Крімса || лор кмісів

я буду тут відповіді постити

та ваще без питань, пишіть осів кмісів і робіть з ними що завгодно. Типу крімса це канон, а слідувати йому чи ні — ваш вибір

ви не уявляєте скільки було часу інвестовано в те, аби придумати це (ну, я ж намагаюся пояснити звідки виникли терміни лол). Але єдине, що можу на цю тему вкинути це "приховка" і "ховак" — метиси, що виглядають як нормальні кміси і тому приховують метисність

це для всіх, хто з основного тгк прийшов перечитувати

1. Гримки — пятиконечні зірки. Колись давно, гримські релігійні вірування спиралися на те, що всі кміси на цьому світі це падші з неба зірки. Мовляв, коли народжується кміс, то десь у світі падає зірка — це душа спішить у тіло. Вдруге вона падає лише після його смерті, повертаючись на небо.

🌟 • Конституційне рабство —— В кінці ХІХ століття гуманізм взяв гору, і кміси почали відмовлятися від рабовласницьких устроїв, якими до цього ніхто особливо не нехтував. Першим повністю всіх звільнив Блисон, за ним Селорія, Млувайя — а от Гримор не надто спішив. Там життя йшло собі рівно, і ніяких великих змін на горизонті не виднілося. І коли сусіди почали все більш грубіше натякати, мовляв, час би вже й вам припинити тримати кмісів (але, чесно кажучи, в більшості метисів) у кайданах, Гримор зробив те, що тільки він міг би назвати «компромісом». Замість того щоб справді дати метисам волю, держава просто переформатувала рабство. На папері словом «раб» більше нікого не називали. Формально метисів «звільнили», навіть видали урочисті документи й провели свято із промовами про нову еру рівності. А вже наступного дня ухвалили закон про "трудові гільдії", який повернув все до статусу кво. Суть була проста: кожен метис тепер автоматично прирівнювався до «державного трудівника». Кожен трудівник автоматично належав до однієї з трудових гільдій. А кожна гільдія автоматично підпорядковувалася магістрові праці — посадовцю, назначеному державою, повновладному настільки, що навіть суди до нього не лізли. Звичайні кміси могли вступати до гільдій добровільно, мало хто, звісно, це робив, а ще менше кого приймали. Ця можливість була лише на папері, лише аби гільдії не виглядали новими уокремленими рабськими таборами. А от метиси «вступали» автоматично й довічно. Народу пояснили, що це «тимчасовий крок для збереження соціального порядку», ніби через гільдії колишнім рабам допоможуть соціалізуватися та влитися у суспільство. Метиси знали, що тимчасово в Гриморі — це назавжди. Офіційно гільдії не були тюрмою, просто там у тебе був робочий розподіл, обов’язкова норма, комендантська година, заборона виїзду без дозволу магістра, перевірки, штрафні бригади й житло в казармах, яке держава мило називала «спільнотними домівками». Метиси з покоління в покоління жили під гільдійним ярмом, і ніхто вже не сумнівався, що так воно й буде. Світові дипломати бачили «працюючий трудовий інститут», а не мільйони кмісів, що від народження до смерті не мали жодного шансу вирватись за межі своєї гільдії. Бо система була прописана так, що навіть якби метис проробив подвигів на п’ять життів, він би просто піднявся з «каральної бригади» до «основної». І все. Так Гримор створив те, що пізніше назвуть конституційним рабством — рабством, яке було занадто законним, щоб назвати його рабством, і занадто явним, щоб хтось повірив у цю брехню надовго. —— А пало конституційне рабство голосно й раптово. Ворог Гримору виявився набагато ближче, ніж уряд очікував — Сем Тямка. Магістр праці, що все своє життя працював лише для того, аби ним стати. І манила його далеко не солодка влада над його власними 500 рабами, а революційні настрої. Він підбивав метисів на революцію, кришуючи їх до останнього, доки його самого не викрили вищі посадовці та не відправили ледь не на смертну кару у каральну бригаду. Революція була довгою, важкою і заплутаною. Але Тямка вписав своє ім'я у історію як той, хто дав перший і найсильніший поштовх революції проти гільдій. І запам'ятали його як Сема Мрамола, що пов'язано з тим, що у рабів не було прізвищ, лише імена. А гільдія Сема знаходилася в досить північному регіоні Гримору — у м. Мрамолі. Таким чином Сем намагався лише підкреслити свою відданість тому, що він будував. За що помер.

