💤інсомніа🌀

Gods strongest soldier god I'm not your strongest soldier have some mercy on me, won't ya? if you're so awesome and kind why then it takes you so much time to kill me, rip me, unalive it won't take me any longer to fulfill my only wonder you for sure know what it is but oh dear don't say it please god I'm not your strongest soldier i won't make it any further those toughest challenges of yours are making everything just worse i don't know why had you thoughts that i am so much of a worth you believe in me so well not sure it's something that i can please please not again

дихлофоз 🪳 список покупок перший пункт для жуків отрута хай умруть в голові звили гніздо з помилок з накрутів, тривог снів жахливих кричить моє нутро блять та вбий їх вони почуваються надто комфортно комфортніше навіть за мене ну якщо так, то любі мої я вас зрівняю з землею (навіть якщо ціною себе)

delusional радіохвиля винесла тіло моє на світанні на берег ілюзорного океану на твердий холодний камінь на берег неправди та самообману де я залишилась остання хтось виправить "крайня" але це не має сенсу, справді радіохвилі вимивають все зайве вони забирають по черзі будьте обачні чинити супротив це марно дозвольте їм нести ваші кістки та м'язи в місці, куди вони вас принесуть, вам не знадобляться ні протигази ні ваші колишні уявлення про життя цього суть дозвольте хвилям зробити роботу не піддавайтесь океанічній, так званій, "турботі" це не подарує вам спокій принаймні надовго радіохвилі шепочуть прогноз погоди на тиждень і останні новини: насувається шторм! (ох невже, як так вийшло) а з "Реальности" втекла якась..дарина але дякую хвилям ми на кінцевій берег де думаєш про падіння і злети без прикрас чи зайвого марафету тверда поверхня повертає до тями холодні бризки крапають на рани пробуджують від сновидінь яскравих фонтанів від пластикового світу, де все нереальне тож будьте їм вдячні, цим хвилям, ну правда.

🌊 мементо море треба писати п'єси поки молоді ми бо скоро кінець п'ятої дії і тоді вже буде не до жартів а комусь так і не хочеться бачити правди "до мене не прилетить" так ти казала? мені набридли люди, що не хочуть жити хтось може образиться, та не в тому справа цінуйте блять життя воно у вас єдине розмова навіть не про борг державі ми його не брали, не нам і віддавати ми боржники для самих себе колектори почнуть дзвонити, вам воно не треба повірте ти поглянеш смерті в очі неодмінно і ми зустрінемося в морі, як дві риби ми переродимось і це не буде дивно дивно – що люди бояться жити люди бояться життя більше за смерть здається так не мало бути, коли створився всесвіт цей я теж стану краплею в морі і ти теж розчинишся в ґрунті тримай в голові "мементо море" ці хвилі заберуть всіх, вони діють абсурдно тож не закінчи життя як паскуда що так боялася жити 20122024

борщ у величезній каструлі вариться борщ з розмаїтих ващє елементів наскільки величезна ну я щас поясню розміром десь із планету борщ постійно кипить з конфорки його не знімають настільки вирує, шо аж просто капєц з пари утворює хмари невідома рука, що мішає той борщ не дуже за ним то й пильнує щось пересолить, газу підкрутить постійно тягнуться руки ну а той борщ, що кипить, не стихає інколи має цікаву тенденцію він чучуть вибухає поростає тоді вся поверхня грибами такі величезні, яскраві ну знаєте так навіть смачніше стала поживніше страва збагачений уран, як не крути – чудова приправа в повітря летять аромати гриб ядерний, знаєте, він дефіцит цінуй те, що готує мама 20122024

Холод і запах мазі — Панацея для втомлених м'язів, Думок що мріють про спокій: Пацієнти у смуті глибокій. Ріже боляче, та акуратно. Хлоргексидин на шматку ватному. Руки в перчатках, санітарними нормами Визначено вже, які і хто вони. Йод і спирт, бинти і вата, Запах нового препарату. Пацієнти тікають, як таракани, Бо тут санітари погіршують рани

Іноді просто хочеться взяти й закрити світ, Натиснути кнопочку, Покласти в коробочку, Не чіпати сотні літ. Щоби він там довго-предовго гнив і сам себе жер, Покривався би пліснявою, Виглядав би як місиво, А потім би просто помер. Шок, паніка, насилля й анархія, хай панують в забутій коробочці, І тоді я натисну Кнопку "знищить" навмисно, Щоб світ зник - як написано в кнопочці #поезія

