Про освіту. Від Britannica

«Dear Sari & Becka» — це щотижнева колонка порад від Radical Learning Сьогоднішнє питання: «Моя дитина каже «ні» на все. Хочеш піти зі мною? Ні. Хочеш спробувати щось нове? Ні. Хочеш приєднатися до нас? Ні. Іноді я думаю, що вона ніби закривається від світу. Якщо я просто прийматиму кожне «ні», хіба вона не втратить досвіди, які допомагають їй зростати? А якщо я й далі заохочуватиму її, чи не перестану я тоді поважати її межі?» Відповідь: «Багато хто з нас намагається виростити дітей, які знають, що їхній голос має значення. Ми не хочемо, щоб вони виросли з переконанням, що повинні робити інших щасливими. Не хочемо, щоб вони погоджувалися лише для того, щоб зберегти мир. Ми хочемо, щоб вони знали: вони можуть сказати «ні». І тоді вони це роблять. Нам. Знову і знову. І це може дивним чином сприйматися дуже особисто, навіть коли ми розуміємо, що справа не в нас. Можливо, тому що десь по дорозі ми почали вірити: якщо ми будемо батьками з достатньою кількістю зв’язку… достатньою повагою… достатньою співпрацею… вони не казатимуть «ні» так часто. Але це не зовсім так працює. Насправді іноді саме те, чого ми найбільше хочемо навчити, і є тим, що нам найважче прийняти. Дитина, яка знає, що їй дозволено не погоджуватися, — не є нечемною. Вона користується тією свободою, яку ми намагалися їй дати. Це не означає, що ми перестаємо запрошувати її у світ.Ми все ще запитуємо.Ми все ще запрошуємо.Ми залишаємо двері відчиненими. І довіряємо тому, що сьогоднішнє «ні» не обов’язково має стати завтрашнім «ні». Діти весь час змінюються. Дитина, яка у вісім років відмовлялася від кожного запрошення, може стати підлітком, який раптом захоче подорожувати. Дитина, яка не хотіла куштувати нічого нового, одного дня може стати найсміливішим кухарем у родині. Зростання не завжди відбувається тому, що хтось нас переконав. Іноді воно відбувається тому, що нам дали достатньо простору, аби знайти власне «так».

Женя Гетьманчук про відмінників у школі та їхню набуту складність стати автором свого життя. Це прекрасно, коли дитина добре вчиться, водночас маємо бути уважними з тими дітьми, які з усіх предметів є відмінниками… «Медаль у школі, червоний диплом у вищому навчальному закладі, різноманітні олімпіади та конкурси… Виглядає, один в один, як історія професійного розведення тварин. Котів, собак, та хоч би й свійських. Чим більш «тваринка» титулована, тим більше бажаючих її придбати у якості улюбленця або для розведення. Титули крадуть суб’єктність. Вони - винагорода за проходження критеріїв, створених іншими. Авторство власного життя - це здатність вести власну гру. Часто без зовнішнього визнання. Інколи ці два вектори співпадають. Але не обов’язково. Чому саме відмінникам найскладніше стати авторами? Відмінник вчиться раніше за всіх: є хтось, хто знає правильну відповідь. Відміннику не обовʼязково потрібне мислення. Йому достатньо памʼяті, дисципліни та слухняності. Система з дитинства плекає саме ці якості. Вони забезпечують виживання. Роками м’яз, який тренується найкраще, - не мислення, а розпізнавання очікувань. Що хоче вчитель? А що журі? За що зарахують бал? Це працює бездоганно, поки є хтось, хто ставить оцінку. А потім оцінювати нема кому. Ти вже відповідаєш очікуванням всіх інших але вже не впізнаєш себе у дзеркалі. І виявляється, що питання «а чого хочу я» не тренувалося ніколи. Воно атрофоване так само, як атрофується м’яз, який роками не навантажували. Відмінник не лінивий і не слабкий. Він просто озброєний не тим інструментом. У нього ідеальний слух до чужих критеріїв - і майже глухота до власних. Але виживати та жити - це різні задачі. Тому перехід від «найкращого учня» до автора власного життя - не продовження шляху, а його розворот. Треба не додати ще одну перемогу. Треба вперше програти комусь, кого немає. Стати розчаруванням для Великого Іншого. Чемпіони серед тварин стають еталонними плідниками. Відповідно до критеріїв людини. Передають свій генетичний матеріал далі. Та справжнє «чемпіонство» у людей досягається вже не стільки конкурсами, як реальними результатами справ. І передається не лише ДНК. Передається спосіб бачити світ. І спосіб бути у ньому.»

