Marlboro Fervóris

"🤩" Marlboro Fervóris __ JK @Drenatus

— 🔤то такое поцелуй? Это прекрасный трюк, придуманный природой, чтобы остановить речь, когда слова становятся лишними.

Поцелуй это подготовка организма к последующей близости. Способ чтобы организм привык к микрофлоре и микробам другого человека

☺️ывает так, что дом не место — а люди

Мои хорошие, если кто-то скучает, жду в своем тт канале. Сейчас постоянно выходят видео, у меня их много в черновиках, до 20 штук.

Channel name was changed to «Разрыв МЬЮ Marlboro Fervóris»

К сожалению я принял решение закрыть свой канал в виде эстета. Я буду вести канал в тт и блог. Но не вечные рп, подписки на кучу людей, ТГ который лагает от кучи каналов и остальное. Мне важно, чтобы главным на канале был мой контент, мнения, я как личность, а не то, со сколькими людьми я заключу взаимную подписку. Я разрываю мью, но могу оставить немного вз.

Крила — Ліна Костенко А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я. У кого — з вірності у коханні. У кого — з вічного поривання. У кого з щирості до роботи. У кого з щедрості на турботи. У кого з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!

Не бойся возвращаться к истокам или падать на самое дно. Жизнь наполнена множеством моментов, даже если они ломают нас и строят заново. Зачастую, чтобы покорить вершину, нам не хватает тех вещей, которые мы оставили у подножия этой горы. И иногда, чтобы сделать шаг вперёд, нужно упасть. Marlboro Fervóris ✅

❌❌❌❌Нікчема Це стою я і руки мої зв'язані.... Зв'язані тим що навіть Зевс не зможе розірвати. Нитка життя яка охоплює мене та затягує петлю, на моїй ніжній витончений але не зломленій і не скореній шиї. Я почуваю легке удушья, але я так звикла до болю, що мені навіть починає подобається, цей адреналін нікчемності. Кого там знову катують під покликом великої любові? Кого там б'ють з словами "та він тільки п'яний такий". Поки Клото плете свою нитку життя, ти сваришся з Лазесіс та квапишся поскоріше зустрітись з Атропос. Але хіба вона твоє спасіння? Ти стоїш на колінах, зв'язаний, очі закриті а душа прям витікає з тіла, такими неприємними краплями. Які розливаються по полу і кепкують з твоєї нікчемної фізіономії. Мученик у всій красі, але такий далекий від бога у своїх гріхах, що аж тошно. Як можна хотіти одного.., розумом і словами бути на одній стороні.., а душею утопати в омуті людської поганої душі. А ніяк! історії кінець, боюсь поки хтось думав, руки уже заняглули петлю, вічного спокою, якого так хотіла душа і так ненавидить мозок в останні хвилини життя... 16 жовтня 2025р

Творець невідомий Я хочу творити, я хочу жити, я хочу бути. Бути і знати куди котиться мій день , в безну безталанняання, суцільного виживання. Чи в обрії мрій, загадкові світи, які все манять і манять. Підносять мене до розуміння, що я це не просто я, це сенс, це всі мрії та надії світу, які я огортаю своїми долонями. Бо я і є цей світ, свій бог, своя історія. Яку я несу у вічність, і чи буде ця вічність жити в пітьмі чи вічність в сторінках. Запалені серця моїми устами, які мовчать, але не замовкають Вирішувати тільки мені 17 жовтня 2025р

Одкровення/Каяття Я хочу жити, хочу творити, але вот біда. В моїх руках знову карти витирають мої сльози і говорять те, що сидить в голові місяцями. Я знаю відповідь, але хіба душа моя з цим згідна ? Хіба згідна вона з тим, що я програла ? Програла ? А може просто на спусковому крючку? Зараз, хоп, хоп, вистріл... Але нажаль, він попадає не в серце, а в душу В саму кроміжну тьму моєї душі, і розриває її наче Діоніс в стані божественного екстазу. Але цей екстаз болить вже 5 років, 5 років все мучає і мучає... Все болить і болить, душа. Чи буде мені спасіння, чи падіння в яму безодню... проблем. А чи буде хтось стояти з гіркими сльозами біля кучки землі, чи просто посмішка яка огріє їх душу і звільнить від страждання в моєму лиці ? О горе мені горе мені..... Муки мої муки, я несу горб на плечі, як Дідух, слідкував все життя, за своїм пагорбом. І хрест мій уявний, бо проблема не в світі а в голові. 16 жовтня 2025

❌Buon compleanno) Сьогодні свято, але не моє. Я граю свою роль і не жалкую. Хто ж знав, що про мене потім забудуть ? Навіть не згадають у мій прекрасний день. Мій чудовий, загадковий, (далі швидко перечислювати) вдалий, веселий не забутній... Ііііі самотній.. Я тут одна в цім білім світі у цей прекрасний день, мій день. Лежу забутою життям і всім цим людям, для яких я відкривала серце, щоб зробити їх щасливими. На мене різко стало всеодно. Хм.. як дивно, а я думала ? Хоча, що я можу думати, це ж просто я ... А що для вас значить привітання та цей день? Просто ближче на рік до смерті чи свято яке ти чекаєш з року в рік ? Жанр: ліричний монолог / сповідальна лірика Стиль: лірично-драматичний, розмовний, емоційний Тип вірша: верлібр (вільний вірш) 7 грудня 2025