вірш про скудність мене вистачає на пару рядків, я серйозно не маю уяви про шо далі писати але це дуже гарна ідея коли немає уяви та поживи для мозку подібні рядки ваяти про свою недоречність неунікальність будь обачним, ти ж хочеш потрапити в пастку напроситись на неї напроситись на проблеми задумливо дивитись на небо сидячи в парку на харківській лавочці робити вигляд що твій мозок полонили ідеї випромінювати пафос та виєбони думаючи про наступні куплети аби під вечір прийти додому і, як на хліб повидло намастити собі сперечання з собою ж боже, як все ж я бидло 24092024

круїз по Місяцю.. море спокою.. я так хочу там побувати давай-но влаштуємо круїз по морях місяця. ми не скажемо твоїй мамі судно торкатиметься дна, але це ж пусте? головне, що ми обидвоє помістимся. море хмар... як тобі ідея загубитися в них? в хмарах.. з метану чи з пилу це теж неважливо зробимо останній вдих видих море дощів.... які ще дощі на місяці.. які ще моря на місяці.... здуріли вже зовсім. .... а все ж давай пірнемо..разочок більше все одно не вийде море холоду..... колись моя рятувальна шлюпка постійно там гойдалась. на хвилях а потім щось промайнуло. розвилка ..... давай більше нас там не буде я не хочу назад для нього ми надто теплі люди.. море криз..... ну тут без коментарів. ми мали достатньо, тож пливемо далі. море достатку....... невідомий і такий бажаний статус "достаток" ми для нього надто незграбні ... принаймні так нам казали ох...море ясності так, мені все стало ясно лиш втопившись у цьому морі намагаючись переплисти ти зрозумієш його сили та свої слабкості. і що в тебе зовсім не було хисту давай пришвартуємось тут, будь ласка 25102024

сказала мені людина... "як можна не їсти цибулю, вона ж королева вітамінів" сказала мені людина, запалюючи трубку з нікотином "ну взагалі овочі корисні для здоров'я" сказала мені людина, допиваючи стопку "а шось ти жиром заплила, вийшла б на пробіжку" сказала мені людина, що годинами сидить в ліжку "і взагалі оце нове поколєніє" а що воно? "постійно в них депресія, падає зрєніє. та послухай, нікого я не обесценію. працювали б – не було б часу на отето все!" сказала мені людина, і пішла пиздити своє чадо за "плохоє повєдєніє" навіть не знаю, де тут іронія. на якому з бéрегів

маленькі шматочки скла, що так вп'ялися у серце таке красне й невелике серце вони прозорі й зовсім непомітні ці частинки але так болить маленькі шматочки скла, що в твоєму оці коли вони потрапили не знаєш й досі певно сталось це давним давно може і живий тоді ще був Махно, проте... маленькі шматочки скла у твоїх долонях вони спричиняють біль, дискомфортно. але блищать від них твої руки виблискують на сонці, милують. маленькі шматочки скла полонили мозок за часів Петра там росли берьози і така відчувалась пустка й ницість тож скажи мені на милість погодься з тим, що це сталось не дарма що заграла все ж сурма дзвінких мелодій а злодій був зведений на нівець так, бо шлях він був, і навпростець маленькі шматочки скла зіллються воєдино цілим одним шматком. а в ту хвилину пролетить рій зі спогадів та мрій ні так швидко не радій, бо маленькі шматочки скла тебе ще наздоженуть і яким би моцним та швидким не був водій від них не скриєшся та не втечеш, бо маленькі шматочки скла це ми із вами, авжеж вірш про біль

я впевнена десь в каналізації живе монстр він харчується нашим щастям величееезний такий створений з волосся яке випадає від стресу шматтям у нього також є латаття це відгризані від нервів нігті і це все..так прикро я хочу перестати його годувати бо наше щастя тільки для нас тож якщо ти теж в справі.. рушаймо, давно прийшов час

Вальгалла "з такою смертю в Вальгаллі не місце" мені без різниці, я лечу на Каллісто там є майже така сама Вальгалла вона 3800км в діаметрі але там вона краще все ж Ганімед не дасть збрехати там немає смертей окрім моєї бо все ж температура поверхні -139°…

