Євген Чубук - Згурівщина 🇺🇦

Вчора завозив овочі волонтерам у Яготині - Марії Роговець та її команді. Вони роблять неймовірно важливу справу - готують ситні страви для хлопців на нулі. Підтримайте їх донатом! 5168 7456 5160 4420 Роговець Марія

Згадаймо! 9 червня 2023 р. на війні у Запорізькій області московськими окупантами був убитий Арсен Дибань - наш друг, земляк, твердий українець, захисник, справжній чоловік, воїн. Арсен був рішучий, непохитний та безапеляційний коли справа стосувалася справедливості, правди та боротьби за Україну. І таких щирих правдолюбів і правдорубів я напевно більше не знаю... Він любив Україну, рідних, друзів та близьких людей, був великим працелюбом. Для мене Арсен Іванович багато в чому був і залишається взірцем. Його саможертовність заради миру на рідній землі та заради вільної і процвітаючої України почалася не в 2022-му, а в далекому вже 2013-му, з Революції Гідності, де Арсен був активним учасником. Потім була АТО, ООС з першого дня Арсен самовіддано й щиро допомагав воскреслій українській армії, активно волонтерив. У лютому 2022 року Арсен Іванович не вагаючись долучився до українського війська аби зупинити московського окупанта та захистити Україну. Воював у складі УНСО та 47 ОМБр "Магура". Був убитий росією в бою на запорізькому напрямку під час прориву Сил оборони України. За рік до загибелі під час захисту українського Сіверодонецька загинув брат Арсена - Діма Загнітко, захисник України та учасник бойових дій з 2014-го. Сьогодні вони поруч... Достойники, Герої! Не забувайте!

9 далекобійних дронів принесли в окупований Крим по 120 кг помсти за невинно убитих росією згурівчан, за поранених, за невимовну біль, сльози та горе рідних та близьких, за рану на тілі Згурівки, яка ніколи не загоїться. За кожен московський злочин буде відплата! Дякуємо, хлопці! Сподіваюся, що неодмінно прийде час, коли персонально відповідатимуть і ті, хто наводив, давав наказ терористичного акту та виконував його.

Приголомшливі втрати, невимовне горе і надважкий день для Згурівщини... Бракує слів. Найщиріші співчуття рідним та близьким. Сьогодні в скорботі вся громада... До селищної ради: оголосити 5, 6, та 7 червня днями жалоби за невинно убієнними. З відміною всіх розважальних заходів та приспущенням державних прапорів.

Нічого не публікуйте і не коментуйте. Тиша зараз потрібна.

Згадаймо! Три роки тому, 20 травня 2023 року захищаючи Україну, в бою з московським окупантом загинув Євген Часовських "Китаєць" із с.Вільне, що на Згурівщині. Мав честь знати Женю. Казав це раніше, і не втомлюся повторювати: таких світлих і добрих Людей знав одиниці. І він був серед них. Ми спілкувалися багато по телефону і бачилися лише раз - на прощанні із Володею Рибченком. Він повернувся на позиції і через декілька днів загинув... Народився Євген Часовських 6 серпня 1983 року.навчався в Новоолександрівській ЗОШ, а після закінчення - у Згурівському професійному ліцеї. Проживав у с. Вільне. Долучився до лав ЗСУ ще у 28 січня 2015 року. Брав участь в АТО/ООС на сході України. В перший день повномасштабного вторгнення рф, 24 лютого 2022 року став на захист України долучившись до Сил Оборони. Мав звання сержанта, командував механіхованим відділенням. Загинув 20 травня 2023 року під час штурму російськими окупаційними військами українських позицій та інтенсивного артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Бути воїном - жити вічно! Це про Женю. Надзвичайно добра людина, яка стала непохитним воїном-захисником. Пам'ятаємо!

Згадаймо! В цей день, 20 травня 1993 року Згурівці народився Микола Мухаміч - захисник України, Герой російсько-української війни. Проживав у с. Щасливе, що на Згурівщині. Закінчив ДНЗ «Згурівський професійний ліцей». Долучився до лав ЗСУ з першого дня повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ в Україну - 24 лютого 2022 року. Загинув Микола 7 квітня 2024 року у бою за Україну під Вугледаром. Його вбила росія. Мав приємність та честь знати Колю. Це була добра та щира людина, люблячий син, надійний друг та побратим. Нагороджений медаллю «Захисникам Вітчизни», нагрудним знаком «Ветеран війни», грамотою командира оперативно-тактичного угрупування «Донецьк». Пам'ятаємо!

Згадаймо! 11 років тому Згурівщина втратила першого Героя. Його вбила росія. 30 січня 2015 року Згурівщину сколихнуло непоправне горе - під Дебальцево загинув Руслан Тимченко - усівчанин, боєць 128 окремої гірсько-піхотної бригади. Руслан Олегович Тимченко народився 17 лютого 1984 року в Згурівці, тоді ще Яготинського району Київської області. У 2000 році закінчив Усівську середню школу. У 2002 році ніс строкову службу у лавах Української армії. Був десантником. 3 серпня 2014 року пішов добровольцем захищати Україну від російського окупанта. Героїчно загинув 30 січня 2015 року в найгарячішій тоді точці - під Дебальцево. Під час бою БМП Руслана та його побратимів натрапила на міну, в результаті чого загинувв Руслан зі своїм бойовим побратимом. Надійний і люблячий батько, чоловік, син та брат.. 7-8 лютого 2015 року Згурівщина прощалася зі своїм Героєм. Вічна пам'ять та слава Руслану! Герої не вмирають, допоки ми про них пам'ятаємо!

