Гуманітарна допомога - Кам’янська селищна рада Пологівського району Запорізької області

Вітаємо молоде покоління Кам’янської громади з Міжнародним днем молоді! Що для кожної людини молодість? Сила і краса юності, пора надій і відкритих доріг у безмежний світ... На долю наших юнаків і дівчат випали найстрашніші випробування, що принесла російська військова навала. Сьогодні Українська молодь показує неймовірну міць сили духу! Ви воюєте і волонтерите, захищаєте рідну землю від ворога, рятуєте і лікуєте, працюєте, навчаєте і навчаєтеся заради Перемоги. Кращі сини і дочки нашої Батьківщини щодня ризикують життям заради миру та спокою на рідній землі. Теперішнє і майбутнє України саме у ваших руках. Ви – те покоління, яке як ніхто інший знає смак і ціну свободи, якому будувати, утверджувати та розвивати нашу незалежну Україну. Бажаємо вам здоров’я, сил, настрою, теплих, світлих, добрих і значущих днів, справжнього кохання, здійснення мрій і задумів, мирного неба над головою! А ще, попри всі події сьогодення, бажаємо, щоб у вашому житті завжди було місце і романтиці, і цікавому дозвіллю, і творчим пошукам, і своєчасній реалізації талантів. Любіть життя! Прагніть до нових перемог і звершень! Віримо у ваше квітуче майбутнє і вашу щасливу долю! Життя триває і воно непереможне! Зі святом!

Дорогі земляки! Щороку 10 серпня ми святкуємо День нашої громади. Це свято, яке об’єднує нас. Це свято – нагода подякувати кожному свідомому жителю нашої громади за всі добрі справи, наміри та починання! А головна на сьогодні справа і громадянський обов’язок – це захист України від агресії рф. Щиро дякуємо нашим Захисникам та Захисницям за кожен день героїчної боротьби з російським агресором, за мужність, патріотизм та захист! Вдячні кожному, хто день у день робить все заради підтримки нашого війська. Нині, звісно, не час для святкувань та веселощів, адже війна торкнулася кожної родини: хтось чекає додому своїх рідних, хтось друзів, а хтось втратив на цій війні найцінніше… Ні на мить не забуваємо наших Героїв, які віддали своє життя за незалежну, вільну Батьківщину, схиляємо перед ними голови у глибокій скорботі та повазі. Низький уклін їхнім родинам. Сердечно бажаємо всім здоров’я, міцної волі, сили духу, безмежної любові до свого краю та впевненості в завтрашньому дні, мирного неба, злагоди та достатку в кожній родині. Ми вистоїмо, відбудуємо все зруйноване та зробимо нашу громаду ще кращою. Зі святом! Слава нашій громаді! Слава Україні! Героям слава!

Олександр Леонідович Коваленко народився 31 травня 1974 року в селі Трудове Куйбишевського (нині Пологівського) району Запорізької області. Проживав у селищі Кам’янка Пологівського району Запорізької області. Навчався у Куйбишевській середній школі №1, закінчив Дніпропетровський національний гірничий університет, здобув кваліфікацію маркшейдер (гірничий інженер по наземних розробках). Працював на Трудівському щебеневому заводі директором. Виховав двох дітей. Брав участь в АТО з 27 червня 2016 року до 22 вересня 2019 року. Став на захист України 3 березня 2022 року. Захищав Батьківщину у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти військової частини А1275. Олександр Леонідович Коваленко помер 8 серпня 2023 року в міській клінічній лікарні Полтавської міської ради внаслідок фосфорних контузій. Патріот України. Добра, співчутлива, чуйна, сердечна людина. Мав велике коло вірних друзів. Дуже хороший сім’янин. Щедра душа. Любив життя, людей, дітей, тварин. Нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. Похований на Кушугумському кладовищі міста Запоріжжя. Пам’ятаємо…Сумуємо…Не пробачимо… Честь і вічна пам’ять Герою Коваленку Олександру Леонідовичу!

