Котов

Сьогодні анонсували велике й найкраще розміщення позики miltech-виробника під якісь космічні проценти. У мене тут три спостереження. 1. Якщо компанія бере настільки дорогі гроші, хоча самі гроші їй, схоже, не особливо потрібні, то логічно припустити, що купує вона за ці проценти щось інше. Наприклад - кілька тисяч громадян, які відтепер фінансово зацікавлені в тому, щоб у конкретного виробника все було добре. Тобто це не стільки fundraising, скільки створення народного комʼюніті навколо виробника дронів: чим більше людей занесли туди власні гроші, тим дорожчим політично стає будь-який зовнішній тиск на компанію. Бо гроші цьому ларьку, думаю, нахуй не нужні. Особливо настільки дорогі. 2. Окрема прекрасна історія «диверсифікація в український miltech». Диверсифікація працює, коли ризики активів хоча б частково незалежні. А коли десять різних виробників залежать від одного й того самого джерела грошей - державного оборонного замовлення, то це не десять різних ризиків. Це один великий ризик, красиво порізаний на десять презентацій. Ризик, що крякне конкретний виробник, ви ніби розмазали. Зате ризик, що при різкому скороченні держзамовлення крякнуть усі одночасно, нікуди не подівся. Тому шанс інвестора спочатку погратися на хаях, а потім покататися на хуях я б недооцінювати не став. І якщо колись держконтракт раптом закінчиться, наступний мітинг приватних інвесторів може вийти дуже атмосферним. Десь між «ми ж вірили» і клубом вкладників Еліта-Центру. /питання права «власності» «українських» «виробів» і їх капіталізацію мені тут просто лінь підіймать, хоча там ще більша шляпа шляпна. 3. Ну і сама конструкція прекрасна: населення → КІФ → позика виробнику дронів. Чим більше прокладок між кінцевим інвестором і виробником, тим цікавішими стають питання про походження грошей, реальну ціну капіталу, маржу та економічний зміст окремих операцій. Особливо в галузі, де держава одночасно є головним покупцем, регулятором і джерелом значної частини грошей. Я б на місці виробника дронів сам би лівий кеш примазав до грошей простих громадян, бо воно дозволить вийти за межі дозволеної маржі 25% для виробника дронів не привертаючи уваги санітарів. А так канєшна. Вірю в розвиток українського фондового ринку, народний капіталізм, фінансову інклюзію, хуйо і мойо.

Такий екзоскелет ще в Краматорську треба. Теж жінкам. Механіка рухів та сама. Все так само.

Воювати мають дрони. А списувати топляк — ти, тупий шкіряний мішок.

Юрій Ніколов: «Кажуть, що Юрій Касьянов - мародер. Ну і що?.. Краще бути мародером, ніж алкоголіком, який пропиває країну і армію під час війни.»

Дєжурний прійдьот - там разберемся. А поки лізь в бусік.

Контрольні закупки в прокурора Адоніса робили слідчі Хмельницького нацполу. Злочинця було викрито, коли слідчі прийшли за підписом ухвали про обшук та впізнали кабінет.

Легітимність — це суспільне визнання права здійснювати владу. Вона існує не лише тому, що це записано в законі, а тому, що більшість людей добровільно погоджується підкорятися цій владі, вважаючи її законною, справедливою або необхідною. Легітимність набувається на виборах. Але витрачається вона щодня. Якщо ми вже говоримо про data-driven decision making, то варто вимірювати не лише рейтинг президента в Одесі, у службовій їдальні, бані чи на зоні. Варто ставити складніші питання. Наприклад: з якими людьми та рішеннями громадяни пов'язують власні очікування від держави? Які посадовці для них є символами змін? І скільки таких людей? Для великої кількості людей як в армії, так і поза нею нове Міністерство оборони стало символом спроби змінити систему. Спроби відійти від моделі дідів-генералів, яких з армії може прибрати тільки інсульт під час запою з нагоди продажу спизженого дизелю. І коли ми говоримо про суспільне сприйняття, то дискусія про те, чи було нове Міністерство оборони успішним, відходить на другий план. Політика працює не лише з фактами, а й із символами. Якщо влада не може пояснити свою позицію пересічному громадянину на протесті, то ця аргументація майже не впливає на суспільне сприйняття. Тому звільнення такого посадовця — це не просто кадрове рішення. Це сигнал. І якщо суспільству не пояснюють, чому це рішення було необхідним, частина людей закономірно починає сприймати його як демонстративне нехтування власними очікуваннями. Саме так і витрачається легітимність. Не одним великим рішенням, а десятками маленьких, кожне з яких говорить людям: «ваша думка не має значення». Vox populi — це не завжди істина. Але політик, який перестає її чути, рано чи пізно починає втрачати не лише рейтинг, а й право в очах суспільства визначати правила гри. Особливо тоді, коли можливості підтвердити свою легітимність на виборах тривалий час немає.

