто багато у стрічці. Але я знову й знову натрапляю на дописи про те, що маленькі та середні видавництва залишаються в тіні - про них мало інформації і їм дістається найменше підтримки. ​Тому я постаралася зібрати в одному місці всю інформацію, яку мала, яку знаю та яку відстежила в телеграм-каналах самих видавництв. ​Я розумію, що тут зібрано далеко не всі способи й не всі наші видавництва, яким зараз важко. Тому якщо ви знаєте про якесь маленьке, середнє чи велике видавництво, яке також постраждало і потребує допомоги — будь ласка, напишіть про це в коментарях. Я доповню цей допис. ◼️УНІВЕРСАЛЬНІ СПОСОБИ ПІДТРИМКИ: 1. Купуйте паперові, електронні та аудіокнижки на сайтах видавництв або у партнерів. 2. Оформлюйте передзамовлення - це дає обігові кошти на друк. 3. Купуйте подарункові сертифікати. 4. Донатьте на офіційні рахунки та фонди. ЯК ДОПОМОГТИ КОНКРЕТНИМ ВИДАВНИЦТВАМ: 🔷 «Ранок» (Ранок, Readberry, Фабула) ⚫️купувати дитячі книги, фентезі/новели та художню літературу на ranok.com.ua та knigoland.com.ua ⚫️у них є подарункові картки ⚫️сайт «Фабула» теж працює, зараз діє знижка -20% на електронні книги ⚫️донат у БФ «Ранок-Україна»: UAH IBAN: UA263052990000026009035907860 АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 39332040 ⚫️швидкий донат: https://next.privat24.ua/env/donate/fd860515 Обов'язкове призначення платежу: Благодійна допомога на усунення наслідків ракетного обстрілу російської федерації для ТОВ «Ранок» 🔷Видавництво «Жорж» ⚫️купувати наявні книги, робити передзамовлення ⚫️прямий донат: IBAN: UA5630529900000260045929569 (Отримувач: ТОВ ВИДАВНИЦТВО ЖОРЖ, ЄДРПОУ 40301707, АТ КБ «ПРИВАТБАНК») ⚫️видавництво на своїй сторінці в інстаграм запустило челендж «Книжці «Жоржа» безпечніше вдома» 🔷«Книголав» ⚫️їхнє прохання: донатити на ЗСУ та підтримувати українських авторів, купуючи їхні книги на сайті чи в книгарнях ⚫️можна купити електронні книги 🔷«Ще одну сторінку» ⚫️придбати сертифікат на 500 грн (можна обміняти на книги після 1 листопада) ⚫️передзамовити новинки 🔷Varvar Publishing ⚫️купити щось в них на сайті ⚫️донат на Банку: https://send.monobank.ua/jar/8Z7DpCKzW9 картка: 4874 1000 3143 8677 🔷Korali Books ⚫️купувати наявні книги у книгарнях-партнерах 🔷Мережа «Книголенд»: ⚫️приходьте у фізичні магазини - там є спеціальні стенди з книгами постраждалих видавництв (Ранок, Фабула, Readberry, Ще одну сторінку, Varvar, Korali). ⚫️сайт працює, асортимент обмежений ⚫️можна купити електронні книги ⚫️прямий донат: https://next.privat24.ua/env/donate/c4588210 🔷в книгарнях-кав'ярнях Старого Лева розміщено спеціальні викладки книжок видавництв, які постраждали від російських атак. 🔷«BOOKCHEF» ⚫️прямий донат: 🌟найменування отримувача: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «БУКШЕФ» 🌟код отримувача: 42514554 🌟рахунок отримувача: UA09 305299 00000 26004026247136 🌟назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» #підтримка_видавництва

36 % книги позаду, а авторка жодного разу не згадала про хоч якогось сільського котика 😢