Тренди, які не про осмисленність навчання, а точно про щось інше Прилетів мейл з темою «Нове в класі: парти, які не для зошитів» І реакція вчителів у Британіці: «жахливий жах (для філологів, які мріють, щоб дитина могла довго читати і не відволікалася)»

Для шкіл з рефлексивною культурою та вчителів, які практикують рефлексію 🤗 Світом ширяться симуляції складних педагогічних ситуацій за допомогою ШІ. Наприклад, зустрічей учителя з батьками, де вчитель взаємодіє не з людиною, а з AI-аватаром батька/матері. Ці аватари реагують у реальному часі — голосом, емоціями, мовою тіла — залежно від того, як говорить вчитель. Фактично це можливість увійти у складну ситуацію, помилитися, отримати зворотній звʼязок і повторити ще раз. Для молодих вчителів може стати непоганим початковим інструментом, на якому не можна зупинятись. Адже, безперечно, це лише AI ) там немає тонкої людської присутності, емпатії, тілесного співрегулювання та глибини мовчання. Одна з найвідоміших подібних систему у світі Mursion

Ми вводимо в життя Інженерну старшу школу Britannica — профільну програму для учнів 10–11 класів. В програмі - сильне фізико-математичне ядро: 6 годин математики і 6 годин фізики. А також 4 години ІТ та 6 годин технологій щотижня. Загальнообовʼязкові предмети. А також спеціалізовані курси: Технічна англійська Системне мислення Промисловий дизайн Цифрове моделювання та 3D дизайн Інженерне проєктування Прикладний AI Роботи та автоматизовані системи Електроніка Інженерія сталих рішень Інженерна етика Ми будуємо програму навколо циклу: побачити проблему → дослідити → спроєктувати → змоделювати → створити прототип → протестувати → покращити → презентувати. Куди ж Британіка без сенсів? ) Перед кожним інженерним рішенням ми питаємо: для кого це? Учителі в Інженерній старшій школі — це не лише носії знань. Це наставники, приклад професійності та люди, які допомагають учневі побачити “велику картину”. Це ще й інженери, програмісти, майстри, мандрівники, дослідники, організатори. Їх об’єднує любов до своєї справи, живий інтерес до світу, бажання розвиватися та сприяти розвитку інших, людяність. Залишити заявку на вступ (іспити з математики, фізики та співбесіда з технологій) або на розмову-знайомство можна за кнопкою на сайті

Наша МОЛОДША стає ШКОЛОЮ БЕЗ ЕКРАНІВ У просторі молодшої школи ми фізично прибираємо екрани - учнівські планшети, телевізори та проєктори в навчальних аудиторіях. Це означає: - діти до 10 років не користуються планшетами на заняттях; - в аудиторіях та коридорах корпусу немає телевізорів; - учитель не будує пояснення навколо презентації на екрані; - основою навчання стають паперові тексти, досліди, гра, діалог, навчальні виїзди, зустрічі з людьми, спостереження за реальним світом і досвід поза межами аудиторії. Ми живемо у цифровому світі, та більше - екранному. Наші діти теж у ньому живуть. І реагуючи на контекст сьогодення, ми виступаємо за послідовність розвитку дитини. До 10 років дитина будує основу, на якій потім триматиметься все подальше навчання: увага, мовлення, пам’ять, дрібна моторика, саморегуляція, здатність слухати, чекати, ставити запитання, помилятися і пробувати знову. Ці речі не формуються через саму лише інформацію. Мозок дитини розвивається через живий досвід: коли рука пише, тіло рухається, очі стежать за людиною, голос ставить запитання, пальці торкаються матеріалу, а поруч є дорослий, який відповідає живою присутністю. Саме тому в молодшій Британіці ми свідомо обираємо навчання без екранів на заняттях — без планшетів, гаджетів, телевізорів і проєкторів як освітнього інструменту для дітей до 10 років. Тому що в цьому віці мозку потрібен багатший досвід, ніж може дати екран. Ми хочемо, щоб усьому був свій час. Спершу — усе живе, потім — екран як інструмент, яким дитина зможе користуватися свідомо.

Що ви вважаєте професійним розвитком вчителя?

Питання до освітян. На вашу думку, який відсоток робочого часу вчителя має бути спеціально виділений для постійного розвитку, освоєння нових підходів та методик і покращення свого вчителювання?