Хто забув – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть…

Повторне інформування! Шановні мешканці громади! Кам'янською селищною військовою адміністрацією укладено меморандум про співпрацю та взаємодію з адвокатом Запорізької колегії адвокатів Кобцем Костянтином Васильовичем. Адвокат надаватиме безкоштовні юридичні консультації для мешканців з числа внутрішньо переміщених осіб (з проблемних питань сімейного, цивільного, нотаріального, адміністративного, кримінального, пенсійного законодавства). Також, можливо отримати послуги адвоката щодо подання позовних заяв до суду з питань: - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території; - розірвання шлюбу (якщо особа перебуває на тимчасово окупованій території або за кордоном); - стягнення аліментів на утримання дітей; - поновлення виконавчих проваджень, які були відкриті на території, яка на сьогодні перебуває у тимчасовій окупації; - поновлення строків щодо прийняття спадщини; - визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на ТОТ і не внесені в ДРРП; - поновлення оригіналів документів свідоцтва про народження/свідоцтва про шлюб; - отримання копії рішення суду після 2012 року Телефон для отримання відповідних консультацій: 0958067950

Хто забув – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть… Люлюк Олексій Олександрович, старший солдат, народився 19 липня 1983 року у селищі Куйбишеве (нині Кам’янка) Запорізької області. Закінчив школу та професійно-технічне училище в рідному селищі. Здобув освіту в кооперативному технікумі м. Запоріжжя. Шість років працював у Куйбишевському РВ УМВС. З березня 2014 року Олексій Олександрович служив у 92-й механізованій бригаді в с. Башкирівка Харківської області. Весною 2016 року солдата переведено до 93-ї механізованої бригади, далі навчання на полігоні в Широкому Лані, а потім зона АТО в Луганській області. Люлюк Олексій Олександрович трагічно загинув 23 липня 2016 року. Похований у селищі Кам’янка.

Хто може взяти участь у програмі? Претендувати на отримання житла можуть громадяни зі статусом ВПО, які перемістилися з територій активних бойових дій або тимчасово окупованих громад (згідно з офіційним Переліком), де дата завершення бойових дій чи окупації ще не визначена. Критерії для заявників: · відсутність власного житла на умовно безпечній території; · відсутність придатного для проживання житла на підконтрольній Україні території; · заявник та члени його родини раніше не отримували компенсацію за зруйноване житло; · відсутність великих, дороговартісних покупок незадовго до подання заяви. Увага: дія програми не поширюється на осіб, які вже отримали житловий сертифікат, очікують на виплату компенсації, або раніше отримали житловий ваучер. Пріоритетні категорії: хто отримає житло в першу чергу? Якщо на один об'єкт нерухомості претендує кілька сімей, перевага надається в такому порядку: 1. Багатодітні сім'ї. 2. Особи з інвалідністю (та їхні домогосподарства), а також сім'ї, де виховується дитина з інвалідністю. 3. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, і особи до 23 років, які мали такий статус раніше. 4. Особи похилого віку.   Як працює механізм придбання? Програма діє за принципом купівлі житла "під ключ" у сільських та селищних громадах. Кошти на викуп будинків виділяються з державного бюджету у вигляді цільової субвенції місцевим бюджетам. Органи місцевого самоврядування підбирають нерухомість, яка відповідає санітарно-технічним нормам, та організовує процес оформлення майна у комунальну власність з подальшим наданням у користування (оренду) ВПО. Що робити далі? Переселенці, які відповідають критеріям програми та бажають взяти в ній участь, можуть звернутися за детальними роз’ясненнями та алгоритмом подання документів до територіальних громад (ЦНАП) за своїм поточним місцем перебування. Ознайомитися з повним текстом документа можна на офіційному порталі Кабінету Міністрів або в базі Законодавство України.