🌟 • Прапори держав —— Тут ви можете побачити прапори усіх держав, коротко кажучи

🌟 • Імена кмісів —— Насправді у світі кмісів все дуже легко в темі імен. При народженні дитини батьки буквально можуть назвати її як захочуть і ні у кого не виникатиме питань, всі будуть сприймати це видумане ім'я так само легко як і поширені. Тобто так, звісно, у кмісів є популярні імена, якими називають дітей, але на рівні з цим ніхто не забороняє батькам назвати її випадковим набором букв (звісно разом з цим існують етичні норми, ніхто не називатиме і не дозволить вам назвати вашого сина Хуй і дочку Штора) З прізвищами у кмісів теж все стандартно — у родини є своє прізвище, а при одруженні дружина, зазвичай бере прізвище чоловіка, хоча можна і навпаки. Також при одруженні наречені можуть обрати (або також видумати) собі повністю нове прізвище, аби почати життя "з нового аркуша", проте ця традиція по-трохи відходить назад й молодіж надає перевагу збереженню власних прізвищ, навіть не беручи одне спільне. По-батькових, middle name чи будь-чого іншого у кмісів немає, загальноприйнятим стандартом є лише ІП (ім'я прізвище) —— P.s. так, це спроба пояснити наявність у лорі Джесік, Семів і Шонів поруч з Кірсами, Чупашками, Мушами та іншими видуманими покемонами

🌟 • Забарвлення хутра —— Забарвлення хутра у кмісів унікальне. Навіть якщо його расі властиві яскраві забарвлення, він спокійно може бути якимось сірим. Навіть якщо його расі властиві світлі забарвлення, він може бути темним. Всі нижче описані факти щодо забарвлень кмісів є скоріше найпоширенішими варіантами, це не 100% правила. Отже, давайте коротенько пробіжимось по "стандартам" їх палітр і візерунків: — Гримки: зазвичай це світлі кольори, сірі, коричневі, всі натуральні. Часто на контрасті зі світлим зустрічаються акцентні вкраплення чорного, або інших темних кольорів. Ненатуральні кольори, в основному, зустрічаються на волоссі та шкіряних ділянках (внутрішня сторона вуха, подушечки лап). Візерунки прості, часто асиметричні та дещо хаотичні. — Блисни: яскраві й насичені кольори, дуже багато зелених та червоних відтінків. Часто їх забарвлення мімікрують до якихось рослин тропіків. Візерунки можуть бути складними, але не перевантаженими. — Млуки: в їх хутрі багато сірих та блакитних відтінків, також часто зустрічається зелений та білий кольори. Більшість особин мають білу пляму на животі, що часто переходить на морду. Візерунки можуть бути складними, майже завжди симетричні, часто вони смугасті. — Селени: теплі відтінки, жовтий колір дуже популярний. Рідко зустрічаються холодні відтінки, рідко темні, але мають місце бути. Візерунки можуть бути як дуже простими так і досить комплексними, все індивідуально. — Деякі з візерунків кмісів мають свої символізми й значення, але говорити про це майже безкорисно, оскільки всі сенси змінюються від села до села, не те що в різних країнах. Тож загалом ніхто надто сильно не задумується над забарвленням оточуючих його кмісів, а всі смаки щодо гарно/негарно так само є індивідуальними.

🌟 • Співзалежність Гримору і Блисону —— Якщо Селорія та Млувайя абсолютно нейтральні до всіх держави, у яких усе з усіма рівно й спокійно, то у Гримору та Блисону є деякі проблеми. Вони ненавиділи одне одного протягом усієї історії, але весь цей час були залежними одне від одного, оскільки саме між ними побудувалися найдавніші та найміцніші економічні відносини. Блисон, як країна тропіків, має природні багатства, купу унікальних ресурсів та вдосталь робочої сили, але вічно страждає від природних катастроф і не має достатнього продовольчого забезпечення й доступу до потрібної кількості обладнання для обробки своїх сировинних матеріалів. А Гримор, як країна з помірним кліматом, навпаки, має багато площі й гідні умови для вирощування їжі, має багато високотехнічного обладнання, але сам не має великих залежів потрібних йому ресурсів. Тож вони вступили у вимушену співзалежність — Гримор годує населення Блисону в обмін на сировину, яку він не в змозі сам нормально обробити. І нікому з них це не подобається, кожен хоче бути незалежним й повністю самостійним. Тож одного моменту Блисон вирішив розірвати порочне коло, спробувавши вирішити проблему з їжею, проте Гримор одразу став на заваді. Він не хотів відпускати Блисон із їхніх взаємовідносин, оскільки в такому випадку у них прикриється добра частка всіх виробництв, не буде постачання сировини в обмін на їжу. І в кінці кінців Блисону таки вдалося трохи покращити ситуацію з власним самозабезпеченням продовольством, але не настільки, аби відмовитися від підтримки Гримору. Проте Гримор, проживши всю цю ситуацію, почав підвищувати ціни — менше продовольства, більше сировини. І ця історія тягнеться безкінечно. Пізніше вже Гримор намагався вийти з залежності та розшукати потрібні сировинні ресурси на своїй території, але вже Блисон став йому на заваді, потім знову Блисон почав намагатися вирватися… Вони назавжди застрягли у співвідносинах, але обидві держави надто горді, аби це визнати. Тож усе це виливається у менталітет — гримки ненавидять блисон так само, як ті ненавидять інших. Жарти, стереотипи, насмішки і просто пасивна (іноді й відкрита) нетерпимість. Ось такі відносини гримок і блисон. Хоча, звісно, ніхто аж так радикально нікого не ненавидить у наш сучасний час.

