Українська Магічна Асамблея | UMA

Набір до Семінарії чаклунства та віщування «Насліддя» відкрито. У магічну тему можна входити по-різному: через цікавість, через внутрішнє відчуття, через досвід, який складно пояснити звичайними словами, або через потребу нарешті знайти середовище, де до цього ставляться серйозно. Але в якийсь момент простої цікавості стає недостатньо. Потрібна опора, система, дисципліна й простір, у якому людина може не фантазувати про власну силу, а поступово вчитися її розуміти. Семінарія «Насліддя» створена саме для такого входження: не в декоративну езотерику, не в хаотичний набір практик, не в чужі схеми з інтернету, а в українське чаклунське Насліддя як живу систему знань, практики й становлення. Перший рік навчання охоплює 150 годин навчальної програми. У програмі: Основи та світогляд: загальна теорія магії та чаклунства, історія магії, система українського чаклунства, чаклунська деонтологія, загальне богослов’я, станова система. Практична магія: вербальні формули, закляття, шепітки, заговори, прокляття, захист від згубних магічних впливів, магічне очищення та лікування, робота з магічним жезлом, предметами, свічками, вузлами, музикою, травами, деревами й камінням. Мантика та бачення: мантичні системи світу, Таро, руни, нумерологія, хіромантія, астрологія, астрономія, лунологія, основи медіумізму. Людина та свідомість: анатомія матеріального тіла, анатомія внутрішнього тіла, робота зі свідомістю, турбота про людей, психічні розлади в магії, взаємодія зі світом Наві, основи фізичної підготовки чаклуна. Навчання проходить переважно онлайн: лекції з викладачами, записи занять, робота в навчальній групі, супровід декана. Протягом року також передбачені 4 живі офлайн-зустрічі в Києві. Вступ до Семінарії - це не просто запис на навчання. Це знайомство з людиною, її мотивацією, шляхом, внутрішнім запитом і готовністю працювати. Саме тому перед зарахуванням кандидати ознайомлюються зі світоглядними матеріалами, готують документи та проходять співбесіду з директором Семінарії - Арведаром. Якщо ви відчуваєте, що цей шлях може бути вашим, напишіть до приймальної комісії Семінарії «Насліддя» @seminariya_nasliddya. Ми надішлемо матеріали для ознайомлення, анкету та зорієнтуємо щодо подальших кроків вступу.

А тепер навздогін добавимо про всім так любимі "вєди" і "ведьми", як "ведающая мать". На цих же підвалинах стоять сучасне нео-слов'янство, рідновір'я, віканство, чорнокнижжя та езотерія. Дурниця повна. Яка також від безграмотності та езотеричної інтернет "освіти" пішла. Вчіть матчасть, як то кажуть.

Коли ще тільки була сформована Світоглядна База Асамблеї, перед Першим українським чаклунським Конгресом, то дуже багато малограмотних, а якщо відверто, то безграмотних представників езотеричного простору заявляли, що ми не признаємо бісів /демонів та духів природи, як то русалки і що в нас це одні "мерці". Коли ж зараз піднімається величезний пласт етніки(ми не говоримо за Гоголя, Зеленіна, Милорадовича, а плюс ШІ і вони всі один в один про це кажуть, то цікаво чи відбудеться в езотеричних головах переоцінка свого власного світогляду? І чи можуть вони це визнати так само публічно та вибачитись, як публічно вони тоді це висміювали? Додане відео, як один із прикладів. Може прийшов вже час переглянути свої погляди і розширити власну свідомість?

