Феміністично-лесбійський голос

Тортури патріархату раніше і зараз (у формі "стандартів краси) #міф_про_красу #інквізиція #анорексія #каблуки #фото #ua

🩸👩🏼‍⚕️#медицина #дослідження Швейцарські науковці розробили систему для аналізу менструальної крові, яка вказує на рівень запалення, ризик раку статевих органів й гінекологічного захворювання ендометріозу Точність визначення ознак цих захворювань у менструальній крові виявилася такою ж, як і в аналізу венозної крові. Науковці сподіваються, що така система допоможе жінкам моніторити здоров’я без необхідності звертатися до лікарні, тож стане в пригоді в регіонах з малодоступною медициною. Дослідження опублікували в журналі Advanced Science. Хоча менструальну кров протягом довгого часу не сприймали як матеріал для діагностики хвороб, але вона містить частини ендотелію матки, через що може вказувати на низку хвороб жіночої статевої системи. Тому науковці застосували аналіз з використанням антитіл, який застосовують в експрес-тестах, наприклад, на вагітність. Для цього використали антитіла, які зв’язуються з C-реактивним білком, що є маркером запалення, антигеном CEA, що є одним з маркерів раку, і CA-125, що є маркером раку й ендометріозу. При контакті тест-системи з менструальною кров’ю, у якій був один із цих трьох біомаркерів, на ній з’являлися круги відповідного кольору. Яскравість цих кругів відповідала рівню біомаркерів в менструальній крові: її можна приблизно визначити неозброєним оком, а також за допомогою спеціального застосунку на телефон. Дослідники також розробили силіконовий чохол для такої тест-системи, щоб туди не потрапило більше крові, ніж потрібно для аналізу. Це дозволить носити прокладки з тест-системою та не перейматися про те, що більш тривале носіння повпливає на результати аналізу. Науковці сподіваються найближчим часом протестувати такі прокладки за участі жінок-доброволиць.

Чому дехто з чоловіків досі вважає, що зґвалтування — це не справжня трагедія, особливо коли йдеться про жінку з попереднім сексуальним досвідом? Бо глибоко всередині вони переконані: пенетрація — це «природне призначення» жінки. Для них проникнення автоматично означає задоволення — передусім чоловіче. Ідея, що це може бути болем, насиллям, приниженням — для них майже немислима. Це ж мислення формує міф: ніби пенетрація — єдиний «справжній» секс, а жінка завжди повинна отримувати від неї насолоду. Обставини, згода, емоції — усе це нівелюється. Якщо було проникнення, значить, їй «було добре». І саме через цю хибну логіку зґвалтування часто знецінюється або виправдовується. Цю зневагу підкріплює й «гумор»: жартують, що жінка мала б подякувати за зґвалтування, бо «хто б її ще взагалі торкнувся». Це не просто чорний гумор — це прояв глибокого мізогінного ставлення, де зґвалтування не злочин, а нібито "послуга". Більше того, у судовій практиці часто видно: насильство над хлопчиком карається суворіше, ніж над дівчинкою. Бо напад на хлопця — це порушення його гідності, а напад на дівчину — лише «передчасний доступ» до ролі, яку суспільство вже для неї визначило — бути об’єктом бажань. Ми мусимо про це говорити.

Чому жіночі радощі висміюють, а чоловічі злочини — ігнорують? Жінки часто чують насмішки через свої маленькі радощі: чашку латте в улюбленій кав’ярні, корисний тост з авокадо, красиву свічку чи книгу, куплену для натхнення. Нам дорікають за ці "непотрібні витрати", натякаючи, що це марнотратство, примхи, дитячість. Але ті самі люди мовчать, коли чоловіки витрачають величезні гроші на речі, що руйнують життя інших — зокрема жінок і дітей. Секс-індустрія, що тримається на експлуатації та насильстві. Азартні ігри, які руйнують сім’ї. Автомобілі й статусні речі, що купуються для демонстрації влади, а не з реальної потреби. Чому суспільство швидше висміє жінку за каву з подругою, ніж чоловіка за підтримку індустрії насильства? Чому про “марнотратство” жінок кричать голосно, а про темний бік чоловічих витрат мовчать? Контроль за фінансами жінок — це спосіб обмежити їхню свободу. Право жінки на радість і комфорт — таке ж важливе, як і право на безпеку.

