✙ history khorta

Великолепие Бронзы (Музей истории Украины)

Історі́а: Свідок всіх віков або дії, правдивоє виписанє прошлих речий Памво Беринда, «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє». Київ, 1627 р.)

23 липня 1632 року у Києві відійшов у вічність Памво Беринда, - видатний мовознавець, лексикограф, друкар, поет і чернець, творець першого українського словника Народився між 1555 і 1560 роками (найімовірніше, в Єзуполі на Прикарпатті) Памво Беринда був справжнім ерудитом свого часу, вільно володів церковнослов’янською, грецькою, латинською та давньоєврейською мовами, вирізав художні гравюри, писав вірші, передмови та займався перекладами Свій книгодрукарський та просвітницький шлях він розпочав у Стрятинській і Крилоській друкарнях, згодом працював у Львівському братстві, а 1619 року на запрошення архімандрита Єлисея Плетенецького переїхав до Києва, де очолив друкарню Києво-Печерської лаври та став одним із ключових діячів «Київського атенею» Головною працею його життя став «Лексикон словенороський» (1627 рік), перший друкований словник, над яким Беринда працював понад 30 років. У ньому близько 7 тисяч церковнослов'янських та запозичених слів було перекладено і витлумачено українською розмовною мовою того часу («простою мовою»). Цей фундаментальний твір заклав основи української лексикографії та закріпив живу народну мову в книжковій традиції Памво Беринда поєднував глибоку православну книжну культуру з гуманістичними впливами європейського відродження. Після смерті його поховали на території Києво-Печерської лаври, а на надгробку викарбували: «Памво Беринда, коректор книг і управитель типографії печерської… залишив “Лексикон словенороський” і по трудах чернечих, сповідничих і друкарських тут спочив» ✙ history khorta

Якщо хочете запропонувати тему, кинути цікавий матеріал для розбору або просто про щось запитати - @History_khortabot 🤍

22 липня 1616 року, - гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та запорожці провели одну з наймасштабніших морських операцій у військовій історії, штурмом здобувши турецьку фортецю Кафа (нині Феодосія) Кафа вважалася неприступною цитаделлю Османської імперії на чорному морі та головним ринком невільників, де щороку продавали в рабство тисячі українців, захоплених під час татарських набігів На 120-150 чайках Сагайдачний вийшов у чорне море разом із 6 тисячами козаків. У Дніпровсько-Бузькому лимані запорожці вщент розгромили османську ескадру, захопивши половину кораблів. Щоб ввести турецьке командування в оману, Сагайдачний відправив 2 тисячі козаків із трофеями демонстративно повертатися на січ Переконавши ворога, що загроза минула, гетьман із рештою 4-тисячного війська приховано заліг поблизу Очакова У ніч на 22 липня козацький флот непомітно підійшов до Кафи та висадив десант. Підрозділ козаків, який вільно володів турецькою мовою, підійшов до міської брами й обдурив варту, представившись османським загоном, що прямує на східний фронт проти Персії. Поки увага була прикута до воріт, інші штурмові групи за допомогою драбин дерлися на високі мури Перебравшись через стіни, козаки вирізали вартових та відкрили ворота зсередини Запорожці раптовим ударом захопили цитадель, повністю знищили турецький гарнізон та спалили всі османські кораблі в гавані. Головною метою операції було порятунок людей, козаки звільнили від 3 000 до 7 000 християнських бранців Щоб розмістити всіх врятованих на чайках та захоплених галерах, запорожці без вагань викидали у море коштовну здобич Взяття Кафи стало кульмінацією серії морських походів (після штурму Синопа у 1614 році, атаки на Трапезунд та розгрому ескадри Ібрагім-паші під Акерманом у 1615 році) ✙ history khorta

«Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях І жити і вмерти з тобою, І прапори рідні в кривавих боях Ніколи не вкрити ганьбою!» – Олександр Олесь ✙ history khorta

22 липня 1944 року у Празі відійшов у вічність Олександр Олесь (Кандиба), видатний поет, драматург, публіцист та один із тих, хто заклав основи модерної української лірики Народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Вірші почав писати ще змалку, але справжній творчий злам і становлення як націоцентричного поета відбулися у 1903 році на відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві, де він познайомився з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та Борисом Грінченком У 1907 році вийшла його перша поетична збірка «З журбою радість обнялась», яка принесла йому загальнонаціональне визнання Під час Української революції 1917 - 1921 років Олесь підтримував відновлення української державності, працював дипломатом УНР. З 1919 року був змушений жити в еміграції, у Будапешті, Відні, Берліні та Празі Перебуваючи на чужині, він болісно переживав втрату незалежності та більшовицьку окупацію України: «Душа розірвана, як рана… А сонце, сонце, як і щастя, Там - лише в краю коханім…» Найбільшим ударом для поета стала загибель його сина, - Олега Ольжича, одного із керівників ОУН та видатного поета-воїна, якого в червні 1944 року після жорстоких катувань стратили німецькі нацисти в концтаборі Заксенгаузен. Не витримавши тяжкого горя, Олександр Олесь помер за кілька тижнів після цієї звістки «Все мені ти снишся, мій маленький сину… Що б’ємось за нашу Україну, Розриваєм пута, вікове ярмо…» Тривалий час Олександр Олесь був похований на Ольшанському цвинтарі у Празі, проте у січні 2017 року його прах разом із прахом дружини Віри Кандиби було урочисто репатрійовано до України та перепоховано на Лук'янівському кладовищі в Києві ✙ history khorta