Найважливіший нюанс слов’янської міфології полягає в тому, що було чітке розділення богів за прошарком, статусом, призначенням і видом діяльності Наприклад Велес (Волос) не входив до офіційного державного пантеону, створеного князем Володимиром Великим у Києві в 978 році. Згідно з «Повістю временних літ», князь Володимир встановив на Старокиївській горі ідолів шести головних богів: Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Семаргла та Мокоші. Ідол Перуна стояв на горі в князівському дворі, а ідол Велеса («бога худоби», покровителя торгівлі та достатку) перебував унизу, «під горою» - у торгово-ремісничій частині міста, на київському Подолі, біля пристані на річці Почайні, де мешкали купці та ремісники. Такий поділ відображав давній космологічний поділ: «верхнє» місто належало князю та громовержцю Перуну, а «нижнє» (торгове) — богу багатства та худоби Велесу, тобто «верхнє» княже місто, а «нижнє» - торгове, що чітко вказує на соціальний та функціональний поділ культів. Тобто це виглядала так: Верхнє місто (Гора) — місце князівської влади та дружини. Там стояв громовержець Перун — покровитель воїнів і правителів. Нижнє місто (Поділ) — торгово-ремісничий центр, де мешкав простий народ. Там розташовувалося капище Велеса — бога «всієї Русі», купців і землеробів.

Колдовской мир подменил свою природу! Вместо боевых ротвейлеров, стаффов и кане-корса он начал плодить пуделей и болонок. Окружающий мир удивляется и весело ржет от еще одной порции цирковых выступлений очередной черной пуделихи или раскрашенной болонки. Кобельки дружно сбиваются в стайки, которые вместо того, чтобы бегать за сучками во время течки, гоняют друг за дружкой. Песики вовсю стараются весело потявкивать в эфирах, на стримах за порцию собачьего корма и показывать интересные собачьи номера. Окружающему миру непонятно, как так, ведь когда-то раньше, на ту территорию, на которой жили свирепые псины, было страшно посмотреть, а теперь туда организовывают экскурсии и устраивают там ретриты. А еще там раздают бесплатно шарики и задорно рассказывают о том, что вообще-то история колдовства - это была подмена понятий, никаких злобных монстров не было, а всегда был милий пуделячий рай, просто люди не так поняли, а извратили все християне. И вокруг это все слилось в один звонкий, милый, толерантный лай со всех утюгов.

«Тіньова сторона українського відьомства» - закритий онлайн-семінар для студентів і випускників Семінарії чаклунства та віщування «Насліддя». На семінарі будемо говорити про справжній образ української відьми в літературі, етнографії та народній демонології: її природу, шляхи навчання, межі сили, зв’язок із нечистою силою, простором корчми й шинку, духовенством, українським магічним двоєвір’ям, а також образом євреїв як уособлення нечистих і чортів у народній уяві. Це внутрішня подія Семінарії, яка відбудеться в онлайн-форматі для тих, хто вже навчається або є випускником «Насліддя». Але ми бачимо, що інтерес до таких тем є значно ширшим. Тому розглядаємо можливість проводити окремі відкриті онлайн-вебінари від Української Магічної Асамблеї - для всіх, хто цікавиться українською магією, відьомством, віщуванням, народною демонологією та складними пластами українського магічного світогляду. Якщо вам був би цікавий такий формат - поставте “+” у коментарях. А якщо маєте конкретні теми, які хотіли б почути на відкритих вебінарах, напишіть їх під цим дописом. Ми зберемо ваші запити й подивимось, які зустрічі варто підготувати першими.

У простого трудівника-хлібороба запитали, хто такі волхви? – Волхви, – відповідав він, – це люди незвичайної сили, здатні працювати без втоми і творити різні чудеса. Про те ж запитали купця. – Волхви, – відповідав купець, – це ті, кому належать всі багатства…

