GANIN FM

Шиза пиздує

росіяни знову бʼються у чергах на заправки, оскільки почалася нова хвиля паливної кризи. Вболіваємо за усі сторони одночасно🍿

Путин хочет захватить Донбасс к осени 2027 года, — источники NYT По данным источников The New York Times, Путин приказал установить полный контроль над Донецкой областью к осени 2027 года. Если российская армия не сможет этого добиться, то переговоры станут более вероятными, считают западные чиновники и аналитики. В разговоре с изданием они предположили, что война станет более разрушительной, поскольку Путин настаивает на зимнем наступлении, а Украина испытывает острую нехватку средств ПВО. Часть собеседников NYT ожидают проведения мобилизации в России, но только после парламентских выборов в сентябре. Еще часть опасаются, что Путин, почувствовав себя загнанным в угол, «может попытаться эскалировать войну и проверить солидарность НАТО, выйдя за рамки гибридных атак в Европе». 📸 Прислать фото/видео/информацию: @helloastrabot 💫 Защитить себя и своих близких от слежки в интернете, купить ASTRA VPN или подключить бесплатный Прокси: @astrvpn_bot

У росіян перемога

Як же в підорандєля нібамбіт

ч.5 продовження (блудна Джасінта) Як можна будучи топ-5% успішних людей в одній з найуспішніших країн світу - критикувати батьківщину та тікати в Зімбабве? з З висоти статків в 120 000 євро на рік? (не рахуючи доходів чоловіка чи дітей) 1. Риба не помічає води: сліпота привілейованих 2. Парадокс ситого суспільства: пошук ворога і сенсу життя 3. Алгоритмічні кролячі нори Rabbit Holes 4. Ілюзія купованої респектабельності Цей феномен існував завжди. В 1930-х видатні західні інтелектуали та заможні діячі (письменник Бернард Шоу чи журналіст Волтер Дюранті) приїжджали до сталінського СРСР. Вони пили делікатесні вина, їли ікру в готелі Метрополь на гроші радянського уряду і захоплено писали у західній пресі: Я бачив майбутнє! Тут немає безробіття, тут будується новий світ!. В той самий час за 500 км від них мільйони людей гинули від штучного Голодомору. Людина, яка народилася або все життя прожила в одній із найбагатших, найбезпечніших та найправовіших країн світу (як Нідерланди), сприймає базóві блага як закони фізики, а не як крихітний здобуток цивілізації. Вона щиро переконана, що верховенство права, працююча каналізація, гаряча вода, відсутність свавілля поліції, чисті вулиці та якісна медицина є всюди за замовчуванням. Як всюдисущий закон гравітації Ньютона. Оскільки загрози першого рівня (голод, бідність, вуличний кримінал, репресії) для неї не існують, вона перестає їх цінувати. Будь-які дрібні незручності у власній країні (високі податки, бюрократія, екологічні штрафи чи ковідні обмеження) гіперболізуються в її голові до масштабів страшної диктатури. В нас теж є своя Оля Волтер в кокошніку. За пірамідою Маслоу, коли у людини закриті базові потреби (їжа, житло, безпека, високий оклад), у неї виникає потреба в самоактуалізації та вищих сенсах. В надто благополучному, передбачуваному і нудному суспільстві люди починають шукати драматичної боротьби. Вони хочуть почуватися не просто ситими чиновниками, а борцями за правду, прозрілими серед натовпу сплячих овець. Вони знаходять ворога у вигляді всесвітньої змови, ЛГБТ-пропаганди, глобалістів Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Оголошуючи боротьбу цим млинам, вони отримують сильній гормональний сплеск і відчуття власної важливості. Ковідна пандемія стала каталізатором радикалізації. Коли людина потрапляє в закриті Telegram-канали, X/Twitter) чи алгоритми YouTube, що годують її конспірологією, щодня показує їй 100 відео про те, що «Захід руйнується, завтра все впаде, банківська система згорить. Виникає ефект психологічного зараження. Людина починає бачити підтвердження марева у кожному сюжеті новин. Країни з жорсткою диктатурою (Росія, Білорусь, або умовне Зімбабве) в цих бульбашках подаються як останні оазиси традицій, свободи та здорового глузду. Західний багатій чи високооплачуваний чиновник щиро вірить, що його західні гроші та західний статус будуть його бронею у бідній чи диктаторській країні. Якщо я маю 300 тисяч євро заощаджень, то в Зімбабве чи тверському селі я буду королем. На мої гроші я куплю собі все, а місцева влада буде мене носити на руках, бо я поважний європеєць. Вони забувають головне правило авторитарних/бідних систем: там, де немає права, гроші без політичного даху чи силового ресурсу не важать нічого. У таких країнах тебе можуть обібрати, мобілізувати або посадити за один день, і твій статок у євро просто відберуть. Вадічок-Вадім не порішає і не заплатить за всьо.

