Mental Hub

Чому побічні ефекти можуть виникати ще до того, як подіє препарат? Роль ефекту ноцебо Уявіть ситуацію. Людина уважно читає інструкцію до нового препарату, бачить довгий перелік можливих побічних ефектів і вже після першої таблетки відчуває нудоту, запаморочення чи головний біль. Це не завжди означає, що причиною став сам препарат. У психіатрії добре відомий ефект ноцебо. Це явище, коли негативні очікування самі по собі здатні викликати реальні симптоми або посилювати вже наявні. Як це працює? Наш мозок постійно прогнозує, що має відбутися далі. Якщо людина переконана, що лікування неодмінно спричинить небажані реакції, мозок стає більш чутливим до будь-яких змін у самопочутті. Звичайні фізіологічні відчуття, які більшість людей навіть не помітили б, можуть сприйматися як побічні ефекти. Дослідження показують, що учасники клінічних випробувань, які отримують плацебо, також часто повідомляють про нудоту, втому, безсоння, головний біль і навіть сексуальні порушення. Вони не отримують активної речовини, але симптоми виникають через очікування. Чому це особливо важливо в психіатрії? Багато психотропних препаратів мають широкий перелік можливих побічних реакцій. Якщо людина заздалегідь налаштована на негативний досвід або вже мала неприємний досвід лікування, ризик ефекту ноцебо зростає. У результаті пацієнт може припинити лікування вже в перші дні, хоча частина симптомів не пов’язана з дією препарату. Чи означає це, що симптоми “вигадані”? Ні. Симптоми при ефекті ноцебо є справжніми. Людина дійсно відчуває біль, нудоту чи запаморочення. Різниця лише в тому, що їхнім пусковим механізмом стає не фармакологічна дія препарату, а очікування, тривога та особливості роботи мозку. Чи можна зменшити ефект ноцебо? Так. Найефективніший спосіб, який підтверджують дослідження, це відкрите й чесне обговорення лікування. Коли лікар пояснює, які побічні ефекти трапляються часто, які є рідкісними, коли вони можуть з’явитися та як із ними впоратися, рівень тривоги знижується. Це не приховує ризики, а допомагає сприймати їх реалістично. Іноді правильно побудована розмова покращує прихильність до лікування не менше, ніж зміна самого препарату. 💬 А як ви ставитеся до ефекту ноцебо? Чи зустрічали його у своїй практиці або серед знайомих? Поділіться своїми спостереженнями в коментарях. #MH_психофармакологія

Ліндсі Кленсі: де межа відповідальності психіатра? У США триває суд у справі, яка стала одним із найскладніших кейсів для судової психіатрії. Ліндсі Кленсі — медсестра, мати трьох дітей. Після народження третьої дитини в неї почалося різке погіршення стану: тяжка депресія, тривога, безсоння, суїцидальні думки та нав’язливі думки про можливу шкоду дітям. Вона зверталася по психіатричну допомогу, лікувалася у кількох спеціалістів, отримувала різні препарати, була госпіталізована до психіатричної лікарні. 5 січня 2023 року її виписали зі стаціонару. Через 19 днів вона вбила трьох своїх дітей, а потім намагалася накласти на себе руки. Захист говорить про післяпологовий психоз і тяжкий психічний розлад. Обвинувачення — про усвідомлені дії. А що відомо про дії лікарів? З матеріалів справи випливає, що Кленсі неодноразово зверталася по допомогу, перебувала під наглядом різних психіатрів, отримувала медикаментозне лікування, яке кілька разів змінювали, і навіть проходила стаціонарне лікування. Водночас у суді з’ясувалося, що частина лікарів не мала повної інформації про її стан і всі звернення, зокрема про контакти з кризовою лінією. Також психіатри не фіксували явних ознак психозу галюцинацій чи марення і спиралися на її заперечення суїцидальних і гоміцидальних намірів. Тобто лікарі працювали з тим, що було доступно в моменті: депресія, тривога, безсоння, високий ризик, але без підтвердженого психозу. І тепер головне питання Чи достатньо в такій ситуації стандартної оцінки ризику і амбулаторного ведення — чи лікарі мали б діяти радикальніше, навіть без явних ознак психозу? Які ваші думки?