🌟 • Острівні держави —— Протягом всієї історії було багато кмісів, що в тих чи інших питаннях зазнавали утисків від всього оточення у будь-якій з 4 країн. В основному це були саме метиси, які ніде не могли знайти собі дім і прихисток. Тому з часом вони збивалися у протистантські групи, крали собі корабель та пливли шукати собі кращого дому. У світі кмісів є дуже багато островів, як великих, так і зовсім малих. Тож на це і розраховували біжанці — більшості з них дійсно вдавалося знайти ніким не займаний та придатний для життя острів. Багато з таких груп навіть не розраховували на створення своєї держави з власними правилами, багато хто тікав і хотів просто дожити остаток своїх днів в спокої, деякі навіть забороняли народжувати дітей з цих причин. Але зазвичай все залежало від розміру групи. В основному групи складалися з метисів, більшість з яких покинула свої поселення (про які говорилося у тексті вище) через напади неметисів. Але були і звичайні кміси, що зіштовхнулися з осудом та неприйняттям суспільства — контроверсійні діячі культури, жінки що не хотіли сидіти вдома з дітьми, воїни, що втекли з поля бою з соромом та інші. Всі групи були різні, зустрічалися як і малі поселення до 30 осіб, так і дійсно великі від 400 осіб, яким вдавалося прожити навіть по декілька поколінь. Кожна окрема держава мала власні правила та уклад, але досить базовою була така "конституція": 1. Ніхто не в праві нікого засуджувати відкрито 2. Особа в праві зберегти в секреті причину втечі 3. Якщо у групі виявиться диверсант, який мав на меті зашкодити успішній втечі, група в праві робити з ним що завгодно. Багато неугідних тікало жити на острови протягом всієї історії, але найбільше зафіксованих випадків припало на ХVІ - ХІХ століття. На початку ХХ століття всі острівні держави було винищено до останньої, а найбільші острови розподілилися між союзами.