«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні - маючи, щоб не довелося гірко любити її - втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі» — В’ячеслав Чорновіл ✙ history khorta

18 липня 1995 року, - один із найчорніших днів у нашій сучасній історії Приводом для цієї дикості став похорон Патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка). Постать абсолютно фундаментальна, колишній політв'язень, який відсидів майже 20 років у радянських таборах за українську ідею. Його хотіли поховати на території Софійського собору, - у головній святині козацької та княжої України. Але тогочасна проросійська влада на чолі з Кучмою та за прямого лобіювання духівництва УПЦ МП категорично заборонила це робити, заблокувавши всі підходи Коли багатотисячна траурна процесія вперлася в зачинену брами Софії, люди відмовилися відступати. Активісти УНА-УНСО та звичайні українці почали копати могилу прямо в асфальті, під стінами храму, вигрібаючи землю руками й лопатами Саме в цей момент влада кинула на беззбройну процесію озвірілий «Беркут». Те, що відбувалося далі, - це було цілеспрямоване звіряче побиття. Силовики заливали Софійську площу сльозогінним газом, забивали кийками до напівсмерті священників у рясах, жінок і літніх людей, ламали хрести та шматували державні прапори. Свідки згадували, що беркутівці діяли з відвертою українофобською люттю, кричачи: «бей хохлов» та «топчи бандеровское знамя» В епіцентрі цього пекла був В’ячеслав Чорновіл. Згодом він напише: «На жаль, увійде в історію, хоч і з мінусовим знаком, і той липневий день 1995 року, коли на історичному Софійському майдані з вигуками «бей х*хл*в», «топчи бандеровское знамя» (це так про державний прапор!) «українські» правоохоронці розправлялися з українським народом Хоч би як намагалися і урядовці, і ліве керівництво верховної ради, і деякі політичні лідери-центристи замовчувати чи применшувати трагічний сенс того, що сталося, вони теж розуміють, що 18 липня, - це межа, яка висвітлила гірку істину: маємо в Україні владу без української ідеї, без українського патріотизму Непокаране зло 1995 року згодом виросте в розгін студентів на Майдані у 2013-му, де діяв той самий «Беркут» за тими ж методичками ✙ history khorta

Перший голова ОУН, полковник Євген Коновалець незабаром повернеться додому. Український уряд ухвалив відповідне рішення, - розпорядження кабінету міністрів України № 703-р від 15 липня 2026 року офіційно дало старт цьому процесу Майже 88 років його прах спочиває на цвинтарі Кросвейк у нідерландському Роттердамі. У травні 1938 року Москва настільки боялася авторитету полковника, що Сталін особисто наказав ліквідувати його, відправивши агента судоплатова з вибухівкою. Тоді, під час похорону вождя в еміграції, українські націоналісти склали чітку присягу, як тільки Україна відновить державну самостійність, прах полковника буде перенесено до стольного Києва. Його наступник на становищі голови ОУН, полковник Андрій Мельник, кожного разу заявляв про вірність цій присязі Коновалець, - це людина, яка заклала фундамент українського мілітаризму XX століття і не дала поховати нашу державність після поразки визвольних змагань 1917- 1921 років. Наприкінці 1917-го він створив Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців, - чи не єдину боєздатну та абсолютно віддану справі частину УНР, яка в січні 1918-го врятувала Київ, придушивши більшовицьке повстання на «Арсеналі» Коли після поразки революції тогочасні політики капітулювали й емігрували писати мемуари, полковник обрав шлях підпілля. Він об'єднав розчарованих ветеранів в УВО, а у 1929 році створив ОУН, поєднавши досвід старших військових із безкомпромісністю молоді. Коновалець вивів українське питання на міжнародний рівень, відкриваючи пресбюро в Лондоні та Берліні. Москва ліквідувала його через панічний страх, Сталін розумів, що на порозі нової світової війни саме полковник здатний підняти мільйонне повстання. Його вислів «у вогні перетоплюється залізо в сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю» став пророчим, - саме його структура виховала покоління Бандери та Шухевича І ось, незабаром герой повернеться в Україну Друже, Україна та Ваш друг і соратник Андрій Мельник чекають на Вас! Полковник повертається туди, де й мав бути завжди, - у серце вільної, соборної та незалежної держави ✙ history khorta