Відгук на книгу «Крамничка чарів» Автор: Сара Бет Дерст Частина серії: 1/4 (кожна книга – окрема історія) Видавництво: @ksd_bookclub Оцінка 10/10 🪄 Від цієї книги я очікувала, що проведу з нею пару затишних літніх вечорів, але в реальності книга перевершила всі мої сподівання. 🏝 Це, напевно, найкраще комфортне фентезі в чистому вигляді, яке я коли-небудь читала. Атмосфера книги по-справжньому літня: центрі сюжету острів посеред океану, ізольований від зовнішнього світу, як раз в розпал літа – на деревах вже достигають яблука, сезон малини у розпалі і самий час варити з неї варення, чим головна героїня Кіла і займається. До цього всього авторка додала безліч описів природи – літній теплий ліс, нищівна магічна буря, непостійне море. Але найбільше мені сподобалось, що авторка населила цей острів безліччю магічних істот – тут тобі і кентаври, і русалки, і балакучі рослини, і духи, і летючі коти, і навіть гіпокампи. 📚 Сюжет максимально легкий та приємний, але з філософськими нотками про пошук свого місця в світі, справжню дружбу та знайдену родину. Оповідь неспішна, але в цьому і є її чарівність. 📚 Кіла – бібліотекарка, що втекла з міста, яке охопили бунти, та прихопила книжки з магії. Разом з другом Казом – балакучою рослиною – Кіла вирушає до острова свого дитинства, який потребує її допомоги, адже навести лад може тільки магія. Мені було дуже цікаво спостерігати за минулою бібліотекаркою: за тим, як вона поступово розкривається та змінюється, починає краще розуміти себе та людей. А найбільше підкупало її ставлення до книжок як до чогось дуже цінного та важливого. ☕️ Інші персонажі також дуже живі та харизматичні, кожен зі своїм унікальним характером (навіть якщо це рослина, ніщо не може завадити бути їй прямолінійною), більшість з них мають свою трагічну історію та шлях становлення, а тому не виглядають пласкими. Можна було б причепитися, що стосунки між деякими персонажами розвиваються занадто швидко, але як для комфортного фентезі – цілком нормально. 🌟 Тому з чистою совістю раджу прочитати книгу, якщо вам конче потрібно насолодитися останнім літнім місяцем. #Книжковий_відгук@dushnilaverse #Сара_Бет_Дерст #Естетика_книги@dushnilaverse

Дві третини книги подолано, тому прийшла до вас з проміжним відгуком. Зараз, я на етапі, коли мені все подобається – сюжет летить і розвивається скаженими темпами. Але перші 150 сторінок йшли важко, бо герої просто ходили-їздили туди-сюди без особливого розвитку подій. А ви вже знайомі з творчістю Катерини Самойленко? #двоповня

художниця, яка малювала обкладинки до дшіт, потенційно спалила вигляд 6 обкладинки серії і це схоже на лиса, люди вже вбачають Люсьєна побачила тут

Вирішила серпень зробити місяцем українських авторів. А які плани у вас? #книжкові_плани

Підсумки липня Несподівано, але липень став одним з найкращих місяців року – підозрюю, що через те, що я просто відчепилася від себе, перестала експериментувати з жанрами та авторами і просто брала книги, які з дуже високою вірогідністю мені сподобаються. І в результаті маю 5 з 7 прочитаних книжок, які я оцінила на 10 з 10. Загалом я прочитала 7 книг: 🌟 «Корона Джасада» 🌟 «Стіна Ванніпеґа і Я» 🌟 «Двір шипів і троянд» 🌟 «Коефіцієнт поцілунку» 🌟 «Спільниця лиходія» – звичайно ж, найкраща книга місяця 🌟 «Анафема» 🌟 «Крамничка чарів» – відгук на цей скарб серед комфортного фентезі ще принесу вам А як пройшов ваш липень? Скільки начитали? Що стало найкращим? #підсумкимісяця@dushnilaverse

Відгук на книгу «Анафема» Автор: Кері Лейк Частина серії: 1/3 Видавництво: @ksd_bookclub Оцінка 10/10 🌛 Чого точно не очікуєш від такого товстунця – так це того, що він так швидко прочитається, бо сюжет цікавий, захоплює з перших сторінок, а мова авторки дуже легка в сприйнятті, але при цьому готична та гротескна. 🦇 Одразу чіпляє те, що Кері Лейк вдалося витримати готичну атмосферу від початку і до самого кінця, без просідань – світ дійсно дуже жорстокий та темний, сповнений моторошних магічних істот і не менш моторошних людей. А патріархальний устрій прописаний настільки добре, що мені хотілось кинути книгу об стінку, бо деякі персонажі особливо гидкі. 🐦‍⬛️ Мейвіт хоч і наділена магічними здібностями та цікавим та поки таємничим родоводом (як і належить головній героїні), але її поведінка адекватна для тих умов, в які вона потрапляє, – вона намагається вижити та врятувати сестру, але при цьому не лізе поперед батька в пекло. Ні, вона вчиться, не робить відверто необдуманих вчинків. 🦂 Зевандер – черговий шедоу дедді з не менш темним та травматичним минулим, яке зробило його тим, ким він є. Вбивця короля, який насправді просто хоче звільнитися від прокляття за захистити свою сім'ю. Що мені сподобалось найбільше – це його повага до головної героїні. 🕯 Стосунки головних персонажів не на першому місці, що мені дуже сподобалось. Їх менше, але тим не менш вони палкі, але при цьому будуються не тільки на тілесному прагнення. 🪞 Другорядні персонажі також цікаві, хай деякі не до кінця добре розкриті, але попереду ще дві книги, тож авторка має все встигнути. 👑 Світ прописано масштабно та реалістично – тут і поділ між світом смертних і не дуже, магія, гидкі патріархальні культи та навіть боги. Система магії хоч і не унікальна, але об'ємна. А в кінці ще докинули політичні інтриги та таємниці, тож друга частина має бути не менш захопливою. #Книжковий_відгук@dushnilaverse #Кері_Лейк #Естетика_книги@dushnilaverse