29.08.2024 вони виїхали абсолютно мовчки тишком-нишком. Офіційно мерія Гілверсюма дізналася про те, що їхня колишня чиновниця остаточно покинула країну та знялася з реєстрації, лише у 2025 році. Двоє дорослих синів Карін (Люкас і Кріс) категорично відмовилися їхати й залишилися в Нідерландах. Пізніше в інтерв'ю газеті Trouw вони розповіли, що радикалізація та занурення батьків у проросійську конспірологію почалися ще під час пандемії COVID-19. Після приїзду батьки купили хату в Тверській області (близько 200 км від Москви), де й осіли, поки Джасінта з чоловіком шукали місце під свою ферму В серпні 2026 Карін з чоловіком вирішили залишитися в російському селі, поки Джасінта з зятем готують втечу. Karin з чоловіком отримують нідерландську пенсію та мають накопичення в євро. У бідній російській глушині вони почуваються мільйонерами. Karin не треба шукати роботу на місцевому ринку, їм не загрожує мобілізація до російської армії, і їм не потрібно віддавати дітей до мілітаризованих шкіл. Вони купили дешеву хату, обгородилися парканом, вирощують салат і живуть в персональному пасторальному пузирі, ігноруючи все що навколо. У нідерландському сегменті мережі та місцевих ЗМІ (обговорень новин провайдера NH Gooi) головне почуття до цієї пари зараз Zero sympathy (Жодного жалю). Після прибуття до ЄС на чоловіка Джасінти майже напевно чекають допити нідерландської розвідки та прикордонників AIVD/Marechaussee, які з'ясовуватимуть, які саме зобов'язання він встиг підписати в РФ. Для жителів Гілверсюма будь-які спроби загравання з РФ залишаються глибокою особистою травмою через 15 загиблих містян. Те, що Волтерси спочатку тікали до РФ, а тепер повертаються, бо "було незручно без інтернету та з загрозою призову", сприймається як абсолютне цинічне зневаження пам'яті жертв.