Чому кожен чоловік вважає себе Ейнштейном? Знайома ситуація: варто згадати про якесь наукове відкриття, як одразу знаходиться чоловік, який говорить так, ніби це він особисто його зробив. Будь-який винахід, будь-яке досягнення – це, на його думку, «чоловіча заслуга». Ньютон, Тесла, Ейнштейн – це ніби не окремі генії, а «спільне надбання всіх чоловіків». Але звідки ця дивна асоціація? Відповідь проста: це патріархальна стратегія привласнення. Чоловіки століттями не допускали жінок до науки, освіти та досліджень. Їхні імена стирали з історії, їхні ідеї крали, їхній внесок применшували. І тепер, коли жінки активно змінюють світ, чоловіки продовжують видавати прогрес за «своє» досягнення. Жінкам доводиться доводити свою цінність удвічі більше. Їхні відкриття приписували іншим: Розалінд Франклін – у галузі ДНК, Лізу Мейтнер – у ядерній фізиці, Джоселін Белл – в астрофізиці. І цей список нескінченний. Чому ж чоловіки так чіпляються за ці історії про «чоловічу геніальність»? Тому що без них їхнє его руйнується. Вони самі нічого не відкрили, нічого не винайшли, але їм треба відчувати свою значущість. Тому вони привласнюють собі чужі перемоги, щоб і далі підтримувати міф про чоловічу інтелектуальну перевагу. Але часи змінюються. Жінки ламають бар'єри, отримують Нобелівські премії, публікують дослідження, очолюють інновації. І найважливіше – більше ніхто не дозволить чоловікам видавати чужу роботу за «їхнє» досягнення.

Романтизація вигаданих чоловіків: загроза реальним жінкам У певному сенсі захоплення чоловічими персонажами або артистами – це нормальне явище для жінок. Реальні чоловіки часто розчаровують, а тому проєктування своїх романтичних і сексуальних потреб на ідеалізованого вигаданого чоловіка здається привабливою втечею. Адже такий чоловік ніколи не виявиться сексистом, не буде знецінювати ваші досягнення та не завдасть болю. Однак культура фандому трансформувала цей невинний ескапізм у масштабну одержимість чоловіками, які не існують. Це створює низку проблем: • Невидимість реальних жінок Якщо ви відчуваєте більше симпатії до мальованого чоловіка, ніж до живих жінок у вашому оточенні, це тривожний знак. Ідеалізація чоловічих персонажів відволікає від побудови реальних солідарних відносин між жінками. • Зміцнення патріархальних норм Більшість популярних вигаданих чоловічих образів створені чоловіками та слугують відображенням чоловічих фантазій. Навіть якщо вони здаються чутливими або «не такими, як усі», це все одно конструкція, яка підживлює гетеронормативні сценарії романтики та підкорення жінок. •Зниження стандартів у реальному житті Романтизація недосяжних чоловіків не лише ідеалізує їх, а й виправдовує їхні проблемні риси. Це може призвести до того, що в реальному житті жінки будуть толерувати токсичну поведінку чоловіків, сподіваючись, що «він просто глибокий, як мій улюблений персонаж». • Жіноча енергія, спрямована не туди Скільки годин, грошей та емоцій жінки витрачають на культ чоловічих персонажів? Ця енергія могла б іти на підтримку жінок, самоосвіту, феміністичну боротьбу. Коли жінки вкладаються в чоловіків (навіть вигаданих), вони продовжують працювати на патріархат. Варто критично ставитися до того, кого романтизуєш, обирати контент, створений жінками для жінок, і будувати реальні зв’язки з жінками, а не ідеалізувати чоловічих персонажів. Досить ідеалізувати чоловіків – реальних чи вигаданих. Вони не подарують свободу, не принесуть рівність і не стануть твоїм порятунком. Справжня сила – у жінках, їхній солідарності та боротьбі.

Феміністично-лесбійський голос pinned Deleted message

«Чоловіки можуть знищити все людство ядерними бомбами, але вони найбільше бояться, що саме жінки, які вирішили не народжувати, покладуть край їхньому роду. Чоловіки створюють зброю, здатну вбити десятки мільйонів людей за раз, але саме жінок потрібно контролювати, щоб ми не знищили цілі нації. Людський рід може бути знищений чоловіками, які здійснюють масові вбивства в апокаліптичних масштабах, або ж відмовою жінок народжувати.»