🌟 • Метиси — Метиси — найбільш пригнічувана соціальна група. І це саме та теза, з якої варто почати цей текст. Кміси різних рас не дуже добре генетично сумісні, часто діти таких батьків народжуються з вадами, але вадами не страшними для життя. В основному це дивні й відштовхуючі риси зовнішності, але рідше бувають й інші, важчі мутації — відсутність декількох пальців (або навпаки, зайві), криві вуха, що не стоять, або просто захворювання, що не лікуються, але з ними можна жити. Але разом з цим, метиси можуть мати дітей. Їх хвороби рідко "множаться" з поколіннями, деякі навіть не завжди передаються. Тобто, так, метиси народжені від метисів здоровіші, ніж метиси у першому поколінні з різнорасовими батьками, грубо кажучи, їх хвороби зникають з поколіннями, хоч і дуже дуже повільно. Не зникає лише дивакувата зовнішність. І на момент сьогодення, приблизно 80% метисів це як раз метиси в поколіннях, а не діти різних кмісів. Проте, само собою, в першу чергу на цю статистику вплинули саме соціальні чинники. Метисів не любили ніколи. Завжди їх вважали брудом та засуджували ще більше, ніж засуджували просто міжрасові стосунки. Але, як це часто бувало, любов перемагала та закохані пари часто тікали разом й утворювали невеликі поселення далеко від всіх інших, разом з такими ж сім'ями. Їх діти-метиси, в основному, в цих поселеннях як народжувались, так все життя і проживали, так і помирали. Часто вони бігали до міст звичайних кмісів, крадучи провізію, а іноді і тварин. Що в свій час стало підґрунтям для цілого пласту народної творчості. Але йшов час, метиси починали кохатися з метисами, народжуючи здоровіші покоління. Їх ставало дедалі більше а ховатися було важче, тож з приходом індустріалізації вони розділилися на два табори. Перший — втік з великих країн та заснував свої, власні держави, де немає осуду за метисність (читати детальніше), а другий зазнав рабства, оскільки саме метиси в лсновному були рабами в свій період історії. У будь-якому випадку, метисів намагалися або знищити, або максимально використовувати у своїх інтересах без урахування їх власних воль і бажань. І пройшов час, прийшло ХХІ століття, а пасивна нетирпимість так і лишилася. Пам'ятники Сему Мрамолу (найважливішій постаті у революції проти конституційного рабства) стоять у кожній країні, у кожному п'ятому місті. А метиси, навіть пройшовши крізь покоління, все ще мають свою, специфічну зовнішність. —— Як формуються назви метисів: 1. Коли батьки різних рас: вони даються по матері. Тобто, якщо батько млука, а мати селена, то дитина селено-млук. Якщо батько блисон, а мати гримка, то дитина гримко-блисна і т.д. Також можливий варіант "***-*** метис", але зазвичай таку повну назву використовують лише у документах, у житті ніхто так не каже. Або просто метис, або просто мішня метиса (такий термін присутній у розмовній мові кмісів. Він позначає саме ось цю назву ***-***). 2. Коли обидва батьки є метисами і не мають спільної культури: з назвами метисів у поколінні все складніше. Зазвичай батьки чекають народження дитини (або ж використовують всі блага сучасної медицини), дивляться які риси вона найбільше перейняла, після чого кожен з батьків обирає одну зі своїх культур і "віддає" її дитині. Тобто, якщо мати гримко-блисна, а батько селено-млук, і дитина має хвіст від млуки і вуха від гримки, то дитина є гримко-млук. 3. Коли обидва батьки є метисами і мають спільну культуру: якщо обидва батьки мають в собі одну культуру, то, очевидно, вона переходить дитині, а другою виступає друга культура матері. Тобто, якщо мати млуко-селена, а батько гримко-млук, то дитина є млуко-гримка. Якщо мати блисно-гримка, а батько гримко-селен, то дитина гримко-селена. 4. Коли один з батьків метис, а інший ні: в такому випадку дитина отримує культуру родителя неметиса, а метис має так само обрати. Якщо мати гримка, а батько селено-блисна, то дитина або гримко-селена, або гримко-блисна. Якщо мати блисно-гримка, а батько млук, то дитина або блисно-млука, або гримко-млука. Да, я знаю, з назвами важко. Але просто спробуйте в це вникнути.