Відгук на фільм «Ваяна» Оцінка 10/10 Не так давно була на фільмі «Ваяна» – і мені сподобалось. 😉 Фільм за сюжетом один в один як мультик, тут майже нічого нового немає – ті самі персонажі, локації і пісні. Але я вже перейшла в ту категорію людей, які підспівують Мауї, хоча раніше пісеньки в мультиках підбішували – напевно, старість вже близько 🙂 🌷 Актори підібрані добре, мені особливо сподобалась бабуся Ваяни, а от Дуен Джонсон вже трошки застарий для цієї ролі, як на мене. Особливо це помітно на фоні доволі молодого голосу Фагота, який уже не перший раз озвучує Мауї. 🌟 Але що мені сподобалось найбільше – так це океан. Картинка дуже яскрава, жива і гарна. Водичка – неймовірно гарних кольорів. В мене просто слів не вистачає, щоб описати красу показаної природи. Тому, я особисто раджу, якщо ви любите оригінальну історію Ваяни та Мауї та морські пейзажі.

Інсайдерська інформація(називається хто встиг побачити, той побачив)🙈😍

Останньою книгою місяця (скоріш за все) вирішила взяти «Крамничку чарів» – і це прям такий комфортик 😉 З перших сторінок атмосферна літа – сонячні дні на маленькому острівці, який населяють різні магічні створіння. І звичайно, дрібка магії 😉

Відгук на книгу «Коефіцієнт поцілунку» Автор: Гелен Хоанг Видавництво: @vivat_publishing Оцінка 10/10 Інколи мені здається, що Віват пора міняти піарників та художників, бо я майже нічого не чула про цю книгу в інтернеті, а обкладинка зовсім не спокушає познайомитись з історією. Але не дивлячись ні на що, історія дуже і дуже мені сподобалась. Почну з сюжету. Він тут дуже не банальний – в центрі історії тут Стелла – успішна аналітикиня (чи хтось такий, бо я за всю книгу так і не запам'ятала точної її професії ☺️), багата, але з синдромом Аспенґера, тобто їй важко будувати стосунки, особливо з чоловіками, до того ж у неї тільки негативний сексуальний досвід. Головний герой Майкл – бідний як церковна миша, тому і працює в ескорті, який приносить гарненькі суми грошей, і, звичайно, неймовірно, гарячий (куди ж без цього?!). Зійшлися вони на тому, що Майкл має навчити Стеллу дарувати чоловікам насолоду та отримувати її самій. Але, звичайно ж, все пішло не за планом. Стелла – не знаю, чи повністю достовірно авторка зобразила синдромом Аспенґера, чи все таки присутній художній вимисел, але Стелла як персонажка мені дуже сподобалась. Вона прямолінійна, знає, чого хоче, кар'єристка, але при цьому неймовірно добра та мила. Я колись читала, що жінки з аутизмом (а синдромом Аспенґера як раз відноситься до спектру аутизму) доволі адаптабельні в суспільстві, через це їх діагноз важко інколи розпізнати неозброєним оком, і Стелла це дуже добре демонструє – вона намагається підлаштуватися під відчуття інших, тому інколи втрачає зв'язок з власними бажаннями та тілом. І мені було дуже цікаво спостерігати за тим, як вона розкривається в сприятливих умовах та знайомиться з власною сексуальністю. Майкл – персонаж, за маскою якого багато чого приховано. Він – працівник ескорту, але понад усе він прагне добробуту для своєї сім'ї, навіть якщо доведеться пожертвувати власним комфортом. Мені дуже сподобалось, як він допомагав Стеллі розкривати всі можливі грані чуттєвості, роблячи це делікатно, вміло, але пристрасно. Їх стосунки, які спочатку починалися на підґрунті сексу, швидко переросли в щось чутливіше, ніж просто тілесні бажання. Але і пристрасті в них вистачає, як і гаряченьких сцен 😏 Драма у третьому акті була, але цілком виправдана. Тож, якщо шукаєте класний гарячий любовний роман з гарним гумором та нетиповими соціальними ролями, з яким просто хочеться відпочити, то «Коефіцієнт поцілунку» – один з найкращих виборів. #Книжковий_відгук@dushnilaverse #Гелен_Хоанг #Естетика_книги@dushnilaverse