У простого трудівника-хлібороба запитали, хто такі волхви? – Волхви, – відповідав він, – це люди незвичайної сили, здатні працювати без втоми і творити різні чудеса. Про те ж запитали купця. – Волхви, – відповідав купець, – це ті, кому належать всі багатства світу. Вони проникливі і хитрі, і ніхто не зможе обдурити волхва, укладаючи з ним угоду! Коли про волхвів запитали воїна, він відповів: – Волхви – це кращі з воїнів. Вони стрімкі в русі, подібно соколу, і сильні, подібно ведмедю. Кожен волхв поодинці здатний перемогти цілий загін, як досвідчений вовк розмітає зграю дворових собак. Волхви вміють відводити погляд у ворогів і битися голими руками, перемагаючи їх навіть коли ворог значно перевершує в чисельності… Немічний старий на питання про те, хто такі волхви, відповів так: – Це люди, які зберігають силу і здоров’я до глибокої старості. А його маленький онук, який тримався за дідову руку, додав: – Це дорослі дядьки, яких ніхто не може примусити робити те, чого вони не хочуть! Жінка, дочка старого і мати дитини, зітхнувши, сказала: – Волхви – це люди, в душах яких більше немає болю і страху … Коли ж це питання задали волхву, він лише посміхнувся і промовчав у відповідь. Підготував: Лесь Вишньовський

Нова статуетка поєднує християнське двоперстя з рунами Старшого Футарка😈 Двоперстя (або двоперсне складання) — це історичний спосіб складання пальців правої руки для здійснення хресного знамення або благословення у християнстві. Сьогодні цей жест найчастіше асоціюється зі старообрядцями, які зберегли його після церковного розколу XVII століття. Як складають пальці при двоперсті Для хресного знамення пальці правої руки з'єднують особливим чином: Вказівний та середній пальці витягують разом. При цьому середній палець може бути злегка нахилений. Вони символізують два єства Ісуса Христа — божественне та людське. Великий, підмізинний (безіменний) та мізинець з'єднують разом пучками. Це символізує трійцю (бога отця, сина і святого духа). На іконах жест із двома піднятими пальцями найчастіше є не двоперстям, а іменословним благословенням, де пальці складаються так, щоб зобразити крилограму імені Ісуса Христа (IC XC). Видно ще раз хочуть наголосити, що вони люди віруючі, які не проти рун.

А це вже щось цікавеньке😜😈🤣🤣 Судячи з тексту, на якомусь Капищі, якщо відкинути, що це черговий кацапський язичницький контент, а взяти Капище, як реальний алтарь, то має бути силова інтеграція в рідновірську культуру московитів і чеченців(нохчі). Ну типу або ти навчаєшся, або буде хірургія і будні в реанімації🙈🤣🤣 Як казав класик: "Текст что-то по-дебильному написан" Є бажаючі на Капище?)

В сучасній релігійній езотериці замість того, щоб вчити як бути магом, вчать які статуетки на Аліекспрес та Тему купити для алтаря. Тому вони мають алтарників-реконструкторів, а не магів! При тому, там дуже часто, поміщаються разом символи, з абсолютно різних релігійних культів. Немає значення скільки в тебе ікон на алтарі стоїть! Значення має хто ти і що ти вмієш та можеш! Та для алтарників-езотериків - це білий шум!

На офер, від організаторів Esoteric Awards Ukraine, щодо участі в новому шоу, ми відповімо так: Чемпіонів світу зі спорту і нобелівських лауреатів не визначають шляхом голосування в інтернеті. «Diversae nobis viae sunt» Для Української Магічної Асамблеї, всі ці езотеричні медіа-шоу, починаючи ще з "Битви екстрасенсів" - є тим, що викривлює та паплюжить погляди на магію серед, перш за все самих магів та езотериків, а потім звичайних людей.