16 липня 1990 року верховна рада УРСР ухвалила декларацію про державний суверенітет України. Цей документ став першим рішучим кроком до відновлення нашої державності через 70 років після поразки Української революції 1917-1921 років. Хоча формально республіка ще залишалася у складі СРСР, декларація запустила незворотний процес розпаду радянської імперії Документ проголосив державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території, а також незалежність та рівноправність у зовнішніх відносинах. Єдиним джерелом влади в країні визнавався її народ. Декларація затвердила право української нації на самовизначення, запровадила власне українське громадянство та гарантувала рівність усіх громадян перед законом, незалежно від їхнього походження чи переконань Окремим пунктом проголошувалася повна економічна самостійність України, право на власну частку в союзному багатстві, а також незалежність у вирішенні питань науки, освіти й культури. Тоді ж Україна вперше задекларувала намір стати в майбутньому нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Також закріплювалося право безпосередньо встановлювати відносини з іншими країнами й обмінюватися дипломатичними представництвами За ухвалення декларації проголосували 355 депутатів, зокрема й більшість комуністів, які під тиском національно-демократичних сил намагалися зберегти свій вплив. Проти виступили лише четверо. Того ж дня верховна рада ухвалила постанову, якою оголосила 16 липня святковим і вихідним днем проголошення незалежності України. Наша країна стала однією з перших на цьому шляху, рухаючись услід за Литвою, Латвією, Естонією та РРФСР Оскільки парламент не мав повноважень самостійно оголосити вихід із СРСР, це питання згодом винесли на всеукраїнський референдум. Проте за наступний рік Київ встиг ухвалити закон про економічну самостійність, підпорядкувати собі союзні підприємства, постановити відправляти призовників на службу виключно в межах України та заснувати посаду президента. До речі, в ті часи було багато дискусій з приводу назви держави і серед пропозицій було повернення до назви Українська Народна Республіка (УНР). Але, зрештою, усі зійшлися на компромісному варіанті «Україна» ✙ history khorta

З маніфестів та листів гетьмана в екзилі Пилипа Орлика (зокрема до гетьмана Івана Скоропадського, 1711 р.) «Москва прагне не чого іншого, як тільки щоб звести наше ім'я нанівець і повернути вільний народ у вічне рабство...» «Бог і совість моя свідками, що я не шукаю жодної приватної користі, а прагну лише визволення бідної нашої батьківщини...» «Ми не прагнемо чужого панування, а хочемо лише повернути вольності й права нашої Вітчизни, які в нас силою забрано...» «Якщо не виступимо разом проти московського ярма, то вітчизна наша потрапить у таку руїну, що наступні покоління з жахом згадуватимуть про долю своїх предків…» «Коли ж Вас зупиняє теперішній мій титул, що я маю, то будьте певні, що для загального добра я поступлюся ним Вам, як старшому, сподіваючись, що й Ви не захочете мене губити…» «Україна має бути вільною та незалежною від будь-якого чужоземного панування» ✙ history khorta

14 липня 1992 року народився Володимир Трух воїн, «кіборг», Герой. Він виріс у родині патріотів. Його батько, Володимир Степанович Трух, був активістом, волонтером та очолював місцевий осередок Народного Руху України в селі Жабинці. Володимир став солдатом 80-ї окремої аеромобільної бригади. Один із тих, хто тримав Донецький аеропорт і не здався 17 січня 2015-го, під час запеклого бою в новому терміналі ДАП, Володимира важко поранило вибухом, йому відірвало руку Побратими намагалися витягнути його з-під уламків під обстрілом, але через критичну втрату крові врятувати хлопця не встигли Йому було лише 22 Похований у рідному селі Жабинці на Тернопільщині. Його ім’ям названо місцеву школу, на фасаді якої встановлено меморіальну дошку Посмертно нагороджений: орденом «За мужність» III ступеня Нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» Відзнакою голови Тернопільської ОДА «За службу Україні» званням почесного громадянина Тернопільщини ✙ history khorta