Відгук на фільм «Одіссея» Оцінка 9/10 Напевно, найбільш гучна прем'єра останнього року, тому я також не могла її пропустити. Почну здалеку – я люблю грецьку міфологію та не погано в ній розбираюсь. І хоч я дуже не люблю Одіссея як персонажа (бо він був типовою падлюкою свого часу), та глянути як Нолан переосмислив відомий міф, було дуже цікаво. 💋 Каст. Почну з головного героя – я дуже не люблю Метта Деймона як актора, але в образ Одіссея він вжився бездоганно. Те саме стосується і всіх інших персонажів – всі зіграли дуже добре, як на мене. Герой Патінсона бісив своєю жорстокістю, Телемах своєю наївністю. Олена Спартанська також перевершила всі мої сподівання – акторка дуже добре справилась зі своєю роллю. Ну а те, що вона негритянка – що від неї можна хотіти, якщо вона вилупилась з яйця, а її батьком був Зевс в образі лебедя? Але найбільше мені сподобалось як зіграв Євмій – його відданість Одіссею, незважаючи на всі роки розлуки й невідомості, вийшла дуже щирою та зачіпала за живе. Єдиним винятком невідповідності героя та актора стала для мене Цирцея. Вона безсмертна донька Геліоса, а з неї зробили якусь бабку. 💋 Сюжет та динаміка. Якщо ви очікуєте ще одну пригодницьку екранізацію «Одіссеї» з безперервними битвами, чудовиськами та екшеном, то, швидше за все, будете розчаровані. Нолан робить ставку не на видовищність, а на саму подорож і те, як вона змінює людину. Темп фільму нерівномірний: є дуже напружені сцени, а є моменти, де історія майже завмирає, даючи можливість побути разом із героями та осмислити їхні вчинки. Мені сподобалося, що режисер не намагався зробити з Одіссея бездоганного героя. Це людина, яка постійно балансує між розумом, честолюбством, гординею та бажанням повернутися додому. Іноді хочеться його підтримати, а іноді – відверто ненавидіти. Саме така неоднозначність, як на мене, і робить його цікавим персонажем. Але навіть в таких умовах представлений образ Одіссея, на мою думку, «вилизаніший», ніж його образ з міфів – в фільмі Одіссей інколи жертва обставин, тоді як в міфах він сам обирав десь залишатися роками. 💋 Філософський задум. Ця частина сподобалась мені найбільше. Вона про ціну війни, про те, що навіть переможці повертаються додому вже зовсім іншими людьми. Про те, що шлях додому інколи набагато важливіший за сам дім. Мені також сподобалося, що фільм не дає простих відповідей. Одіссей не стає святим лише тому, що багато страждав. Йому доводиться жити з наслідками власних рішень, і це виглядає набагато чесніше, ніж класична історія про героя, який усе подолав і отримав щасливий фінал. І в той же час цей фільм про занепад – занепад грецької культури, коли богів вже не так шанують та коли вони перестають ходити поміж смертних; коли стає зрозуміло, що доба звитяжних героїв скінчилась і великих діянь вже не буде здійснено. А найголовніше – про занепад людської моральності, коли перестають шануватися стародавні непорушні закони, а герої перетворюються на розбійників та ґвалтівників. 💋 Одяг та архітектура. Це, мабуть, найсуперечливіший аспект фільму. Звісно, історики вже встигли розібрати його по цеглинці: одяг не відповідає епосі, архітектура теж, усе змішано. І вони мають рацію, якщо дивитися на стрічку як на історичну реконструкцію. Телемах протягом фільму виглядає то як середньовічний селянин, то як грецький царевич, то як аристократ доби Відродження. Але мені це зовсім не заважало. Для мене цей фільм – не про точне відтворення Греції тих часів, а про світ міфу, де боги ще ходять серед людей, а Гефест здатен викувати обладунки, які випереджають свій час. Якщо Ахілл отримав свої легендарні обладунки від самого бога-коваля, то мені нескладно повірити, що й інші герої могли виглядати дещо "поза часом". Це, звісно, вже моє сприйняття, але саме воно допомогло отримати задоволення від візуалу. Архітектура теж працює радше на створення атмосфери, ніж на історичну достовірність. Вона монументальна, груба, подекуди аскетична, подекуди розкішна. Можливо, не така яскрава, як її часто уявляють, але безперечно вражаюча. 💋 Сенсорна чутливість. Що мені дуже не сподобалось, так це те, що деякі сцени відверто гидкі – настільки, що я просто відверталась. До того ж більшість з них супроводжується криками та гучною музикою, що дуже сильно впливало на сенсорні рецептори. Розумію, що це було зроблено для підвищення емоційності моменту, але мені як високочутливій людині під час таких сцен було важко і неприємно. Тож, якщо ви ще не були на фільмі – то раджу обов'язково сходити і сприймати його як окремий феномен, без прив'язування до певних часових періодів, а просто як переосмислення міфу.