Сучасні реконструктори ставлять Рода на чолі пантеона, надаючи йому функцій швидше первинного божества, ніж олімпійця. Це у них такий своєрідний аналог геродотового Зевса-Дія, якого той "відшукував" в кожній міфологічній системі. І, як ви розумієте, результуюча міфологічна система у них представляє собою давньогрецький пантеон, просто із переіменованими богами - а давньослов'янського там практично нічого нема. Так що коли бачите "Рода" попереду - можете одразу молитись Зевсу чи Аполлону. Нащо вам зайва обгортка? Другий маркер - це Леля. Цієї богині в слов'янському пантеоні і зовсім не існувало. Лелю чи Леля (є і жіночий і чоловічий варіанти) вигадали... російські "народники", які у всіх російських народних піснях бачили глибокий сенс. В даному випадку базою послужив приспів "ай-люли" та "ой лели-лель", який химерним чином поєднався із Лелем і Полелем - знову ж таки зовсім іншими персонажами. Знайдіть хорошу зоряну карту і обведіть контуром сузір'я Близнюків. Вітаю - ви знайшли Леля і Полеля. На жаль, залишається таємницею те, звідки взялись ці назви. Чи існував окремий міф про близнюків на небесах (приклади є), а чи це залишок контактів ранніх слов'янських міст із античними державами стародавнього Криму - ми не знаємо. Але богами Лель і Полель точно не були. ...так що якщо побачите чергову разлюлі-малину про "великих давніх богів", не кваптесь вірити на слово. До справжньої історії у нас ще довжелезний шлях - і в фейсбуці про це не прочитаєш."

Цікава стаття з фейсбуку на тему неослов'янства В'ячеслава Ільченка: "Напевне, варто мені зняти одне із ключових "табу" на моїй сторінці - воно стосується негласної заборони на висвітлення того, що зветься "слов'янською міфологією". Я завжди був людиною достатньо широких поглядів - ну хоче людина вірити в якусь тумбу-юмбу, то нехай собі вірить. Всяка віра, яка робить людину кращою, як мінімум має право на власну доктрину, власні ритуали та інше релігійне начиння. Зрештою, у мене самого складні стосунки із вірою. Але коли, пробачте, чергову реконструкторсько-релігійну модель підписують фразою "за історичними джерелами" - це уже трохи інші пиріжки. Вірте собі хоч в Літаючого Макаронного Монстра, чи там в Ктулху (фхтагн із ним), але відрізняйте віру від історії та історичних джерел. Почати варто із того, що сам термін "слов'янська міфологія" є конструктом, створеним в рамках політичної ідеології панславізму. Слов'яни - це величезний всесвіт, який був надзвичайно строкатим, і релігійних систем в ньому було надзвичайно багато. Тому всі спроби вивести якусь цілісну міфологічну систему, яка б накривала слов'янство своєрідним "омофором", завжди - підкреслю, завжди - засновані на авторському уявленні, як повинна була виглядати подібна міфологія. А значить, в основі лежить або Фрейзер із його теорією надприродних архетипів ("Золоту гілку" я раджу прочитати всім, без дурнів - це одна із найкращих книжок на тему генезиса політеїстичних релігій) або Геродот, який місцевих богів "підганяв" під грецький пантеон. Тому як тільки бачите черговий пост про "забутих істинних богів", шукайте два ключові елементи, які є маркерами "авторської" реконструкції. Зазвичай є один із них, але трапляються і обидва одразу. Першим таким елементом є Род. В реальності це божество не згадується в жодному літописі - його перші згадки знаходяться в... церковнослов'янській полемічній літературі (ага, така була і на території сучасної України). В окреме божество його виокремили двоє учених - Б. Рибаков в XX ст. та І. Срезневський в XIX ст., які намагались реконструювати дохристиянські вірування Київської Руси. Найсмішніше, що першопочатково Род був "духом предків" - елементом культа пращурів, який і по сьогодні є частиною побутової віри. І таким він, швидше за все, і був. До ранга божества, більше того, головного божества його "підніс" літературний пам'ятник XII ст. "Слово св. Григорія про ідоли". Святий Григорій, звісно, це достатньо історичне джерело - це не просто якийсь Григорій, а сам Григорій Богослов. Одна біда - жив він в IV ст. в Каппадокії, а оригінал його книжки полемізував не із слов'янським пантеоном, а із давньогрецьким. Список же, який російські історики датували XII ст. представляє собою компіляцію, в якій "по геродотовій формулі" слов'янські вірування "натягнули" на давньогрецький пантеон. В результаті в тексті з'явився пасаж про те, як давні греки клали трапези Роду і Рожаницям. Рожаниці в українській міфології дійсно існували, їх також називали суденицями чи орисницями. Либонь, читали казку про сплячу принцесу, якій три феї долю провістили? Так от це залишок слов'янської міфології, який залишився в европейській казковій традиції. Ці феї і є судениці-рожаниці. Вони також входили до культа предків і підпорядковувались обожествленому засновнику рода як патрону-захиснику. Проблема в тому, що невідомий компілятор "Слова про ідоли" судениць ототожнив із мойрами - богинями долі в давньогрецькій міфології. А у мойр батьком був сам Кронос. На додачу у Геродота землі Київської Руси названі землями Аполлона. Таким чином, родовий "дух предків" автоматично піднісся до рівня Олімпа і перетворився на окреме божество в підсумковому тексті "Слова". Після відкриття цього тексту і понеслося... Спершу Срезневський вигадав Рожаницю і ототожнив її з Артемідою, а потім Рибаков додав Роду функції бога плодючості (однак тоді слабко зрозуміло, чому в інших міфологічних системах за плодючість відповідає жінка, а от у слов'ян це чомусь чоловік - при тому, що у слов'ян релігійні культи мали виразний матріархальний характер).