Waco STEAM Center (Техас) — це новий (відкрився у січні 26го) відкритий громадський простір для дітей і дорослих, де навчання будується через практичний досвід у сферах науки, технологій, інженерії, мистецтва та математики (STEAM). Центр поєднує лабораторії робототехніки, творчі студії, майстерні, кулінарні й медіапростори, створюючи середовище, де люди різного віку можуть досліджувати, експериментувати й творити разом. https://www.wacosteamcenter.org/Home

ШКОЛА ЧИТАЄ Вже 2 місяці як Британіка живе з практикою спільного обовʼязкового читання перші 20 хвилин першого заняття зранку. Читають діти та вчителі. Кожен свою книгу, мовчки, але спільно. Наші результати за перший місяць: За перший місяць практика справила хороший позитивний ефект. Я бачу, що «Школа читає» працює одночасно в трьох площинах: культурна - ми робимо читання цінністю, яка оприявнюється; регуляційна - діти входять у навчальний день спокійніші та зібраніші; академічна - у частини учнів спостерігаємо перенос у роботу з текстом, літературу, диктанти. 19 з 20 вчителів оцінюють вплив практики як позитивний, і жоден - як негативний. КЛЮЧОВІ КІЛЬКІСНІ РЕЗУЛЬТАТИ: Тривалість безперервного читання висока: 95% вчителів бачать, що більшість їхніх учнів можуть утримувати читання не менше 10 хвилин, а 55% вчителів говорять про 15-20 хвилин концентрації. Зосереджене читання протягом 15+ хвилин є нормою для більшості дітей: 75% вчителів говорять, що в їхніх групах принаймні 70% дітей читають зосереджено 15+ хвилин. Які маємо зміни за цей місяць: 85% вчителів говорять, що дітям стало легше входити в читання; 70% помічають, що збільшилась тривалість тиші; 60% вчителів відзначають, що зменшилась кількість відволікань; 5% (один вчитель) змін не побачили. Загалом у школі вже переважає стале читання однієї книги одним учнем/ученицею щоранку, але водночас у помітної частини дітей ще є несталість вибору. Один з найсильніших для нас результатів - 100% вчителів бачать зростання залученості учнів у читання. 75% вчителів бачать, що практика виходить за межі ранкового блоку, хоча це ще ситуативно, не стабільно. Починається горизонтальна читацька культура. 70% відповідей свідчать про появу епізодичних рекомендацій книжок між дітьми. Процес починає ставати соціальним ) 95% вчителів оцінюють вплив як позитивний, з них майже половина - як дуже позитивний. Вибірка: 20 відповідей вчителів Британіки Відповіді вчителів на відкриті питання підтверджують та пояснюють цифри. Кому може бути потрібний повний файл аналізу та мої висновки керівника щодо цього, давайте знати, поділюсь.

5-денний інженерний кемп Britannica "Долетіти" про польоти, місії та радіокеровані літаки Цього літа ми робимо кемп про польоти, про те, щоб щось злетіло та долетіло - до місії, задачі та сенсу. За 5 днів учасники кемпу досліджуватимуть як працює політ, будуватимуть моделі, тестуватимуть їх, вестимуть конструкторський журнал і поступово рухатимуться від планера до літака на радіокеруванні. Дати: 27-31 липня 2026. Місце: Britannica School Вік учасників: 11-16 років Кількість місць: до 12 Керівник програми - Сергій Архіпов (фізик, СТЕМ-координатор Британіки). Програма проводитиметься разом з Миколою Сокуренко, вчителем фізики та математики. Вартість: 21 200 грн (включаючи харчування). При оплаті до 20 травня - знижка 20% (до оплати 16 960 грн). Програма відкрита, запрошуйте друзів Реєстрація