Japan plans to develop a homegrown artificial intelligence model and have 10 million AI-equipped robots operating in more than a dozen sectors by 2040, the government said. The country will reportedly invest around $6 billion in the homemade AI model, which will be developed by Noetra, a consortium of firms including SoftBank and Sony. А потім все одно "Залазь у грьобаного робота, Шінджі"

В Краснодаре задержали двух темщиков при перевозке 1 тысячи литров бензина на арендованном авто без номеров. Они хотели перепродать его по завышенной цене, сообщили в МВД.

Вершиною українського продуктового ІТ є гуртовий продаж Вероніки Фен-шуй кожній людині на планеті з постійним наєбаловом по ціні. І зараз купа людей буде бігати й волати: «Божечки, що ж сталося? Ми ж тут будували українського продуктового однорога! Його перевіряли всі аудитори. От довідка є, можу показать». Розкажу вам історію. Стару. Є в мене друг. Прям ветеран-погроміст. І якось приходить він до мене та каже: – Тарасе, ми на роботі (а там була не те щоб мала ІТ-галера) робимо щось дуже дивне. Набраний персонал перевищує обсяг та складність задач, що виникають. А бухгалтер компанії нав’язливо просить у влаштованих на роботу, таких, що мають графік, начальство та план відпусток, незалежних українських ФОПів-ІТ-підприємців доступ до рахунків. Тобто, на перший погляд, нормальне об’єднання вільних ентрепренерів за 6% з валу. Драма настала буквально через пів року. Коли в Казахстані, ще при батьку Назарбаєві, якогось там заступника міністра відправили на криту хату будувати фігурки Золотої Орди з хлібного мякішу, ІТ-фірма закрилася. І виявилося, що через галеру, де махав веслом мій кент, просто проливався та кешувався тендер на якусь казахську жижиталізацію. Тому бухгалтер так наполегливо й просила доступ до рахунків ФОПів. А команда просто маслала в нуль замовлення з бірж фрілансу, щоб забезпечувати власну зарплату. Тобто фактично не було ніякої фірми, ніякого продукту чи результату. Це була програмістська мурашина ферма, яка маскувала спизджений тендер. І, як промовляв до Нео Морфей: «Мільйони людей живуть, нічого не підозрюючи, вірячи в ілюзію цього світу». І таких історій набагато більше, ніж ви думаєте. Завтра, може, саме ти, дорогий читачу, прокинешся, вип’єш кави та підеш імітувати роботу на чужій грошомийці, розвиваючи продукт без покупця й будуючи кар’єру, якої не існує.

Публічний інтелектуал - це людина, яка зуміла монетизувати різницю між думкою та її відсутністю. У давнину для цього треба було бути мудрецем. Пізніше - професором. Сьогодні достатньо мати акаунт, мікрофон і вираз обличчя людини, яка щойно особисто бачила Істину, але з ввічливості переказує її спрощену версію. Існує поширена хибна думка, що публічний інтелектуал виробляє думки. Насправді думки виробляють себе самі, як хмари або геморой. Публічний інтелектуал займається іншим: він стоїть між думкою та публікою, як сомельє між вином і людиною, яка просто хотіла напитися. Справжня функція публічного інтелектуала полягає в тому, щоб пояснити аудиторії, що саме вона вже думає. Після цього аудиторія відчуває вдячність за те, що її внутрішній шум було перекладено літературною мовою. Іноді публічний інтелектуал помилково приймає себе за пророка. Тоді він починає розповідати про майбутнє. У цей момент ринок зазвичай коригує його самооцінку. [от як прямо зараз] Найвища форма існування публічного інтелектуала настає тоді, коли його перестають читати заради ідей і починають читати як серіал. Нікого вже не хвилює, має він рацію чи ні. Важливо лише, кого він сьогодні оголосить ідіотом і наскільки витончено це зробить. Тому публічний інтелектуал - це не професія і не соціальна роль. Це особливий різновид актора, який грає мислителя перед людьми, що грають громадян. Причому обидві сторони чудово знають, що відбувається, але продовжують виставу, тому що порожнеча між подіями має бути чимось заповнена.

