Відчувати серцем🤍

Дуже люблю спілкуватись з людьми, які відчувають мене Знають мене. Розуміють. І іноді навіть допомагають мені зрозуміти себе ж Я бачу в цьому любов. Тільки не можу ніяк розібратись, чому хтось не може зрозуміти мене, навіть коли я себе пояснюю🤔 Чому хтось: почув, запамʼятав і став опорою А хтось не чує навіть з 100го разу І от я подумала сьогодні: «Можливо, ми намагаємось пояснити себе не тим?» Можливо, не потрібні ті 100 разів і пошук любові там, де її просто нема Просто цінувати тих, хто зрозумів Йти до тих, хто скаже: «Я тут. Пробираюсь крізь твій біль» Це не фантастика. Такі люди є. Їх просто потрібно або дочекатись, або нарешті помітити (а ще, бажано, для когось таким стати) Пояснюйте себе тим, хто це цінує Тікайте від тих, хто не може запамʼятати, що у вас алергія на квіти ( і я ж не про квіти, еге ж?)

Любов довготрить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, любов боїться тваринним страхом, але продовжує йти, любов могла б здатися, залишити все, але продовжує йти. А інколи в любові прострелені ноги, або в ногах у любові осколки і ноги її стискають турнікети, або ніг у любові більше немає. Тоді любов несуть її друзі. Любов риє окопи, і живе в них, і гризе у них лід із розрізаної пляшки, коли хоче пити у мінус двадцять. Любов виходить на бойові чергування, піднімається на позиції з грижами, з температурами, із простатитами, із контузіями, з астмами і алергіями, з високою імовірністю не повернутися, з думками про когось найважливішого. Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить! Любов розрізняє на слух виходи градів, прильоти мін і рух танків. Очі любові болять, коли довго дивиться в тепловізор. Прокидається любов уночі, коли миші в бліндажі заповзають під ії бушлат. Інколи любов довго блює у посадці після важкого бою. А інколи любов закриває очі друзям своїм. І загортає їх у спальники, і виносить. Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо інколи закінчується обстріл, і любові закривають очі, і друзі загортають її в спальники, і виносять. І тоді вона переходить живим. «Перше до Коринтян» Артур Дронь

Сподіваюсь тобі болить біль інших Бо зцілення у тому, щоб біль розділити

Колись я мріяла мати суперздібність — забирати собі частину чужого болю А мрія, на жаль, чи, на щастя, стала реальністю… Бо війна принесла стільки болю, що якби я могла мати декілька життів — його вистачило б на всі Не впевнена, що люди відчувають, що я щось там забираю Але точно впевнена, що той біль мені болить… Несу цей біль до Бога вже без питань. Бо відповідей Він не дає… Загалом, має право. Тоді я візьму собі право більше не питати… Просто плакати. Просто боліти. Може, частину болю таки вийде забрати? Може, частину таки забере Він? Бо якщо так болить мені… Як болить тому, кому належить цей біль?

Іноді у мовчанні більше розуміння ніж у словах❤️‍🩹

Змучена і виснажена тою війною… Вона відчувається вічною. Особливо у гучні ночі Особливо, коли зустрічаюсь з друзями військовими Особливо, коли слухаю про втрату Особливо, коли обіймаюсь ніби востаннє Особливо, коли погляд когось рідного став іншим… Бо війна забрала у нього того ким він був до неї Особливо, коли вона мала б закінчитись через 2-3 тижні Особливо, коли прилітає поруч з рідними Насправді вона відчувається вічною КОЖНОГО ДНЯ Але ж десь має бути той ОСТАННІЙ день війни? Вірю, що до нього нам вже ближче ніж до першого…🙏🏻🙏🏻🙏🏻

Останній тиждень я займалась тим, що шукала гроші на турнікети для одного зі своїх друзів І оскільки так і не знайшла повної суми, маю надіслати баночку і вам🙃 Треба 40 турнікетів 12 вже замовили Ціль банки 28 000, бо 1 турнікет коштує 1000 гривень і їх треба ще 28 Але нещодавно, дівчина, яка замовила ті 12шт, сказала мені, що насправді на 28шт потрібно 30 800, бо вони таки коштують 1100, а за 1000 знайти майже нереально Це я вам по секрету розповідаю) Бо я не можу закрити 28 000, а як шукати ще до 30к — не уявляю😅🙈 Тому написала вам) Може, хтось ще не бачив цей збір в Інтаграм) Можливо, відправите десь по своїм телеграм каналам і ми разом добʼємо цю банку💪 https://send.monobank.ua/jar/3kSLgeS7jk

Наскільки ціннішими стають обійми, коли ти знаєш, що обіймаєш того, хто прямо зараз повернеться на фронт… Наскільки інакше сприймаються прогулянки, відповіді на повідомлення, навіть якщо це просто «+», коли вже колись почула: «Він не виходить на звʼязок»…