Соціалізація vs Соціофобія. Якщо можна дати якусь пораду батькам маленьких дітей, то ось вона: виштовхуйте їх у соціум. Будь якою ціною. У ігрові кімнати в торговельних центрах, у дитячі садки, на дні народження друзів, виставки, походи в кіно, гуртки, спортивні секції — куди завгодно. Їм дуже потрібне спілкування, багато-багато-багато спілкування. Поки він маленький, у вас є шанс зробити йому соціальне щеплення — і тоді, можливо, він не закопається вдома, а матиме альтернативу, ще один спосіб життя — з реальними людьми. Ще пару років тому соціофобія була чимось дивним (мовляв, як це людина не виходить з дому цілий рік), а сьогодні це стає нормою (віддалена робота, домашнє навчання). У нас з'явилася можливість закрити всі свої потреби, не виходячи з дому. І ми це зробимо — людство завжди йде шляхом найменшого спротиву. Всі ми знаємо надзвичайно просту й глибоку фразу: «людині потрібна людина». Як би ми не хотіли, але нам не дізнатися «хто ми?» без іншого. Дитина до трьох років взагалі не ідентифікує себе як «я», і все, що вона знає про себе, кажуть їй інші. Отож, соціум відображатиме нас криво і красиво. І це дуже важливо для правильного й повноцінного розвитку.

Погляд з висоти пташиного польоту: семінар у Britannica про те, як зацікавити дітей природою через спостереження за птахами Запрошуємо вихователів, учителів початкової школи, тьюторів, педагогів альтернативних освітніх просторів та всіх, хто працює з дітьми 3–9 років, долучитися. Це чудова можливість подивитися на природу як на живу лабораторію для дитячих запитань, відкриттів і глибшого зв’язку зі світом. Проводитиме семінар - Леся Пірнач, вчитель Britannica School, яка вже 6 років має хобі спостереження за пташками. Ця подія допоможе побачити, як спостереження за птахами може стати природньою частиною навчання дітей через дослідження, запитання, уважність до деталей і живий інтерес до світу навколо. Формат: наживо. Для кого: освітяни, які працюють з дітьми 3–9 років Вартість участі 400 грн. Реєстрація КОЛИ: 20 травня 2026 (середа) 14:00-15:30 ДЕ: Britanica School

UPD. Зібралися вже пара груп ) більше немає змоги ще групу робити Друзі, вітаю. Мала виїзд у Швецію з багатьма робочими зустрічами у Стокгольмі. Бачила, занурювалась та осмислювала різні освітні простори: персоналізовану школу, програму gap year для молоді 18-27, університетську бібліотеку, форум на гостру тему Resilience. Для команди школи та друзів - тим, кому цікаво - буду робити зустріч-бесіду про це, раптом вам цінно, буду рада бачити.

Розвиток дитини починається не з підлаштування під статистику, а з довіри до її внутрішнього поклику. І часом це дуже складно для батьків. Цитата друга Британіки, психолога Олега Хомяка: «Коли я працюю з клієнтом над темою майбутнього, реалізації свого потенціалу, часто виникає одна цікава ситуація. Нове майбутнє — це щось таке, чого ще не було. Це виклик. Це творення. І те, що людина хоче здійснити, має всі ознаки унікальності, одиничності. Воно не виводиться ані з власного досвіду, ані з досвіду інших. Це чисте бажання, намір. І в якийсь момент людина, після усвідомлення того, що вона хоче реалізувати, раптом переходить від описаного вище підходу — створення нового — до загальноприйнятого “статистичного, соціологічного” підходу: що в нашій реальності можливо, а що неможливо, яка ймовірність, як розподіляються відсотки. Зрозуміло, що найменші відсотки — у всього справді унікального й успішного. І це викликає зневіру та готовність іти на компроміс. А це вже відмова від реалізації. Це найкращий спосіб убити в собі унікальне й підлаштуватися під статистичне: обирати з того, що вже є. Так раніше, та й зараз, батьки часто пропонують дітям обирати виш за принципом: яка професія точно прогодує. Це орієнтація на виживання. Це дві різні стратегії: • соціологічна, статистична — знайти собі місце в тому, що вже є і створене не нами; • стратегія унікальності, реалізації наміру — створювати свій світ у цій реальності. І це не просто різні підходи. Це різні способи бачення світу, різні онтології. А отже — різні шляхи й різні результати.»

