Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

+1 здійснена мрія — в «сільпо» зʼявився пастеризований яловичий деміглас (магічний інгредієнт, який швидко і легко покращить будь-яку домашню страву з мʼяса чи овочів, додасть соусу розкішної текстури та насиченого смаку).

Випадково дізналася, що в токійському районі Уено є бар з настолками, куди можна прийти з улюбленою гральною картою та отримати унікальний коктейль, створений за її кольорами та загальним настроєм.

Рубрика «странні снеки з українських заправок»: 🍇 Желейки Capri Sun зі смаком капрі-сона у вигляді велетенського капрі-сона. 🌶️ Гострі снеки з желе конняку, зроблені у формі яловичих тельбухів.

В сенсі, кисіль зі смаком матчі? В «Сенсі» кисіль зі смаком матчі! Тепер ще чекаю на кавовий (нео)кисіль — щоб як японське желе kōhī zerī, але з ноткою ностальгії за шкільною їдальнею.

Розвідали (відносно) нову точку з бейглами на Січевих Стрільців. Кавʼярня дуже маленька та затишна, а бейгли надзвичайно смачні, з «правильним» тістом і десятком різних начинок. Тепер що думаю, що класно було би зробити якесь інтервʼю з власниками, бо ось це — приклад дуже класного ветеранського бізнесу у сфері гастрономії, і хочеться, аби він став якомога більш успішним.

А ось і перший постер біографічного фільму про Ентоні Бурдейна, який А24 планує випустити вже цього літа. У ролі Тоні — молодий актор Домінік Сесса (ви його могли бачити у різдвяній драмі «Залишенці»), а в режисерському кріслі Метт Джонсон, який у 2023 році зняв непогану стрічку BlackBerry. Тож особисто в мене очікування поки не найгірші, хоча і скепсису вистачає. Але я з тих людей, що переслуховують Kitchen Confidential щороку, і до постаті Бурдейна ставляться з тим нездоровим пієтетом, який колись берегли хіба для святих та рок-зірок.

Гаразд, про тренд на квашені огірочки ще не говорив хіба найбільш лінивий фуд-писака, але ось, схоже, пік цієї моди — бальзам для губ з ароматом (але, на жаль, поки без кольору) пікулів. I turned myself into a pickle chapstick, Morty!

Огидний ГРВІ посеред дощового квітня? Час тестувати якийсь прибацаний лайфхак з соцмереж! Сьогодні в розважальній програмі ліхтарики з апельсинової шкірки, і попри мої сумніви (насамперед — у тому, чи зможу рівно зняти шкірку з бідолашного фрукта) це реально непогано працює. Кажуть, в якості бонусу квартира має наповнитися цитрусовим ароматом, але щодо цього доведеться питати домашніх — мені все наразі пахне просто ніяк. Навіть домашній бульйон, в який полетіли чотири голівки часнику та десять гілочок розмарину.

Заправки дорогою на Тернопільщину — завжди якісь портали між кулінарними вимірами, де можна знайти незнайомі смаки енергетиків, печиво, яке до цього бачила лише закордоном, азербайджанськими спеціями, а тепер ще й доволі непоганий вибір японських снеків та напоїв. Звісно, я не встояла перед кавою в банці Suntory Boss, яку до цього бачила в «Якудзі», желейними цукерками зі смаком яблучного сидру, і якимись рандомними чипсами-сухариками. Безалкогольний напій зі смаком пива Asahi не взяла, зате прихопила безалкогольну версію популярного в Японії highball-коктейлю Lemon Chu-Hi). Чипси Chip Star, до речі, за текстурою схожі на наші «Золоті» — теж десь на межі між нормальними чипсами і прінґлзами.

Що ви знаєте про менонітів? Я ось випадково декілька років тому дізналася, що представники цієї гілки радикальних в своєму пацифізмі реформантів, які свого часу були змушені тікати з Європи до Північної Америки через політичні переслідування, привезли з терен сучасної України традицію випікання пасок. І ось навіть зараз у Штатах та в Канаді меноніти щороку випікають ось такий пасхальний хліб. З різнокольоровою посипкою та глазурʼю (правда, тепер частіше використовують масляну глазур, а не білкову).

Я, коли в сільпо зʼявляється можливість замовити сакурове рамуне, фурікаке з юзу, улюблені цукерки з виноградним ароматизатором та японське пиво, і я нарешті стаю незалежною від мутних бариг з «розетки». いただきます!

Тепер офіційно весна

Прогнило щось в Данському королівстві. Власне, загальноприйнята геніальність та культ особистості чудово створюють ідеальні умови для абʼюзу, тому nothing new, але цікаво чи ця нова хвиля звинувачень та (до речі, більш-менш адекватні) вибачення з боку Редзепі якось вплинуть на внутрішню культуру кухонь у надпрестижних закладах.

Восени я активно грала у новий Silent Hill та досліджувала питання традиційних японських десертів з бобів адзукі, а січень-лютий поки проходить під знаком відсутності світла періодичної гри у Demon’s Souls. Оскільки у грі всі харчуються душами та якимось листям, я звернулася до загально-фентезійного канону комфортної трактирної їжі та приготувала на вечерю пряний морквяний суп з червоною сочевицею і кокосовим молоком, та фокачу з травами. Залишилася задача з зірочкою — переконати дітей це зʼїсти.