Наскільки ціннішими стають обійми, коли ти знаєш, що обіймаєш того, хто прямо зараз повернеться на фронт… Наскільки інакше сприймаються прогулянки, відповіді на повідомлення, навіть якщо це просто «+», коли вже колись почула: «Він не виходить на звʼязок», а потім — «безвісти зниклий» Наскільки страшно відчувати ці обійми, знаючи що ця війна вже показала тобі біль втрати І ти більше цього не хочеш… Ні безвісти зниклих, ні «на щиті» Ти хочеш, щоб вони були вдома…

Я просто хочу, щоб він був вдома А він каже, що хоче цього ще сильніше Я сплю на підлозі, бо так в мене не болить спина Він спить в бліндажі, бо так я можу спати вдома Я багато плачу Він змушує сміятися… …принаймні коли на звʼязку Я думаю, що немає більшої любові ніж його рішення бути там Він думає, що хотілось би дожити до літа Дві паралельні реальності, які не можуть існувати одне без одного Бо мені потрібна мотивація, щоб продовжувати бути тут А йому потрібно, щоб було до кого повертатись Коли в нас вже буде одна реальність на всіх? Щоб жити. Просто жити…

Можна багато разів впасти… Можна багато разів програти… Можна багато разів відчути або почути «не вийшло»… Але достатньо, щоб тебе 1 раз хтось підняв, щоб знов зʼявилась надія Але достатньо 1 раз виграти, щоб захотілось продовжувати боротьбу Але достатньо, щоб 1 раз таки вийшло, щоб захотіти і далі йти до мети Ти можеш застрягти у своїх невдачах… Але я можу точно тобі сказати, що це не привід зупинити рух У болоті невдач потонуло багато людей, але нехай це будеш не ти! Просто продовжуй… Що б це не означало зараз конкретно для тебе. Бог вже підготував для тебе той «1 раз»… Вставай Борись Йди до мети Все вийде. Продовжуй. рух.

- Я знаю, що ти молишся за мене поки я на фронті… - І я молюсь - Не припиняй, будь ласка - Не буду Якщо ти можеш служити, то тим паче можу я… 🫂❤️

Дивовижно, які всі люди різні Ще дивовижніше те, які ми різні у конфліктах Хтось заспокоює Хтось розпалює конфлікт ще більше Хтось обіймає Хтось ніяк не може обрати гучність свого крику Хтось прагне знайти мир Хтось прагне знайти винного Це крайнощі, у які всі ми впадаємо… У різних ситуаціях реагуємо по-різному З різними людьми реагуємо по-різному Але іноді ці крайнощі стають індикатором справжності тих стосунків Бо ж конфлікти таки можуть закінчитись тихим діалогом І те тихе: «Я все ще тебе люблю» буде гучніше за будь-який крик *** Обираючи гучність конфліктів, памʼятайте, що любов таки звучить гучніше Вона заспокоює Вона обіймає Вона прагне миру Вона… …таки рятує цей світ🫂

«Усе буде гаразд. А якщо й ні, то ми про це поговоримо»🥹❤️ Якими ж прекрасними бувають діалоги… І скільки проблем вони попереджають🫂 Розмовляйте🫶🏻

Мабуть, я завжди тонула у Його любові, але не завжди помічала… Класно помічати🥹🫂 Може, це потрібно тобі теж? Помітити. Усвідомити. Відчути❤️‍🩹

«Ти не маєш шукати зцілення у людях, знаючи Бога… Але Він часто зцілює нас через людей» Ті самі зцілюючі люди❤️‍🩹 Любіть🫂

Вона відчувала… У смерті немає надії… Вона знала…що смерть змінює назавжди… І от вона сиділа на кухні з подругою… І постійно боролась зі шторою, яку вітер кидав їй в обличчя Подруга тоді сказала: «Це так Бог тебе обіймає…» Вона ж впевнено відповіла: «Ні…

«Він обіймав її вчора…» Сподіваюсь, твоя Церква відчувається як обійми Христа❤️‍🩹

Вона відчувала… У смерті немає надії… Вона знала…що смерть змінює назавжди… І от вона сиділа на кухні з подругою… І постійно боролась зі шторою, яку вітер кидав їй в обличчя Подруга тоді сказала: «Це так Бог тебе обіймає…» Вона ж впевнено відповіла: «Ні, Він обіймав мене вчора…» Те саме вчора, коли їй сказали: «Тата нема.» І вона побігла… Побігла в Церкву… Щоб кричати про свій біль… І там була почута. Її обіймали… Різні люди, різного віку, з різним життєвим досвідом… Але кожен був готовий заплямувати свої плечі її сльозами… Ніби там не було байдужих… Бог обіймав її вчора. Вона знала…

Немає такої глибини болю, куди б не міг спуститися Дух Святий і обійняти 🫂. #з_соцмережі