Часопис «Крик Чайки»

🔸 Відкриваємо серію публікацій, присвячених майстрам гравюри. Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття. Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції. Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії. Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності. Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди. Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття. Далі буде.

Блін, а Шевченко харош Мабуть прикольно було знайомитись з ним по мірі виходу, а не через вчительку в школі, у віці коли ти нічого не розумієш

Блін, а Шевченко харош Мабуть прикольно було знайомитись з ним по мірі виходу, а не через вчительку в школі, у віці коли ти нічого не розумієш

Вірменська карта світу межі 13-14 століть. Можливо створена в Каффі в Криму. Принаймні, на ній позначені: Каффа, Азак (місто Азов), Сарай (столиця Золотої орди), Хорезм. На межі між Азією і Європою – Русь. Це єдина відома вірменська карта так званого типу «Т і О», який виник ше в давній Месопотамії, і був популярний в християнській Єввропі. Більше про саму карту і підписи до неї є в блозі дослідника вірменських карт Рубена Галічяна.

Він і не здогадувався, що її читатиме покоління, зіпсоване інтернетом.

Сто років тому, видатний мовознавець і церковний діяч Іван Огієнко написав статтю про правила читання церковнослов'янського богослужбового тексту українською мовою

Велосипедисти очима чернігівських селян 125 років тому: Нечиста сила їде (на велосипедах). Приїхали ми пізно на ночліг, посідали у круга і сидимо, коли звенить. Дивимось, аж їдуть два на тих машинках, що на двох колесцах. Держаться руками за прави‌́ла, коло рук теліпаються білі широкі рукава, і десь звоночки бряжчать. Не знаю і що воно таке було, видно манея яка, або нечиста сила, та їде ж так скоро, тільки з морд у їх іскри сиплються. Проїхали вони крізь нас по траві, а тоді так прямо з кручі у Десну — і пошли по воді. Се я своїми очима бачив і так налякався, що Господи! Хоча се мені і не вперше приходиться бачить. Гринченко Б. Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр. Чернигов, 1900 I Літопис І

Маю невелике свято, бо приймав у цій розробці безпосередню участь, віддавши їй багато безсонних ночей днів. І от, накінець-то, воно запущене, і навіть РОБЕ. Приємно. https://t.me/UkrzalInfo/6112

Ви просто гляньте на цю розкіш