І запам'ятайте, навіть якщо бабці по стану на зараз в селі 100 років, то народилася вона в 1926 році, а це радянський союз і чотири роки Сталін як генсек. Молодість і юність такої бабки - це радянська культура і ідеологія. Все, що вона запам'ятовувала - це, часто-густо, твори класиків української чи російської літератури. Тому коли вона вам дає текст "древнього язичницького заговору", який ніби-то передався у спадок, то вона бреше, бо вичитала вона його в Шияна, Силенка, Лозко чи Куровського. Це якщо текст українською мовою. І це якщо бабці зараз 100 років! А так, більшість сучасний "бабок", взагалі після другої світової народилося і молодість їхня пройшла при Брежнєві, Горбачові і на ударних комуністичних стройках. Те, що до них катаються українські політики, так це ж не від того, що вони там розумні такі, а скоріш від недостатку того ума. Вони в питаннях окульту розбираються як свиня в апельсинах.

Пропонуємо поговорити про так звані "древні" язичницькі тексти заговорів, які нібито збереглися і ними на селі бабки лікують. В більшості це брехня. Чому - пояснимо Тексти слов’янських заговорів (замовлянь) — це переважно автентичний усний фольклор, який передавався з покоління в покоління та дожив до записів етнографів у XIX–XX століттях. Дохристиянських рукописів саме раннього язичницького часу не існує, але й сучасним «новостилем» (вигадкою) більшість народних текстів назвати не можна. Що є справжнім, а що — вигадкою Жива традиція (не новодел): Зібрані фольклористами замовляння від хвороб, кровотеч, пристріту чи для кохання є справжніми пережитками архаїчної магії. Вони містять стійкі поетичні формули, міфологічні мотиви та архаїчну мову. Християнський вплив: Через століття після прийняття християнства тексти адаптувалися. У них замість язичницьких богів часто згадуються Ісус Христос, Богородиця, святий Юрій чи Миколай, але сама структура заклинання, ритм і магічна логіка лишилися дохристиянськими. Сучасні фальсифікації (новодел): Якщо в інтернеті чи книгах з «рідновірства» вам пропонують довгі пафосні замовляння з нагромадженням малозрозумілих «давніх» імен богів (на кшталт вигаданих пантеонів) та штучною псевдодавньоруською граматикою — це найчастіше літературна стилізація або сучасний новодел. Як відрізнити автентику від підробки? Автентичні замовляння: Короткі, ритмічні, мають практичну мету (зупинити кров, вилікувати зуб), звертаються до сили стихій (зорі, вітер, море, сонце) та спираються на живі записи від сільських знахарів і бабусь-молитвиць. Новодел: Перевантажений ідеологією, звучить як сучасний вірш, намагається «реконструювати» втрачене язичницьке богослужіння через фантазію авторів XX–XXI ст.