🌟 • Сережки, їх значення — Сережки відіграють однаково важливу роль у всіх кмісів. "Сережки носить той, хто гордий ходити по землі своїй і хоче світу о том сказати, а хто не гордий, то і ходити не має" — цитата поета млуки, що досить влучно і лаконічно описує весь їх символізм. Кміси носять сережки, аби заявити світу про свою любов до власної культури і батьківщини, простіше кажучи. І ставляться вони до цього серйозно (хоча, у наш час, більше з покликань "бо так заведено"), сережки одягаються з дитинства і не знімаються до смерті (пробивають вуха у різний вік, залежно від культури, але після смерті знімають обов'язково, під час похорон. Найчастіше їх просто кладуть у кулак загиблого, але також існує купа інших варіантів, залежно від культури). Кожен народ має свою форму сережок. Їх ви могли побачити на референсах вище, але тут трохи більше про сам символізм: — 1. Гримки — пятиконечні зірки. Колись давно, гримські релігійні вірування спиралися на те, що всі кміси на цьому світі це падші з неба зірки. Мовляв, коли народжується кміс, то десь у світі падає зірка — це душа спішить у тіло. Вдруге вона падає лише після його смерті, повертаючись на небо. — 2. Блисни — квіти (лише прості форми). Єдині кміси, у яких сережки не є однаковими для всіх. Такий феномен пов'язаний з тим, що блисни є вихідцями з тропічних племен, в більшості з яких замість сережок у вуха продівалися справжні квіти. Але, у блисон все так само, як у інших кмісів — одні сережки раз і на все життя та обов'язково симетричні. — 3. Млуки — овальні сережки бронзового кольору. Раніше млуки майстрували собі сережки з певних мушель, вони як раз від природи мали чітку, рівну овальну форму та перламутровий бронзуватий колір. Сережки з мушель досі носять, в основному, старці десь у глибинах, більшість перейшла на біжутерні аналоги, оскільки вони просто практичніше — мушлі були крихкими, а зараз і без того є рідкісними. — 4. Селени — півмісяці. У Селорії дуже багато народної творчості пов'язано з місяцем, цей образ там є покровительницею всього всесвітнього балансу, спокою і розміреності життя. Одягнуті сережки завжди мають дивитися у різні сторони. В різних регіонах різні положення мають різні значення, але більшість з них може змінюватися протягом життя, деякі ще й по декілька разів. Таким чином, селени є єдиними кмісами, яким дозволено протягом життя знімати сережки, хоч і лише для того, аби одягти їх в іншому положенні. — Сережок, окрім вище названих, кміси не носять, для них це дикість і абсолютно неприйнятна річ. Звісно, протягом всієї історії світу з'являлося чимало протистантських рухів,що сповідували зрічення традицій, пов'язаних з сережками, але тим не менш, вони дожили до наших часів, не потерпівши сильних змін. Загалом ніхто просто не говорить про сережки, їх сприймають за норму та зовсім не звертають уваги, максимум — для визначення чи не є кміс метисом. — Оскільки саме метиси є виключеннями з правил. Вони мають право... А) Носити дві різні сережки, що належать до двох культур їх батьків. Таким чином вони демонструють, що повністю приймають себе та свою метисність. Б) Носити лише одну сережку, що належить до культури одного з батьків. Таким чином вони демонструють, що не приймають своєї метисності та відносять себе лише до однієї культури, сережку якої носять. В) Носити дві сережки однієї культуру. Цей варіант доступний тим метисам, яким пощастило повністю ззовні виглядати, як хтось з батьків (мається на увазі, за расою). Вони не хочуть зайвий раз оголошувати про свою метисність, тож просто приховують її. Метиси можуть переключатися між різними варіантами у різні періоди свого життя та саморозуміння. Мало хто, особливо з неметисів, за це засуджує.

🌟 • Карта світу — текст з'явиться разом з картою

🌟 • Відповіді на можливі запитання #1 —— 1. Описані менталітети різних кмісів спеціально були помічені словосполученням "карикатурно-стереотипне бачення", це просто вижимка з усіх насмішок, жартів і легенд. Але, як ми знаємо, у кожному жарті є доля правди — наприклад селени дійсно мають мало всесвітньо відомих культурних діячів, оскільки з Селорією ледь-як підтримували зв'язок, туди рідко ходили кораблі, а самі селени рідко куди висовувалися, тож вони досить довгий час жили, наче відрізані від світу. А гримки дійсно дуже часто бувають просто стомленими персонами, оскільки для того, щоб жити у Гриморі, а не виживати, середньостатистичному гримці треба мати дві роботи і чотири підробітки. — 2. Розвиток кмісів та літочислення повністю відповідає нашому світу, вони на тому ж етапі технологічного розвитку і у них теж йде 2025 рік. Правда, літочислення вони ведуть не від народження Ісуса Христа, а від моменту відкриття Селорії та повного підтвердження того, що вона була останнім континентом зі своїми кмісами. Ведуть літочислення від "возз'єднання", так називається цей історичний момент. — 3. Кміси можуть мати свої зовнішні особливості незалежно від раси. У всіх млук ікла різні, у гримок вуха різної довжини і тд. Блисон може бути високим, гримка може бути низьким. Селен може мати малі чи криві очі так само, як їх може мати млука. Вся зовнішність кмісів унікальна.

🌟 • Селени (селен/селена) —— Селени це найбільш незвичні за своєю зовнішностю кміси, через їх чудернацькі вуха з довгим хутром та тонкі хвости, з таким самим хутром. Вони ще з давна давен вели максимально спокійний та пацифістський спосіб життя, тож і їх тілобудова ідеально і сприяла тому — середньої довжини хутро, ідеальне для прохолодного клімату; генетична схильність до більшої фізичної сили для роботи на землі і так далі. Карикатурно-стереотипне бачення народу: селюки. Вони просто селюки. Не дивлячись на те, що це прерогатива саме гримок — життя у селах, статус селюків отримали саме селени. Їм просто все одно на те, що відбувається поза межами їх сім'ї чи у людей, з якими вони не бачаться щодня. Вони далекі від культури та звикли жити по традиціям прапращурів, займаючись тяжкою фізичною працею