Якби ваш продукт був хоч чогось вартим, вам би не знадобився сексизм для його продажу #реклама #ринок #об_єктивація #отвєтки #графіті #en

«Один із способів розгадати загадку дружин із депресією, які називають свій шлюб «щасливим», — розглянути процес соціалізації як деформацію, що робить жінок придатними для шлюбу в тому вигляді, в якому він існує зараз. Юним дівчатам обрізають крила мотивації або забинтовують стопи їхнього розуму, постійно запевняючи, що це для їхнього ж блага. Інакше їх ніхто не полюбить, не візьме заміж або не буде про них піклуватися. А якщо навіть таке і трапиться, вони будуть нещасними, і, маючи крила й уміючи літати або незабинтовані ноги й уміючи бігати, відчуватимуть себе в’язнями. Можливо, колись це мало сенс. Гарне питання: невже це досі так? Але є сенс чи ні, у цьому досягається успіх. Жінкам не відрізають крила й не бинтують ноги, а роблять їх нездоровими. Щоб бути щасливою у відносинах, які в традиційному шлюбі є досить обтяжливими для жінки, вона повинна бути трохи психічно нездорова. Жінка, яка звикла вільно проявляти себе, не може бути щасливою в такому шлюбі; він би її сильно обмежував і тиснув на неї. Тому свідомість дівчаток «деформують», так само як колись у Китаї деформували ступні, щоб вони були задоволені шлюбом. Ймовірно, жінки скоріше хворі й тому кажуть, що щасливі в шлюбі, ніж хворі через шлюб. Деякі дослідниці вважають, що так воно і є. Вони зазначають, що стандарти психічного здоров’я для чоловіків і для жінок значно відрізняються, і якби ми оцінювали жінок за чоловічими критеріями, то вони виявилися б далеко не здоровими. Покоління тому американський психолог Льюїс Тьормен міг вважати слухняних, консервативних, покірних, неагресивних, нерішучих, обережних, чутливих жінок емоційно стабільними та врівноваженими. Це були ті, хто зміг вписатися в ці стандарти. Вони пристосувалися до положення, до якого їх готували з дитинства. Їм подобалося йому відповідати. Вони – ті, кого він називав «щасливими» заміжніми жінками. Але сучасні психологині бачать це під іншим кутом. Інґе К. Броверман та її співробітниці, наприклад, запитували, чи не є поєднання таких якостей, як «велика покірність, менша незалежність і сміливість, схильність до впливу, менша агресивність і менша схильність до суперництва, менша стійкість до незначних проблем, вразливість, емоційність, більша схильність до самолюбства через зовнішність, менша об’єктивність» — тобто поєднання рис, які деякі психологині приписували дорослим жінкам, — дивним для характеристики «дорослої здорової людини». Дослідниці дійшли висновку, що існують подвійні стандарти психічного здоров’я: одні для чоловіків, інші для жінок. У критерії жіночого психічного благополуччя включені викривлення, необхідні для того, щоб вписатися в щасливий шлюб. Дівчаток соціалізують настільки добре, що багато дружин (можливо, навіть більшість) не лише відчувають задоволення від шлюбу, а й люто зневажають тих, хто сумнівається в їхньому щасливому заміжжі. Вони настільки пристосовані до підкорення і слабкості, що будь-які зміни, які могли б призвести до більшої незалежності, їх лякають. Вони успішно змирилися з умовами свого існування. Вони не знають іншого. Вони не знають про інші способи життя, які могли б принести їм більше задоволення, або не хочуть про них знати. Їхню клітку можна відкрити. Вони з неї не вийдуть.» — Джессі Бернард «Майбутнє шлюбу» ("The future of marriage")

"Заміжні жінки у віці 70-80 років проводять свій час, турбуючись про чоловіків. Вони розповідають мені про їхні хвороби, нетримання сечі, труднощі з розкладом доглядальниць, про те, як чоловіки будять їх посеред ночі, як їхня слабка пам’ять перетворює дім на хаос, про їхнє наполегливе бажання встати з ліжка, коли вони не можуть стояти на ногах. Овдовілі та самотні жінки у віці 70-80 років проводять свій час, займаючись особистими інтересами та веселяться з подругами. Вони розповідають мені про книги, які пишуть, про семінари, які проводять, про літні концерти, які відвідують, про цуценят і кошенят, яких беруть додому, про свої сади, про своє мистецтво. Я знаю жінок за 80, які мають суглобові протези, страждають від артриту, раку, але вони енергійні та життєрадісні. Ці жінки, без винятку, не заміжні або овдовіли. Я знаю 80-річних жінок із чудовим здоров’ям, але вони виснажені, і в їхніх голосах чутно відчай. Спільним знаменником для другої групи завжди є партнер-чоловік."