Бомбовий удар Су-27 по острову Зміїний 7 травня 2022 року ✙ history khorta

30 червня 2022 року сили оборони України завершили двомісячну операцію із визволення острова Зміїний, змусивши залишки російського гарнізону евакуюватися на материк Російське командування офіційно назвало свій розгром «жестом доброї волі», намагаючись приховати повне знищення свого угруповання та провал планів щодо контролю Чорного моря Унікальність операції полягала в асиметричних діях без залучення великого військового флоту. Ключову роль відіграла ізоляція острова: українська артилерія, зокрема вітчизняна САУ «Богдана» та французькі системи CAESAR, вела вогонь із обладнаних позицій на материковому узбережжі. Разом із розвідувально-ударними БпЛА Bayraktar TB2 вони повністю перекрили підвезення боєприпасів та систем ППО Маловідомим фактом залишаються жорсткі ближні бої на самій скелі під час висадок десанту, коли окупанти чинили шалений опір. Роботу артилерії та ракетних військ на фінальній стадії координували спецпідрозділи ГУР МО та ССО, а безпосередньо у зачистці брали участь бійці ЦСО «А» СБУ та 35-ї бригади морської піхоти. 7 травня 2022 року під час однієї з вертолітних місій у небі над Одещиною загинув заступник командувача ВМС із авіації, Герой України полковник Ігор Бедзай Пара українських винищувачів Су-27 на надмалій висоті прорвала щільне ППО окупантів і завдала нищівного бомбового удару по укріплених об'єктах на острові. Це вважалося практично неможливим завданням для важкої авіації в умовах повністю прострілюваного над морем простору В результаті Кремль зазнав колосальних фінансових та репутаційних втрат, втративши цілу флотилію навколо скелі. Українські сили знищили на острові щонайменше 4 комплекси «Панцир-С1», ЗРК «Тор-М2» та вузол РЕБ. На підходах «Байрактарами» та береговими ракетами були потоплені рятувальний буксир «Василій Бех», десантний катер типу «Серна» та катери «Раптор». Сумарна вартість знищеного заліза РФ, враховуючи раніше потоплений флагман «Москва», перевищила 1 мільярд доларів Станом на зараз острів, який РФ намагалася перетворити на непорушну базу ППО, залишається під повним юридичним контролем ЗСУ після офіційного взяття території 4 липня 2022 року. Визволення Зміїного ліквідувало загрозу висадки російського десанту на узбережжя Одещини, зняло небезпеку штурму Придністров'я та повернуло Україні ініціативу в Чорному морі, відкривши «зерновий коридор» без погодження з Кремлем ✙ history khorta

Два роки тому почалась друга оборона Вовчанська

​10 травня 2024 року о четвертій ранку ворог розпочав наступальну операцію на півночі Харківщини Після масованої артпідготовки та десятків ударів КАБами, штурмові групи угруповання «Сєвєр» перетнули кордон у напрямку Липців та Вовчанська. Це була перша операція новоствореного «Ленінградського військового округу» РФ під командуванням генерала Лапіна ​Для атаки окупанти зосередили близько 30 000 особового складу, основу якого склали 11-й та 44-й армійські корпуси. Стратегічна мета Кремля полягала у виході на дистанцію 20-25 км від Харкова для системних обстрілів міста ствольною артилерією. Через брак важкої техніки ворог швидко перейшов до тактики «м’ясних штурмів» малими піхотними групами (до 5-8 осіб), які намагалися закріпитися в кожній хаті «сірої зони» ​Українська розвідка фіксувала накопичення сил заздалегідь, проте політичні заборони на використання західної зброї по території РФ не дозволяли завдати превентивних ударів по Бєлгородській області. Це поставило підрозділи ТрО на першій лінії в районах Стрілечої та Пильної у критичне становище, вони прийняли прямий удар переважаючих сил ворога без можливості накрити ворожі колони ще на вихідних рубежах ​Мінні поля безпосередньо на лінії кордону були встановлені лише частково через постійний простріл території, що дозволило росіянам швидко зайти вглиб на 5-7 км. Ситуацію врятувала лише термінова передислокація резервів ГУР, НГУ та призначення генерала Михайла Драпатого командувачем ОТУВ «Харків», що кардинально змінило систему управління військами на цій ділянці ​Особливістю битви за Вовчанськ стала рекордна концентрація авіабомб до 50 КАБів на добу. Ворог знищував місто квартал за кварталом, часто накриваючи власну піхоту. Ключовим епізодом стала облога Агрегатного заводу: у вересні 2024 року спецпідрозділи ГУР МО провели унікальну операцію, зачистивши всі 30 будівель заводу в контактних боях та взявши в полон десятки заблокованих окупантів ​Станом на зараз ворог не зумів взяти під вогневий контроль кільцеву дорогу Харкова Дозвіл на використання систем HIMARS та західної артилерії по тиловій логістиці в Бєлгородщині фактично паралізував наступальний потенціал угруповання «Сєвєр». Битва за Харківщину перетворилася для РФ на стратегічний тупик, де вони щодня втрачають сотні солдатів заради контролю над руїнами прикордонних сіл ✙ history khorta