Здрастуйте, дорогий урбаніст-лісопедович! Пишу вам по заїзду в Європи. От тільки зайшов і сів писати. В Європі зі спід-лімітами харашо. На машині включені лідар, радар, адаптивний круїз, утримувач смуги, бурштинова ікона Аркадія Укупніка і ще купа якогось хламу, що перетворює машину на айфон на колесах. Супербезпечний айфон, який в стані виконувати всі вимоги всіх знаків, лімітів і так далі автоматично, майже без участі людини. Дійсним доповідаю. На батьківщині солнцясяйного Мадяра відбувається страшне. Місцеві найобують спідліміт на 40 км/год. Всі. Як один. Разом і до кінця. Ба більше. Роблять страшні речі: у Waze відмічають не тільки парковку піліцейських, а й навіть місце установки мобільного радару швидкості. Жах. Важко уявити, що при Орбані коїлось. І навіть у Відні теж. Як писали мені під попереднім постом: «Всі, хто їхав швидше, - злочинець». Злочинців туть десь відсотків 80. Таксист впевнено тулив 70 по місту, а на в’їзді в місто люде їхали 160. Але не треба вірити своїм очам, треба вірити спеціалістам з фейсбуку та іншим балаболам. Читаючи коментарі борців за жорстке потужне покарання всіх за будь-яке порушення, складається враження, що материнську любов вони відчували лише тоді, коли виконували навіть абсурдні хатні правила, і це стало ключовим у вимаганні від усіх навколо щось виконувати. Тому це б в терапії їм вирішувати, а не в громадському активізмі. Цей урбан-дятленізм побудований на запереченні людської природи, що люди можуть самі розібратись. В США тобі скоріш штраф впаяють, якщо ти їдеш повільніше потоку, ніж всьому потоку за те, що він вже на швидкості 60 миль повз знак 50. Така людська природа. Навіть страшно сказати де, у Швейцарії, де всіх жорстко, потужно та незламно карають, насправді є місця, на які прийнято затуляти очі, бо люди - це люди. Таке життя. Аномальні випадки порушення ніяк не модеруються правилами. А люди самі в стані розібратись без 10 скажених активістів, яка ж все ж таки допустима (не дозволена) швидкість. Бо нормальний представник популяції хоче жити і не тужити. Тому тут канешна можуть бути жорсткі санкції і все таке. Але вони завжди будуть пост-фактум. Інфраструктура може унеможливити аномальну поведінку, суто за рахунок фізики процесу. Тому замість питань розбудови інфраструктури довбойоби вимагають, щоб родіна більше кріпила. А потім знов будуть нити, що не працює, і вимагати ще кріпити. Але це, знов же таки, до терапевта треба, а не до камери в полі. Людську поведінку треба моделювати, а не контролювати. Бо людина не терпить насильства.