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому половина всієї індустрії краси та косметики спрямована на боротьбу зі старінням, але майже ніяка антивікова продукція не орієнтована на чоловіків? Ми постійно бачимо рекламу кремів проти зморшок, сироваток для омолодження, засобів від пігментних плям – але майже завжди для жінок. Чому чоловікам дозволено спокійно старіти, а жінкам – ні? Чому я не можу просто жити і не чути з кожного кута, що старіння – це щось жахливе? Чоловік із віком стає "харизматичним" і "шляхетним", а жінка – "зів’ялою" і "непривабливою". Мізогінія настільки вкоренилася в суспільстві, що навіть природні процеси, як-от старіння, стають ще одним способом тиску на жінок.

Культура відміни: ще один прояв подвійних стандартів. Реакція на слова жінок непорівнянна з реакцією на чоловіків, які, до того ж, часто не обмежуються лише словами. У сучасному суспільстві так звана "культура відміни" часто демонструє явну нерівність у ставленні до чоловіків і жінок. Чоловіки нерідко уникають серйозних наслідків навіть за серйозні проступки, тоді як жінок можуть піддавати жорсткій критиці та "відміняти" за найменші провини. Це явище підкреслює подвійні стандарти, які все ще глибоко вкорінені в нашій соціальній структурі. Жінці не потрібно багато, щоб отримати як мінімум осуд. Від жінок традиційно очікують надмірного розуміння, доброти та постійного контролю над власними словами, тоді як чоловікам дозволяється значно більше свободи у висловлюваннях і діях. Будь-яке відхилення від цього стереотипу часто призводить до осуду або звинувачень у "неправильності", навіть якщо поведінка жінки не виходить за межі нормального вираження власної думки. Це очікування закріплене на всіх рівнях соціального середовища та продовжує підтримувати нерівність.

«Вочевидь, нова епоха гендеру була створена для того, щоб не мати справи зі старим добрим сексизмом та гомофобією. Це нова риса мізогінії, коли молоді жінки прагнуть дистанціюватися від сексистьских стереотипів, які часто їх супроводжують. Незчисленні небінарні люди, які пояснюють своє рішення ідентифікувати себе як представників третього гендеру, чітко скажуть, що їм не подобалась необхідність відповідати стереотипам жінки.» «Кінець гендеру» Дебра Со

На сьогодні відомо, що належність до жіночої статі корелює майже з усіма психічними розладами, зазначеними в DSM-5. Жінки частіше страждають на депресію, тривожність і соматичні розлади. У них також частіше діагностують межовий розлад особистості, генералізований тривожний розлад, панічний розлад, фобії, суїцидальні думки, післяпологову депресію та психоз, розлади харчової поведінки та ПТСР (The Lancet, 2016; ВООЗ, 2019; Psychology Today, 2019). У жінок також значно частіше діагностуються множинні психічні розлади одночасно (Американська асоціація тривоги та депресії, 2019). І наче ніхто досі не здогадався поставити крапки над "і" — чому ми не врахували, що жінки живуть у патріархаті, який пригнічує, об'єктивує, сексуалізує, контролює, принижує та дискримінує їх щодня? Чому ми ігноруємо найочевидніше пояснення — що жінки та дівчата існують у середовищі, яке завдає їм серйозної шкоди? І чому ми переосмислили глобальну, загальну та колективну травму жінок і дівчат як сотні штучних, вигаданих чоловіками мізогінних психічних розладів, які існують лише в мозку жінок і дівчат із психічними розладами? Усе думаю про те, хто міг би з цього отримати вигоду. — Sexy But Psycho: Uncovering the Psychiatric Labeling of Women and Girls, докторка Джессіка Тейлор, стор. 76.

Феміністично-лесбійський голос pinned «НАВІГАЦІЯ #фемфільм - фільми про фемінізм та фільми, в яких показані гострі проблеми, з якими стикаються жінки. #влвфільм - фільми про кохання між жінками. #влвсеріал - серіали про кохання між жінками. #щопочитати - рекомендації з сапфічною та феміністичною…»