З глибоким сумом громада сприйняла звістку про те, що вчора відійшла у вічність Підпала Людмила Іванівна. Людмила Іванівна була доброю, щирою та працьовитою людиною, яка своєю доброзичливістю, мудрістю і людяністю залишила теплий слід у серцях усіх, хто її знав. Її життя було прикладом гідності, відповідальності та любові до людей. У цей скорботний час висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і всім, хто знав та поважав Людмилу Іванівну. Нехай Господь дарує сили пережити цю важку втрату, а світлі спогади про неї назавжди залишаться у ваших серцях. Вічна і світла пам’ять Людмилі Іванівні. Нехай Господь упокоїть її душу в Царстві Небесному. Прощання з Підпалою Людмилою Іванівною відбудеться 20.07.2026 (понеділок) о 14:30 у залі прощання по вул. Стефанова, 22 (м. Запоріжжя). Поминальний обід відбудеться в кафе «Мануфактура Розенталь» за адресою місто Запоріжжя, вулиця Святого Миколая, 6. Попередньо зателефонуйте 0663323860 Оксана

З метою вшанування мужності та збереження пам’яті славетних героїв-миротворців щороку 15 липня на державному рівні відзначається День українських миротворців. Цей день є особливо важливим для нашої країни, яка протягом багатьох років активно долучається до миротворчих операцій по всьому світу. Миротворці - це люди, які стоять на варті безпеки та миру, ризикують своїм життям заради спокою і стабільності інших народів. Українські миротворці завжди були серед тих, хто допомагав іншим країнам у складні часи. Бажаємо миротворцям міцного здоров’я та щастя, нехай підтримка рідних завжди буде Вам надійним тилом та оберегом! Твердо віримо, що і на нашу рідну Україну скоро прийде мир та омріяна Перемога!

Шановні земляки! Прийміть щирі вітання з нагоди Дня Української Державності! Указом Президента України від 24 серпня 2021 року започатковано державне свято - День Української Державності, яке щороку відзначається 15 липня. Саме в цей день в Україні відзначають День Хрещення Київської Русі-України і вшановують пам’ять Київського князя Володимира Великого. На превеликий жаль, для Українського народу становлення національної державності відбувалося досить складно. Це тисячолітня історія багатомільйонного народу, десятків поколінь зі своєю рідною мовою та звичаями, традиціями та культурою, своїм військом і своїми героями. У цей день ми вшановуємо тих, хто боровся за свободу, здобуття державності та віддав життя за суверенну Україну. Дякуємо Захисникам і Захисницям нашої держави, які зараз боронять нашу суверенну країну, її цілісність та незалежність, адже завдяки їм ми гордо звемося Українцями! Щиро бажаємо кожному з нас оптимізму, міцності духу, віри у нашу Перемогу над підступним ворогом. Слава Україні!

"Дорогі земляки, друзі та рідні! 3 липня 2026 року у нашу родину прийшла невимовна біда - від ворожого снаряду в своєму будинку в селищі Комиш-Зоря загинули мій батько Кобець Василь Миколайович та мама Кобець Антоніна Іванівна. Але в цьому нестерпному горі ми не залишилися наодинці. І тому хочу висловити свою щиру, глибоку вдячність кожному з Вас, хто розділив цю трагедію з нами. Дякуємо за підтримку - моральну, фізичну, за кожне добре слово, за молитву, за те, що були поруч, коли ми не мали сил дихати. Дякуємо, що памʼятаєте наших батьків. Для нас дуже важливо відчувати, що вони залишили добрий слід у Ваших серцях. Дякуємо за Вашу людяність і за те, що в ці страшні часи Ви стали для нас підтримкою." - з щирою вдячністю та скорботою Кобець Костянтин Васильович та родина.