ч.4 продовження (блудна Джасінта) місто Гілверсюм для Нідерландів символ болю від російського терору. 17.07.2014 російський Бук збив пасажирський боїнг над Донбасом, місто втратило 15 своїх жителів (включаючи цілі родини з дітьми). Тодішній мер Гілверсюма Пітер Броерт'єс був одним із головних голосів національної жалоби. Мати Джасінти працювала ветгаудером (нід. wethouder) муніципалітету Гілверсюм (в англомовних джерелах ця посада позначається як alderman) і загалом пробула в політиці 18 років. У нідерландській системі місцевого самоврядування це одна з найвищих виконавчих посад у місті. Це не просто рядовий клерк чи бюрократ, а політична фігура, яку призначає міська рада (ратуша) для ухвалення стратегічних рішень щодо розвитку міста. Вона була не просто пересічним жителем, а частиною місцевої політичної та управлінської еліти Гілверсюма. Вона мала доступ до державних інституцій, розуміла механізми влади й отримувала солідну компенсацію за роботу в публічному секторі Нідерландів приблизно 115-130 000 євро в рік брутто. З такої суми податки становлять ~50% але це все ще 60 000 євро нетто на руки. Карін Волтерс належить до топ-5% найзаможніших жителів Нідерландів за рівнем доходів. Вона мала чистий щомісячний дохід понад 5 000 євро, повний соцпакет і гарантоване державне забезпечення (wachtgeld) навіть у разі звільнення. Karin Walters почала відкрито виступати у нідерландських маргінальних та конспірологічних медіа, подкастах і соцмережах. Вона публічно скаржилася на західну цензуру, ЛГБТ-пропаганду, занепад християнської моралі та високі податки в Нідерландах. Вона прямо заявляла, що вивчає юридичні механізми переїзду до Росії чи Білорусі, називаючи їх останніми осередками здорового глузду та традиційних цінностей. Коли РФ почала просувати "візи за морально-ціннісними міркуваннями" , Karin виступала як одна з тих, хто публічно вітав цей крок і закликав інших наслідувати її приклад. Для жителів Гілверсюма, яке втратило 15 містян у катастрофі MH17, її публічне захоплення режимом, що збив цей літак, сприймалося як пряма наруга над пам'яттю загиблих земляків. 18.03.2024 Нідерландська газета Algemeen Dagblad (AD) опублікувала розслідування про те, що Карін Волтерс відвідувала спеціальний інформаційний захід в Арнемі, присвячений еміграції до РФ та Білорусі. Організаторка заходу (експертка з РФ Марі-Терез тер Гаар) заявила журналістам, що чиновниця "повністю сита по горло Нідерландами" і вивчає можливість релокації. Після цих публічних заяв від неї відвернулися навіть колишні консервативні колеги. Вона опинилася у повній соціальній та політичній ізоляції. Саме цей публічний скандал 2024 року став точкою неповернення і остаточно відрізав їй та її родині шляхи до нормального життя в Нідерландах. Спаливши всі мости у власній країні, вона загнала свою родину (включно з донькою Джасінтою) в ситуацію, де переїзд до російського села став для них єдиним виходом із задекларованого ідеологічного піке. На фото 11.04.2024 вона стоїть в міськраді Гілверсюма. https://www.nhnieuws.nl/nieuws/334557/hilversumse-wethouder-walters-stapte-op-vanwege-aanhoudende-druk-na-rusland-rel її колега-олдермен Арно Шиперс під час позачергового засідання ради щодо від'їзду заявив: "Чутки навколо олдерменки Карін Волтерс стали головною темою розмов у місті протягом останніх кількох тижнів. Після публікації в національній газеті всі обговорювали новину про те, що Волтерс планує розпочати дрібне фермерство в Білорусі або навіть у Росії. Кажуть, що вона навіть вже стояла на білоруському кордоні, оскільки, як повідомляється, хотіла покинути Нідерланди". Карін заявила що подає у відставку. На поспіхом скликаній зустрічі її партії «Hart voor Hilversum» пізніше того ж вечора вона вирішила промовчати про це. Однак тієї середи, після нового засідання ради, було прийнято остаточне рішення: Волтерс йде у відставку. На початку 2024 року вони спочатку з'їздили на розвідку до Санкт-Петербурга, після чого швидко розпродали майно й будинки в Нідерландах.

Місцева влада сприймає їх як тимчасових беззахисних курчат. Поки на іноземця є вказівка згори (з області чи з Москви) сприяти для пропагандистської картинки його не чіпають. Як тільки медійний шум вщухає, він залишається один на один із районною бюрократією, яка бачить у ньому лише ресурси для викачування. Замість пасторальної общини, яка радісно приймає європейських однодумців, дауншифтери потрапляють у замкнене, бідне та вкрай підозріле середовище, де на них дивляться як на дивакуватих грошових мішків, з яких треба витягнути якнайбільше користі, поки вони не втекли назад.