Вальгалла "з такою смертю в Вальгаллі не місце" мені без різниці, я лечу на Каллісто там є майже така сама Вальгалла вона 3800км в діаметрі але там вона краще все ж Ганімед не дасть збрехати там немає смертей окрім моєї бо все ж температура поверхні -139° так, мене не заберуть туди прекрасні Валькірії вони донесуть ну максимум до Юпітера а там далі можуть вже й кинути тож до космічної зали богів доберусь своїм ходом думаю цим можна здивувать навіть Одіна бо хіба він ще не втомився від щоденних на смерть поєдинків струменів крови що рікою лилися а тут відпочинок хоч на хвилину таке враження що можна мати лиш в космосі

вірш про анкап якщо ваша дитина розпочинає малий бізнес в школі не сваріть її, ну що ви хай заробляє свої перші гроші як виросте – буде класти приватні дороги хороші а ще пояснювати, як функціонують суди при анкапі. я вважаю – чудове вкладення капіталу. тож, не сваріть свою дитину, що в ній помирає останній карл маркс та народжується фон Мізес. можливо саме вона, ваша дитина, розкаже вам про приватні подорожі на Місяць про те що податок це крадіжка про те що держава неефективна це вам розкаже навіть дитина

вірш про це все профанація це все несправжнє життя відбувається у такті вальсу все таке вилизане і прекрасне хоч візьми й застрелься, під овації "ідеал неможливий, але прагнути треба" чорта-з-два всі попадем на небо ідеал не існує ви його придумали не хочеться визнавати, що самі ж обдурені цією системою, що її створили але ж легко живем, всі такі щасливі по картонному усміхнені, білосніжно білі пластикові зуби. розбиті на граніті і не тільки ваші. там мої також ми стикнулися з реальністю. нам їх вибив бомж реальність створена із поліетилену не тільки сьогоденна ні ви не подумайте не треба що виню сучасність у наших всіх гріхах раніше краще не було може завтра? може й так виходу нема, приходиться плясати під соціальне схвалення і вигуки моралі тож все, що можу я, це писати далі свої пусті рядкі, а могла би....

зірки не хотіли щоб ви викидали пивні бляшанки в кущі не цього вони прагнули коли не витримували та вибухали надновими знаєте зірки взагалі нічого не хотіли тож, діставайте ядерку)

у мене часто відбувалися падіння і злети і це все в проміжку секунд п'яти я падала з велосипеду "ніхуя собі блять новина" саркастично подумаєте ви а я скажу "ну блять да" і таке буває на землі я за життя ледь тримала руля уявляєте я взагалі бідна дитина була мене не навчили плавати тобто ні плисти ні крутить педалями я не вмію ну може іноді але то акція одноразова ну, що ж вдіяти буду крутити тим, що є. думками.

вірш про мозок подумайте двічі чи треба вам думати інколи мізки видаються роздутими інколи жалість переповнює розум інколи серце благає "досить" на своєму стояти чи най течія бере й починає уносити наші прагнення мрії та цілі але є дилема лишитись без досвіду і напевно це головна причина вставати вже вдосвіта і до такої ж години очей не змикати бо кожна хвилина має стояти на варті нашого розвитку, нашої правди це надто травмуюче та надто тривожно як у руках це тримати? якось це слішком сложно мій мозок повинен приймати ванни є два стільці, і кожен з них може привести до слави куди сам сядеш, а який зламаєш – твій вибір десь менше десь більше пошани їх же лиш два, я права? ах точно ну начебто ви подумали двічі? що тепер скажете? танцювать разом з мозком в когнітивному вальсові чи лишити його на покій, в кінці все ж сказати "амінь" наче й справді виглядає однак непогано залишити в спокої, лишити без драми зоставити тільки хліба йому та видовища а взагалі може є якась третя опція

птахи сон не може бути важливішим ідей що кричать про себе тут і одразу поки хтось думає "от же ж ці сови, от підараси" я буду думати, як налагодити режим. той що в країні і той що сну. а поки ці журавлі тобто жайворонки будуть скиглити про мій режим я буду думати "та завались" о третій ночі й далі писатиму вірш .... бля та реально краще б спала