У цьому році KSE відкриває дві нові інженерні програми — поки мені це виглядає як щось справді нове для української освіти, спроба змінити сам підхід до підготовки інженерів. Поживемо-побачимо. Одна з них створена разом із Fire Point (українською компанією, що займається розробкою ракет і дронів). Заявлено, що студенти не просто вивчатимуть теорію, а працюватимуть над реальними інженерними задачами разом з виробництвом. Наскільки я зрозуміла, компанія навіть фінансує навчання і підтримує студентів, щоб вони могли повністю зануритися в інженерію. А друга прям класнюча, як на мене. Вона створюється за моделлю американського Olin College of Engineering (одного з найінноваційніших інженерних коледжів у світі). Це вже підготовка не просто інженера, який знає формули, а людини, яка може мислити, створювати, бачити систему, працювати з невизначеністю і робити нове. Щиро сподіваюсь, що наша освіта починає рухатися від формального навчання до живого, складного та справжнього. Це вже геть інша культура освіти. https://kse.ua/ua/about-the-school/news/kse-university-zapuskaye-dvi-bakalavrski-programi-inzhenernoyi-shkoli-i-zaproshuye-na-navchannya/?utm_source=chatgpt.com

STEAM-майстерка Britannica для вчителів - модель сонара Запрошуємо освітян разом зануритися в тему океану — частини планети, що більш ніж удвічі перевищує площу суходолу. Як люди досліджують те, що приховане під поверхнею Світового океану? І як у темряві орієнтуються живі організми? На майстерці ми власноруч зберемо просту модель сонара, будемо отримувати з неї дані в реальному часі та спробуємо побудувати карту океанічного дна. Це також стане легким знайомством із мікрокомп’ютерами та базовими принципами програмування — у доступному для всіх форматі. Окремо поміркуємо, як ці ідеї, інструменти й підходи можна використати у шкільній практиці: як готове заняття, STEM-активність або окремі елементи для уроків. Автори та модератори зустрічі: Сергій Архіпов (STEAM-координатор) та Давид Кириченко (вчитель географії) Зареєструватися Вартість - 500 грн КОЛИ: 18 березня з 15:00 до 18:00 ДЕ: Britannica School

Прості способи повернення до внутрішньої рівноваги. Можна зберегти собі як маленьку підказку на щодень та для збагачення красивої культури здоровʼя у школі та вдома. РУХ - повільно розтягуватися - ходити босоніж - погойдуватися - танцювати ДИХАННЯ - глибоке дихання животом - дихання квадратом (4-4-4-4) - довгий повільний видих - голосне зітхання ЗВУК - гудіння - вокалізація - звуки природи - заспокійлива музика ДОТОРК - важка ковдра - самообійми - торкатися предметів з різною структурою ЗВʼЯЗОК - гладити песика/котика - дзвінок близькій людині - обійми ВІЗУАЛІЗАЦІЯ Уявити: - безпечне місце - образ природи - заспокійливий колір

Дорогі друзі, 26 лютого ми проводимо камерну зустріч для батьків, які розглядають перший рік навчання у школі. Ми запрошуємо родини разом із дітьми “в гості до школи” — на теплу розмову за чаєм, живий досвід для дітей та знайомство з вчителькою. Нам важливо, щоб рішення про школу народжувалося з довіри та особистого знайомства. Якщо ви знаєте родину, яка зараз у пошуку школи — будемо раді запросити їх на цю камерну зустріч. Можна просто передати їм мій контакт або написати мені особисто — я з радістю зателефоную. Дякуємо 🤍 У передчутті зустрічі, Лариса Андрійченко, очільниця Британіки 096 449 34 49

Друзі, маю радість співпрацювати у Britannica з Кирилом Kiril Arsiriy - я називаю Кирила нашим Майстром театру та кінематографу. Кирило замислив прекрасне - привнести в українську культуру Гоцці. А мій добрий давній друг - меценат, автор проекту Cowo.guru Андрій Andrii Melnyk організував можливість втілення. Запрошую вас доєднуватися до ініціативи: "Є пропозиція спільно підтримати переклад п'єс італійського драматурга Карло Гоцці і видати книгу, як спільний проєкт. Я домовився з видавництвом "Колесо життя", що вони зроблять верстку і друк книги, а ми маємо забезпечити кошти на переклад і редагування. Щоб це зробити спільно, нам потрібно стати 30-ю меценатами по 3500 грн (105 тис грн). За ці гроші ми отримаємо по 5 книг і наші прізвища або назви наших шкіл/організацій на початку книги, як меценатів. Ці п'єси підходять для шкільних театрів. Карл Гоцці один із ключових реформаторів європейського театру XVIII століття, творець жанру фьяби — поетичних драм-казок, що поєднують комедію дель арте, фольклор, міф і філософську алегорію. Хто готовий доєднатись - доєднуйтесь до групи за посиланням: https://t.me/+rZamuUZ9oR0zODUy Ми в такий спосіб вже змогли видати більше 30 книг з різними видавництвами. Спільно ми можемо робити дуже важливі внески в українську культуру."