Завтра сесія Згурівської селищної ради. Перша в 2026 році. Із першочергових питань порядку денного: встановлення надбавки секретарю селищної ради Ігорю Фенику в розмірі 49% за ранг й 20% за вислугу років та щомісячної премії у розмірі 165%. Всі ці надбавки…

Завтра сесія Згурівської селищної ради. Перша в 2026 році. Із першочергових питань порядку денного: встановлення надбавки секретарю селищної ради Ігорю Фенику в розмірі 49% за ранг й 20% за вислугу років та щомісячної премії у розмірі 165%. Всі ці надбавки й премії до окладу 18767 грн. Загалом, це приблизно 65000 грн "грязними" щомісяця. Друге питання: виплата секретарю оздоровчих та одноразової матеріальної допомоги у розмірі середньомісячної зп. Тобто 13-а зп. І перше і друге питання - до розгляду звіту про бюджет за 2025 р. Без розгляду і заслуховування звіту секретаря за минулий рік, без кількісно-якісні показників ефективності, які би давали можливість оцінити роботу і якою має бути премія. Ну і звісно ж, як завжди, без консультацій із громадськістю щодо оцінки роботи керівництва ради. Це ж не таке важливе питання як запалювати чи не запалювати ялинку до свят. Тут справилися і без думки людей. Три виділені питання сьогодні розглядала постійна комісія з питань регламенту, яку я очолюю. Два перших питань не отримали позитивних висновків та рекомендацій. Побачимо, що завтра на сесії скажуть чи не скажуть депутати. Підозрюю, що як завжди. Але насправді я хотів би щоб ви приділили увагу третьому питанню, що виділено - звітам старост за 2025 рік. Сьогодні комісія наполягла на тому, щоб звіти на сесії розглядалися не протокольно і не пакетом (як завжди, без участі самих старост), а шляхом доповіді кожного старости безпосередньо на сесії. Щоб хоч раз воно була так, як має бути. Тож якщо у вас є притомні запитання, зауваження та побажання до старост ваших населених пунктів - пишіть у коментарях, завтра спробую озвучити. Звісно ж буде пряма трансляція, на 9:00. У першому коментарі додаю посилання на файл із звітами старост, які надані депутатам на ознайомлення.

Сьогодні День народження відзначає наш земляк - згурівчанин, захисник України з 2014, нині командир мотопіхотного батальйону 128-ї ОГШБр, підполковник Пономаренко Максим Віталійович. Народився 20 січня 1991 року. Закінчив Згурівську ЗОШ I-III ступенів. Має три вищі освіти, зокрема є випускником Київського економічного університету імені В.Гетьмана, Київського університету права НАН України та Національного університету оборони України. У 2014 році проходив службу в добровольчому батальйоні "КИЇВ-1". З 2016 року і по теперішній час проходить службу у Збройних Силах України. У 2025 році будучи командиром стрілецького батальйону 53 окремої механізованої бригади під час оборони населеного пункту Серебрянка Донецької області у бою отримав тяжке поранення. Після лікування повернувся і продовжив захищати Україну. Нині є командиром мотопіхотного батальйону 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Має численні відомчі відзнаки та державні нагороди. Наш козак - наша гордість! Міцного здоров'я на многая літа, друже!

Згадаймо! 16 січня 1994 року народився Краснощок Володимир Миколайович "Чорний" - згурівчанин, доброволець і захисник України з 2014 року, старший сержант, добра і щира Людина, чудовий батько, чоловік, син, друг та побратим. Пам'ятаю Володю ще з 2015, коли вперше з ним познайомився на позиціях поблизу Гранітного. Перше фото зроблено саме в тому місці. Тоді він був бійцем легендарної 72 ОМБр. Пізніше провідували його у Харківському госпіталі після поранення. З початком повномасштабного вторгнення знову став у стрій. Захищав Україну а складі 66 ОМБр імені князя Мстислава Хороброго. Ми часто списувалися, спілкувалися. Для мене завжди було цінне спілкування з Вододею - справді світлою і щирою Людиною.. 1 травня 2024 року захищаючи Україну Володимир Краснощок був убитий російськими окупаційними військами поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області. Нагороджений: - указом Президента України відзнакою «За участь в антитерористичній операції»; - медаллю «За відвагу»; - медаллю «За оборону Авдіївки»; - нагрудним знаком «66 окремої механізованої бригада імені князя Мстислава Хороброго сухопутних військ Збройних Сил України» - за оборону Макіївки; - нагрудним знаком «Ветеран військової служби» Світла пам'ять та вічна слава Володимиру Краснощоку "Чорному"! Пам'ятаємо!

Згадаймо! У цей день, 14 січня 1993 року народився Хвіст Костянтин Юрійович "Інструктор" - надзвичайно позитивна та добра Людина, чудовий сім'янин, патріот, захисник України з першого дня повномасштабного вторгнення, житель с.Свобода, що на Згурівщині. Мав честь знати Костю та спілкуватися з ним. У 1-й окремій танкові Сіверські бригаді Костянтин був бійцем розвід. роти. Мав авторитет серед побратимів, не боявся роботи, важких завдань. Костя був справді дуже позитивною людиною, надійним другом, найкращим сином та чоловіком. 16 жовтня 2023 року захищаючи Україну його життя трагічно обірвалося поблизу с.Михайлівка у Запорізькій області. Світла пам'ять та шана Герою! Нехай легенько з Богом спочиває. Пам'ятаємо!