Лудоманія, або розлад, пов’язаний з азартними іграми, є поведінковою залежністю. Її суть не просто в частій грі, а у втраті контролю над азартною поведінкою, через що вона починає шкодити фінансам, стосункам, роботі або навчанню Основні ознаки: 🎲 людина неодноразово намагається зменшити або припинити гру, але не може; 🎲 дедалі більше часу та грошей витрачається на азартні ігри; 🎲 виникає сильна потреба грати, особливо після програшу, щоб «відігратися»; 🎲 інші сфери життя поступово відходять на другий план; 🎲 людина приховує масштаби гри або свої фінансові втрати; 🎲 попри негативні наслідки, поведінка продовжується. Для діагностики важливо оцінювати стійкий патерн поведінки та його наслідки, а не окремий епізод гри чи суму програшу. Лікування Основу лікування становить психотерапія, зокрема КПТ. Вона допомагає працювати з потягом до гри, помилковими переконаннями та поведінковими тригерами. В окремих випадках можуть застосовуватися фармакологічні методи, особливо при супутніх психічних розладах. #MH_розлади

Враховуючи що в багатьох сталась проблема з голосуванням, вікторину буде перезалито без обмежень, перепрошую за незручності які виникли) гарного вечора!!!!⭐️

Тріангуляція: коли у стосунках з’являється «третій» Тріангуляція - це маніпулятивна стратегія, за якої до конфунікту навмисно залучають третю особу для посилення контролю, створення ревнощів або тиску. 💡 У здорових стосунках проблеми вирішуються між учасниками, а не через «посередників». #MH_психологія

Біполярний афективний розлад (БАР) - психічний розлад, для якого характерне чергування афективних епізодів: депресії, манії або гіпоманії. Проте не всі форми БАР однакові. БАР I типу - це наявність хоча б одного маніакального епізоду. Депресивні епізоди трапляються у більшості пацієнтів, але для встановлення діагнозу вони не є обов’язковими. Манія - це стан, що триває щонайменше 7 днів (або будь-якої тривалості, якщо потрібна госпіталізація) і супроводжується вираженим порушенням функціонування. Типові прояви: • різке зниження потреби у сні; • підвищена активність; • пришвидшення мислення та мовлення; • грандіозні ідеї; • імпульсивна або ризикована поведінка; • можливі психотичні симптоми. БАР II типу - це поєднання депресивних епізодів і гіпоманії. Маніакальних епізодів при цьому типі не буває. Гіпоманія триває щонайменше 4 дні. Симптоми подібні до манії, але менш виражені: вони не призводять до значного порушення функціонування, не потребують госпіталізації та не супроводжуються психотичними симптомами. Саме БАР II типу часто залишається нерозпізнаним, оскільки пацієнти звертаються по допомогу під час депресії, а періоди гіпоманії сприймають як «нормальний» або навіть найкращий період свого життя. При БАР можливі й епізоди зі змішаними ознаками, коли симптоми депресії та манії/гіпоманії співіснують одночасно. Такі стани часто пов’язані з вищим ризиком суїцидальної поведінки та потребують своєчасного лікування. #MH_розлади

Псилоцибін тимчасово повернув мовлення жінці з хворобою Альцгеймера - nauka.ua | Наука українською https://nauka.ua/news/velika-doza-psilocibinu-timchasovo-vidnovila-movlennya-v-zhinki-z-vazhkoyu-formoyu-hvorobi-alcgejmera. Велика доза псилоцибіну тимчасово покращила стан пацієнтки віком за 80 років, яка протягом 10 років страждала на хворобу Альцгеймера. Жінка, яка до цього говорила лише односкладовими словами, знову змогла нормально говорити та самостійно починала розмови, у неї повернулася здатність контролювати сечовипускання, ходити без підтримки та вдягатися. Однак медики наголошують, що це не свідчить про виліковування від хвороби Альцгеймера, лише про покращення роботи окремих ділянок мозку. Про випадок розповіли в статті журналу Frontiers in Neuroscience.

Лавбомбінг: коли уваги занадто багато Лавбомбінг - це надмірна демонстрація уваги, турботи, компліментів і подарунків на початку стосунків із метою швидко сформувати сильну емоційну прив’язаність. 💡 Сам по собі інтенсивний прояв почуттів не означає лавбомбінг. Про маніпуляцію говорять тоді, коли за ним слідують контроль, знецінення або емоційний тиск. #MH_психологія

Стоунволінг: мовчання як спосіб уникнути розмови Стоунволінг - це відмова від спілкування під час конфлікту: мовчання, ігнорування або емоційне відсторонення. 💡 Іноді це може бути способом саморегуляції, але якщо така поведінка використовується систематично для покарання або контролю партнера, вона стає деструктивною. #MH_психологія

DARVO: типова реакція маніпулятора DARVO - абревіатура від Deny, Attack, Reverse Victim and Offender («заперечення, напад, зміна ролей жертви й кривдника»). Людина спочатку заперечує свою поведінку, потім атакує того, хто висловив претензію, а зрештою представляє себе жертвою. 💡 DARVO часто описують у контексті психологічного насильства, але це не психіатричний діагноз. #MH_психологія

#MH_книги