Отже, цей день настав. Сьогодні день виборів в РГК НАБУ. Чому саме цей список? Бо коней не переправі не міняють. Ви вже бачили звіти, що було зроблено. Ви за роки не бачили жодної претензії, щодо «політизації ргк», або мутних рішень чи поведінки членів РГК. (Бо мутні рішення і учасники у РГК, яка регіональна газова компанія - прим.ред). Тому прошу підтримати та голосувати! Номери кандидатів, яких прошу підтримати: 1, 2, 3, 6, 7, 14, 23, 26, 30, 32, 37, 40, 42, 43, 44 На вибір дається 15 хвилин. 🤝Список з 15 кандидатів від коаліції “ДемСокири”, “Незалежної антикорупційної комісії” (НАКО) та руху “Люди з картонками” на виборах до РГК НАБУ 1. Аксьонов Михайло Юрійович 2. Бєглєцова Юлія Дмитрівна 3. Білий Михайло Віталійович 6. Вахненко Дмитро Віталійович 7. Гаврилюк Юлія Володимирівна 14. Кальницька Юлія Ігорівна 23. Микитюк Антон Сергійович 26. Москвітін Ігор Олегович 30. Півненко Володимир Юрійович 32. Прудковських Віктор Вячеславович 37. Трегуб Олена Миколаївна 40. Чижмарь Василь Юрійович 42. Шаргородський Володимир Сергійович 43. Швець Антон Андрійович 44. Штанков Микита Володимирович 🔑Як проголосувати – покрокова інструкція: 1. Перейдіть за посиланням https://voting.nabu.gov.ua/ 2. У вкладці «Кандидати» ознайомтеся з кандидатами. 3. Натискайте кнопку «Розпочати голосування». 4. Ознайомтеся та підтвердіть згоду, поставивши галочки у відповідні блоки. Після цього натисніть «Увійти через ID.GOV.UA» 5. Оберіть зручний спосіб авторизації. 6. При використанні BankID, оберіть зі списку банк. 7. Перевірте коректність даних та натисніть кнопку «Продовжити». 8. Оберіть 15 кандидатів та натисніть кнопку «Проголосувати». Дякую 🙏

До ряжених ветеранів АТО та повнометражки додались ряжені ветерани битві під Малими Пепами. Певні коменти чомусь зникли. Десь. Але, як казав живий класик: «Демократія - це правила і етика. Справжні правила і справжня етика. Це завжди треба тримати в голові, навіть якщо чомусь випадково здається що в тебе є монополія на істину.»

🛢️ WOG у Павлограді, одужуй, бро!

Кийов знов потонув. Зараз буде антикриз Команди Кличко. Давайте робити ставки: 1. Пояснення чому лівньовки ета другоє, і взагалі усюди так, міста іноді тонуть 2. Передача гуманітарки від мера та КМДА 3. Нові велодоріжки Робіть ставки

Оцінюючи цю трагічну і жахливу ситуацію з ДТП, я би скоріше дивився на неї через аналогію з мас-шутінгом, а не через призму ДТП. Чи можна дійсно завадити купити лівий ствол і когось постріляти? Ні. Чи можна дійсно завадити сісти за кермо без прав (які забрали через ПОТУЖНІ та НЕЗЛАМНІ штрафні бали)? Ні. Чи може технічний засіб підвищеної небезпеки (зброя, авто), доступ до якого ми як держава начебто контролюємо та даємо дозвіл за певних обставин, бути використаний не так, як ми собі уявляли, довбограями або злочинцями? Так. Чи можна отримати такий засіб повз державу? Так. Чи може блітєльна підсилена перевірка вашого сейфа ментіком врятувати чиєсь життя від мас-шутінгу, вчиненого обсаженим довбограєм? Ні. Відповідно, чи може трукам (як завжди поставлений через сраку, без жодної аналітики) врятувати від довбойобів? Ні. Ця тупорила схильність за аномальними випадками намагатися врегулювати середнє по палаті - це саме ознака дистильованого баранізму. Якщо митниця ніхуя не робить, то давайте жахнемо всі ФОПи на ПДВ. Якщо обсажений тіп когось вбив, давайте всіх їбати, а не обсажених. Логічно. Тому це не перевищення швидкості. Це мас-шутінг. І діалог має йти саме в цій рамці: як уникнути таких ситуацій. P.S. Зараз ще з-під лавки має вилізти лісопедна урбаніна та розповісти про кількість ДТП через швидкість. Але ж вони, як завжди, не в стані пояснити, чим у статистиці Нацполу відрізняється «перевищення дозволеної швидкості» від «перевищення допустимої швидкості». І що це просто гумова стаття, куди зливають усю статистику по ДТП, щоб просто не їбатися з оформленням. Але ж то читати треба. Пересічний урбаноїд і читати - речі несумісні.