Хто забув – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть… Володимир Юрійович Гнатуша народився 22 вересня 1990 року в селищі Куйбишеве (нині селище Кам’янка) Запорізької області. Закінчив дев’ять класів ЗОШ «Інтелект», потім Куйбишевський професійний аграрний ліцей, де отримав спеціальність водія, тракториста й слюсаря-ремонтника. У 2010–2011 роках проходив строкову військову службу. Після служби працював на ПАТ «Мотор Січ» у м. Запоріжжі. 25 березня 2014 року був призваний під час мобілізації Шевченківським РВК м. Запоріжжя та направлений до 79-ї окремої аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних сил України, яка базувалася в місті Миколаєві. У липні ця частина прикривала українсько-російський кордон за 15 кілометрів від міста Ровеньки. Солдат Володимир Юрійович Гнатуша загинув 11 липня 2014 року біля села Зеленопілля Свердловського району Луганської області. 7 серпня 2014 року похований на Центральному кладовищі селища Кам’янка. Указом Президента України № 708/2014 від 08.09.2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, Володимир Юрійович Гнатуша нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 29 квітня 2015 року рішенням Куйбишевської селищної ради Володимиру Юрійовичу Гнатуші присвоєно звання «Почесний громадянин селища Куйбишеве» (посмертно). Одна із вулиць селища (де він проживав) перейменована на вулицю Володимира Гнатуші. 21 вересня 2017 року нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно). Пам’ятаємо…Сумуємо…Не пробачимо… Честь і вічна пам’ять Герою Гнатуші Володимиру Юрійовичу!

28 червня ми відзначаємо важливе свято – День Конституції України. Це не просто дата у календарі, а нагадування про основний закон, який гарантує нам права, свободи та гідне життя у вільній країні. Шлях до прийняття Конституції України був непростим. Ось і зараз нам доводиться виборювати можливість жити у вільній державі. Саме у ці дні ми особливо розуміємо важливість Основного Закону, який захищає наші державні символи, нашу мову, кордони, права кожного громадянина України. Тож, прийміть щирі вітання з державним святом – Днем Конституції України! У цей день бажаємо всім нам єдності, злагоди та незламної віри в силу і велич нашої держави! Віри в Перемогу! Зичимо вам та вашим родинам міцного здоров’я, щастя і добробуту. Нехай Конституція України завжди буде нашим дороговказом на шляху до зміцнення державності! Зі святом Вас, дорогі земляки! Слава Україні! Героям слава!

Хто забув – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть… Вадим Юрійович Каленбет народився 9 вересня 1991 року. Проживав у селищі Кам'янка Пологівського району Запорізької області. Закінчив Куйбишевську ЗОШ, отримав спеціальність повара в Куйбишевському професійному аграрному ліцеї. Працював оператором на комбікормовому заводі. Був мобілізований в 2014 році, проходив службу до 2017 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення військ рф на територію України, повернувся з-за кордону, де працював, і з березня 2022 року став на захист України. Був дисциплінованим воїном, патріотом України, доброю, товариською людиною. Помер 26 червня 2024 року у місті Надвірна Івано-Франківської області під час лікування. Похований на кладовищі Святого Миколая міста Запоріжжя. Пам’ятаємо…Сумуємо…Не пробачимо… Честь і вічна пам’ять Герою Каленбету Вадиму Юрійовичу!

Хто забув – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть… Іван Олександрович Кіяшко народився 17 січня 1990 року. Проживав у селищі Кам’янка Пологівського району Запорізької області. Закінчив Куйбишевську ЗОШ та професійний аграрний ліцей. Після навчання працював трактористом. Іван Олександрович Кіяшко загинув 26 червня 2023 року поблизу села Мала Токмачка Запорізької області. Похований на Кушугумському кладовищі міста Запоріжжя. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, Указом Президента України нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). У Захисника залишилася дружина. Пам’ятаємо…Сумуємо…Не пробачимо… Честь і вічна пам’ять Герою Кіяшку Івану Олександровичу!