Щоденник Вторгнення

День 1531. Насправді, я не хотів їхати з Одеси додому. Цього разу поїздка виявилася доволі короткою (на 3 дні всього), але п'ята за моє життя візитина в Одесу мені дарує думку наступного разу приїхати сюди мінімум на тиждень, аби на повну збагнути всю строкатість цього міста. Щиро вдячний усім, хто долучився до цієї подорожі – без вас точно би не сталося всього, що було за ці дні.

День 1489. Сидячи на роботі в Харкові після ранкового повернення з Хмельницького, рефлексую стосовно 1488-го дня повномасштабки, напередодні якого провели Слем у Хмельницькому, на якому був благодійний аукціон і серед лотів була книга спогадів воїна УПА, що воював у складі дивізії СС "Галичина". Символізм цього моменту досі намагаюся усвідомити.

День 1462. Планував багато чого на цей день (рокові роковини явища, яке й започаткувало цей канал), проте замість цього всього вчора як сів пограти на ноуті – так і просидів за ним чотири години поспіль. А кажуть, що у чоловіків нема депресії.

День 1320. Цей день починається з перетравлення думок, що з'явилися ще зі вчора. Здається, що стався рецидив у мене. Вкотре. Думаю, варто усамітнитися на якийсь час.

День 1312. Провели Осінню Прем'єр-Лігу Літературного Слему нового сезону. Вийшло цікаво. Були різні моменти, які подобалися та не дуже, але я все одно дуже радий, що справа продовжує жити та розвиватися. Працюємо далі, наступної суботи буде ще Осіння Вища Ліга. Чекаємо на всіх.

День 1298. Подивився в кінотеатрі фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки". На мою думку, цю картину дуже варто переглянути, аби розуміти, що стоїть за новинами з лінії фронту та яка ціна сплачується за відносний спокій у тилу. Взагалі радий тому, що останніми днями моїм головним заняттям є переосмислення свого життя, своїх учинків, дій і ставлення до людей навколо мене та всього навколишнього. Багато роботи ще та її треба виконувати.

День 1287. Вчора розбив пиво на касі в Таврії В на Дерибасівській. Сидів на пляжі, глядів на Чорне море та думав про те, як же мені пощастило зустріти осінь в Одесі. Сьогодні вже в Харкові, думаю про те, як би вивезти цю осінь. Сподіваюся, сьогодні нічого не розіб'ю.

День 1265. Цей день починається з того, що я, вертаючись зі Львова після моцного Літературного Слему та курячи на зупинці в Полтаві, вириваю квитки на наступну подорож (успішно) та виявив, що їду в одному плацкарті з німецькомовними. So eine große Überraschung für mich, weil ich zweite Monat für Übersetzung von Erinnerungen der Buchenwaldhäftlingen arbeite und keine Ahnung hatte, dass ich mein Deutsch vor der Arbeit in einem Zug nach Hause trainieren werde.

День 1177. Все ще дивуюся тому, що відбувається навколо мене. Менше з тим розумію, що треба дбати про себе.

День 1145. Пережовуємо це все.

День 1111. Цей день провів удома з думками про те, що майже повна відсутність алкоголю останніми днями трошки покращує життя. Як буде далі – подивимося, цікаво ж.

День 1097. За три роки трошки втомився. Працюємо далі.

День 1058. Тільки приїхавши з самого заходу країни додому на (фактично) майже крайній схід, треба знову їхати у західному напрямку, але вже не так далеко. Вже друга поїздка 2025 року буде вдосталь насиченою, це точно. Можливо, навіть знову опинюся там, де я ще не бував. Радий, що можу собі це дозволити поки що, а за цей час я вже встиг проїхати точно більше 14 тисяч кілометрів. Час обмінювати бонуси в додатку Укрзалізниці. :)

День 1044. Відчуваю себе чудовиськом.

День 998. Зробили сильну подію в Одесі та дуже здивувалися результату, який ми точно не очікували. А ще світла в Одесі нема. Кабздєц, потрапити в блекаут десь не вдома – це щось нове для мене. Сподіваюсь, що додому дістанемось нормально.

День 980. Після прильоту в Держпром стало щось настільки сумно, що навіть вихід з дому та невеличка прогулянка не змогли мене надихнути на роботу. Провів вечір то за скручуванням самокруток, то за відеогрою, в якій двічі програв. Сумно.

День 970. Цікаве спостереження проводжу – поки я знаходжуся у роз'їздах країною та досліджую різні міста, у моєму рідному Харкові відбувається моцний двіж, який би я нізащо не пропустив без об'єктивних причин. Прикро, звісно, але той факт, що мене стали впізнавати на вулицях Хмельницького все одно гріє душу.

День 901 чи 902. У Львові живеться добре. Поїхати з Харкова на інший край країни заради Літературного Слему та любові до подорожей було дійсно файним рішенням, аби добре обдумати своє подальше життя. Відчувається, що ми живемо в дійсно важливі часи. Думаю, що далі буде ще цікавіше.

День 832. З днем народження мене. Добре, що дожив, за що вам дякую. Підтримати мене можна тут: https://send.monobank.ua/jar/3KFSyQpC2y

День 789. Новий робочий тиждень почнеться з того, що я засну після купи скурених самокруток. За місяць із зайвим стало так звично курити тютюн, котрий сам скручую в цигарку, що думки перейти назад на цигарки майже не виникає. Потихеньку розвивається особисте життя, потихеньку розгрібаю останній семестр бакалавріату, потихеньку готуємося приймати трошки більшу участь в мистецькому житті, хоч мої особисті справи дещо змушують менше думати про моє богемне гамселиво країною. Фронтова ситуація нічого гарного не передбачає, тому занурюємося суцільно в наші безпосередні життя, які не можуть не йти далі, навіть попри близькість до російсько-українського кордону. Обіймаю всіх, бажаю всім та всім якомога більших благ.